Ю́рій Володи́мирович Ру́дик (28 червня 1971 — 4 грудня 2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Рудик Юрій Володимирович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 28 червня 1971 Славута | |
Смерть | 4 грудня 2017 (46 років) (помер від поранень) | |
Поховання | Гощанський район | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Гірська піхота | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
Життєпис
Народився 1971 року в місті Славута (Хмельницька область); від 1975-го мешкав у селі Майків (Гощанський район, Рівненська область). Восьмирічну освіту здобув у Майківській 8-річній школі, навчався в Тучинській школі-інтернаті, пізніше у загальноосвітній школі села Русивель; технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ. 1989 року був призваний до РА; по демобілізації працював водієм у місцевому колгоспі, якийсь час їздив на заробітки, пізніше підробляв будівельником в Нетішині.
З початком війни намагався піти добровольцем проте родині вдавалося його стримати, пізніше він відмовився від наміру. Однак з початку 2017 року відновив свої зусилля і 21 липня вступив на військову службу за контрактом.
Солдат, водій взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти 109-го батальйону. Його авто ГАЗ-66 завжди було готове до виїзду; він міг у будь-який час доставити набої, харчі, перевезти побратимів.
18 листопада 2017 року внаслідок пострілу снайпера зазнав поранення в голову під час ворожих обстрілів околиць міста Золоте (Попаснянський район) — їхню позицію ворог обстріляв із крупнокаліберної зброї; хлопці вибігли з бліндажа, їх почали обстрілювати ворожі снайпери. Юрія відвезли до обласної лікарні ім. Мечникова в Дніпрі, перебував у глибокій комі.
4 грудня 2017-го помер, не приходячи до свідомості.
6 грудня 2017 року похований в селі Майків.
Без Юрія лишились мама, сестра Світлана, дорослі донька й син та троє онуків.
Нагороди та вшанування
- указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня
- 4 грудня 2018 року на фасаді загальноосвітньої школи села Майків відкрито та освячено меморіальну дошку Юрію Рудику.
Примітки
- Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
- Рудик Юрій Володимирович // Книга пам'яті
- Революція гідності. Війна. Рівненщина
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yu rij Volodi mirovich Ru dik 28 chervnya 1971 19710628 4 grudnya 2017 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Rudik Yurij Volodimirovich SoldatZagalna informaciyaNarodzhennya28 chervnya 1971 1971 06 28 SlavutaSmert4 grudnya 2017 2017 12 04 46 rokiv pomer vid poranen PohovannyaGoshanskij rajonVijskova sluzhbaPrinalezhnist UkrayinaVid ZS Girska pihotaFormuvannya 109 OGShBVijni bitviVijna na shodi Ukrayini Boyi za Bahmutku 2017 Nagorodi ta vidznakiOrden Za muzhnist III stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rudik ZhittyepisNarodivsya 1971 roku v misti Slavuta Hmelnicka oblast vid 1975 go meshkav u seli Majkiv Goshanskij rajon Rivnenska oblast Vosmirichnu osvitu zdobuv u Majkivskij 8 richnij shkoli navchavsya v Tuchinskij shkoli internati piznishe u zagalnoosvitnij shkoli sela Rusivel tehnichnu osvitu otrimav u Koreckomu DTSAAF 1989 roku buv prizvanij do RA po demobilizaciyi pracyuvav vodiyem u miscevomu kolgospi yakijs chas yizdiv na zarobitki piznishe pidroblyav budivelnikom v Netishini Z pochatkom vijni namagavsya piti dobrovolcem prote rodini vdavalosya jogo strimati piznishe vin vidmovivsya vid namiru Odnak z pochatku 2017 roku vidnoviv svoyi zusillya i 21 lipnya vstupiv na vijskovu sluzhbu za kontraktom Soldat vodij vzvodu vognevoyi pidtrimki 1 yi girsko shturmovoyi roti 109 go bataljonu Jogo avto GAZ 66 zavzhdi bulo gotove do viyizdu vin mig u bud yakij chas dostaviti naboyi harchi perevezti pobratimiv 18 listopada 2017 roku vnaslidok postrilu snajpera zaznav poranennya v golovu pid chas vorozhih obstriliv okolic mista Zolote Popasnyanskij rajon yihnyu poziciyu vorog obstrilyav iz krupnokalibernoyi zbroyi hlopci vibigli z blindazha yih pochali obstrilyuvati vorozhi snajperi Yuriya vidvezli do oblasnoyi likarni im Mechnikova v Dnipri perebuvav u glibokij komi 4 grudnya 2017 go pomer ne prihodyachi do svidomosti 6 grudnya 2017 roku pohovanij v seli Majkiv Bez Yuriya lishilis mama sestra Svitlana dorosli donka j sin ta troye onukiv Nagorodi ta vshanuvannyaukazom Prezidenta Ukrayini 189 2018 vid 27 chervnya 2018 roku za osobistu muzhnist i samoviddani diyi viyavleni u zahisti derzhavnogo suverenitetu ta teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini zrazkovogo vikonannya vijskovogo obov yazku nagorodzhenij ordenom Za muzhnist III stupenya 4 grudnya 2018 roku na fasadi zagalnoosvitnoyi shkoli sela Majkiv vidkrito ta osvyacheno memorialnu doshku Yuriyu Rudiku PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 27 chervnya 2018 roku 189 2018 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini DzherelaRudik Yurij Volodimirovich Kniga pam yati Revolyuciya gidnosti Vijna Rivnenshina Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi