Володимир Петрович Сенченко (рос. Владимир Петрович Сенченко; 7 липня 1922, Дербент — 26 серпня 1994, Київ) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни штурман ескадрильї 1-го гвардійського винищувального авіаційного полку 7-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 2-го винищувального авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту.
Володимир Петрович Сенченко | |
---|---|
рос. Владимир Петрович Сенченко | |
Народження | 7 липня 1922 Дербент |
Смерть | 26 серпня 1994 (72 роки) Київ |
Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Роки служби | 1940—1972 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 7 липня 1922 року в місті Дербенті в Дагестані в сім'ї службовця. Росіянин. Член КПРС з 1943 року. Закінчив десять класів середньої школи.
У 1940 році призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив . У боях німецько-радянської війни з 1942 року. Воював на Калінінському, 1-му Прибалтійському, 3-му Білоруському, 1-му Українському фронтах.
До травня 1945 року гвардії капітан В. П. Сенченко здійснив 224 успішних бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив 13 і в групі 5 ворожих літаків.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії капітану Володимиру Петровичу Сенченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7703).
Після закінчення війни продовжував службу у Військово-повітряних силах. У 1955 році закінчив Військово-повітряну академію, у 1960 році — курси перепідготовки при Військово-політичній академії. З 1979 року генерал-майор авіації В. П. Сенченко — в запасі. Жив у Києві. Помер 26 серпня 1994 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі (ділянка № 13).
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня, медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
- Путерброт А. Т. Боевая слава Дагестана. — Махачкала: Дагестанское кн. изд., 1988.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Petrovich Senchenko ros Vladimir Petrovich Senchenko 7 lipnya 1922 Derbent 26 serpnya 1994 Kiyiv radyanskij vijskovij lotchik Geroj Radyanskogo Soyuzu v roki nimecko radyanskoyi vijni shturman eskadrilyi 1 go gvardijskogo vinishuvalnogo aviacijnogo polku 7 yi gvardijskoyi vinishuvalnoyi aviacijnoyi diviziyi 2 go vinishuvalnogo aviacijnogo korpusu 2 yi povitryanoyi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu Volodimir Petrovich Senchenkoros Vladimir Petrovich SenchenkoNarodzhennya7 lipnya 1922 1922 07 07 DerbentSmert26 serpnya 1994 1994 08 26 72 roki KiyivPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSRVid zbrojnih sil VPS SRSRRoki sluzhbi1940 1972PartiyaKPRSZvannya General major aviaciyiVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Senchenko BiografiyaNarodivsya 7 lipnya 1922 roku v misti Derbenti v Dagestani v sim yi sluzhbovcya Rosiyanin Chlen KPRS z 1943 roku Zakinchiv desyat klasiv serednoyi shkoli U 1940 roci prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi U 1941 roci zakinchiv U boyah nimecko radyanskoyi vijni z 1942 roku Voyuvav na Kalininskomu 1 mu Pribaltijskomu 3 mu Biloruskomu 1 mu Ukrayinskomu frontah Do travnya 1945 roku gvardiyi kapitan V P Senchenko zdijsniv 224 uspishnih bojovih vilotiv u povitryanih boyah osobisto zbiv 13 i v grupi 5 vorozhih litakiv Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 27 chervnya 1945 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni v povitryanih boyah z nimecko fashistskimi zagarbnikami gvardiyi kapitanu Volodimiru Petrovichu Senchenku prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 7703 Mogila Volodimira Senchenka Pislya zakinchennya vijni prodovzhuvav sluzhbu u Vijskovo povitryanih silah U 1955 roci zakinchiv Vijskovo povitryanu akademiyu u 1960 roci kursi perepidgotovki pri Vijskovo politichnij akademiyi Z 1979 roku general major aviaciyi V P Senchenko v zapasi Zhiv u Kiyevi Pomer 26 serpnya 1994 roku Pohovanij v Kiyevi na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi dilyanka 13 NagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina ordenom Chervonogo Prapora dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya ordenom Chervonoyi Zirki ordenom Za sluzhbu Batkivshini u ZS SRSR 3 go stupenya medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voeniz 1988 Puterbrot A T Boevaya slava Dagestana Mahachkala Dagestanskoe kn izd 1988