Ріхард Абеґґ

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абеґґ.

Ріхард Вільгельм Генріх Абеґґ (нім. Richard Wilhelm Heinrich Abegg; 9 січня 1869, Данціґ — 3 квітня 1910, біля Кошаліна) — німецький хімік, основоположник електронних уявлень про валентність.

Ріхард Абеґґ
нім. Richard Abegg
Ім'я при народженні	нім. Richard Wilhelm Heinrich Abegg
Народився	9 січня 1869(1869-01-09)^[1]^[2]^[…] Данциг, ^d, Королівство Пруссія^[4]
Помер	3 квітня 1910(1910-04-03)^[1]^[2]^[…] (41 рік) Кошалін, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	хімік, фізик, аеронавт
Alma mater	Кільський університет Тюбінгенський університет HU Berlin
Галузь	хімія
Заклад	Вроцлавський університет Стокгольмський університет Геттінгенський університет
Науковий керівник	Август Вільгельм фон Гофман
Відомі учні	Клара Іммервар
Аспіранти, докторанти	Фрідріх Карл Рудольф Бергіус Клара Іммервар
Членство	Леопольдина ^d Німецьке фізичне товариство (1909)
Батько	^d
Брати, сестри	^d ^d
Родичі	^d
Автограф
Ріхард Абеґґ у Вікісховищі

Біографія

Народився 9 січня 1869 року в місті Данцігу (нині Гданськ, Польща). Після закінчення середньої школи протягом 1886—1891 років вивчав органічну хімію в Кільському, Тюбінгенському і Берлінському університетах. У 1891 році захистив докторську дисертацію, виконану під керівництвом Августа Вільгельма фон Гофмана.

З 1894 року працював у Геттінгенському університеті (з 1897 року — професор); з 1899 року — приват-доцент Вищої технічної школи в Бреслау.

Загинув під час катастрофи повітряної кулі 3 квітня 1910 року біля міста Кошаліна.

Наукова діяльність

Спочатку спеціалізувався на органічній хімії, згодом під керівництвом Сванте Августа Арреніуса, Вальтера Германа Нернста, Вільгельма Фрідріха Оствальда працював у галузі фізичної хімії, зокрема досліджував: зниження точки замерзання рідини внаслідок утворення розчину; швидкість дифузії іонів у розчинах солей; електропровідність розплавлених солей; техніку фотографічної фіксації; теорію полярності хімічної спорідненості; визначення хімічних рівноваг та інше.

Зробив вагомий внесок у розвиток теорії валентності — сформулював правило, згідно з яким різниця між найбільшим та найменшим ступенем окислення хімічного елементу тяжіє до числа 8 (правило Абеґґа; згодом розвинуте Гілбертом Ньютоном Льюїсом в правило октету). Разом із ^[en] у 1905 році розпочав видавати багатотомний «Довідник з неорганічної хімії», що залишився незакінченим. Автор праць:

• Über das Chrysen und seine Derivate. Berlin, 1891;
• Die Elektronaffinität, ein neues Prinzip der chemischen Systematik // Zeitschrift für anorganische Chemie. 1899. Bd. 20. H. 5 (у співавторстві з Гвідо Бодлендером);
• Anleitung zur Berechnung volumetrischer Analysen. Breslau, 1900;
• Die Theorie der elektrolytischen Dissociation. Stuttgart, 1903;
• Physikalisch-chemische Rechenaufgaben. Berlin; Leipzig, 1914.

Примітки

1. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #116001011 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578

Література

• Абегг, Рихард // Биографический словарь деятелей естествознания и техники / . — Москва : Большая советская энциклопедия, 1958. — Т. 1. — С. 6. (рос.);
• , Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова. Абегг Рихард // Выдающиеся химики мира. Биографический справочник / В. И. Кузнецов. — Москва : Высшая школа, 1991. — С. 8. — . (рос.);
• Абеґґ, Ріхард Вільгельм Генріх // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .