Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фарнак I (*д/н —†159 до н. е.) — 5-й цар Понту, син і наступник Мітрідата ІІІ. Відомий перенесенням столиці своєї держави в Синоп, а також започаткуванням політики добросусідських відносин з вільними грецькими полісами.
| Фарнак I | |
|---|---|
| дав.-гр. Φαρνάκης | |
 | |
| Народився | 3 століття до н. е. |
| Помер | 159 до н. е. |
| Діяльність | монарх |
| Батько | Мітридат III |
| Мати | Лаодіка |
| Брати, сестри | Лаодіка[d] |
| У шлюбі з | Ніса |
| Діти | Мітридат V Евергет і Ніса Каппадокійська |
| |
Походження
За основною версією Фарнак І був сином Мітрідата ІІІ, незважаючи на те, що існування останнього деякі дослідники ставлять під сумнів. На підтвердження основної версії наводяться факти ідентичності монограм на монетах Фарнака і Мітридата, а також наявність вирубаних в скелі поблизу древньої столиці Понту Амасії п'яти гробниць, остання з яких є недобудованою, ймовірно, через перенесення Фарнаком столиці в Синоп.
Родинні зв'язки Фарнака і Мітрідата III підтверджуються надзвичайно близькою схожістю їх портретних зображень на царських монетах, що може видавати сина і батька. Однак, розуміючи умовність портретної схожості, наводяться і інші аргументи на користь цього припущення. По-перше, згадка Помпея Трога (Юстина) про те, що Мітрідат VI Евпатор називав Мітрідата II своїм proavus — «прадід», «прапрадід», «предок». Враховуючи, що у Понтійському царстві влада передавалася, як правило, від батька до сина, а Фарнак був дідом Мітрідата VI, можна зробити висновок, що Мітрідат V Евергет, батько Евпатора, був онуком Мітрідата III, сином Фарнака I. Отже, Фарнак був сином Мітрідата III.
По-друге, відомо, що Фарнак I і Мітридат IV були рідними братами Лаодики, яка була дружиною Мітрідата IV Филопатора Філадельфа, свого брата. На їхній спільній монеті, випущеній в 50-х роках II століття до н.е., цариці не більше тридцяти років. Отже, Лаодика ніяк не могла бути дочкою Мітридата ІІ, який помер приблизно в останній чверті III століття до н. е.. Вона могла бути тільки дочкою Мітридата III, а це означає, що і її брат Фарнак I також був сином останнього.
Зовнішньополітична діяльність
Віфіно-Пергамська війна
Час вступу Фарнака І на престол невідомий, однак дослідники вважають, що це сталося приблизно 185 року до н. е.. Вже на наступний рік Фарнак І бере участь у віфіно-пергамській війні 186—183 років до н. е. на стороні Прусія І. В цій війні союз Понту і Віфінії можна пояснити тим, що Віфінія була в поганих відносинах з Пергамом, який, з волі римлян, володів Великою Фригією, а Прусій I захопив Малу Фригію, тому понтійський цар, не змирився з втратою володінь своїх предків у Фригії. Йому було вигідно в подібній ситуації вступити в дружбу і союз з Віфінським правителем, який прагнув відібрати у Атталідів більшу частину їхніх володінь. Тільки таким шляхом можна було зберегти надію на завоювання всіх фригійських земель.
Однак незабаром союз Віфінії і Понту розпався, оскільки всі території, на які претендували його предки і він сам, опинилися в руках супротивників. А Каппадокія, родова вотчина, на яку, згідно з розрахунками , в першу чергу повинна була поширюватися їх гегемонія як законних і єдиних спадкоємців слави роду Отана і Дарія I Гістаспа, взагалі опинилася в союзі з ворогами Понту і мала зухвалість загрожувати стабільності їхньої держави.
Війна 183—179 років до н. е.
Причини війни 183—179 до н. е. між Понтом і коаліцією Пергаму, Каппадокії і Віфінії полягали у прагненні Фарнака не допустити розширення володінь Пергаму і Віфінії за рахунок земель, які, як він вважав, по праву мали належати Понту. Мова йде, в першу чергу, про території на заході — Фригію і Галатію, а на східних кордонах анексія земель розглядалася як справа другорядна, до якої збиралися приступити після зміцнення позицій на заході.
