Сакуни́ха (в минулому — Сакунова Слобода) — село в Україні, у Роменському районі Сумської області. Населення становить 522 осіб. Входить до складу Недригайлівської селищної громади.
село Сакуниха | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Роменський район |
Громада | Недригайлівська селищна громада |
Облікова картка | Сакуниха |
Основні дані | |
Населення | 522 |
Поштовий індекс | 42142 |
Телефонний код | +380 5455 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°46′01″ пн. ш. 33°52′28″ сх. д. / 50.76694° пн. ш. 33.87444° сх. д.Координати: 50°46′01″ пн. ш. 33°52′28″ сх. д. / 50.76694° пн. ш. 33.87444° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 170 м |
Водойми | річка Сакуниха |
Місцева влада | |
Адреса ради | 42142, с. Сакуниха |
Сільський голова | Осіння Лариса Петрівна |
Карта | |
Сакуниха | |
Сакуниха | |
Мапа | |
Сакуниха у Вікісховищі |
Після ліквідації Недригайлівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Роменського району.
Географія
Село Сакуниха знаходиться за 1,5 км від села Велика Діброва і за 6-ть км від селища Недригайлів. У селі бере початок річка Сакуниха, права притока Хоролу. Через село проходить автомобільна дорога Т 1904.
Назва
Початкова назва Сакунова Слобода за переказами походить від прізвища козака-першопоселенця — Сакун.
Історія
Річ Посполита та Гетьманщина
Масово люди почали заселятися з 1628 року. За переписом, 1630 року слобода мала 41 двір, навколишні хутори: Куцурове — 20, Козацьке — 13, Чаплина — 8.
Російська імперія
За даними на 1859 рік у казенному селі Роменського повіту Полтавської губернії, мешкало 1149 осіб (534 чоловічої статі та 615 — жіночої), налічувалось 166 дворових господарств.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Червонослобідської волості мешкало 1254 особи, налічувалось 188 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, 24 вітряних млини, 2 маслобійних заводи, відбувалось 3 ярмарки на рік: 23 квітня, 20 червня та 1 листопада.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1520 осіб (764 чоловічої статі та 756 — жіночої), з яких усі — православної віри.
Українська революція
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
Перша радянська окупація
В 1932—1933 селяни пережили сталінський геноцид.
1940 року першу «лампочку Ілліча» засвітив Степан Якович Жук із батьком на вулиці Сагайдак. У господаря був невеликий двигун, що виробляв електроенергію і освітлював свій двір та сусідські. Це було справжнє диво для жителів села.
1940 року у селі з'явився ветлікар Михайло Гнатович Лисенко. У роки війни був у складі Червоної Армії. Був тяжко поранений. Після закінчення війни повернувся до Сакунихи, продовжував працювати.
Німецька окупація
На боці СРСР у німецько-радянській війні брало участь 239 жителів, з яких 117 загинуло, а 86 було нагороджено радянськими орденами та медалями.
Найтрагічніший бій за Сакуниху відбувся 23 вересня 1941 р. Тут з боку СРСР воювали Воронезького добровольчого комуністичного полку під командуванням М. Є. Войцеховського та воїни 85 стрілецького полку Першої гвардійської дивізії генерала І. М. Русіянова. Третина полку (понад 1200 чол.) загинула.
У перші дні війни 1941 р., розпрощавшись з рідними, на передній край з Сакунихи пішли Ганна Платонівна Кушнір (зенітниця), Оксана Архипівна Демченко (радистка), Варвара Демидівна Сердюк (повітряна десантка-радистка). З Перетічок: Марія Федорівна Продан (радистка), Марія Петрівна Хоменко.
З однієї сім'ї на фронт 1941 р. вирушили батько Дем'ян Нечипоренко та четверо його синів: Григорій, Іван, Павло, Микола. Жоден з них не повернувся додому.
Першими остарбайтерами 1942 р. стали Марія Петрівна Кушнір (Хиляй), Уляна Іванівна Вербицька, Марія Андріївна Мищенко, Марія Кузьмівна Демочко.
Першим із сакунівців, хто отримав медаль «За відвагу», був Григорій Дем'янович Нечипоренко. Це була бойова відзнака за битву під Москвою. Її особисто вручив воєначальник К. К. Рокоссовський. У роки війни Г. Д. Нечипоренко нагороджений трьома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни І ст., двома орденами Вітчизняної війни II ст., 16 медалями.
Бої за село точилися з 7 по 11 вересня 1943 р. 12 вересня відновлено радянську владу, а з нею і роботу сільської Ради.
Друга радянська окупація
Перший дитячий візок у 1945 р. із Німеччини привезла разом із немовлям Марія Мищенко.
Перша молочарня на селі запрацювала 1946 р. у центрі села (в хатчині за сільмагом) на чолі з Коцур Пріською Кононівною. У 1957 р. Коровинський маслозавод побудував у Сакунисі нове приміщення (працювала тут Білоус Софія Миколаївна). Знаходилося воно ліворуч від нинішньої шкільної водонапірної башти. Було розібране у зв'язку із введенням у дію нової школи 1972 р.
Перший комбайн у колгоспі з'явився 1947 р. На ньому працювали Микола Іванович Білоус й Іван Михайлович Коцур (помічник комбайнера). Хоча ще до війни на полях збирали врожаї комбайни, що прибували з Курманівської МТС. Знаходилась вона в с. Овече.
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.
До 2020 року орган місцевого самоврядування — Сакуниська сільська рада.
Відомі люди
- Демочко Кузьма Макарович (1911—1991) — журналіст, мистецтвознавець;
- Коцур Віктор Петрович — доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, дійсний член (академік) Національної академії педагогічних наук України, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, заступник голови Національної спілки краєзнавців України.
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- І.Скрипченко. І.Абаровський. Недригайлівщина у дзеркалі історії
- рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4148)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-176. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Посилання
- Погода в селі Сакуниха
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (грудень 2012) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sakuni ha v minulomu Sakunova Sloboda selo v Ukrayini u Romenskomu rajoni Sumskoyi oblasti Naselennya stanovit 522 osib Vhodit do skladu Nedrigajlivskoyi selishnoyi gromadi selo SakunihaKrayina UkrayinaOblast Sumska oblastRajon Romenskij rajonGromada Nedrigajlivska selishna gromadaOblikova kartka Sakuniha Osnovni daniNaselennya 522Poshtovij indeks 42142Telefonnij kod 380 5455Geografichni daniGeografichni koordinati 50 46 01 pn sh 33 52 28 sh d 50 76694 pn sh 33 87444 sh d 50 76694 33 87444 Koordinati 50 46 01 pn sh 33 52 28 sh d 50 76694 pn sh 33 87444 sh d 50 76694 33 87444Serednya visota nad rivnem morya 170 mVodojmi richka SakunihaMisceva vladaAdresa radi 42142 s SakunihaSilskij golova Osinnya Larisa PetrivnaKartaSakunihaSakunihaMapa Sakuniha u Vikishovishi Pislya likvidaciyi Nedrigajlivskogo rajonu 19 lipnya 2020 roku selo uvijshlo do Romenskogo rajonu GeografiyaSelo Sakuniha znahoditsya za 1 5 km vid sela Velika Dibrova i za 6 t km vid selisha Nedrigajliv U seli bere pochatok richka Sakuniha prava pritoka Horolu Cherez selo prohodit avtomobilna doroga T 1904 NazvaPochatkova nazva Sakunova Sloboda za perekazami pohodit vid prizvisha kozaka pershoposelencya Sakun IstoriyaRich Pospolita ta Getmanshina Masovo lyudi pochali zaselyatisya z 1628 roku Za perepisom 1630 roku sloboda mala 41 dvir navkolishni hutori Kucurove 20 Kozacke 13 Chaplina 8 Rosijska imperiya Za danimi na 1859 rik u kazennomu seli Romenskogo povitu Poltavskoyi guberniyi meshkalo 1149 osib 534 cholovichoyi stati ta 615 zhinochoyi nalichuvalos 166 dvorovih gospodarstv Stanom na 1885 rik u kolishnomu vlasnickomu seli Chervonoslobidskoyi volosti meshkalo 1254 osobi nalichuvalos 188 dvorovih gospodarstv isnuvali pravoslavna cerkva postoyalij budinok 24 vitryanih mlini 2 maslobijnih zavodi vidbuvalos 3 yarmarki na rik 23 kvitnya 20 chervnya ta 1 listopada Za perepisom 1897 roku kilkist meshkanciv zrosla do 1520 osib 764 cholovichoyi stati ta 756 zhinochoyi z yakih usi pravoslavnoyi viri Ukrayinska revolyuciya V 1917 roci selo vhodit do skladu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Vnaslidok porazki Pershih vizvolnih zmagan selo nadovgo okupovane bilshovickimi zagarbnikami Persha radyanska okupaciya V 1932 1933 selyani perezhili stalinskij genocid 1940 roku pershu lampochku Illicha zasvitiv Stepan Yakovich Zhuk iz batkom na vulici Sagajdak U gospodarya buv nevelikij dvigun sho