Садикова Сара Гарифівна

Сара Садикова (Сара Гаріфовна Садикова, тат. Sara Ğarif qızı Sadıyqova, Сара Гариф кызы Садыйкова; нар. 1 листопада 1906, Казань, Казанська губернія — 7 червня 1986, Татарстан) — татарська композиторка, актриса і співачка. Була першою жінкою — професійним композитором серед татар.

Садикова Сара Гарифівна
Основна інформація
Дата народження	1 листопада 1906(1906-11-01)^[1]
Місце народження	Казань, Російська імперія
Дата смерті	7 червня 1986(1986-06-07)^[1](79 років)
Місце смерті	Казань, РРФСР, СРСР
Поховання	Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані
Громадянство	Російська імперія і СРСР
Професії	оперна співачка, композиторка
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал^[d]
Нагороди	^d (1990)
Діти	^d
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Садиков.

Біографія

Народилася в центрі Казані, на вулиці Паризької Комуни, будинок № 18. При народженні отримала ім'я Бібісара.

Навчалася в знаменитій татарській жіночій гімназії Фатіха Аїтова, потім в Казанському педагогічному технікумі.

У 1922—1928 роках (по класу сольного співу) і в 1934—1938 роках (татарська оперна студія) вчилася в Московській консерваторії імені П. І. Чайковського. Серед її вчителів — .

У 1930—1934 роках працювала в Казані в трупі Татарського державного академічного театру.

У 1938—1948 роках — солістка Татарського театру опери і балету. Померла 7 червня 1986 року. Похована на Татарському кладовищі в Казані.

Твори

• Близько 400 пісень
• Музика до 18 спектаклів
• Музичні комедії «Пісня любові» («Мәхәббәт җири», 1971) і «Женихи» («Кіяүләр», 1972) (обидві спільно з Р. Г. Губайдулліним)

Театральні роботи

• «Санія» (опера Газіза Альмухамедова, Василя Виноградова, Султана Габаші);
• «Втікач» Ахмеда Файзі і Назіб Жиганова (Райхан);
• «Галіябану» Мірхайдара Файзі;
• «Черевички», «Ільдар» і «На річці Кандрі» Каріма Тінчурін і Саліха Сайдашева;
• «Наймач» Тазі Гіззата і Салиха Сайдашева;
• «Аршин мал алан» У. Гаджибекова (Асія).

Звання та нагороди

• Заслужена артистка Татарської АРСР (1939)
• Народна артистка Татарської АРСР (1977)
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1984)
• Лауреат Державної премії Татарської АРСР імені Г. Тукая (1990, посмертно)

Пам'ятник в Казані

У 1997 році Кабміном РТ було прийнято рішення встановити пам'ятник композитору-класику. Скульптор — Рада Нігматулліна, народний скульптор РТ, заслужений діяч мистецтв РТ і РФ, лауреат Держпремії ім. Тукая. У 2007 році пам'ятник відлитий. Але до сих пір не встановлено, тому що не підібрано відповідне місце на думку скульптора, яка на знак протесту не віддає деталь, необхідну для завершення пам'ятника, — гіпсову маску особи співачки.

Опис композиції: «за задумом скульптора, Сара Садикова стоїть трохи спершись на піаніно, а її оточують фігури семи дівчат — це персонажі її пісні „Сім ключів“, яка, в свою чергу, написана за мотивами татарської легенди. Ансамбль має перебувати в оточенні дерев, у його підніжжя слід розмістити лавки, невелику сцену, щоб можна було проводити концерти. Природно, ансамбль повинен потопати в зелені».

Цікаві факти

• За талант шахтарі Донбасу подарували Сарі звання «Татарський соловей», яке закріпилося за нею на все життя.
• Разом з чоловіком бували в Політехнічному музеї, де читав свої вірші Володимир Маяковський.
• Була знайома з Мусою Джалілем.
• У 1925 році в першій татарській опері «Санія» (музика Султана Габяші, В. Виноградова, Г. Альмухаметово, автор лібрето — Фатіх Амірхан) заголовна партія була написана спеціально для голосу Сари.
• На урочистостях з нагоди 35-річчя Московського художнього академічного театру, на прохання Костянтина Станіславського співала спеціально для нього, а коли закінчила, Костянтин Сергійович підійшов до неї, поцілував руку і сказав: «У вас велике майбутнє».

Сім'я

Перший чоловік — Газіз Айдарський (1898—1933 рр.), актор і режисер, один з творців Московського державного татарського музично-драматичного робочого театру «Ешче» («Робочий»), його головний режисер і художній керівник. Драматичний актор трагедійного плану і один з перших татарських професійних режисерів з вищою освітою. У 1920—1921 роках — завідувач відділом мистецтв Наркомосвіти, громадський діяч з надання допомоги голодуючим і начальник будівництва першої будівлі татарського театру в Казані (теперішнє будівля ТЮГу), артист драми Камаловского театру. У 1922—1926 рр. навчався в ГІТІСі і паралельно керував татарським драматичним колективом при Будинку культури заводу «Червоний богатир», творець і керівник театру «Ешче» («Робочий»). Також викладав в Казанському театральному технікумі. Його некролог написав Муса Джаліль.

Другий чоловік — Юлій Станіславович Крещелюнас, музикант.

Дочка — Альфія Айдарська (над. 25 травня 1925 року), артистка балету, заслужена артистка Республіки Татарстан. У 1941—1963 рр. танцювала в Татарській театрі опери та балету.

Онук — В'ячеслав Грекулов, музикант.

Пам'ять

• Музей Сари Садикової і школа її імені (село в Апастовському районі Татарстану, 2006 рік), звідки родом дід співачки — Ахмадіша.
• Вулиці Сари Садикової в м. Казань і селі (Татарстан).
• Концертний зал ім. Сари Садикової (м. Набережні Челни, Республіка Татарстан).

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. . Официальный сайт администрации Апастовского муниципального района. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 12 травня 2020.

Література

• . Пісня — її крила. — «Азат хатин», 1965, № 1.
• Я. Нурлігаянов. Джерело мелодій. — «Казан утлари», 1973, № 2.
• К. Тімбікова. Про пісні. — «Азат хатин», 1979, № 3 (татарською мовою).

Посилання

• Сайт «Сара моңнари»
• Айдарська А. «Про Сару Садикову (спогади дочки)»
• Вірші (Шігирьләр)
• https://www.business-gazeta.ru/article/100042