Савченко Микола Лаврінович

Савченко Микола Лаврінович (псевдо: «Петро Миколенко», «Байда», «377») (* 20 лютого 1921(19210220), с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія — пом. 1 січня 1979, Детройт, США) — хорунжий УПА, командир сотні «Східняки», заст.командира ТВ-26 «Лемко», командир 2-го Перемиського куреня. Заступник керівника Місії УПА за кордоном. Член Закордонного представництва УГВР у 1948—1950 рр. Співорганізатор і неодноразовий голова Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Ініціатор створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», його засновник.

Савченко Микола Лаврінович
Майор
Хорунжий "Байда"
Загальна інформація
Народження	20 лютого 1921(1921-02-20) с. Березова Лука, Миргородський повіт, Полтавська губернія
Смерть	1 січня 1979(1979-01-01) (57 років) Детройт,  США
Псевдо	«Петро Миколенко», «Байда», «377»
Військова служба
Приналежність	Україна
Війни / битви	Друга світова війна
Командування
заст.к-ра ТВ-26 «Лемко»
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко .

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.

У лавах РСЧА

Народився 20 лютого 1921 року у с.Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. В РСЧА отримав звання лейтенанта, під час відступу Червоної армії залишився на Полтавщині.

У лавах УПА

Члени РЧ УПА (сидять зліва направо): Михайло Дуда «Громенко»‚ член управи табору Ді-Пі Володимир Кліш, Петро Миколенко «Байда»; (стоять зліва направо) Володимир Хомин-Чарський «Беркут», Модест Ріпецький «Горислав», Петро Гнатюк «Дорош»‚ Богдан Яньо-Крук «Мельодія», Лев Футала «Лагідний». Регенсбург‚ 1947 р.

(м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: Микола Фриз («Вернигора»)‚ Петро Миколенко («Байда»), Михайло Озимко («Залізняк»), Роман Боднар («Сагайдачний»), Михайло Борис («Жан»)‚ Модест Ріпецький («Горислав»), Степан Ґоляш («Мар»)‚ Михайло Дуда («Громенко»), Зиновій Соколюк («Семенів»).

З кінця 1943 року він зголосився до УПА в Карпатах, призначений командиром підрозділу ВО-5 «Маківка» на Дрогобиччині, частини охорони Великого Збору УГВР у липні 1944 року.

У серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», в якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. 15 вересня 1944 року сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», який підпорядковувався тимчасовій спеціальній військовій окрузі УПА-Захід-Карпати, що існувала протягом двох місяців (серпень-вересень 1944) на території, ще зайнятій німцями.

Після зміни лінії фронту — залишився в Лемківському курені, впродовж жовтня-листопада рейдував по Станиславівщині та Дрогобиччині. В поворотному рейді на Лемківщину його сотня провела 17 листопада 1944 року оборонний бій в околиці с. Сторонна Дрогобицького району, в якому відбила численні атаки ворога.

У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на північно-східню Тернопільщину вже без «Петра Миколенка», який тяжко захворів на запалення нирок. Однак восени «Байда» був покликаний на посаду курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного з датою старшинства від 1 січня 1946 року. У лютому 1946 р. «Байда» був призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куреня. Від весни цього року він діяв зі своїми сотнями на Перемищині й був підвищений у званні до хорунжого з датою старшинства від 22 січня 1946 року.

В серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успіший рейд на Захід.

На еміграції

А у 1948 році Петро Миколенко (Савченко) Старшинським Збором був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном, членом ЗП УГВР у 1948–1950 р.р. Підвищений ЗП УГВР до майора з датою старшинства від 1 липня 1949 року.

Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. В 1973 році проявив себе з-поміж ініціяторів створення торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», став його засновником, членом та співробітником.

Помер легендарний командир УПА «Байда», уродженець Березової Луки Микола Лаврінович Савченко (Петро Миколенко), 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).

Вшанування пам'яті

Встановлено меморіальну дошку на будівлі Березоволуцького ліцею.

19 травня 2023 року у місті Полтава провулок Смирнова перейменували на провулок Миколи Савченка.

29 вересня 2023 року у місті Кременчук провулок Революціонерів перейменували на провулок Миколи Савченка.

Див. також

• Командири УПА
• Лицарі ОУН та УПА

Примітки

1. ЛИЦАРІ НАЙВИЩИХ БОЙОВИХ НАГОРОД УПА В НАКАЗАХ ГВШ
2. ДО 80-РІЧЧЯ УПА: МАЙОР УПА САВЧЕНКО («БАЙДА») З СЕЛА БЕРЕЗОВА ЛУКА МИРГОРОДСЬКОГО ПОВІТУ ПОЛТАВЩИНИ
3. https://www.facebook.com/poltava.news (19 травня 2023). У Полтавській громаді офіційно перейменували ще 95 вулиць (перелік). Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). Процитовано 19 травня 2023.
4. У КРЕМЕНЧУЦІ У МЕЖАХ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ ЗМІНЕНО НАЗВИ ЩЕ 12 ОБ’ЄКТІВ ТОПОНІМІЇ.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела

• Олександр Панченко. Полтавець — один з командирів УПА. // Свобода. 16 квітня 2010. С. 15.
• Олександр Панченко. Уродженець Гадяччини — один із найуспішніших командирів в Українській Повстанській Армії.
• Хто був і є у місті Гадяч
• 1921 — народився Микола Савченко, командир сотні УПА «Східняки» — Український інститут національної пам'яті.