Сай'о́ндзі Кіммо́ті (яп. 西園寺公望, さいおんじきんもち; 7 грудня 1849 — 24 листопада 1940) — японський політичний і державний діяч, дипломат, аристократ. 35-й голова роду . Випускник Сорбонни. 12-й і 14-й прем'єр-міністр Японії (7 січня 1906 — 14 червня 1908, 30 серпня 1911 — 21 грудня 1912). Міністр культури (1896, 1898), міністр закордонних справ (1896, 1906), голова Таємної ради (1900—1903). 2-й голова . Герцог, ґенро, депутат Палати перів японського Парламенту. Кавалер Ордену Хризантеми. Псевдонім — То́ан.
Сай'ондзі Кіммоті | |
Період | Мейдзі |
Народився | 7 грудня 1849 (Кіото) |
Помер | 24 листопада 1940 (Токіо) (92) |
Дитяче ім'я | Йосіма́ру |
Ранги | 1-й молодший |
Титули | герцог, ґенро |
Посади | прем'єр-міністр (1906—1908, 1911—1912) міністр культури (1896, 1898) міністр закордонних справ (1896, 1906) голова Таємної ради (1900—1903) |
Біографія
Молоді роки
Сайондзі Кіммоті народився 7 грудня 1849 року в Кіото, в родині аристократа . Його старший брат займав посади міністра печатки і голови прислужників Імператора Мейдзі, а молодший був спадкоємцем купецького дому Сумітомо. Коли хлопцю було 3 роки, він отримав ім'я Кіммоті. Через рік його віддали названим сином до бездітного аристократичного роду , який виховав його своїм спадкоємцем.
Кіммоті розпочав свою службу при дворі як наближений Імператора Комея. Після реставрації Мейдзі 1868 року він зайняв посаду молодшого радника і сприяв поверненню опального Івакури Томомі до уряду. В ході громадянської війни 1868—1869 років Кіммоті виконував обов'язки генерала-пацифікатора. Він підкорив Імператорській владі автономні уділи Західної і Північної Японії, і брав участь в ліквідації сепаратистського Північного союзу.
1871 року Кіммоті виїхав на стажування до Франції, де поступив до Сорбонни вивчати юриспруденцію. Перебуваючи закордоном до 1880 року, він познайомився із Жоржем Клемансо та , а також зацікавився французьким лібералізмом. Після повернення на батьківщину молодий аристократ взяв участь у громадянському , спільно з Тьоміном відкрив газету «Свобода сходу» і став її головним редактором. Проте невдовзі він полишив роботу за наказом Імператора.
На державній службі
У 1882 уряд доручив Кіммоті зайнятися розробкою проекту Конституції Японії. З цією метою він спільно з Іто Хіробумі виїхав до Європи, де вивчав місцевий монархічний устрій. 1884 року, повернувшись до Японії, Імператор Мейдзі нагородив Кіммоті титулом графа, а наступного року призначив послом Австро-Угорщині. Двома роками поспіль аристократ очолив японське посольство в Німецькій імперії та Бельгії. 1891 року він повернувся на батьківщину і зайняв посаду голови Відділу нагород при кабінеті міністрів.
У 1893 призначено віце-головою Товариства вивчення цивільного права і віце-головою Палати перів японського Парламенту. Наступного року він увійшов до складу Таємної ради та повторно очолив Відділ нагород.
У 1884 став міністром культури в Іто Хіробумі, а згодом паралельно зайняв крісло міністра іноземних справ. 1898 року він знову отримав призначення на пост міністра культури в , а в жовтні 1900 року став головою Таємної ради. Того ж року разом із прем'єром Кіммоті заснував політичну партію — . В грудні 1900 року, після відставки Іто, він тимчасово виконував обов'язки прем'єр-міністра Японії.
В липні 1903, коли Іто Хіробумі очолив Таємну раду, Кіммоті перебрав на себе головування в Товаристві друзів конституційного уряду. Користуючись порадами та Хари Такасі він реформував партію, яка була під загрозою розпаду. 1905 року, незважаючи на загальнонаціональні протести, Кіммоті дав добро на підписання Портсмутського мирного договору, який поклав кінець російсько-японській війні.
Прем'єр і ґенро
В січні 1906 року і серпні 1911 року Кіммоті двічі займав крісло прем'єр-міністра Японії. 1912 року він був змушений піти у відставку через конфлікт із Імперською армією Японії, спричинений відмовою прем'єра збільшувати чисельність військ та розмір державних дотацій армії. Після відставки Імператор Тайсьо нагородив похилого аристократа почесним званням ґенро.
1913 року, під час розростання демократичного , Кіммоті склав з себе головування в Товаристві друзів конституційного уряду через радикалізацію організації. Наступного року він відмовився стати керівником нового уряду й підтримав на посаду прем'єра свого протеже по партії Хару Такасі.
