Сильна стійкість

Сильна стійкість — досягнення сталого розвитку шляхом жорсткості діяльності порівняно з критерієм слабкої стійкості: вводиться додаткове обмеження — незменшення запасів природного капіталу, від яких залежать системи життєпідтримання. Враховуються межі заміщення природного капіталу іншими економічними активами (наприклад, відновлюваних або антропогенних — техногенним — капіталом), а також проблеми незворотності екологічних змін, невизначеності порогових ефектів і потенційних масштабів соціальних витрат, пов'язаних з втратою деяких екологічних активів. При цьому стверджується, що сталий розвиток не можна забезпечити без накладення певних умов на діяльність, пов'язану з виснаженням природного капіталу. Наприклад, якщо істотним для функціонування і пружності екосистем є певний мінімальний рівень біорізноманіття, то для збереження альтернатив для економічної діяльності майбутніх поколінь вимагається припинення втрати біорізноманіття, яке ставить під загрозу цей мінімальний пороговий рівень.

Див. також

• Слабка стійкість
• Система природоохоронних (страхових) облігацій (векселів)
• Сталий розвиток
• Економіка сталого стану
• Індикатори сталого розвитку
• Зелена економіка
• Прокляття ресурсів

Література

• Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications. — Washington: Island Press, 2004.

Ресурси Інтернету

• Еколого-економічний словник [1]
• Економічна цінність природи [2]
• Концепция общей экономической ценности природных благ [3]
• Традиционные и косвенные методы оценки природных ресурсов

Примітки