Рух Сонця і планет по небесній сфері

Руху Сонця і планет по небесній сфері відображають лише їх видимі рухи, тобто ті, що видаються земному спостерігачеві. Жодні рухи світил по небесній сфері не є пов'язані з добовим обертанням Землі, оскільки обертання відображається обертанням самої небесної сфери.

Рух Сонця

Сонце рухається майже рівномірно (майже — через ексцентриситет орбіти Землі) по великому колу небесної сфери, що називається екліптикою, з заходу на схід (тобто у бік, протилежний обертанню небесної сфери), здійснюючи повний оборот за один сидеричний рік (365,2564 дня). Сидеричний рік відрізняється від тропічного року, що визначає зміну сезонів, внаслідок прецесії земної осі (див. Випередження рівнодення).

Зміна екваторіальних координат Сонця

Коли Сонце знаходиться в точці весняного рівнодення, його пряме піднесення і схилення дорівнюють нулю. З кожним днем пряме сходження і схилення Сонця збільшуються, і в точці літнього сонцестояння пряме піднесення стає рівним 90° (6^h), а схилення досягає максимального значення +23°26'. Далі, пряме піднесення продовжує збільшуватися, а схилення зменшується і в точці осіннього рівнодення вони приймають значення 180° (12^h) і 0°, відповідно. Після цього, пряме піднесення, як і раніше, збільшується і в точці зимового сонцестояння стає рівним 270° (18^hе), а схилення досягає мінімального значення -23°26', після чого знову починає рости.

Верхні і нижні планети

В залежності від характеру руху по небесній сфері планети поділяються на дві групи: нижні (Меркурій, Венера) і верхні (всі інші планети, крім Землі), або  — внутрішні і зовнішні (по відношенню до орбіти Землі) планети.

Фазовий кут

Під час видимого руху нижніх планет у них відбувається зміна фаз, як у Місяця і в період проходження планети між Землею і Сонцем їх видима фаза зменшується до 0%. Фазовий кут відповідно змінюється від 0° до 180°.

Натомість при видимому рух верхніх планет зміни фаз у них відбуваються лише у незначних межах, тим менших чим далі планета віддалена від Сонця. Максимального значення фаховий кут набуває тоді, коли Земля щодо цієї планети перебуває у найбільшій елонгації. Для Марса максимальний фазовий кут дорівнює 47°, Юпітера - 12°, Сатурна - 6°, Урана - 3°, Нептуна і Плутона - 2°

Рух нижніх планет

В своєму русі по небесній сфері Меркурій і Венера ніколи не йдуть далеко від Сонця (Меркурій — не далі 18° — 28°; Венера — не далі 45° — 48°) і можуть перебувати або на схід, або на захід від нього. Момент найбільшого кутового видалення планети на схід від Сонця називається східною або вечірньої елонгацією; на захід — західною або ранкової елонгацією.

При східній елонгації планету видно на заході незабаром після заходу Сонця. Рухаючись зі сходу на захід, тобто зворотним рухом (в астрології використовується термін — «ретроградним рухом»), планета спочатку повільно, а потім швидше, наближається до Сонця, поки не ховається в його променях. Цей момент називається нижнім сполученням (планета проходить між Землею і Сонцем). Через деякий час стає видно на сході незадовго до сходу Сонця. Продовжуючи зворотний рух, вона досягає західної елонгації, зупиняється і починає рухатися з заходу на схід, тобто прямим рухом, наздоганяючи Сонце. Наздогнавши його, вона знову стає невидимою — настає верхнє сполучення (в цей момент Сонце опиняється між Землею і планетою). Продовжуючи прямий рух, планета знову досягає східної елонгації, зупиняється і починає зворотний рух — цикл повторюється.

Рух верхніх планет

Видиме із Землі переміщення Марса щодо зірок у 2003 році. Зворотний рух Марса тривав з 31 липня по 30 вересня. У середині відповідної дуги, 28 серпня, відбулося протистояння Марса (Велике).

У верхніх планет також чергуються прямий і зворотний рух. Коли верхню планету видно на заході незабаром після заходу Сонця, вона рухається по небесній сфері прямим рухом, тобто в ту ж сторону, що і Сонце. Однак швидкість руху верхньої планети по небесній сфері завжди менше, ніж у Сонця, тому настає момент, коли воно наздоганяє планету — відбувається сполучення планети з Сонцем (Сонце при цьому опиняється між Землею і планетою). Після того, як Сонце обжене планету, її стає видно на сході, перед сходом Сонця. Швидкість її прямого руху поступово зменшується, планета зупиняється і починає переміщатися серед зірок із сходу на захід, тобто зворотним рухом. В середині дуги свого назаднього руху планета знаходиться в точці небесної сфери, протилежної тій, де в цей момент перебуває Сонце. Це положення називається протистоянням (Земля знаходиться між Сонцем і планетою). Через деякий час планета знову зупиняється, змінює напрямок свого руху на прямий — і цикл повторюється.

Розташування планети на 90° на схід від Сонця називається східною квадратурою, а на 90° на захід — західною квадратурою.

Середні значення дуг зворотних рухів

Планети мають такі середні величини дуг попятных рухів: Меркурій — 12°, Венера — 16°, Марс — 15°, Юпітера — 10°, Сатурна — 7°, Уран — 4°, Нептун — 3°, Плутон — 2°.

Примітки

1. Фазовий кут // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 493. — .
2. William Sheehan. The Planet Mars: A History of Observation & Discovery p.47 [ 8 січня 2017 у Wayback Machine.]
3. Курс загальної астрономії, с. 132 [ 8 січня 2017 у Wayback Machine.]
4. Зворотний рух планет // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 166. — .
5. . Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
6. . Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 27 березня 2022.
7. 28 августа 2003 — рекордное противостояние Марса. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 7 січня 2017.