Через похилий вік Кіммоті уникав активної публічної діяльності. Його останнім виходом на міжнародну арену стала участь в Паризький мирній конференції 1919 року, на якій він очолив японську делегацію і захищав інтереси своєї країни в розподілі світу після Першої світової війни. 1920 року за заслуги перед державою Кіммоті нагородили титулом герцога.
Після смерті Ямаґати Арітомо та Мацукати Масайосі, Кіммоті став останнім ґенро. Він відігравав роль «сірого кардинала» в японській політиці і мав право затверджувати нових кандидатів на посаду прем'єр-міністра країни. Кіммоті сприяв дотриманню Конституції, був прибічником партійного формування кабінетів міністрів і намагався стримувати тиск військових на уряд. Однак наприкінці життя, після інциденту 15 травня 1932 року й початку мілітаризації Японії, Кіммоті став поступово втрачати контроль над державними справами. У зв'язку з цим, 1937 року, він склав з себе членство у Таємній раді при Імператорі Японії й усамітнився в своєму маєтку в в префектурі Сідзуока.
24 листопада 1940 року, передбачаючи крах Японської імперії через надмірне втручання збройних сил у політику, Кіммоті помер. Поховали його з урочистостями за державний кошт в Токіо. За заповітом його архів покійного спалили.
Примітки
Джерела та література
Сай'ондзі Кіммоті // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —
Література
- П. М. Ігнатьєв. Сайондзі Кіммоті // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сай'ондзі Кіммоті |
- (яп.)
- (яп.) Сай'ондзі Кіммоті. Японські новітні портрети // Національна парламентська бібліотека Японії
- (яп.) Сай'ондзі Кіммоті. Документи // Національний архів Японії
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Saj o ndzi Kimmo ti yap 西園寺公望 さいおんじきんもち 7 grudnya 1849 24 listopada 1940 yaponskij politichnij i derzhavnij diyach diplomat aristokrat 35 j golova rodu Vipusknik Sorbonni 12 j i 14 j prem yer ministr Yaponiyi 7 sichnya 1906 14 chervnya 1908 30 serpnya 1911 21 grudnya 1912 Ministr kulturi 1896 1898 ministr zakordonnih sprav 1896 1906 golova Tayemnoyi radi 1900 1903 2 j golova Gercog genro deputat Palati periv yaponskogo Parlamentu Kavaler Ordenu Hrizantemi Psevdonim To an Saj ondzi Kimmoti Period Mejdzi Narodivsya 7 grudnya 1849 Kioto Pomer 24 listopada 1940 Tokio 92 Dityache im ya Josima ru Rangi 1 j molodshij Tituli gercog genro Posadi prem yer ministr 1906 1908 1911 1912 ministr kulturi 1896 1898 ministr zakordonnih sprav 1896 1906 golova Tayemnoyi radi 1900 1903 BiografiyaMolodi roki Sajondzi Kimmoti narodivsya 7 grudnya 1849 roku v Kioto v rodini aristokrata Jogo starshij brat zajmav posadi ministra pechatki i golovi prisluzhnikiv Imperatora Mejdzi a molodshij buv spadkoyemcem kupeckogo domu Sumitomo Koli hlopcyu bulo 3 roki vin otrimav im ya Kimmoti Cherez rik jogo viddali nazvanim sinom do bezditnogo aristokratichnogo rodu yakij vihovav jogo svoyim spadkoyemcem Kimmoti rozpochav svoyu sluzhbu pri dvori yak nablizhenij Imperatora Komeya Pislya restavraciyi Mejdzi 1868 roku vin zajnyav posadu molodshogo radnika i spriyav povernennyu opalnogo Ivakuri Tomomi do uryadu V hodi gromadyanskoyi vijni 1868 1869 rokiv Kimmoti vikonuvav obov yazki generala pacifikatora Vin pidkoriv Imperatorskij vladi avtonomni udili Zahidnoyi i Pivnichnoyi Yaponiyi i brav uchast v likvidaciyi separatistskogo Pivnichnogo soyuzu 1871 roku Kimmoti viyihav na stazhuvannya do Franciyi de postupiv do Sorbonni vivchati yurisprudenciyu Perebuvayuchi zakordonom do 1880 roku vin poznajomivsya iz Zhorzhem Klemanso ta a takozh zacikavivsya francuzkim liberalizmom Pislya povernennya na batkivshinu molodij aristokrat vzyav uchast u gromadyanskomu spilno z Tominom vidkriv gazetu Svoboda shodu i stav yiyi golovnim redaktorom Prote nevdovzi vin polishiv robotu za nakazom Imperatora Na derzhavnij sluzhbi Saj ondzi Kimmoti v 1906 U 1882 uryad doruchiv Kimmoti zajnyatisya rozrobkoyu proektu Konstituciyi Yaponiyi Z ciyeyu metoyu vin spilno