Робакідзе Грігол

Грігол Робакідзе (1884 або 1880, с. Свірі  — 1962, Женева, Швейцарія) — грузинський письменник, що працював у Німеччині та Швейцарії.

Робакідзе Грігол
груз. გრიგოლ ტიტეს ძე რობაქიძე
Народився	28 жовтня 1882(1882-10-28) Свірі^[d], Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер	19 листопада 1962(1962-11-19) (80 років) Женева, Швейцарія^[1]
Поховання	Левіль-сюр-Орж
Країна	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР  Швейцарія
Діяльність	письменник, публіцист, громадський діяч
Alma mater	^d, Тартуський університет і Лейпцизький університет
Знання мов	німецька і грузинська
Членство	^d
Жанр	поезія, проза, драматургія і публіцистика
Magnum opus	^d
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Біографічні відомості

У 1895 закінчив Кутаїське духовне училище, у 1901 — Кутаїську духовну семінарію.

В 1901 вступив до юридичного факультету Юр'євського (нині Тартуського) університету, але був відрахований за несплату.

У 1902—1906 — навчався на філософському факультеті Лейпцизького університету.

З 1908 у Грузії читав публічні лекції, присвячені грузинській та закордонній літературі.

У 1910—1914 продовжував навчання на юридичному факультеті Юр'євського університету.

З 1915 у Грузії очолював групу поетів , до якої входили Т. Табідзе, П. Яшвілі, та ін.

1917 року провів кілька місяців на перському фронті, де познайомився із сімнадцятирічною сестрою милосердя Ніною Доманською, що стала його першою дружиною.

У 1918 поступає на службу в Управління державними справами. Водночас займається викладацькою діяльністю, читав лекції на вищих жіночих курсах у Тбілісі (тоді Тифліс), був обраний доцентом кафедри грузинської літератури Тбіліського університету. 1919 року читав також курс лекцій, присвячений німецькому романтизму в Бакинському університеті, а в 1920—1921 — в університеті Тбілісі.

У 1919 видає першу книгу «Портрети», що містила нариси про Чаадаєва, Лермонтова, Василя Розанова, Андрія Бєлого.

У 1921—1925 завідував відділом мистецтва при Комісаріаті освіти, брав участь у порятунку від знищення Кашветської церкви в Тбілісі, обіймав посаду заступника голови правління .

Впродовж 1925—1926 років тбіліський журнал «Мнатобі» («Світоч») опублікував перший роман Григола Робакідзе — «Змїїна шкіра» (згодом у Німеччині вийшов із передмовою Стефана Цвейга).

У березні 1931 емігрував до Німеччини, після чого виключений із правління Федерації грузинських письменників і позбавлений радянського громадянства як неповерненець.

Публікує «Кавказькі новели» (1932), романи «Мегі. Грузинська дівчина» (1932), «Убита душа» («Замучена душа»), «Поклик Богині» (1934), «Демон і міф (Магічні замальовки)» (1935), «Хранителі Грааля» (1937), апологетичні книги: «Адольф Гітлер. Погляд іноземного поета» (1939) і «Муссоліні. Відзначений сонцем» (1941) (друге видання вийшло 1942 року під заголовком «Муссоліні. Погляд із Капрі»).

У квітні 1945 року переїхав до Швейцарії, діставши статус «інтелектуального емігранта».

Помер 1962 року в злиднях в одній зі швейцарських клінік. Захоронений у Женеві. Згодом прах був перенесений на грузинський цвинтар в Левіль-сюр-Орж під Парижем.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #10420124X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578

Література

• Грігол Робакідзе. Зміїна сорочка. Переклад: Гіо Арабулі. — Львів: Кальварія, 2016. —
• Феодосьєв С. На третьому березі. Григол Робакідзе: доля письменника в ХХ столітті // Дзеркало тижня. 2006. — № 19. — 19 травня.