Релігійна організація

Релігійна організація — релігієзнавче та юридичнепоняття. В християнстві (відповідно німецьких соціологів М. Вебера і Е. Трельча) це церква, деномінація, секта (включно з демонічними сектами кримінального, деструктивного та тоталітарного характеру); загально — діляться релігійні організації на

• релігійні конфесії (напр. юдаїзм, християнство, іслам тощо) та
• деномінації (напр. лютеранство, баптизм, сунізм, шиїти тощо).

Окремими типами релігійних організацій є:

• монастир,
• духовний навчальний заклад.

Видами релігійних організацій є:

• релігійна громада,
• релігійна група (малочисельні спільноти всередині релігійної громади) та
• релігійне об'єднання,
• релігійна асоціація,
• релігійна меншина (релігійна течія в нутрі конфесії — напр. хасидизм тощо).

Типологія релігійних організацій залежить від історичних умов виникнення конфесій, соціальних умов існування громад, впливу національних традицій, усталення норм релігійного права, юридично зареєстрованого статуту в державі, монаших конституцій, апостольських правил, постанов Вселенських соборів (конференцій) тощо.

Структура

Будь-яка оформлена релігійна організація має «управлінський орган» і «виконавчий орган»; чітку структуру, цілісність чого забезпечується віровченням. Між цими підсистемами існують нормативно оформлені, ієрархічно витримані відносини, що дозволяють керувати релігійною діяльністю та упорядковувати її проведення.

У кожній релігійній системі виникають організації, які виконують ряд функцій:

•  — вироблення систематизованого віровчення;
•  — розробку систем його ідеологічного захисту;
•  — керівництво і здійснення культової діяльності;
•  — контроль за діяльністю (і мисленням) членів, вживання санкцій за невиконання релігійних норм;
•  — підтримку зв'язків зі світськими організаціями, державним апаратом.

Релігійні організації в Україні

Утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють керівних осіб згідно із своїми релігійними статутами (положеннями) та відповідно світського «Закону України про свободу совісті та релігійні організації».

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, їх управління і центри (з головами конфесій), монастирі, релігійні братства та ордени (чини), місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання можуть представлятися своїми центрами (управліннями) як в Україні так і поза Україною.

Див. також

• Релігійна громада

Примітки

1. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С. 224. —
2. Большая юридическая энциклопедия (том 69) [ 19 лютого 2014 у Wayback Machine.], «Религиозное объединение (организация)», изд. «Директ-Медиа», 2006 г. (рос.)
3. Тихомиров Л. В., Тихомиров М. Ю. // «Юридическая энциклопедия» (юридическая энциклопедияСправочная литература), / под ред. канд. юрид. наук Тихомирова М. Ю. — г. Москва: изд. Тихомирова М. Ю., 1997 г. — С. 389. — (рос.)
4. . Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
5. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С. 274. —
6. . Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
7. Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С. 275. —
8. Бачинин В. А. // «Энциклопедия философии и социологии права» (серия «Юридические словари»), / отв. ред. Мацнев Н. И. (ассоциация Юридический центр) — м. Санкт-Петербург: изд. Р. Асланова «Юридический центр Пресс», С. 709–710. — (рос.)
9. . Архів оригіналу за 25 квітня 2015. Процитовано 2 лютого 2014.

Джерела

• Кислюк К. В. «Релігієзнавство»: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — м. Київ: На-род. укр. академія, 2007 р. — С. 425–464.
• Лубський В. І. «Релігієзнавство»: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — м. Київ: Академвидав, 2002 р. — С. 367–381.
• Черній А. М. «Релігієзнавство»: [посібник] / А. М. Черній. — м. Київ: Академвидав, 2003 р. — С. 212–235.
• Білецький В. В. «Релігієзнавство»: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — м. Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012 р. — 220 с.
• Докаш В. І. «Загальне релігієзнавство»: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — м. Чернівці: Книги — ХХІ, 2005 р.
• Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. —
• Арістова А. В. Релігійні організації // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Релігійні_організації

Посилання

• Організація релігійна [ 19 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Релігійні організації [ 21 січня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .