Розен Анна Василівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Розен.

Розен Ганна Василівна (22 грудня 1797 — 24 грудня 1883) — дружина (19 квітня 1825) декабриста, барона Андрія Євгеновича Розена, пішла за чоловіком у Сибір (дозволено 23 серпня 1829 року), прибула до чоловіка в с. Ононський Бор поблизу Верхньоудинську під час переходу декабристів в Петровський завод.

Розен Анна Василівна
Народилася	22 грудня 1797 (2 січня 1798)
Померла	24 грудня 1883 (5 січня 1884) (86 років) Вікнине (Ізюмський район), Стратилатівська волость, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Рід	Rosen^[d]
Батько	^d
Мати	Q106454252?
У шлюбі з	Розен Андрій Євгенович
Діти	Q42296172?
Медіафайли у Вікісховищі

Розен Г. В. Акварель М. О. Бестужева. Липень 1832 року. Державний історичний музей, Москва

Біографія

З дворянської сім'ї. Батько — директор , мати — Софія Андріївна Самборська (дочка відомого протоієрея Андрія Опанасовича Самбірського).

Ганна Василівна виїхала до Сибіру в середині 1830 року. У вересні 1831 року в неї народився син, якого на честь Рилєєва назвали Кіндратієм. Ганна Василівна була щаслива, незважаючи на тугу за рідним і незвичні побутові трудності. В Петровському Заводі Розени жили недовго. У червні 1832 року термін каторжних робіт Андрія Євгеновича Розена закінчився. Місцем поселення для них був призначений Курган. По дорозі з Іркутська в Курган у Розен народився син Василь. У Кургані вже жили декабристи, переведені на поселення раніше. Вони допомогли Розеном знайти квартиру. Пізніше Розени купили будинок з великим садом. На поселенні в Кургані надавала посильну допомогу нужденним. У 1837 році надійшло розпорядження про відправку групи декабристів рядовими в діючу армію на Кавказ. Серед них був і Розен. Незадовго перед цим Андрій Євгенович зламав ногу, але, тим не менш, він разом з родиною залишає Курган і їде на Кавказ. У листопаді Розени приїжджають в Тифліс. Хвора нога не дозволяла Розену брати участь у бойових діях, і в січні 1839 року він був звільнений з військової служби рядовим. Йому було дозволено оселитися у маєтку брата — Ментаке, біля Нарви і жити там безвиїзно під наглядом поліції. Після амністії 1856 року обмеження були зняті. Розени переїхали жити до родичів дружини в маєток Вікнини, Ізюмського повіту, Харківської губернії. Ганна Василівна померла 24 грудня 1883 року, вісімдесяти шести років, Андрій Євгенович пережив її на чотири місяці, померши в день їхнього весілля — 19 квітня 1884 року.

Діти

Євген (нар. 19 квітня 1826), якого Розен залишила у тітки Марії Василівни Малиновської (з 1834 року дружини декабриста Вольховського) і знаходився в їхній родині до переведення Розена на Кавказ, у 1852 році відставний штабс-ротмістр; Кіндрат (народився 5 вересня 1831 року), названий на честь Рилєєва, хрещеник декабриста Оболенського; Василь (нар. 29 серпня 1832); Володимир (нар. 14 липня 1832), Андрій (1841–1845); Анна (нар. 6 вересня 1836), в шлюбі Боброва; Софія (народилась і померла 1839 року). По амністії 26 серпня 1856 року дітям повернені прізвище і титул батька.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 квітня 2008. Процитовано 11 лютого 2011.
2. Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука",1988, с.158

Джерела

• (рос.)
• В. А. Павлюченко. В добровольном изгнании. — М.,"Наука", 1986 (рос.)
• Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988
• В. А. Павлюченко. Женщины в русском освободительном движении от Марии Волконской до Веры Фигнер. [ 1 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)