Індикáтор сталого розвитку англ index of sustainable development показник виведений з первинних даних які зазвичай не мо

Індикáтор сталого розвитку (англ. index of sustainable development) — показник (виведений з первинних даних, які зазвичай не можна використовувати для інтерпретації змін); який дозволяє судити про стан або зміни економічної, соціальної або екологічної змінної. Основною метою введення індексів є оцінка ситуації або події, для прогнозу розвитку ситуації, що склалася, і розробки її вирішення. На сьогодні відсутні обґрунтовані кількісні критерії, що дозволяють вимірювати ступінь стійкості розвитку держав, окремих регіонів і територій.

Виділяють два підходи до побудови індексів та індикаторів:

Побудова системи індикаторів, за допомогою яких можна судити про окремі аспекти розвитку: екологічних, соціальних, економічних та ін.
Побудова інтегральних, агрегованих індексів, за допомогою яких можна комплексно судити про розвиток країни (або регіону). Основна складність при агрегування інформації в індекси полягає у визначенні ваги вихідних показників без втрати значущості і без зайвої суб'єктивності. Зазвичай агреговані показники поділяються на такі групи:

соціально-економічні;
еколого-економічні;
соціально-екологічні;
еколого-соціо-економічні.

Передумови

Інтерес до ^[en] та сталого інвестування почав зростати на противагу т.зв. ^[en], — нормативної теорії ділової етики, що розглядає довгострокові інвестиції з врахуванням проблем екологічного соціального та корпоративного управління. ESG ще у 60-70-х став не стільки питанням філантропії, скільки практичності. Однак з часом, там, де Фрідман надав академічну підтримку аргументу про те, що інтеграція факторів типу ESG у фінансову практику знизить фінансові результати, у перші роки століття почали з’являтися численні звіти, які містили дослідження, що підтверджували аргументи протилежного.

У 2006 року ООН представила Принципи відповідального інвестування (UN PRI), у 2012 році ^[en] (GSIA) опублікував свою першу доповідь Global Sustainable Investment Review.

У вересні 2015 року був опублікований звіт «Фідуціарний обов’язок у 21 столітті» PRI, UNEP FI, UNEP Inquiry та UN Global Compact. У звіті зроблено висновок, що «неврахування всіх факторів вартості довгострокових інвестицій, включаючи питання ESG, є порушенням фідуціарного обов’язку». Також буловизнано, що, незважаючи на значний прогрес, багатьом інвесторам все ще належить повністю інтегрувати питання ESG у свої процеси прийняття інвестиційних рішень. У 2021 році кілька організацій працювали над тим, щоб зробити дотримання вимог ESG більш зрозумілим процесом, щоб встановити стандарти між рейтинговими агентствами, між галузями та між юрисдикціями.

-- компанії типу Workiva, що працюють з точки зору технологічних інструментів;

-- агентства типу ^[en], пов'язаної з кліматом (TCFD), що розробляють загальні теми в певних галузях;

-- та урядові постанови, як-от Регламент ЄС про розкриття інформації про стале фінансування (SFDR).

Кількість фондів, що застосовують критерії ESG, зросла зі 140 у 2012 році до 564 у 2019-му.

ESG не слід плутати з соціальним інвестуванням. Щоб прискорити запуск проектів якісної інфраструктури, країни вже почали створювати національні інфраструктурні банки — фінансові установи для підтримки державної політики в галузі інфраструктури. НІБи створено в Бразилії, Індії, Китаї, Японії, Австралії, США, Канаді, Німеччині, Індонезії, ПАР, Великій Британії. Вони активно фінансують національні інфраструктурні проекти, а транснаціональні інфраструктурні банки, такі як Азійський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ) або Фонд суверенного багатства, інвестують у інфраструктуру, що виходить за межі країн.

Запроваджуючи критерії ^[en], міжнародні організації типу B3W поступово перекладають відповідальність за реалізацію державної соціальної політики на приватний сектор.

Системи індикаторів сталого розвитку

Системи індикаторів ОЕСР

Широке визнання в світі отримала система еко-індикаторів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Вони поділяються на кілька типів:

набір екологічних показників для оцінки ефективності діяльності в галузі охорони довкілля;
кілька наборів галузевих показників для забезпечення інтеграції природоохоронних питань в галузеву політику;
набір показників, що виводяться з природоохоронної звітності — для забезпечення як включення природоохоронних питань в галузеву політику, так і для забезпечення стійкості управління та використання природних ресурсів.