У перший рік війни Фарнаку вдалося підкорити Синоп, що викликало незадоволення Родосу, який з цього приводу відправив посольство у Рим. Римський сенат відправив спеціальну комісію із врегулювання даного питання, яка визнала побоювання Родосу не надто вмотивованими, тим самим затвердивши за Понтом право на Синоп.
На наступний рік (182/181 рік до н. е.) в Рим знову прибули посли від Евмена, Фарнака і Аріарата IV Евсебія, союзника Пергаму. Питання про Синоп уже не стояло на порядку денному. З опису Полібієм ходу переговорів Риму з послами воюючих сторін складається враження, що дії Риму були спрямовані на затягування війни, а Фарнак намагався цим скористатися. Це проявилося, зокрема, у захопленні ним на другому році війни невеликого містечка Тія, розташованого на узбережжі Чорного моря.
Через два роки після початку війни було укладено перемир'я, одним з головних умов якого був відведення військ. З боку Пергаму перемир'я уклав Аттал II, брат Евмена II, який захворів і не міг керувати військами. Фарнак, відчуваючи зацікавленість римлян в ослабленні Пергаму і їх прагнення затягнути конфлікт, пішов на перепочинок з метою консолідації сил для вирішального наступу. Ще до закінчення зими він послав військо на чолі з Леокрітом до Галатії, а сам вирішив вторгнутися в Каппадокію. Ця воєнна кампанія не принесла понтійському правителю успіху і він, зазнавши невдачі, змушений був у 179 до н. е. підписати Апамейський мирний договір. Відповідно до цього договору Фарнак І зобов'язувався не відвідувати Галатію під будь-яким приводом, а всі попередні договори з галатами признати недійсними. Він повинен був повернути Пафлагонію разом з виселеним звідти жителями, а також захоплену частину Каппадокії, виплатити противникам 900 талантів контрибуції і ще 300 талантів Евмену ІІ на покриття військових витрат. Крім того, Фарнак змушений був повернути заручників і передати Евмену II місто Тій, який пергамський цар повернув Прусію II.
Діяльність після Апамейського миру
Після війни 183—179 до н. е. Фарнак від жорсткої політики перейшов до дружніх зв'язків з грецькими містами. Це стало наслідком перенесення столиці в Синоп, який мав значні контакти з еллінськими полісами Причорномор'я та Східного Середземномор'я, а також поразки Фарнака у війні. За допомогою міст цар розраховував відновити свій престиж, підірвану війною економіку і торгівлю. Важливо й те, що в зазначений час грецькі поліси мали добрі відносини з Римом — вирішальною силою у всіх малоазійських справах.
У 160/159 до н. е. Фарнак I одружився з Нісою — сестрою або племінницею Антіоха IV, дочкою Антіоха, сина Антіоха III Великого, одруженого зі своєю сестрою Лаодикою. Справжні причини цього шлюбу криються в прагненні Фарнака вийти з політичної ізоляції шляхом зміцнення традиційних зв'язків із Селевкідами. Останні ж намагалися продемонструвати свою лояльність Риму, бо Фарнак в цей час виступав уже в ролі римського союзника.
Дата смерті Фарнака I обчислюється лише приблизно. Він помер між 160/159 роками до н. е., коли був прийнятий декрет афінян на його честь, і 156/155 роками до н. е., коли у війні між Пергамом і Віфінії взяв участь як цар Понту його брат Мітридат IV Філопатор Філадельф.
Внутрішньополітична діяльність
Під час правління Фарнака І позиції царської влади в державі посилилися, почалося створення системи укріплених військово-господарських поселень на царських землях, про що побічно свідчить переселення жителів Пафлагонії у внутрішні райони Понту. Часом правління Фарнака датується напис із Амасії, де вперше згадується фрурарх — командир гарнізону в царській столиці. Фрурархи стояли на чолі царських воєнних гарнізонів в столицях воєнно-адміністративних округів Понтійського царства.
Відомо, що за часів правління Фарнака І в околицях Кабіри було побудовано святилище місячного бога Мена, де царі давали традиційну клятву: «Клянуся щастям царя і Меном Фарнака».
За Фарнака в обіг були випущені срібні тетрадрахми аттичної ваги і драхми з портретом царя Фарнака в діадемі.
Див. також
Примітки
- Olshausen E. Pontos // RE. 1978. Suppl. XV. S. 409. (англ.)
