Рахленко Леон Гдальєвич

Леон (Евель) Гдальєвич Рахленко (також Леонід Григорович; біл. Леон Гдальевіч Рахленка; 1907—1986) — радянський актор, театральний режисер, педагог. Народний артист СРСР (1966).

Рахленко Леон Гдальєвич
Народився	6 (19) вересня 1907 Тереховка, Q120201186?, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	9 березня 1986(1986-03-09) (78 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, театральний режисер, режисер
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1927)
Заклад	Національний академічний театр імені Янки Купали
Членство	^d
Партія	ВКП(б)
Брати, сестри	Q16514642?
У шлюбі з	Ржецька Лідія Іванівна
Діти	Q79447209? і Q17043965?
Нагороди
Брат — Олександр Григорович (Гдальєвич) Рахленко (1918—1959), актор. Онук— Олександр Юрійович Рахленко (нар. 1961), актор кіно і дубляжу. Нагороди та звання Заслужений артист Білоруської РСР Народний артист Білоруської РСР (1946) Народний артист СРСР (1966) Державна премія Української РСР (1970) Орден Жовтневої Революції Три ордена Трудового Червоного Прапора (1940, 1948, 1955) Орден Дружби народів (1977) Медаль «В ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна» Медаль «Ветеран праці» Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1982) Театральні роботи Актор 1939 — «Хто сміється останнім» К. Кропиви — Горлохватський 1955 — «Крила» А. Є. Корнійчука — Ромодан 1959 — «Третя патетична» М. Ф. Погодіна — Гвозділін 1959 — «Втеча з ночі» братів Тур — Косогоров 1962 — «На всякого мудреця достатньо простоти» А. Н. Островського — Крутицький 1962 — «Четвертий» К. М. Симонова — Він «Макар Діброва» А. Е. Корнійчука — Макар Діброва «Заметіль» Л. М. Леонова — Степан сироварів «На дні» М. Горького — Бубнов «Остання жертва» А. Н. Островського — Флор Федуловіч Режисер 1935 — «Життя кличе» В. Н. Білль-Білоцерківського 1936 — «Вовки та вівці» А. М. Островського 1937 — «Скупий» Мольєра 1937 — «Соловей» З. Бядулі 1938 — «Партизани» К. кропиви 1938 — «Без вини винні» А. Н. Островського 1939 — «Хто сміється останнім» К. кропиви 1941 — «В степах України» О. Е. Корнійчука 1942 — «Фронт» А. Е. Корнійчука 1943 — «Російські люди» К. М. Симонова 1943 — «Глибоке коріння» Д. Гоу і А. д'Юссо 1953 — «Підступність і кохання» Ф. Шиллера 1954 — «Вогненний міст» Б. С. Ромашова 1956 — «Кремлівські куранти» М. Ф. Погодіна 1957 — «Грозовий рік» А. Я. Каплера Фільмографія 1941 — Морський яструб — контр-адмірал 1941 — Живи, рідна Білорусь! (музичний фільм) — поэт 1954 — Хто сміється останнім? — Горлохватський, директор інституту 1956 — Миколка-паровоз — Німецький полковник 1957 —  — Чугай 1947 —  — пан Іван 1947 — Степан Кольчугін — Бахмутський 1958 — Годинник зупинився опівночі — Готберг 1960 — Весняні грози — Професор 1978 — Розклад на післязавтра — професор Калмиков 1980 — Атланти і каріатиди — Богдан Віталійович. Примітки . Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021. . Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021. Посилання Рахленко Леонид Гдальевич // Велика Радянська Енциклопедія: [В 30 т.] / Гл. ред. А. М. Прохоров . — 3-е изд. — М. : Радянська енциклопедія, 1969—1978. Леонід Рахленко. 06.09.1907-09.03.1986 [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Журнал «Мішпоха». [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Людина Театру. [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.]