Русько-ятвязькі війни

Ру́сько-ятвя́зькі війни — війни між ятвягами і руськими (київськими і волинськими) князями у Х — ХІІІ ст. Складова протистояння балтських народів руській експансії на заході.

Русько-ятвязькі війни
Дата: Х—ХІІІ ст. Місце: Ятвягія, Волинь Результат: часткове завоювання ятвязьких земель
Сторони
Русь Київщина Волинь Руське королівство	Ятвяги Литовці

Війни

• Від кінця Х ст. ятвяги стали об’єктом агресії київських князів. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони Київської Русі.
• 983 — переможний похід київського князя Володимира Святославича проти ятвягів.
• 1038 — переможний похід київського князя Ярослава Мудрого проти ятвягів. Ймовірно тоді було захоплено ятвязьку столицю — Дорогичин. Полонених ятвягів розселини на Волині, в околицях сучасного Звягелю (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для так званих слов'янських поховальних пам'яток).

Надалі ятвяги фігурують у руських літописах як супротивники Волинського князівства.

• 1112 — володимирський князь Ярослав Святополчич здійснив похід проти ятвягів.
• 1196 — володимирський князь Роман Мстиславич у відповідь на набіги ятвягів здійснив проти них успішний зимовий похід.
• 1200-ті — ятвяги у союзі з литвою спустошили Червенську землю.
• Конфлікти з ятвягами були одним із напрямів воєнної активності руських князів Данила і Василька Романовичів. На початку їхнього правління позиція князів була радше захисною і зводилася до відносно успішної відсічі набігам ятвягів на Волинь. Однак поступове підсилення тиску ятвягів на кордони князівства змусило змінювати стратегію. Протягом 2-ї пол. 1240-х — серед. 1250-х рр. Данило за підтримки мазовецького і краківського князів здійснив кілька переможних походів углиб території ятвягів та примусив їх до сплати данини. Останні конфлікти між руськими князями та ятвягами згадуються вже за галицького князя Лева Даниловича.

Примітки

1. Синиця 2013, С. 766.
2. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 69.
3. Літопис руський... С. 49.
4. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 141; Літопис руський... С. 92.
5. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 273; Літопис руський... С. 169.
6. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 702; Літопис руський... С. 362.

Бібліографія

Джерела

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843.
• Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Київ: Дніпро, 1989.

Довідники

• Синиця Є. В. Ятвяги // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 766. — .