У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Симонов Ігор Геннадійович Симонов рос Игорь Геннадиевич Симонов нар 19

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Симонов.

Ігор Геннадійович Симонов (рос. Игорь Геннадиевич Симонов, нар. 19 липня 1958, Макіївка) — радянський український футболіст та тренер, дворазовий володар Кубка СРСР, майстер спорту СРСР (1980).

Ігор Симонов

Особисті дані

Повне ім'я

Ігор Геннадійович
Симонов

Народження

19 липня 1958 (65 років)

Макіївка, УРСР

Зріст

182 см

Вага

77 кг

Громадянство

СРСР, Україна

Позиція

захисник

Юнацькі клуби

1976—1978

«Зарево» (Макіївка)

«Шахтар» (Д)

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1979—1985	«Шахтар» (Д)	79	(1)
1986	«Шахтар» (Г)	4	(0)
1986	«Факел» (В)	12	(0)
1987	«Динамо» (С)	13	(0)
1992—1993	«Бажановець»	55	(2)

Звання, нагороди

Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Футболом захоплювався з дитинства у дворах рідної Макіївки. Пізніше став займатися у спортивному клубі «Зарево», перший тренер Віктор Іванович Петров. З командою грав у турнірі на приз клубу «Шкіряний м'яч», виступав у різних республіканських юнацьких змаганнях. Через деякий час, разом з друзями, також вихованцями спортклубу — Олексієм Варнавським і , перейшов у макіївський «Кіровець» де продовжив займатися у Івана Федоровича Скребцова. Згодом наставник порекомендував Симонова тренерам дублюючого складу донецького «Шахтаря».

У 1979 році Симонов дебютував у вищій лізі, 24 березня вийшовши на поле в стартовому складі в домашньому матчі з «Зенітом» (Ленінград). Цей сезон для гірників став одним з найуспішніших у чемпіонатах СРСР. Колектив по ходу змагань боровся за перемогу в турнірі, але в підсумку поступившись першим місцем московському «Спартаку», став срібним призером. Симонов хоч і входив в основну обойму команди, взяв участь тільки в 11 поєдинках, що згідно регламенту було недостатньо (менше 50% зіграних матчів) для отримання медалей. Восени того ж року Симонов взяв участь у матчі-відповіді 1/32 фіналу Кубка УЄФА «Монако» — «Шахтар». У наступному сезоні Симонов став володарем Кубка СРСР. У фінальному поєдинку «Шахтар» здобув перемогу над тбіліськими динамівцями.

Через два роки гірники знову стали переможцями Кубка, обігравши в фіналі харківський «Металіст». Симонов, який не часто з'являвся в основному складі в іграх чемпіонату, відіграв у вирішальному матчі всі 90 хвилин. У 1985 році вже був стабільним гравцем основного складу, відзначився своїм єдиним голом у чемпіонатах СРСР - 8 липня, в поєдинку «Шахтар» — «Динамо» (Тбілісі) (2:1) на 88 хвилині, підключившись до атаки, вразив ворота Отара Габелії й приніс перемогу команді. Цей сезон став останнім для Симонова в складі донеччан. У 1986 році на тренерський місток прийшов Олег Базилевич, який взявся за суттєве оновлення складу команди.

Симонов, зігравши декілька матчів за команду сусідньої Горлівки, незабаром перебрався до Воронежа, де з квітня по серпень виступав за «Факел», а наступний сезон провів в іншому клубі першої ліги — «Динамо» (Ставрополь). У 1988 році повернувся до Макіївки, де грав за аматорський «Кіровець». З початком проведення незалежного чемпіонату України виходив на поле у складі клубу «Бажановець», який виступав в перехідній і другій лігах України. Закінчував кар'єру, виступаючи в аматорській першості України, граючи за команду «Шахтар» (Сніжне).

Тренерська діяльність

У макіївському «Бажановців» був граючим наставником, допомагаючи в роботі головному тренеру Віктору Федоровичу Пищеву. У 1996 році Симонов виїхав до Німеччини, де на той час вже працювала його дружина. Грав за місцеві аматорські колективи. Через деякий час, на запрошення колишнього одноклубника Сергія Поповича, який проживав у Німеччині, переїхав до міста Гіссен і влаштувався працювати на меблеву фабрику, граючи у вільний час за місцеву футбольну команду. Але незабаром на підприємстві почалися скорочення персоналу, і Симонов залишився без роботи.

Познайомився з відомим в минулому німецьким футболістом, рекордсменом бундесліги по зіграним матчам — Карлом-Гайнцом Кербелем, який очолював дитячу футбольну академію франкфуртського «Айнтрахта». Після зустрічі з Кёрбелем, з яким Симонов особисто не був знайомий, але перетинався на футбольному полі в матчі Кубку УЄФА «Айнтрахт» — «Шахтар», який відбувся в жовтні 1980 року, підписав контракт на роботу в футбольній академії «Айнтрахта». З 2011 року Симонов працює на посаді адміністратора (менеджера) «Айнтрахта», поєднуючи адміністративну діяльність з проведенням занять у дитячій академії.