Рубе́н Микола́йович Си́монов, справжнє прізвище Симоня́нц (вірм. Ռուբեն Նիկողայոսի Սիմոնյանց; 1 квітня 1899 — 5 грудня 1968) — радянський актор, сценарист, режисер театру і кіно. Народний артист СРСР (1946).
Рубен Миколайович Симонов | |
---|---|
вірм. Ռուբեն Նիկողայոսի Սիմոնյանց | |
![]() | |
Ім'я при народженні | Рубен Нікогайосович Симонянц |
Дата народження | 20 березня (1 квітня) 1899 |
Місце народження | Москва, Російська імперія |
Дата смерті | 5 грудня 1968 (69 років) |
Місце смерті | Москва, СРСР |
Поховання | Новодівочий цвинтар |
Громадянство | |
Національність | вірмен |
Alma mater | МДУ |
Професія | актор, режисер, сценарист |
Кар'єра | 1920—1968 |
Заклад | Q4453393?, Державний академічний театр імені Є. Вахтангова і Театральний інститут імені Бориса Щукіна |
Членство | d |
Нагороди | |
IMDb | ID 0800661 |
|
Життєпис
Народився у місті Москва, у вірменській родині власника крамниці з продажу килимів.
У 1918 році вступив на юридичний факультет Московського університету, проте, закінчивши перший курс, у 1919 році вступив до драматичної студії імені Ф. І. Шаляпіна. У 1920 році, випадково побачивши оголошення про набір Є. Б. Вахтанговим до театральної Мансуровської студії, вступив до неї, ставши учнем Вахтангова. Спочатку служив як актор, а з 1924 року став також режисером студії. У 1926 році студія була перетворена у Театр імені Вахтангова, в якому він продовжив свою режисерську діяльність. Одночасно, протягом 1928—1937 років, очолював театр-студію.
З 1939 року і до кінця життя обіймав посаду головного режисера Державного академічного театру імені Є. Вахтангова. Здійснив декілька постановок оперних вистав у Большому театрі СРСР. Одночасно викладав у театральному училищі імені Б. В. Щукіна, з 1946 — професор.
Нагороди і почесні звання
- три ордени Леніна (1939, 1946, 1967);
- два ордени Трудового Червоного Прапора (1946, 1959);
- медалі;
- народний артист СРСР (1946);
- народний артист РРФСР (1937);
- заслужений артист РРФСР (1933);
- лауреат Ленінської премії (1967, за постановки п'єс класичної і сучасної драматургії у МАДТ імені Є. Б. Вахтангова);
- лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1943, за виконання головних ролей у спектаклях «Олеко Дундич» і та «Сірано де Бержерак» Е. Ростана);
- лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1947, за виконання ролі Осман-паші у фільмі «Адмірал Нахімов»);
- лауреат Сталінської премії 2-го ступеня (1950, за постановку вистави «Змова приречених» ).
Фільмографія
Акторські роботи
- 1934 — — Старосельцев, бригадир;
- 1946 — Адмірал Нахімов — Осман-паша;
- 1949 — — Анастас Іванович Мікоян;
- 1950 — Другий караван — головна роль (не був завершений);
- 1955 — Овід — Карді.
Режисерські роботи
- 1934 — Весняні дні.
- 1962 — Інтерв'ю у весни (фільм-вистава).
Сценарії
- 1934 — Весняні дні.
Родина
Рубен Миколайович Симонов був одружений двічі:
- Перша дружина — актриса Берсенєва Олена Михайлівна.
- син — (Симонов Євген Рубенович) (1925—1994), драматург, театральний режисер і педагог
- онук — (нар. 1953), театральний актор і режисер;
- онучка — Симонова-Партан Ольга Євгенівна (нар. 1960), акторка, професор російської літератури і культури.
- син — (Симонов Євген Рубенович) (1925—1994), драматург, театральний режисер і педагог
- Друга дружина — Джимбінова Світлана Борисівна (нар. 1940), театральний режисер і театрознавець.
Посилання
- Біографія на сайті «Кино-Театр.ру» [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.]. (рос.)
![]() | Це незавершена стаття про театрального режисера чи режисерку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет