Роберт III Бетюнський

Роберт III Бетюнський (фр. Robert de Béthune; бл. 1247 — 17 вересня 1322, Іпр) — в 1272—1280 роках, граф Фландрії з 1305. Старший син Гі де Дамп'єра, графа Фландрії, і Матильди де Бетюн, дами Бетюна, Дендермонда, Рішбурга і Варнетона, дочки , сеньйора Бетюна та Єлизавети де Морьяльме.

Роберт III
фр. Robert de Béthune
Народився	1249^[2] або 1247^[1]
Помер	17 вересня 1322 або 1322^[1] Іпр, ^d, Західна Фландрія, Бельгія
Поховання	^d
Діяльність	політик
Учасник	Восьмий хрестовий похід
Титул	граф^[d]
Рід	^d
Батько	Гі де Дамп'єр
Мати	^d
Брати, сестри	^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
У шлюбі з	^d^[3] і Іоланда (графиня Неверу)
Діти	^d, ^d, ^d^[2], ^d^[2], ^d^[2] і ^d^[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Після смерті матері в 1264 Роберт успадкував її володіння, включаючи сеньйорію Бетюн, з чим пов'язане його прізвисько.

Роберт Бетюнський здобув військову славу в Італії, коли воював на боці свого тестя Карла Анжуйського проти останніх Гогенштауфенів Манфреда та Конрадіна, зокрема у вирішальній битві біля Беневенто. Разом з батьком брав участь у 1270 році у Восьмому хрестовому поході під проводом Людовика Святого. Після повернення з хрестового походу він продовжував бути вірним помічником свого батька, політично та військово, у боротьбі проти спроб французького короля Філіпа IV Красивого приєднати Фландрію до земель французької корони.

В 1272 Роберт одружився вдруге на , . Завдяки цьому шлюбу Роберт став співправителем . Після смерті Іоланди графський титул перейшов їх старшому синові , проте під час його малолітства графство залишалося під управлінням Роберта.

Наприкінці XIII століття почався конфлікт батька Роберта, Гі де Дампє'ра, з королем Франції Філіпом IV. У результаті в 1294 Філіп IV під надуманим приводом запросив до Парижа Гі разом з двома старшими синами, Робертом і , де кинув їх до в'язниці. Всі вони були відпущені тільки після того, як Гі прийняв умови короля.

В 1297 Гі приєднався до короля Англії Едуарда I, який воював проти Франції. Але союзники не надали Фландрії практично ніякої підтримки, влітку французька армія захопила значну частину Фландрії, а 9 вересня було укладено перемир'я. В 1299 між королями Англії та Франції уклали мирний договір, в якому граф Фландрії не вказувався. В результаті невелика армія не змогла в 1300 протистояти французам. Граф Гі з двома старшими синами, Робертом і Гільйомом, здалися і були ув'язнені в різних місцях королівства, а Фландрія була приєднана до королівства. Роберт виявився ув'язнений у замку Шинон.

Але втримати Фландрію Філіп Красивий не зумів. В 1302 , на чолі якого встав молодший брат Роберта, , маркграф Намюра, а також племінник Вільгельм Юліхський. 11 липня 1302 відбулася битва при Куртре, відома також як «битва золотих шпор». Французька армія зазнала нищівної поразки. Найкращі з французького лицарства загинув на полі битви, на якому переможці зібрали до 4000 золотих лицарських шпор. У підсумку французи втратили контроль над Фландрією. В 1303 правителем Фландрії став старший з братів Роберта, , граф Теано. Філіп Красивий так і не зміг придушити повстання, в результаті чого він був змушений у вересні 1303 укласти перемир'я, а також звільнити графа Гі з синами.

Але в липні 1304 французький флот вторгся у Фландрію та 10 серпня розгромив фламандський флот під командуванням , сина Гі, в . Гі знову опинився в полоні.

В відсутність батька Фландрія опинилася під управлінням Роберта, який продовжив боротьбу проти Франції. 18 серпня відбулася , але вона не дала жодній стороні ніякої переваги. Незабаром після цього почалися переговори про мир, які тривали більше року. За цей час 7 березня 1305 в ув'язненні в Комп'єні помер Гі, що зробило Роберта графом Фландрії.

У підсумку мир був підписаний у червні 1305 в , проте його умови виявилися дуже принизливими і важкими для Фландрії, оскільки по ньому Фландрія і її міста фактично опинялися в повній залежності від короля Франції, який, до всього іншого, отримував в заставу частину графства, включаючи замки Кассель і , а також кастелянства Лілль, Дуе і Бетюн, а також величезну ренту.

Роберт III, уклавши мир з Філіпом, постарався налагодити справи в Фландрії, жителі якої були дуже незадоволені умовами миру. При цьому він скористався миром, щоб продовжити сімейний конфлікт з . В 1310 Роберт змусив припинити військові дії Вільгельма Доброго, що став після смерті батька, Жана II, графом Ено і Голландії, а також відновив сюзеренітет над Голландією. Також Роберт дарували численні торговельні привілеї, що сприяло поверненню в Брюгге іноземних купців, а також розвиток промисловості в інших містах.

Забезпечивши тили, Роберт почав готуватися до поновлення боротьби з Францією, оскільки король Філіп IV зробив ряд нових кроків для анексії Фландрії. Для цього Роберт в 1309 налагодив відносини з імператором Священної Римської імперії Генріхом VII, своїм близьким родичем по лінії матері, однак той був зайнятий війнами в Італії і не міг нічим допомогти, так що Роберт міг розраховувати тільки на свої сили. Проте можливості боротися з Францією у нього не виявилося.

За умовами Атісського миру Роберт був підсудний не паризькому парламентові, як раніше його батько, а суду палати . Після того, як Вільгельм д'Ено звернувся до Філіпа зі скаргою на вторгнення Роберта в Ено​​, Філіп викликав в 1310 графа Фландрії на суд перів. У підсумку 11 липня 1312 він був змушений поступитися Філіппу Гарному валлонську Фландрію, включаючи Лілль, Дуе і Бетюн.

Після смерті Філіпа IV в 1314 спалахнула нова війна. Спадкоємець Філіпа, Людовик X в 1315 виступив в похід у Фландрію, проте проливні дощі сповільнювали просування армії, а у вересні та застрягла в болоті, після чого була змушена повернути назад.

Пізніше Роберт спробував скористатися заворушеннями, що спалахнули у Франції після сходження на престол Філіпа V Довгого в 1316, щоб повернути втрачені володіння. Але ця спроба скінчилася нічим, крім того, проти батька виступили власні сини. У підсумку Роберт 5 травня 1320 уклав остаточний мир з Францією, а також прибув до Парижа і приніс присягу королю Філіпу V, остаточно відмовившись від валлонських земель. Крім того, 21 липня було укладено шлюб між онуком Роберта, Людовіком, і дочкою Філіпа .

Роберт помер 17 вересня 1322. За умовами договору 1320 спадкоємцем Роберта став його онук Людовік, який виховувався при французькому дворі, проте його батько, граф Невіра Людовік I, так помер раніше свого батька — 24 липня 1322.

Сім'я

Дружини

• Бланка Анжуйська (1250 — до 10 січня 1270) — дочка Карла I (короля Сицилії і Неаполя) і його першої дружини Беатриси (графині Провансу). Були одружені з 1265 по 1270.
• Іоланда (графиня Неверу) (грудень 1248 — 2 червня 1280) — графиня Неверу. Дочка , (графа-співправителя Неверу, Осеру і Тоннерру) та його дружини Матильди II (графині Неверу, Осеру і Тоннеру). Вдова (графа Валуа). Були одружені з березня 1272 по 2 червня 1280.

Діти

• Від першої дружини:

1. Карл (бл. 1266–1277) — помер у віці одинадцяти років.
2. Дитина (січень 1270? -) (?)

• Від другої дружини:

1. (1272 — 22 липня 1322) — граф Неверу.
2. (бл. 1278 — 26 червня 1331) — сеньйор Касселя і Перш-Гує.
3. Іоанна (пом. 1333.) — абатиса Савуа (близько ); чоловік: з травня 1288 (пом. 1310.), , віконт де Мо.
4. Іоланда (пом. січня 1313.); чоловік: з 24 липня 1287 (контракт) сеньйор Енгієну
5. Матильда (пом. після 13 січня 1331.) — чоловік: з 7 березня 1314 (контракт) (пом. 1330), сеньйор Варсберга і Дарне.

Література

• Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. —

Посилання

• COUNTS of FLANDERS 1244-1405 (DAMPIERRE). Foundation for Medieval Genealogy (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 24 грудня 2009.

Примітки

1. https://www.biografiasyvidas.com/biografia/r/roberto_iii_de_bethune.htm
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886
4. Бланка Анжуйська померла при його пологах. Швидше за все він помер у дитинстві.(FGM)