z Ito Hirobumi viyihav do Yevropi de vivchav miscevij monarhichnij ustrij 1884 roku povernuvshis do Yaponiyi Imperator Mejdzi nagorodiv Kimmoti titulom grafa a nastupnogo roku priznachiv poslom Avstro Ugorshini Dvoma rokami pospil aristokrat ocholiv yaponske posolstvo v Nimeckij imperiyi ta Belgiyi 1891 roku vin povernuvsya na batkivshinu i zajnyav posadu golovi Viddilu nagorod pri kabineti ministriv U 1893 priznacheno vice golovoyu Tovaristva vivchennya civilnogo prava i vice golovoyu Palati periv yaponskogo Parlamentu Nastupnogo roku vin uvijshov do skladu Tayemnoyi radi ta povtorno ocholiv Viddil nagorod U 1884 stav ministrom kulturi v Ito Hirobumi a zgodom paralelno zajnyav krislo ministra inozemnih sprav 1898 roku vin znovu otrimav priznachennya na post ministra kulturi v a v zhovtni 1900 roku stav golovoyu Tayemnoyi radi Togo zh roku razom iz prem yerom Kimmoti zasnuvav politichnu partiyu V grudni 1900 roku pislya vidstavki Ito vin timchasovo vikonuvav obov yazki prem yer ministra Yaponiyi V lipni 1903 koli Ito Hirobumi ocholiv Tayemnu radu Kimmoti perebrav na sebe golovuvannya v Tovaristvi druziv konstitucijnogo uryadu Koristuyuchis poradami ta Hari Takasi vin reformuvav partiyu yaka bula pid zagrozoyu rozpadu 1905 roku nezvazhayuchi na zagalnonacionalni protesti Kimmoti dav dobro na pidpisannya Portsmutskogo mirnogo dogovoru yakij poklav kinec rosijsko yaponskij vijni Prem yer i genro V sichni 1906 roku i serpni 1911 roku Kimmoti dvichi zajmav krislo prem yer ministra Yaponiyi 1912 roku vin buv zmushenij piti u vidstavku cherez konflikt iz Imperskoyu armiyeyu Yaponiyi sprichinenij vidmovoyu prem yera zbilshuvati chiselnist vijsk ta rozmir derzhavnih dotacij armiyi Pislya vidstavki Imperator Tajso nagorodiv pohilogo aristokrata pochesnim zvannyam genro 1913 roku pid chas rozrostannya demokratichnogo Kimmoti sklav z sebe golovuvannya v Tovaristvi druziv konstitucijnogo uryadu cherez radikalizaciyu organizaciyi Nastupnogo roku vin vidmovivsya stati kerivnikom novogo uryadu j pidtrimav na posadu prem yera svogo protezhe po partiyi Haru Takasi Derzhavni pohoroni Saj ondzi Kimmoti Cherez pohilij vik Kimmoti unikav aktivnoyi publichnoyi diyalnosti Jogo ostannim vihodom na mizhnarodnu arenu stala uchast v Parizkij mirnij konferenciyi 1919 roku na yakij vin ocholiv yaponsku delegaciyu i zahishav interesi svoyeyi krayini v rozpodili svitu pislya Pershoyi svitovoyi vijni 1920 roku za zaslugi pered derzhavoyu Kimmoti nagorodili titulom gercoga Pislya smerti Yamagati Aritomo ta Macukati Masajosi Kimmoti stav ostannim genro Vin vidigravav rol sirogo kardinala v yaponskij politici i mav pravo zatverdzhuvati novih kandidativ na posadu prem yer ministra krayini Kimmoti spriyav dotrimannyu Konstituciyi buv pribichnikom partijnogo formuvannya kabinetiv ministriv i namagavsya strimuvati tisk vijskovih na uryad Odnak naprikinci zhittya pislya incidentu 15 travnya 1932 roku j pochatku militarizaciyi Yaponiyi Kimmoti stav postupovo vtrachati kontrol nad derzhavnimi spravami U zv yazku z cim 1937 roku vin sklav z sebe chlenstvo u Tayemnij radi pri Imperatori Yaponiyi j usamitnivsya v svoyemu mayetku v v prefekturi Sidzuoka 24 listopada 1940 roku peredbachayuchi krah Yaponskoyi imperiyi cherez nadmirne vtruchannya zbrojnih sil u politiku Kimmoti pomer Pohovali jogo z urochistostyami za derzhavnij kosht v Tokio Za zapovitom jogo arhiv pokijnogo spalili Primitkiyap 美丸 よしまる yap 陶庵 とうあん Saj ondzi Kimmoti Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 yap 東洋自由新聞 とうようじゆうしんぶん tojo dzijyu simbun yap 賞勲局総裁 yap 法典調査会副総裁 Dzherela ta literaturaSaj ondzi Kimmoti 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9 Literatura P M Ignatyev Sajondzi Kimmoti Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Saj ondzi Kimmoti yap yap Saj ondzi Kimmoti Yaponski novitni portreti Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi yap Saj ondzi Kimmoti Dokumenti Nacionalnij arhiv Yaponiyi