Рома нів у 1933 2003 роках Дзержинськ селище в Житомирському районі Одне з найбільших селищ в Житомирській області Розта

Рома́нів (у 1933—2003 роках — Дзержинськ) — селище в Житомирському районі. Одне з найбільших селищ в Житомирській області. Розташоване приблизно за 11 км від залізничної станції Разіне на лінії Шепетівка — Бердичів і за 67 км від обласного центру — міста Житомир.

селище Романів
Центральна площа Романова Центральна площа Романова
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Романівська селищна громада
Основні дані
Засновано	1471
Колишня назва	Дзержинськ
Магдебурзьке право	1817
Статус	із 2024 року
Площа	74 км²
Населення	▼ 7800 (01.11.2011)
Густота	104,5 осіб/км²;
Поштовий індекс	13001, 13002, 13003, 13004 та 13005
Телефонний код	+380 4146
Географічні координати	50°09′06″ пн. ш. 27°56′21″ сх. д. / 50.15167° пн. ш. 27.93917° сх. д. / 50.15167; 27.93917Координати: 50°09′06″ пн. ш. 27°56′21″ сх. д. / 50.15167° пн. ш. 27.93917° сх. д. / 50.15167; 27.93917
Висота над рівнем моря	238 м
Водойма	Річка Лісна, струмок Грабарка (зі ставком Виспа) та струмок Підлісна
Відстань
Найближча залізнична станція:	Разіне
До станції:	11 км
До обл. центру:
- залізницею:	116 км
- автошляхами:	67 км

Селищна влада
Адреса	13002, Житомирська обл., смт Романів, вул. Сергія Лялевича, 2
Голова селищної ради	Юрій Миколайович Чумаченко (в.о.)
Вебсторінка	romanivska-gromada.gov.ua
Карта
Романів
Романів

Романів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Романів.

Географія

Селищем протікає річка Лісова, притока Тетерева.

Назва

Історія містечка засвідчує такі колишні назви поселення — Колуково (поселення, яке ніби знаходилось у давнину поблизу сучасного Романова), Романів (можливо, названий в честь батька Данила Романовича Галицького — Романа Галицького), Дзержинськ (прокомуністична назва з 1933 по 2003 рік). 9 липня 2003 року рішенням Верховної Ради № 1076-IV райцентру повернуто назву Романів.

Демографія

Таблиця демографії
1925	1939	1945	1974	1990	2001	2008	2011
2 901	7 127	4 000	7 930	8 385	8 262 (за всеукр. переписом)	8 126	майже 8 000 (за статист. даними)
В період з 1925 по 2011 рік (тис. ос.)

Чисельності наявного населення селища станом на 01.01.2021 становить 7318 осіб.

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 7 119 осіб, з них українців — 4 392, росіян — 334, німців — 100, євреїв — 1 720, поляків — 496, інших — 77.

Мова

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	8 032	97,93 %
Російська	141	1,72 %
Інші	29	0,35 %
Разом	8 202	100,00 %

Історія

Древній Романів виник задовго до того як став згадуватися в письмових джерелах. Територія сучасного Романова і прилеглих сіл ще в глибоку давнину була заселена слов’янським плем’ям древлян. Першим документом, в якому згадується Романів, є Литовська метрика XV ст.. З цього документу черпаємо повну інформацію щодо населення Романова, занять його жителів і розміру податків, які сплачували жителі Романова на утримання Житомирського замку. Основними заняттями були: землеробство, скотарство, бортництво тощо. Територія сучасного Романова і прилеглих сіл ще в глибоку давнину була заселена слов'янськими плем'ям деревлян. Засноване в 1471 році. Історія містечка пов'язана з родинами Острозьких, Ілінських та Стецьких.

Палац Ілінських — згорів зимою 1877 року

На початку XVI століття в Романові налічувалося 18 дворів данників і тяглових та два слуги. У 1505 році король польський та великий князь литовський Олександр Ягеллончик подарував це село намісникові Житомирського повіту Дмитру Олександровичу. Селяни стали кріпаками цього пана, відбували панщину стільки днів, скільки вимагав землевласник, і сплачували йому грошову і натуральну ренти «сорок ведер меду пресного, а двадцять лисиц»

З другої половини XVI століття Романів належав князям Острозьким і був приписаний до їхнього Чуднівського замку.

У 1814 році в Романові єзуїтами була заснована школа, яка проіснувала 6 років.

Т.Чацький заснував у Романові пансіон для жінок.

У 1817 році Романів отримав Магдебурзьке право, за яким міста звільнялися від управління і суду феодала. Воно закріплювало права міських станів — купців, міщан, ремісників. Було юридичним виявом успіхів міського населення в боротьбі проти феодалів.

Встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Воно узаконювало нерівність у правах, зважаючи на стать, походження, віросповідання.

В двадцяті роки XIX століття в маєтку графа Ілінського в Романові працював один з найкращих у Російській імперії оркестр рогової музики під керівництвом .

Під час першої світової імперіалістичної війни в Романові, що став прифронтовим містечком, скупчилося чимало біженців, внаслідок чого швидко зріс попит на продукти харчування і предмети першої потреби, підвищились ціни на них. Почала падати реальна заробітна плата. До того ж, селян змушували віддавати значну кількість продовольства інтендантствам, розташованих у містечку частин армії.

9 січня 1918 року в Романові, як і в усьому Новоград-Волинському повіті, була встановлена Радянська влада. Але протрималася вона недовго. В лютому 1918 року Волинь окупували кайзерівці. На боротьбу проти загарбників піднявся весь народ. У ній взяли участь і романівці. Робітники склозаводу створили партизанський загін на чолі з М. О. Холодницьким, який діяв проти окупантів у районі села Голубина. Пізніше цей загін влився до Таращанського полку В. Н. Боженка.

В серпні 1919 року Романову, як і іншим містам і селам республіки, загрожували окупацією польські інтервенти. Тоді Волинський губернський підпільний комітет звернув особливу увагу на селище, як на найближчий пункт польського фронту. Сюди надіслано уповноваженого для роботи серед робітників заводів, створено партійний осередок з шести чоловік, призначено явки і т. д. Зафронтбюро ЦК КП(б)У в свою чергу відрядило п’ять працівників для підпільної роботи.

З квітня по червень 1920 року Романів був окупований військами Пілсудського. Чимало місцевих жителів вступило до лав Червоної Армії, билося з петлюрівцями і польськими інтервентами. У зв’язку з новим наступом польських інтервентів в кінці вересня 1920 року з Новограда-Волинського до Романова були евакуйовані радянські установи й підприємства. За вказівкою губкому КП(б)У до Романова переїхав повітовий ревком. 12 листопада 1920 року в містечку відбувся з’їзд сільських ревкомів, а 21 листопада —з’їзд комітетів незаможного селянства (КНС). Після визволення Романова від польських інтервентів, створено волосний ревком, а при рев-комі — партійний осередок. Цього ж року виникла комсомольська організація.

В листопаді 1922 року на повну потужність почав працювати склозавод «Червоний Жовтень», 1924 року підприємство вже дало прибуток. Одночасно вживалися заходи до налагодження роботи численних шкіряних підприємств. Більші з них було націоналізовано й здано в оренду. Деякі об’єднались у промислову артіль «Шкіркооп». Аналогічні артілі виникали і в інших галузях місцевої промисловості, наприклад, у меблевій (артіль ім. Комінтерну, «Лозоплет» тощо).

Статус селища міського типу з 1923 року.

У 1926 році районний центр з Мирополя перенесено до Романова, а 1933 — Романів перейменовано на Дзержинськ

10 липня 1941 року Дзержинськ був окупований німецько-фашистськими військами. Розпочалися масові арешти, розстріл мирних громадян.

З січня 1944 року доблесні воїни 322-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням полковника П. М. Лащенка визволили Дзержинськ від фашистських загарбників. У боях за селище брали участь артилеристи 28-ї винищувальної бригади. В складі 13-ї гвардійської танкової бригади 4-го Кантемирівського танкового корпусу бився за Дзержинськ і Герой Радянського Союзу І. П. Голуб, командир танка Т-34. Патріот загинув і похований у Гордіївці. В боях за склозавод був смертельно поранений Герой Радянського Союзу В. С. Путилін.

У 1966—1972 рр. в Дзержинську широко розгорнулися будівельні роботи. Склозавод, промкомбінат, маслозавод та інші підприємства будують нові цехи та службові приміщення. Відділення «Сільгосптехніка» споруджує станцію для технічного обслуговування автомашин. Зводять приміщення двоповерхового готелю, споруджують кінотеатр, лікарню, будинок культури на 600 місць, двоповерхові дитячі ясла, пологовий будинок. По вулиці Леніна виростають нові житлові будинки. 1970 року побудовано двоповерховий універмаг, приміщення Держбанку та інші.