Система індикаторів ОЕСР пояснює взаємозв'язки між економікою і захистом довкілля, виявляє економіко-екологічні та соціально-екологічні взаємозв'язки.

Система індикаторів ОЕСР являє собою модель «тиск-стан-реакція» (ТСР). Модель ТСР працює таким чином: людина своєю діяльністю завдає «тиск» на довкілля і змінює кількість і якість природних ресурсів («стан»); суспільство реагує на ці зміни шляхом зміни державної політики, змінами громадської свідомості і поведінки («реакція на тиск»).

Системи індикаторів КСР ООН

Одна з найповніших за охопленням систем індикаторів сталого розвитку розроблена КСР ООН. Індикатори розбиті на основні групи:

індикатори соціальних аспектів сталого розвитку;
індикатори економічних аспектів сталого розвитку;
індикатори екологічних аспектів сталого розвитку (включаючи характеристики води, суші, атмосфери, інших природних ресурсів, а також відходів);
індикатори інституційних аспектів сталого розвитку (програмування та планування політики, наукові розробки, міжнародні правові інструменти, інформаційне забезпечення, посилення ролі основних груп населення).

Запропоновані в проекті індикатори вимагають спеціальних перетворень, пристосування до конкретних умов, а в деяких випадках — розширення для окремих країн. Індикатори розбито на три категорії з урахуванням їх цільової спрямованості:

індикатори — рушійна сила, що характеризують людську діяльність, процеси і характеристики, які впливають на сталий розвиток;
індикатори стану, що характеризують поточний стан різних аспектів сталого розвитку;
індикатори реагування, дозволяють здійснювати політичний чи якийсь інший спосіб реагування для зміни поточного стану.

Система індикаторів для поліпшення керування природокористуванням у Центральній Америці

Серед інших систем індикаторів сталого розвитку, слід відзначити систему індикаторів, розроблену для поліпшення управління природокористуванням в Центральній Америці. Дана система була розроблена спільно Світовим банком, Програмою ООН з довкілля і Міжнародним Центром тропічного сільського господарства. Застосування системи можливе на глобальному, регіональному та локальних рівнях. Відмінною рисою даної системи стала наочність результатів, так як уявлення індикаторів велося у вигляді геоінформаційних систем

Система еколого-економічного обліку

Система еколого-економічного обліку (СЕЕО) була запропонована Статистичним відділом Секретаріату ООН у 1993 році. Метою системи еколого-економічного обліку є врахування екологічного чинника в національних статистиках.

Природоохоронною спрямованістю СЕЕО пояснюються її деякі особливості: використання даних в натуральному поданні, самостійний, хоча і взаємопов'язаний по відношенню до традиційної системи національних рахунків, характер; застосування, поряд з ринковими, неринкових оцінок.

Еколого-економічний облік — допоміжна система. Він розширює потенціал національних рахунків, але не розглядається як заміна національного рахівництва.

Еколого-економічний облік зачіпає питання включення в національне багатство поряд з капіталом, виробленим людською працею, природного капіталу, а також дає можливість оцінити екологічні витрати (виснаження і вплив на якість природних ресурсів). Природний капітал включає відновлювані ресурси (наприклад, ліси), і невідновні (ґрунт і підґрунтові активи), а також екологічні послуги. Розширення екологічно скоригованих макроекономічних агрегатів відбувається за рахунок розгляду природних активів: можливе коректування не тільки ВВП, але й чистої доданої вартості та національного багатства.

Показник «істинних заощаджень» був запропонований Світовим банком. Справжні заощадження (англ. genuine (domestic) savings) — це швидкість накопичення національних заощаджень після належного обліку виснаження природних ресурсів і збитку від забруднення довкілля.

Концепція «істинних заощаджень» тісно пов'язана зі спробою нового підходу до вимірювання національного багатства країн. Світовим банком розраховані величини природного, виробленого ( фізичний або ) та соціального капіталів, а також їх частка в сукупному національному багатстві країни. Так, частка природного капіталу в національному багатстві в середньому для більш ніж 100 країн світу становить 2-40 %, частка людського капіталу — 40-80 %. Крім того, в розвинених країнах частка природного капіталу в національному багатстві в середньому не перевищує 10 %, в той час як частка людського капіталу становить понад 70 %. Для багатьох країн з низькими доходами на душу населення питома вага сільськогосподарської компоненти в природному капіталі становить 80 %, в той час як у країнах з високими доходами цей показник не перевищує 40 %.

