Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ранко Маринкович | ||||
|---|---|---|---|---|
| хорв. Ranko Marinković | ||||
| Народився | 22 лютого 1913 Вис,  Австро-Угорщина | |||
| Помер | 28 січня 2001 (87 років) Загреб,  Хорватія | |||
| Поховання | Комижа | |||
| Громадянство |  Югославія, Хорватія | |||
| Національність | хорват | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, драматург, есеїст, сценарист, критик і політик | |||
| Alma mater | d | |||
| Заклад | Загребський університет | |||
| Мова творів | хорватська | |||
| Роки активності | 1939—1993 | |||
| Напрямок | авангардизм | |||
| Жанр | роман, оповідання, новела, п'єса, есей | |||
| Magnum opus | «Циклоп» | |||
| Членство | Хорватська академія наук і мистецтв і Сербська академія наук і мистецтв | |||
| Премії |  премія газети «НИН» (1965), премія Владимира Назора (1965, 1975), премія Івана Ґорана Ковачича (двічі) | |||
| | ||||
Ра́нко Мари́нкович (хорв. Ranko Marinković, * 22 лютого 1913, Вис, Австро-Угорщина — † 28 січня 2001, Загреб, Хорватія) — хорватський прозаїк, поет, драматург, есеїст, сценарист, критик і політик, кавалер Великого ордена короля Дмитра Звонимира.
Біографія
Ранко Маринкович народився на острові Вис, в однойменному місті, й там закінчив початкову школу. Середню освіту здобув у Спліті та Загребі, 1931 року вступив на філософський факультет Загребського університету, вивчав психологію та романські мови й 1935 року одержав диплом. У літературні кола Загреба Маринкович увійшов завдяки своїм новелам і п'єсам. Наприкінці 1930-х років його перші прозові твори надруковано в журналі «Печат» Мирослава Крлежі. У березні 1939-го в Хорватському національному театрі в Загребі поставлено його п'єсу «Альбатрос». У Спліті під час Другої світової війни італійські фашисти заарештували Маринковича й інтернували в таборі Феррамонте (Калабрія). Після капітуляції Італії, 1943 року він приїхав до Барі й звідти перебрався до синайського табору біженців Ель-Шатт, де налагодив зв'язок із партизанами Тіто. 1945 року повернувся на батьківщину й влаштувався на роботу в міністерстві освіти Народної Республіки Хорватії. Працював у Державному видавництві Хорватії. З 1946-го по 1950 рік був директором відділу драми Хорватського національного театру в Загребі. У 1951 році став професором Академії театрального мистецтва, де працював до виходу на пенсію.
1948 року вступив у Спілку хорватських письменників, а з 1983-го був членом Хорватської академії наук і мистецтв.
Найвідоміші його роботи — це п'єса «Ґлорія», в якій критикується Католицька церква, і «Циклоп» — напівавтобіографічний роман. Цей твір з тонкою іронією і чорним гумором описує похмуру атмосферу, в якій жили загребські інтелектуали перед вторгненням військ Країн Осі в Югославію. Роман перекладено багатьма мовами. У 1982 році хорватський режисер Антун Врдоляк екранізував «Циклопа», а наступного року створив телесеріал.
Ранко Маринкович відомий також роботами в кіно. Він написав сценарії до трьох фільмів — «Гола людина» (1968), «Циклоп» (1982, «Карнавал, ангел і порох» (1990) і телефільму «Ґлорія» (1970).
Українською мовою видано оповідання «Руки» («Всесвіт» № 1—2, 2004, переклала Ольга Мартишева).
Наприкінці життя Ранко Маринкович поділяв політичні погляди Франя Туджмана і був депутатом від Хорватської демократичної співдружности в міській раді Загреба. Був одним із тих активних інтелектуалів, які підтримували детітоїзацію (ліквідацію тітоїстської спадщини) і як міський депутат виступав за перейменування тодішньої площі Маршала Тіто.