- Diehl E. Pharnakes // RK. 1938. XIX, 2. S. 1849. (англ.)
- Ломоури Н. Ю. К истории Понтийского царства. Тбилиси. 1979. С. 47. (рос.)
- Stahelin F. Geschichte der kleinasiatischen Galater. Leipzig, 1907. S. 63. (нім.)
- Reinach Т. Remarques sur le dtfcret d'Athenes en l'honneure de Pharnaccs I // BCH. 1906. Vol. XXX. P. 46-51. (фр.)
- Seibert J. Historische Beitrage zu den dynastischen Verbindungen in hellenistischer Zeit. Wiesbaden, 1967. S. 69-119. (нім.)
Література
- Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство: Государство греков и варваров в Причерноморье. — М. : Наука, 1996. — 348 с. (рос.)
- Erich Diehl: Pharnakes I. In: Paulys Realenzyklopädie der klassischen Altertumswissenschaft (RE), Bd. XIX 2, Sp. 1849—1851. (нім.)
- Перл Г. Эры Вифинского, Понтийского и Боспорского царств // Вестник древней истории. — 1969. — № 3. — С. 39-69. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Farnak Farnak I d n 159 do n e 5 j car Pontu sin i nastupnik Mitridata III Vidomij perenesennyam stolici svoyeyi derzhavi v Sinop a takozh zapochatkuvannyam politiki dobrosusidskih vidnosin z vilnimi greckimi polisami Farnak Idav gr FarnakhsNarodivsya 3 stolittya do n e Pomer 159 do n e Diyalnist monarhBatko Mitridat IIIMati LaodikaBrati sestri Laodika d U shlyubi z NisaDiti Mitridat V Everget i Nisa Kappadokijska Mediafajli u VikishovishiPohodzhennyaZa osnovnoyu versiyeyu Farnak I buv sinom Mitridata III nezvazhayuchi na te sho isnuvannya ostannogo deyaki doslidniki stavlyat pid sumniv Na pidtverdzhennya osnovnoyi versiyi navodyatsya fakti identichnosti monogram na monetah Farnaka i Mitridata a takozh nayavnist virubanih v skeli poblizu drevnoyi stolici Pontu Amasiyi p yati grobnic ostannya z yakih ye nedobudovanoyu jmovirno cherez perenesennya Farnakom stolici v Sinop Rodinni zv yazki Farnaka i Mitridata III pidtverdzhuyutsya nadzvichajno blizkoyu shozhistyu yih portretnih zobrazhen na carskih monetah sho mozhe vidavati sina i batka Odnak rozumiyuchi umovnist portretnoyi shozhosti navodyatsya i inshi argumenti na korist cogo pripushennya Po pershe zgadka Pompeya Troga Yustina pro te sho Mitridat VI Evpator nazivav Mitridata II svoyim proavus pradid prapradid predok Vrahovuyuchi sho u Pontijskomu carstvi vlada peredavalasya yak pravilo vid batka do sina a Farnak buv didom Mitridata VI mozhna zrobiti visnovok sho Mitridat V Everget batko Evpatora buv onukom Mitridata III sinom Farnaka I Otzhe Farnak buv sinom Mitridata III Po druge vidomo sho Farnak I i Mitridat IV buli ridnimi bratami Laodiki yaka bula druzhinoyu Mitridata IV Filopatora Filadelfa svogo brata Na yihnij spilnij moneti vipushenij v 50 h rokah II stolittya do n e carici ne bilshe tridcyati rokiv Otzhe Laodika niyak ne mogla buti dochkoyu Mitridata II yakij pomer priblizno v ostannij chverti III stolittya do n e Vona mogla buti tilki dochkoyu Mitridata III a ce oznachaye sho i yiyi brat Farnak I takozh buv sinom ostannogo Zovnishnopolitichna diyalnistVifino Pergamska vijna Chas vstupu Farnaka I na prestol nevidomij odnak doslidniki vvazhayut sho ce stalosya priblizno 185 roku do n e Vzhe na nastupnij rik Farnak I bere uchast u vifino pergamskij vijni 186 183 rokiv do n e na storoni Prusiya I V cij vijni soyuz Pontu i Vifiniyi mozhna poyasniti