Романова Галина Федорівна

Галина Федорівна Романова (25 жовтня 1918 — 19 серпня 1944) — радянський лікар, учасниця німецько-радянської війни, діячка антифашистської організації «Інтернаціональний союз».

Романова Галина Федорівна
Народження	25 жовтня 1918(1918-10-25) Романкове, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Махновщина
Смерть	19 серпня 1944(1944-08-19) (25 років) ^d, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Третій Райх обезголовлення
Країна	Німеччина
Приналежність	СРСР
Член	European Union^[d]
Командування	Партизанське підпілля Дніпропетровкської області, антифашистська організація «Інтернаціональний союз»
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народилася 25 жовтня 1918 року в селі Романкове (Кам'янське) (нині історичний район міста Кам'янське). Батько — Федір Петрович Романов. Мати — Ірина Павлівна Романова.

У 30-й школі навчалася протягом семи років, потім у медичному училищі й Дніпропетровському медичному інституті. Вступила до комсомолу, та незабаром була виключена як донька ворога народу: Її батько, звинувачений у контрреволюційній діяльності, був розстріляний 10 червня 1937. Тільки дивом Галину не виключили з інституту. Медінститут евакуювали в Ставрополь у серпні 1941 року, а Галина вже була на п'ятому курсі навчання.

З дозволу генерального комісара округу Дніпропетровська Ніколауса Зельцнера, деякі навчальні заклади Дніпропетровська продовжили працювати (в тому числі Державний університет), і 24 січня 1942 відділ охорони здоров'я обласної управи повідомив декана медичного факультету В. Архангельського про продовження занять на випускному курсі (медичний факультет був найчисленніший в Державному університеті). Галина усвідомлювала, що її обов'язково заберуть до Німеччини на примусові роботи, але продовжувала навчатися. 1 липня 1942 вона вже як володарка диплома лікаря в складі групи медиків з 125 осіб вирушила до Німеччини: протягом місяця вона проходила практику в Єнському університеті. Після закінчення практики призначена табірним лікарем в Берліні, пізніше працювала у Вільдау. Переважно лікувала остарбайтерів, які прибували на примусові роботи.

Галина проживала на квартирі в німкені й підтримувала зв'язок з матір'ю, якій німецька влада обіцяла матеріальну допомогу, а донька регулярно відправляла листи на батьківщину. Однак з грудня 1942 року вона почала працювати в Оранієнбурзі, куди відправляли молодь з окупованих європейських країн. Вона допомагала всім постраждалим на виробництві, а також боролася з апатією серед молоді. З кожним днем ​​вона розуміла, що життя в Німеччині видається вже не таким барвистим, як стверджувала німецька адміністрація. У якийсь момент вона вирішила вступити в Рух Опору, не витримавши тягаря життя в Німеччині й постійних знущань над її пацієнтами. Вважається, що ще під час навчання Галина встановила зв'язок з антифашистським підпіллям Дніпропетровської області (в тому числі й із Дніпродзержинським).

У травні 1943 року Галина вступила в антифашистський «Інтернаціональний союз», утворений в квітні 1943 року і ведений старостою табору фірми «Шварцкопф», якого звали Микола Романенко. Романенко влаштував їй зустріч з берлінським хіміком Костянтином Задкевічем, який емігрував з Росії, і вони подружилися. Задкевіч попереджав, що війна наближається до кордонів Німеччини, і потрібно зробити все можливе, щоб радянська влада не влаштовувала розправу над остарбайтерами, а визнала їх як героїв Руху Опору. Вже потім Костянтин стверджував, що після зустрічі з антифашистами «знову відчув себе росіянином». Завдяки Костянтину Галина зустрілася з ще одним діячем антифашистського підпілля, доцентом медичного факультету Берлінського університету Георгом Гроскуртом, який входив до складу ще однієї антифашистської організації соціалістичного спрямування. Гроскурт читав лекції в Єнському університеті для лікарів зі Східної Європи і викликав довіру Галини.

Пізніше Галина познайомилася з низкою французьких і бельгійських робітників, готових діяти і боротися за перемогу антигітлерівської коаліції. За пропозицією керівництва члени «Міжнародного» і «Європейського союзів» стали складати зашифровані листи: в радянську групу увійшли Микола Романенко, Галина Романова, Олександр Хомля, Петро Зозуля, Іван Лесик і Михайло Занчаровський. Передавати листи повинен був адміністратор готелю «Брістоль» швед Гульбрінг в посольства СРСР і Франції в Швеції: вручав їх особисто Задкевіч.

Однак 4 жовтня 1943 Задкевіча заарештувало гестапо, і той видав усіх змовників. Через два дні гестапо заарештувало всіх членів організації. Галину кинули до в'язниці Герден (Бранденбург), а незабаром інспектор з кримінальних справ з Берліна, гестапівець Габекер передав справу до суду — Галину тут же перевели в Пльотцензее.

18 лютого 1944 генеральний прокурор Ернст Лауц оголосив обвинувальний акт, у якому всіх заарештованих звинувачували в антидержавній діяльності та спробі допомоги військово-політичним противникам Третього рейху. Романову назвали головною винуватицею, оскільки вербувала робітників у антифашистське підпілля й зв'язувалася зі своїми земляками. 27 квітня 1944 голова трибуналу суддя Роланд Фрайслер (він пізніше судив Юліуса Фучика і учасників змови 20 липня 1944) засудив до смерті шість чоловік: серед них була й Галина Романова. Перед виконанням вироку Галина Романова попросила передати своїй подрузі Валентині Круподер сімейну фотокартку, на якій написала прощальні слова своїй сім'ї в містечко Кам'янське, тоді вже визволене від німців.

19 серпня 1944 року Галина Федорівна Романова була страчена на гільйотині.

Вшанування

Пам'ятник у Кам'янському.

• Її ім'я носила одна з груп Дніпропетровського медичного інституту.
• У Кам'янському її ім'ям названо вулицю.
• У травні 1965 року під дворі школи-інтернату № 3 міста Дніпродзержинська ій встановлений пам'ятник (скульптор Геогій Левчук).
• Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 вересня 1967 року посмертно нагороджена медаллю «За відвагу».

Примітки

1. Brief biography of Galina Feodorovna Romanova German Resistance Memorial Center. Retrieved May 12, 2011
2. Brief biography of Georg Groscurth German Resistance Memorial Center. Retrieved May 12, 2011
3. ОСТАРБАЙТЕРЫ. Поиск гражданских лиц, угнанных на работы в Германию(рос.)
4. Л. В. Богданова. Левчук Георгій Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — .

Посилання

• Галина Романова. «… І бризнула кров її на стіну» (рос.)