У Вікіпедії є статті про Рібейра Брава значення Рібейра та Брава Рібе йра Бра ва порт Ribeira Brava МФА ʁi ˈbɐj ɾɐ ˈbɾa

Рібейра-Брава на півдні омивається Атлантичним океаном, на заході межує з муніципалітетом Понта-ду-Сол, на півночі — з муніципалітетом Сан-Вісенте та на сході — Камара-де-Лобуш. Відстань до столиці острова міста Фуншала становить 15 км.

За колишнім адміністративним поділом (до набуття Мадейрою статуту автономії у 1976 році) селище входило до складу Фуншальського адміністративного округу.

Історія

Рібейра-Брава є одним з найдавніших населених пунктів острова. Його виникнення припадає на другу чверть 15 століття, як перехрестя доріг у різних напрямках острова. По-суті селище виникло в гирлі невеликої річки, що умовно поділяє острів на дві частини. Важливість зв'язку внутрішньої частини острова з його узбережжям, а також родючі ґрунти спричинили швидкий розвиток селища. Основною діяльністю тих часів було вирощування цукрової тростини. Лише у 1904-08 роках було побудовано невелику гавань. з цією метою частину західної скелі було зруйновано.

Створення муніципалітету — 6 травня 1914 року шляхом відчленування кількох муніципальних громад від двох сусідніх муніципалітетів: Понта-ду-Сол і Камара-де-Лобуш. Статус селища — з 1928 року.

Населення

Кількість мешканців
1864	1878	1890	1900	1911	1920	1930	1940	1950	1960	1970	1981	1991	2001	2011
9 154	10 414	10 519	11 917	10 603	14 132	16 394	19 382	20 762	19 793	15 960	13 480	13 170	12 494	13 375

Парафії

Кампанаріу (порт. Campanário)
Рібейра-Брава (порт. Ribeira Brava)
Серра-де-Агуа (порт. Serra de Água)
Табуа (порт. Tabua)

Економіка

В економіці муніципалітету домінує сільське господарство і туризм. Значна частина його території є гористою, де зосереджене тваринництво.

Основним видом транспорту є автобуси і таксі.

Туризм

Серед туристів популярною є головна церква «матріж» (порт. Igreja Matriz da Ribeira Brava), яку було побудовано в 16 столітті, а також Етнографічний музей Мадейри і фортеця.

Будівля Етнографічного музею Мадейри колись належала капітанові Луїшу Гонсалвішу да Сілві. Пізніше її було перероблено у цех з перероблення цукрової тростини. 1983 року Регіональним урядом Мадейри було ухвалено рішення про створення музею. Сьогодні тут проводяться різні виставки, як тимчасові так і постійні, присвячені культурі острова.