У 2003 році відновлена історична назва.

Внаслідок Голодомору 1932—1933 за даними різних джерел, у Романівському районі загинуло 572 чол., імена яких на сьогодні встановлено. За даними селищної ради, у 1932—1933 рр. загинуло 10 чол., імена яких на сьогодні встановлено.

Депутати селищної ради одні з перших в Житомирській області перейменували центральну вулицю на «Небесної сотні». За рішенням 37 сесії Романівської селищної ради від 6 березня 2014 вулиця Леніна отримала цю назву.

Економіка

Промисловість

В різний час в містечку працювали а деякі й нині є економічно активні такі промислові підприємства:

ТОВ "Романівський склозавод" (нині не функціонує а все майно належить ТОВ "Вівад-09")
Романівський маслозавод (ТОВ "Еней")
Романівський хлібозавод (ТОВ "СтрітФуд")
Романівська меблева фабрика (ТОВ "Древ-Ко")

Серед інших виробництв які існували до початку 2000-х рр. - цегельний завод та декілька малих асфальтних заводів. Крім вище зазначеного виробництвом займаються багато малих підприємців здебільшого це деревообробка а також бетонні вироби наприклад - "Piramida-Брук".

Сільське господарство

ТОВ СП "НіБуЛон" Романівська філія

Нині с/г займаються багато малих фермерів та філій інших фірм. Колись в Романові існувало два сільськогосподарських підприємства "Прогрес"(нині " НіБуЛон") та "Комсомолець" (нині не існує а на його місці функціонує один з цехів ТОВ "Вівад-09").

Лісове господарство

ДП "Романівський лісгосп АПК"
Романівське лісництво Бердичівського держлісгоспу

Сфера послуг та обслуговування

КП "Комфорт"
Романівський РЕМ "Житомиробленерго"
Романівська дільниця "Житомиргаз"

Транспорт та зв'язок

В містечку є покриття моб.звязку "Київстар", "Vodafone" та "Lifecell" а також інтернет звя'зок від "Укртелеком" та "WestNetwork".

відділення "Укртелеком"
відділення "Укрпошта"
відділення "Нова Пошта"
ТОВ "Романівтранс" (станом на 2024р. не функціонує)
Автостанція (не існує з 2018р. на її місці відкрито АЗС, автомагазин та кафе).

Пасажирськими та вантажними перевезеннями нині займаються багато приватних перевізників місцевих та з Житомира а також є приватні таксі. Нині Романів має автобусне сполучення з містами Київ, Житомир, Бердичів, Звягель, Баранівка, Чуднів а також приміське сполучення в межах бувшого району з нас. пунктами Миропіль, Биківка, Колодяжне, Печанівка, Вільха, Разіне та багато ін.

Історія Романівського склозаводу

Завод заснований у 1903 році власником Романова Генріхом Стецьким. Місце для побудови підприємства було вдало вибрано завдяки близькому розташуванню дерева для палива, поблизу знаходилися пісок та торфовища. Головне приміщення виробітку називається так і до тепер — «гута», яка має вигляд куба з вентиляційним дахом. За радянських часів біля приміщення «гути» збудували високі витяжні труби. На заводі функціонували ремонтно-механічний цех, будівельний, шліфовня, транспортна дільниця та ін. Підприємство спеціалізувалося з випуску келихів, графинів, декоративних ваз та декоративних виробів зі скла.

В 1991 році завод очолив , при якому завод було реконструйовано та розширено територію і збудував декілька складських приміщень. 90-річний ювілей святкували всім селищем, різними гуляннями та концертами, що організовувались керівництвом заводу, працівниками районного будинку культури, гостями з Баранівки, Житомира, Києва та працівниками склозаводу. Прибутки підприємства на той час за день становили майже 91,9 млн карбованців (в оптових цінах).

Станом на 1.01.1994 на заводі працювало понад 1100 робітників з Романова та навколишніх сіл. Після розпаду СРСР завод переживав нелегкі часи, скоротилась кількість робітників. В 1995 році завод стає акціонерним товариством. Хоч і завод приносив величезні прибутки його власникам, однак заробітну плату працівникам не давали. У 2003 році робітники та мешканці відзначали сторіччя підприємства тихо із сумом і при цьому згадуючи 90-річний ювілей. Зупинився завод на 102 році існування через чвари між співвласниками та через несплату боргів за газ, енергоносіїв та ін. Свій 105-річний ювілей завод зустрів непрацюючим і тихим, що незвично для жителів Романова.

