Сармато-аланські царі

Сармато-аланські царі — реєстр сарматських та аланських династів та представників династій, що з часів античності та до часів раннього середньовіччя панували у різних об'єднаннях сарматських чи аланських племен, які існували на території сучасної України.

ІІІ ст. до н.е

Сайтафарн — наразі перший відомий правитель сарматів (сайїв) на теренах сучасної України.

ІІ ст. до н.е

Амага — дружина сарматського династа Медосакка, відома лише за новелою зі «Стратегем» Полієна. Діяльність Амаги датовано ІІ ст. до н. е.
Гатал (грец. Γάταλος) — династ сарматів (гіпотетично — царських сарматів/сайїв), що ввійшов до мирної угоди, укладеної у 179 р. до н. е. Фарнаком І Понтійським
Медосакк (лат. Medosaccus) — сарматський (гіпотетично сайїв) династ ІІ ст. до н. е., відомий лише з повідомлення Полієна (Стратегеми, VIII, 56).
Тасій (грец. Τάσιος) — династ (у Страбона грец. ἡγεμόν — правитель) роксоланів, відомий лише з повідомлення Страбона щодо подій (скіфо-понтійської війни 113—111 р. до н. е.)

І ст. до н.е

(грец. Άσανδρoς, * 84 до.н. е.— 17 до н. е.) — боспорський намісник понтійського царя Фарнака, сина Мітрідата VI Євпатора.

І ст. н.е

 — брат царя алан Базука.
Аспург — представник династії Аспургіан, можливо син Динамії та . Узурпував владу на Боспорі вбивши римського протеже Полемона І. Згодом отримав від Тіберія згоду (підтвердження) на Боспорське царство та римське громадянство. Започаткував боспорську династію Тиберіїв Юліїв Савроматів.
 — цар алан (в оригіналі — овсів, ймовірно, алан-танаїтів), який очолював навалу на Закавказзя у 72 р. Можливий батько Сатінік.
( — поч. II ст.) — родич царя алан, супроводжував Сатінік до Вірменії, охрестився та прийняв зі своїми спільниками смерть на поч. II ст. Відомий як св. .
Інісмей (грец. ΙΝΙϚΜΕΩϚ) (80-ті рр.) — династ аорсів, наступник та родич династа Фарзоя, відомий передусім за нетривалим карбуванням срібної монети у Ольвії.
(грец. Ομψαλακου > Ὀμψάλακος (Ουαμψαλαγος / Αμψαλακος)) — батько призначеного Аспургом на Тавроскіфське царство царя Ходарза, відомий з пошкодженного посвячення, текст якого відновлено як :«Цар Ходарз, син царя Омпсалака». Етимологія імені: грец. Ὀμψάλακος < *Vam-sal-ak/g < д.-іран. *Vahma-saryaka — укр. пов'язаний обітницею, додержуючий обітниці.
 — донька царя алан, дружина царя Вірменії.
Умабій (грец. Ουμαβιον > Ουμαβιος) — згаданий у Мангупському декреті іранський династ (укр. "…Він здійснив також й посольство до Умабія (… й до …) найвеличніших Аорсії царів…" — грец. "… ἐπρέσβευσεν δὲ καὶ πρὸς Ουμαβιον […] τοὺς μεγίστους τῆς Ἀορσίας βασιλέ̣[ας …]"), етнічну приналежність якого не визначено. Можливо «цар царів» аорсів чи династ іншого іранського об'єднання (певної групи алан, роксолан тощо).
Фарзой (грец. ΦΑΡΖΟΙΟΥ) (після 49р. — до 82р.) — династ аорсів, відомий виключно з нумізматичних джерел, а саме ольвійських монет декількох емісій, які датовано 60-70 рр.
Ходарз (грец. Χωδαρζος) — син Омпсалака, цар Тавроскіфії, призначений Аспургом після вдалої війни та підкорення скіфських об'єднань близько/до 23 р., відомий з пошкодженного посвячення, текст якого відновлено як :«Цар Ходарз, син царя Омпсалака».

ІІ ст. н.е

(ІІ ст.) — наступник царя алан, батька Сатінік.
Распараган (лат. Publius Aelius Rasparaganus)(перша пол. II ст.) — династ роксолан, відомий лише з тексту епітафії, знайденої біля міста Пула (півострів Істрія).
 — військовий ватажок, можливо династ, відомий лише з листування Плінія Молодшого, за деякими припущеннями цар алан-танаїтів. Але формулювання «захоплено було у Мезії Сусагом у полон та відправлено Децебалом в подарунок парфянському царю Пакору» дає підстави для припущення, що Сусаг — ватажок чи, можливо династ певної сарматської групи, яка була залежна чи підпорядкована Децебалу.

Примітки

1. С. А. Яценко. Знаки-тамги ираноязычных народов древности и раннего средневековья. — М.: Вост. лит., 2001. (рос.)
2. П. О. Карышковский. Монеты Ольвии. — К.: Наукова думка, 1988. (рос.)
3. (гр.)SEG 44:662
4. (рос.)Ю. Г. Виноградов. Очерк военно-политической истории сарматов в I в. н.э. ВДИ, № 2, 1994 г.
5. (рос.)Тохтасьев С. Р. Иранские имена в надписях Ольвии римского времени. COMMENTATIONES IRANICAE. РАН ИВР. 2013.
6. (гр.)SEG 46:947
7. (рос.)Карышковский П. О. О монетах царя Фарзоя // Археологические памятники Северо-Западного Причерноморья. Киев, 1982. С. 73.
8. CIL V 32 лат. "Publio Aelio Rasparagano regí Roxolanorum vivus vivo fecit"
9. (рос.) Перевалов С. М. «Аланская эпиграфика. 2. Каталог латынских надписей». Вестник ВНЦ. 2011. № 3
10. (рос.)Плиний Младший. Письма. X, 74. (лат.) EPISTVLARVM, X, 74 «C. PLINIUS TRAIANO IMPERATORI. Appuleius, domine, miles qui est in statione Nicomedensi, scripsit mihi quendam nomine Callidromum, cum detineretur a Maximo et Dionysio pistoribus, quibus operas suas locaverat, confugisse ad tuam statuam perductumque ad magistratus indicasse, servisse aliquando Laberio Maximo, captumque a Susago in Moesia et a Decibalo muneri missum Pacoro Parthiae regi, pluribusque annis in ministerio eius fuisse, deinde fugisse, atque ita in Nicomediam pervenisse. Quem ego perductum ad me, cum eadem narrasset, mittendum ad te putavi; quod paulo tardius feci, dum requiro gemmam, quam sibi habentem imaginem Pacori et quibus ornatus fuisset subtractam indicabat. Volui enim hanc quoque, si inveniri potuisset, simul mittere, sicut glebulam misi, quam se ex Parthico metallo attulisse dicebat. Signata est anulos meo, cuius est aposphragisma quadriga.»
11. (рос.) Яценко С. А. Аланы в Восточной Европе в середине I — середине IV вв. н. э. (локализация и политическая история) // Петербургский археологический вестник: Скифы. Сарматы. Славяне. Русь. — 1993. — Вып. 6. — С. 86.
12. (рос.) Туаллагов А. А. Закавказский поход алан 35 г. н. э. // Вестник Северо—Осетинского государственного университета имени К. Л. Хетагурова. — 2008. — № 4. — С. 108.^{[недоступне посилання з травня 2019]}