Силін Анатолій Юрійович

Анато́лій Ю́рійович Си́лін (27 жовтня 1880, Старокостянтинів — 21 листопада 1960) — полковник Армії УНР. Старший брат підполковника Армії УНР Володимира Силіна.

Анатолій Юрійович Силін
Ротмістр  Полковник
Загальна інформація
Народження	27 жовтня 1880(1880-10-27) м. Старокостянтинів, Хмельницька область
Смерть	21 листопада 1960(1960-11-21) (80 років)  ФРН
Військова служба
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Перша Світова війна Українсько-радянська війна
Командування
начальник штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Хрест Симона Петлюри «Воєнний хрест» (УНР)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Силін.

Життєпис

Походив із родини військового. Закінчив , 1902 року — Костянтинівське артилерійське училище, вийшов звідти підпоручиком до 6-ї кінно-артилерійської батареї 3-го кінно-артилерійського дивізіону. 1910 року закінчив за другим розрядом два курси Миколаївської академії Генерального штабу, повернувся до батареї. Від 6 вересня 1911 року — старший ад'ютант штабу 3-ї кавалерійської дивізії.

Учасник Першої світової війни. 20 березня 1915 року повернувся до 6-ї кінно-артилерійської батареї. 30 жовтня 1915 року за власним бажанням перевівся до 3-го уланського Смоленського полку. Від 12 листопада 1915 року — командир 5-го ескадрону цього полку. Від 4 січня 1916 року — ротмістр.

1917 року виконував обов'язки начальника штабу 3-ї кавалерійської дивізії. Від січня 1919 року — начальник розвідного відділу Корпусу Січових Стрільців Дієвої армії УНР.

У лютому 1919 року призначено начальником оперативного відділу штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. У березні — травні 1919 року був начальник штабу VIII коша Дієвої армії УНР. Від 16 травня 1919 року був командиром 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР, а від 11 червня 1919 року — начальником штабу цієї дивізії.

Від листопада 1919 року служив у Збройних Силах Півдня Росії, з частинами яких навесні 1920 року прибув до Польщі, де знову вступив до української армії. Від червня 1920 року — начальник штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР, а від 23 листопада 1920 року — помічник командира 3-го кінного полку цієї дивізії. Від 30 червня 1921 року — начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР.

Член ревізійної комісії Українського військово-історичного товариства у Польщі.

Від 1944 року жив на еміграції у Західній Німеччині, був головою товариського суду .

Література

• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
• Тарнавський А. Історія 4-го Запорізького імені полковника Богуна полку // Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Число 6. — С. 20.
• Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215.
• Савченко В. Український рух у російських частинах // 3а Державність. — Збірник 4. — Каліш, 1933. — С.  157.
• Некролог // Вісті братства бувших вояків УД УНА. — Мюнхен. — 1961. — Число 101.