tim sho Vifiniya bula v poganih vidnosinah z Pergamom yakij z voli rimlyan volodiv Velikoyu Frigiyeyu a Prusij I zahopiv Malu Frigiyu tomu pontijskij car ne zmirivsya z vtratoyu volodin svoyih predkiv u Frigiyi Jomu bulo vigidno v podibnij situaciyi vstupiti v druzhbu i soyuz z Vifinskim pravitelem yakij pragnuv vidibrati u Attalidiv bilshu chastinu yihnih volodin Tilki takim shlyahom mozhna bulo zberegti nadiyu na zavoyuvannya vsih frigijskih zemel Odnak nezabarom soyuz Vifiniyi i Pontu rozpavsya oskilki vsi teritoriyi na yaki pretenduvali jogo predki i vin sam opinilisya v rukah suprotivnikiv A Kappadokiya rodova votchina na yaku zgidno z rozrahunkami v pershu chergu povinna bula poshiryuvatisya yih gegemoniya yak zakonnih i yedinih spadkoyemciv slavi rodu Otana i Dariya I Gistaspa vzagali opinilasya v soyuzi z vorogami Pontu i mala zuhvalist zagrozhuvati stabilnosti yihnoyi derzhavi Vijna 183 179 rokiv do n e Shit V im ya Farnaka Prichini vijni 183 179 do n e mizh Pontom i koaliciyeyu Pergamu Kappadokiyi i Vifiniyi polyagali u pragnenni Farnaka ne dopustiti rozshirennya volodin Pergamu i Vifiniyi za rahunok zemel yaki yak vin vvazhav po pravu mali nalezhati Pontu Mova jde v pershu chergu pro teritoriyi na zahodi Frigiyu i Galatiyu a na shidnih kordonah aneksiya zemel rozglyadalasya yak sprava drugoryadna do yakoyi zbiralisya pristupiti pislya zmicnennya pozicij na zahodi U pershij rik vijni Farnaku vdalosya pidkoriti Sinop sho viklikalo nezadovolennya Rodosu yakij z cogo privodu vidpraviv posolstvo u Rim Rimskij senat vidpraviv specialnu komisiyu iz vregulyuvannya danogo pitannya yaka viznala poboyuvannya Rodosu ne nadto vmotivovanimi tim samim zatverdivshi za Pontom pravo na Sinop Na nastupnij rik 182 181 rik do n e v Rim znovu pribuli posli vid Evmena Farnaka i Ariarata IV Evsebiya soyuznika Pergamu Pitannya pro Sinop uzhe ne stoyalo na poryadku dennomu Z opisu Polibiyem hodu peregovoriv Rimu z poslami voyuyuchih storin skladayetsya vrazhennya sho diyi Rimu buli spryamovani na zatyaguvannya vijni a Farnak namagavsya cim skoristatisya Ce proyavilosya zokrema u zahoplenni nim na drugomu roci vijni nevelikogo mistechka Tiya roztashovanogo na uzberezhzhi Chornogo morya Davnij Sinop Cherez dva roki pislya pochatku vijni bulo ukladeno peremir ya odnim z golovnih umov yakogo buv vidvedennya vijsk Z boku Pergamu peremir ya uklav Attal II brat Evmena II yakij zahvoriv i ne mig keruvati vijskami Farnak vidchuvayuchi zacikavlenist rimlyan v oslablenni Pergamu i yih pragnennya zatyagnuti konflikt pishov na perepochinok z metoyu konsolidaciyi sil dlya virishalnogo nastupu She do zakinchennya zimi vin poslav vijsko na choli z Leokritom do Galatiyi a sam virishiv vtorgnutisya v Kappadokiyu Cya voyenna kampaniya ne prinesla pontijskomu pravitelyu uspihu i vin zaznavshi nevdachi zmushenij buv u 179 do n e pidpisati Apamejskij mirnij dogovir Vidpovidno do cogo dogovoru Farnak I zobov yazuvavsya ne vidviduvati Galatiyu pid bud yakim privodom a vsi poperedni dogovori z galatami priznati nedijsnimi Vin povinen buv povernuti Paflagoniyu razom z viselenim zvidti zhitelyami a takozh zahoplenu chastinu Kappadokiyi viplatiti protivnikam 900 talantiv kontribuciyi i she 300 talantiv Evmenu II na pokrittya vijskovih vitrat