Критерії та індикатори ефективності Глобальної ради зі сталого розвитку туризму (GSTC)

Особливу частину серед індикаторів сталого розвитку посідають показники сталого розвитку туризму та сталого туризму. Одними із таких показників є система запропонована Глобальною радою зі сталого розвитку туризму (Global Sustainable Tourism Council (GSTC), яка полягає в управлінні сталим розвитком, соціоекономічному, культурному та просторовому (екологічному) впливах. Організацією розроблено розроблено 3 типи критеріїв та індикаторів сталого розвитку:

Галузеві критерії та запропоновані індикатори ефективності для готелів (GSTC Industry Criteria + suggested performance indicators for Hotels (GSTC-H) [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].
Галузеві критерії та запропоновані індикатори ефективності для туристичних операторів (GSTC Industry Criteria + suggested performance indicators for Tour Operators (GSTC-TO) [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].
Критерії та запропоновані індикатори ефективності для дестинацій (Destination Criteria and Suggested Indicators (GSTC-D) [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].

Див. також

Література

Устойчивое развитие: Методология и методики измерения: учеб. Пособие / С. Н. Бобылев, Н. В. Зубаревич, С. В. Соловьева, Ю. С. Власов; под ред. С. Н. Бобылева. — М.: Экономика, 2011. — 358 с.
Ерофеев П. Ю. Особенности концепции устойчивого развития // Экономическое возрождение России. — 2007. — № 3 (13). — С. 20-29.
Методические подходы к разработке показателей устойчивого развития сельских территорий / В. И. Фролов, Е. О. Агафонова http://lib.usue.ru/resource/free/12/s353.pdf [ 29 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Индикаторы и индексы устойчивого развития: Институт проблем устойчивого развития [1] [ 16 липня 2012 у Wayback Machine.]
Индексы и индикаторы устойчивого развития / Н. П. Тарасова, Е. Б. Кручина
Indicators of Sustainable Development. — UN Department for Policy Coordination and Sustainable Development. December, 1994.
Головченко С. І. Управління еколого-економічним розвитком регіону: дис… канд. екон. наук : 08.00.05 / Головченко Сергій Іванович. — Київ, 2015. — 218 с.

Ресурси Інтернету

| Indicators of sustainable development [ 9 травня 2013 у Wayback Machine.]

Примітки

Ерофеев П. Ю. Особенности концепции устойчивого развития // Экономическое возрождение России. — 2007. — № 3 (13). — С. 20-29.
Методические подходы к разработке показателей устойчивого развития сельских территорий/ В. И. Фролов, Е. О. Агафонова^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Friedman, Milton (13 вересня 1970). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
Cogan Douglas, G, Corporate Governance and Climate Change: Making the Connexion, (Ceres, March 2003)
. Investopedia (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
. outline.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
Rhiannon, Alexis. . Business Insider (амер.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
. Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
Indicators for Sustainable Development: Theory, Method, Applications/ Hartmut Bossel
Indicators for Sustainable Development: guidelines and methodologies/ JoAnne DiSano
Индексы и индикаторы устойчивого развития / Н. П. Тарасова, Е. Б. Кручина^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Индикаторы устойчивого развития России (эколого-экономические аспекты)./ Под ред. С. Н. Бобылева, П. А. Макеенко — М.: ЦПРП, 2001. — 220 с.
Индикаторы и индексы устойчивого развития: Институт проблем устойчивого развития
. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.

[1] Ерофеев П. Ю. Особенности концепции устойчивого развития // Экономическое возрождение России. — 2007. — № 3 (13). — С. 20-29.

[2] Методические подходы к разработке показателей устойчивого развития сельских территорий/ В. И. Фролов, Е. О. Агафонова^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[3] Friedman, Milton (13 вересня 1970). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.

[4] Cogan Douglas, G, Corporate Governance and Climate Change: Making the Connexion, (Ceres, March 2003)

[5] . Investopedia (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.

[6] . outline.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.

[7] Rhiannon, Alexis. . Business Insider (амер.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.

[8] . Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.

[9] Indicators for Sustainable Development: Theory, Method, Applications/ Hartmut Bossel

[10] Indicators for Sustainable Development: guidelines and methodologies/ JoAnne DiSano

[ReferenceA-11] Индексы и индикаторы устойчивого развития / Н. П. Тарасова, Е. Б. Кручина^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[12] Индикаторы устойчивого развития России (эколого-экономические аспекты)./ Под ред. С. Н. Бобылева, П. А. Макеенко — М.: ЦПРП, 2001. — 220 с.

[13] Индикаторы и индексы устойчивого развития: Институт проблем устойчивого развития

[14] . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.