Сигішоара

Сігішоара (рум. Sighişoara) — місто у Центральній Румунії на р. у повіті Муреш. Населення 28,1 тис. мешканців (2011).

Сігішоара рум. Sighişoara
герб
Сігішоара
Основні дані
46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. / 46.21694; 24.79111Координати: 46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. / 46.21694; 24.79111
Країна	Румунія
Регіон	Муреш
Адмінцентр	^d
Столиця для	^d (seat)
Засновано	1280
Площа	113,47 км²
Населення	28 102 (2011)
· густота	248 осіб/км²
Висота НРМ	380  м
Міста-побратими	Блуа, Баден, Читта-ді-Кастелло, Дінкельсбюль, Кішкунфеледьгаза, Замостя (8 вересня 2007)^[1]
Часовий пояс	і
Номери автомобілів	MS
GeoNames	8334977
OSM	↑2248573 ·R (Муреш)
Поштові індекси	545400^[2]
Міська влада
^d	Ioan Dorin Dăneşan
Вебсайт	sighisoara.org.ro
Мапа
Сігішоара Сігішоара (Румунія)
Сігішоара у Вікісховищі

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №902 (англ.)

Історія

Вид на Сігішоару

Сігішоара відома в історії також під німецькою назвою Шесбурґ (нім. Schäßburg) та угорською — Шегешвар (Segesvár). Назву Сігішоара місто отримало 1435 р. Місто заснували німецькі колоністи із Саксонії. Перша документальна згадка про місто датується 1280 р. Вони побудували на пагорбі середньовічну фортецю, кілька храмів та всесвітньовідому Годинникову вежу.

У XIV ст. Шесбурґ став вільним містом, а у XVI ст. — одним із найрозвиненіших торгівльно-ремісничих міст Східної Європи, маючи 15 ремісничих цехів. У XV ст. у місті випускав свою монету вигнаний з Волощини господар Влад III Дракула, який до речі, тут і народився та провів юнацькі роки. У 1631 р. тут було обрано на угорський престол трансильванський князь Юрій Ракоці. Нижню частину міста було знищено землетрусом 1668 року та пожежею 1676 р., але впродовж наступного століття відбудовано наново.

У 1849 р. угорські повстанці зазнали нищівної поразки від російської армії під Сігішоарою. Серед загиблих у бою були генерал-майор Скарятин та видатний поет Шандор Петефі. У XIX ст. пам'ять про них увічнено встановленими пам'ятниками.

Господарство

Текстильна та швейна (близько 50 % промислової продукції міста), скло-порцелянова (20 %), харчова (17 %), машинобудівна (11 %) промисловість. Підприємства з виробництва будматеріалів, деревообробки та поліграфічні.

Пам'ятки архітектури

• кам'яні укріплення (13-14 ст.) із воротами та вежами, також Вежа із годинником висотою 64 м;
• готичні «монастирська» (13 ст.) та «нагорна» (14—15 ст.) церкви;
• міська забудова 17-18 ст.

Світова спадщина ЮНЕСКО

Історичний центр міста Сігішоари було визнано 1999 року об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО за двома критеріями:

• ІІІ — центр міста є видатною пам'яткою культури так званих трансильванських саксонців, культури, що зникла за 850 років та продовжує існувати крізь свої архітектурні пам'ятки, що і донині збереглись;
• V — давнє місто-фортеця Сігішоари є видатним прикладом міста, започаткованого на межі латинської культури Центральної Європи та православно-візантійської культури південно-східної Європи.

Відомі мешканці міста

• Герман Оберт (Hermann Oberth) — один із «батьків» ракетної техніки та космонавтики, поруч із Ціолковським та Робертом Годдардом.
• Фрідріх Грюнангер — австрійський архітектор.
•  — румунський гандболіст, призер олімпійських ігор 1972, 1976 та 1980 рр.
• Йоган-Міхаель Акнер — археолог, досліджував історію Трансильванії.

Міста-побратими

• , Угорщина
• Дінкельсбюль, Німеччина
• Баден, Швейцарія
• Блуа, Франція
• , Італія
• Замостя (Польща), Польща

Галерея

• Православний Собор Св. Трійці
• Будинок, де народився Влад Дракула
• Центр міста
• Годинникова вежа
• Вулиця в старому місті
• Старе німецьке кладовище

Примітки

1. http://www.zamosc.pl/page/4/miasta-partnerskie.html
2. https://coduripostaleok.ro/cod-postal-545400
3. . Архів оригіналу за 27 квітня 2009. Процитовано 19 листопада 2008.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. Велика радянська енциклопедія
5. http://whc.unesco.org/en/list/902/