Krim togo Farnak zmushenij buv povernuti zaruchnikiv i peredati Evmenu II misto Tij yakij pergamskij car povernuv Prusiyu II Diyalnist pislya Apamejskogo miru Pislya vijni 183 179 do n e Farnak vid zhorstkoyi politiki perejshov do druzhnih zv yazkiv z greckimi mistami Ce stalo naslidkom perenesennya stolici v Sinop yakij mav znachni kontakti z ellinskimi polisami Prichornomor ya ta Shidnogo Seredzemnomor ya a takozh porazki Farnaka u vijni Za dopomogoyu mist car rozrahovuvav vidnoviti svij prestizh pidirvanu vijnoyu ekonomiku i torgivlyu Vazhlivo j te sho v zaznachenij chas grecki polisi mali dobri vidnosini z Rimom virishalnoyu siloyu u vsih maloazijskih spravah U 160 159 do n e Farnak I odruzhivsya z Nisoyu sestroyu abo pleminniceyu Antioha IV dochkoyu Antioha sina Antioha III Velikogo odruzhenogo zi svoyeyu sestroyu Laodikoyu Spravzhni prichini cogo shlyubu kriyutsya v pragnenni Farnaka vijti z politichnoyi izolyaciyi shlyahom zmicnennya tradicijnih zv yazkiv iz Selevkidami Ostanni zh namagalisya prodemonstruvati svoyu loyalnist Rimu bo Farnak v cej chas vistupav uzhe v roli rimskogo soyuznika Data smerti Farnaka I obchislyuyetsya lishe priblizno Vin pomer mizh 160 159 rokami do n e koli buv prijnyatij dekret afinyan na jogo chest i 156 155 rokami do n e koli u vijni mizh Pergamom i Vifiniyi vzyav uchast yak car Pontu jogo brat Mitridat IV Filopator Filadelf Vnutrishnopolitichna diyalnistPid chas pravlinnya Farnaka I poziciyi carskoyi vladi v derzhavi posililisya pochalosya stvorennya sistemi ukriplenih vijskovo gospodarskih poselen na carskih zemlyah pro sho pobichno svidchit pereselennya zhiteliv Paflagoniyi u vnutrishni rajoni Pontu Chasom pravlinnya Farnaka datuyetsya napis iz Amasiyi de vpershe zgaduyetsya frurarh komandir garnizonu v carskij stolici Frurarhi stoyali na choli carskih voyennih garnizoniv v stolicyah voyenno administrativnih okrugiv Pontijskogo carstva Vidomo sho za chasiv pravlinnya Farnaka I v okolicyah Kabiri bulo pobudovano svyatilishe misyachnogo boga Mena de cari davali tradicijnu klyatvu Klyanusya shastyam carya i Menom Farnaka Za Farnaka v obig buli vipusheni sribni tetradrahmi attichnoyi vagi i drahmi z portretom carya Farnaka v diademi Poperednik Mitridat III Car Pontu 185 159 do n e Nastupnik Mitridat IV Filopator FiladelfDiv takozhFarnak I u sestrinskih Vikiproyektah Genealogiya na Rodovodi Farnak I u Vikishovishi Pontijske carstvo Mitridat III Sinop Pergam derzhava Paflagoniya Vifiniya KappadokiyaPrimitkiOlshausen E Pontos RE 1978 Suppl XV S 409 angl Diehl E Pharnakes RK 1938 XIX 2 S 1849 angl Lomouri N Yu K istorii Pontijskogo carstva Tbilisi 1979 S 47 ros Stahelin F Geschichte der kleinasiatischen Galater Leipzig 1907 S 63 nim Reinach T Remarques sur le dtfcret d Athenes en l honneure de Pharnaccs I BCH 1906 Vol XXX P 46 51 fr Seibert J Historische Beitrage zu den dynastischen Verbindungen in hellenistischer Zeit Wiesbaden 1967 S 69 119 nim LiteraturaSaprykin S Yu Pontijskoe carstvo Gosudarstvo grekov i varvarov v Prichernomore M Nauka 1996 348 s ros Erich Diehl Pharnakes I In Paulys Realenzyklopadie der klassischen Altertumswissenschaft RE Bd XIX 2 Sp 1849 1851 nim Perl G Ery Vifinskogo Pontijskogo i Bosporskogo carstv Vestnik drevnej istorii 1969 3 S 39 69 ros