Відновив свою діяльність на початку листопада 2009 року. У цеху виробітку введено в дію дві скловарні печі.

Станом на травень 2022 року склозавод більше не функціонує і є, по суті, закинутим, хоча його територія та наявне майно було придбано приватною компанією.

Відомі люди

Тарасюк Борис Іванович — відомий український політик
Развадовський Віктор Йосипович — народний депутат України
Кондратюк Юрій Павлович (*1961) — майстер народної творчості
Котвіцький Руслан Ростиславович (1977—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Ігор Дмитрович Ліховий — екс-міністр культури і туризму України
Сергій Францович Лялевич (1981—2015) — сержант Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве.
— заст. голови Житомирської ОДА
— місцевий скульптор кінця XIX — початку ХХ ст.
Ігнатій-Фелікс Добржинський — всесвітньо відомий композитор першої половини XIX ст. Народився в Романові.
граф Ян Станіслав Ілінський — відомий польський композитор і поет. Народився в Романові.
Ільков Олександр Володимирович (1975—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
^[pl] — прозаїк та перекладач польського походження
Базелюк Володимир Олександрович— український письменник
Чепіль Володимир Васильович (1971—2015) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Яцюк Володимир Макарович — вчений-шевченкознавець, поет, заслужений діяч мистецтв України.

Примітки

. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 14 жовтня 2011.
Романівський селищний голова піде боронити країну в лавах ЗСУ
Верховна Рада України (9 січня 2004). . Відомості Верховної Ради України (укр.). Київ. с. 20. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 21 грудня 2020.
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. demoscope.ru/weekly (рос.). Процитовано 16.03.2023.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Чубинський Павло Платонович (1839 —1884) (1872). Том 7. Вып. 1. Евреи. Поляки. Племена немалорусского происхождения (рос) . С.-Петербург. Императорское русское Географическое общество. с. 224.
Див.: К. Копержинський. Театральне та музичне життя на Поділлі // Записки історично-філологічного відділу Української академії наук. Київ, 1926, кн. VII-VIII, с. 139.
Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.686. Процитовано 16.01.2023.
В селищі Житомирської області центральна вулиця вже офіційно «Небесної сотні». www.zhitomir.info (укр.). оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2020.
Видатні люди - наші сучасники. http://www.irpin-bibl.kiev.sch.in.ua/. Процитовано 23 грудня 2020.

Джерела

Романів та вся Романівщина: іст. нариси / Олександр Кондратюк ; Пол. наук. т-во у Житомирі. — Житомир: Євенок О. О., 2010. — 216 с. : фотоіл., табл. — Бібліогр.: с. 207—212. — 500 прим.
Romanów (3), Romanów Wielki, mko nad rz. Leśną // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 721. (пол.).— S. 721—722. (пол.)

Посилання

Про Романівський склозавод на міжнародному ринку
Романівський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Романів на карті Яндекс
Карта Романова
Фото Романів
Гаррі Фельдман. Сказання про містечко Романів (рос.).
Romaniv, Ukraine (англ.)

[1] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 14 жовтня 2011.

[2] Романівський селищний голова піде боронити країну в лавах ЗСУ

[3] Верховна Рада України (9 січня 2004). . Відомості Верховної Ради України (укр.). Київ. с. 20. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 21 грудня 2020.

[4] Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. demoscope.ru/weekly (рос.). Процитовано 16.03.2023.

[ukr-socialdata-mova-2001-5] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[6] Чубинський Павло Платонович (1839 —1884) (1872). Том 7. Вып. 1. Евреи. Поляки. Племена немалорусского происхождения (рос) . С.-Петербург. Императорское русское Географическое общество. с. 224.

[7] Див.: К. Копержинський. Театральне та музичне життя на Поділлі // Записки історично-філологічного відділу Української академії наук. Київ, 1926, кн. VII-VIII, с. 139.

[8] Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.686. Процитовано 16.01.2023.

[9] В селищі Житомирської області центральна вулиця вже офіційно «Небесної сотні». www.zhitomir.info (укр.). оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2020.

[10] Видатні люди - наші сучасники. http://www.irpin-bibl.kiev.sch.in.ua/. Процитовано 23 грудня 2020.