viroblyav elektroenergiyu i osvitlyuvav svij dvir ta susidski Ce bulo spravzhnye divo dlya zhiteliv sela 1940 roku u seli z yavivsya vetlikar Mihajlo Gnatovich Lisenko U roki vijni buv u skladi Chervonoyi Armiyi Buv tyazhko poranenij Pislya zakinchennya vijni povernuvsya do Sakunihi prodovzhuvav pracyuvati Nimecka okupaciya Na boci SRSR u nimecko radyanskij vijni bralo uchast 239 zhiteliv z yakih 117 zaginulo a 86 bulo nagorodzheno radyanskimi ordenami ta medalyami Najtragichnishij bij za Sakunihu vidbuvsya 23 veresnya 1941 r Tut z boku SRSR voyuvali Voronezkogo dobrovolchogo komunistichnogo polku pid komanduvannyam M Ye Vojcehovskogo ta voyini 85 strileckogo polku Pershoyi gvardijskoyi diviziyi generala I M Rusiyanova Tretina polku ponad 1200 chol zaginula U pershi dni vijni 1941 r rozproshavshis z ridnimi na perednij kraj z Sakunihi pishli Ganna Platonivna Kushnir zenitnicya Oksana Arhipivna Demchenko radistka Varvara Demidivna Serdyuk povitryana desantka radistka Z Peretichok Mariya Fedorivna Prodan radistka Mariya Petrivna Homenko Z odniyeyi sim yi na front 1941 r virushili batko Dem yan Nechiporenko ta chetvero jogo siniv Grigorij Ivan Pavlo Mikola Zhoden z nih ne povernuvsya dodomu Pershimi ostarbajterami 1942 r stali Mariya Petrivna Kushnir Hilyaj Ulyana Ivanivna Verbicka Mariya Andriyivna Mishenko Mariya Kuzmivna Demochko Pershim iz sakunivciv hto otrimav medal Za vidvagu buv Grigorij Dem yanovich Nechiporenko Ce bula bojova vidznaka za bitvu pid Moskvoyu Yiyi osobisto vruchiv voyenachalnik K K Rokossovskij U roki vijni G D Nechiporenko nagorodzhenij troma ordenami Chervonoyi Zirki ordenom Vitchiznyanoyi vijni I st dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni II st 16 medalyami Boyi za selo tochilisya z 7 po 11 veresnya 1943 r 12 veresnya vidnovleno radyansku vladu a z neyu i robotu silskoyi Radi Druga radyanska okupaciya Pershij dityachij vizok u 1945 r iz Nimechchini privezla razom iz nemovlyam Mariya Mishenko Persha molocharnya na seli zapracyuvala 1946 r u centri sela v hatchini za silmagom na choli z Kocur Priskoyu Kononivnoyu U 1957 r Korovinskij maslozavod pobuduvav u Sakunisi nove primishennya pracyuvala tut Bilous Sofiya Mikolayivna Znahodilosya vono livoruch vid ninishnoyi shkilnoyi vodonapirnoyi bashti Bulo rozibrane u zv yazku iz vvedennyam u diyu novoyi shkoli 1972 r Pershij kombajn u kolgospi z yavivsya 1947 r Na nomu pracyuvali Mikola Ivanovich Bilous j Ivan Mihajlovich Kocur pomichnik kombajnera Hocha she do vijni na polyah zbirali vrozhayi kombajni sho pribuvali z Kurmanivskoyi MTS Znahodilas vona v s Oveche Nezalezhna Ukrayina Z 24 serpnya 1991 roku selo nalezhit do nezalezhnoyi Ukrayini Do 2020 roku organ miscevogo samovryaduvannya Sakuniska silska rada Vidomi lyudiDemochko Kuzma Makarovich 1911 1991 zhurnalist mistectvoznavec Kocur Viktor Petrovich doktor istorichnih nauk profesor Zasluzhenij pracivnik osviti Ukrayini dijsnij chlen akademik Nacionalnoyi akademiyi pedagogichnih nauk Ukrayini rektor Universitetu Grigoriya Skovorodi v Pereyaslavi zastupnik golovi Nacionalnoyi spilki krayeznavciv Ukrayini PrimitkiPostanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv I Skripchenko I Abarovskij Nedrigajlivshina u dzerkali istoriyi ros doref Poltavskaya guberniya Spisok naselennyh mѣst po svѣdѣniyam 1859 goda tom XXXIII Izdan Centralnym statisticheskim komitetom Ministerstva Vnutrennih Dѣl SanktPeterburg 1862 263 s kod 4148 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 ros doref Naselennye mesta Rossijskoj imperii v 500 i bolee zhitelej s ukazaniem vsego nalichnogo v nih naseleniya i chisla zhitelej preobladayushih veroispovedanij po dannym pervoj vseobshej perepisi naseleniya 1897 g Pod red N A Trojnickogo S Pb Tipografiya Obshestvennaya polza parovaya tipolitografiya N L Nyrkina 1905 S 1 176 X 270 120 s ros doref PosilannyaPogoda v seli SakunihaCya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin gruden 2012