1965 року Маринкович одержав премію белградської газети «НИН» за роман «Циклоп». У 1965 і у 1975 роках письменник став лауреатом премії Владимира Назора. 1995 року став кавалером Великого ордена короля Дмитра Звонимира. Премією Івана Ґорана Ковачича нагороджено романи «Циклоп» і «Never more».
1991 року загребська газета Večernji list заснувала премію Ранка Маринковича за найкращу й найкоротшу новелу.
Бібліографія
Прозові твори
- Proze (1948) — «Проза» (збірка оповідань)
- Ni braća ni rođaci (1949) — «Ні брат ні сват» (повість)
- Oko Božje (1949) — «Око Боже» (повість)
- Pod balkonima (1953) — «Під балконами» (збірка оповідань)
- Ruke (1953) — «Руки» (збірка оповідань)
- Poniženje Sokrata (1959) — «Приниження Сократа» (збірка оповідань)
- Karneval i druge pripovijetke (1964) — «Карнавал і інші оповідання» (збірка оповідань)
- Kiklop (1965) — «Циклоп» (роман; 1976 року його інсценізовано)
- Zajednička kupka (1980) — «Спільне купання» (роман)
- Never more (1993) — «Never more» (роман)
Драматичні твори
- Albatros (1939) — «Альбатрос» (ґротеск)
- Glorija (1955) — «Ґлорія» (драма)
- Politeia (1977) — «Політея» (комедія)
- Pustinja (1982) — «Пустеля» (фарс)
Есеї
Сценарії
- Goli čovjek (1968) — «Гола людина» (комедія)
- Glorija (1970) — «Ґлорія» (теледрама)
- Kiklop (1982) — «Циклоп» (драма)
- Karneval, andjeo i prah (1990) — «Карнавал, ангел і порох» (драма)
Українською в 2004 році в часописі «Всесвіт» № 1—2 було опубліковано оповідання Ранка Маринковича Руки (у перекладі Ольги Мартишевої).
Нагороди
Джерела
- на Сайт Хорватського радіотелебачення
- Фотографія Ранка Маринковича в англомовній Вікіпедії
- Збірка оповідань Ранка Маринковича «Руки» (по-хорватському) [ 6 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Dražen Budiša: Mediji prešućuju, a ugledni Ranko Marinković bio je promjenu imena Trga maršala Tita [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.], Maxportal.hr, 2. srpnja 2017., pristupljeno 10. ožujka 2018.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marinkovich Ukrcenter Primitki Ranko Marinkovichhorv Ranko MarinkovicNarodivsya22 lyutogo 1913 1913 02 22 Vis Avstro UgorshinaPomer28 sichnya 2001 2001 01 28 87 rokiv Zagreb HorvatiyaPohovannyaKomizhaGromadyanstvo Yugoslaviya HorvatiyaNacionalnisthorvatDiyalnistprozayik poet dramaturg eseyist scenarist kritik i politikAlma materdZakladZagrebskij universitetMova tvorivhorvatskaRoki aktivnosti1939 1993NapryamokavangardizmZhanrroman opovidannya novela p yesa esejMagnum opus Ciklop ChlenstvoHorvatska akademiya nauk i mistectv i Serbska akademiya nauk i mistectvPremiyiOrden korolya Dmitara Zvonimira premiya gazeti NIN 1965 premiya Vladimira Nazora 1965 1975 premiya Ivana Gorana Kovachicha dvichi Ra nko Mari nkovich horv Ranko Marinkovic 22 lyutogo 1913 Vis Avstro Ugorshina 28 sichnya 2001 Zagreb Horvatiya horvatskij prozayik poet dramaturg eseyist scenarist kritik i politik kavaler Velikogo ordena korolya Dmitra Zvonimira BiografiyaRanko Marinkovich narodivsya na ostrovi Vis v odnojmennomu misti j tam zakinchiv pochatkovu shkolu Serednyu osvitu zdobuv u Spliti ta Zagrebi 1931 roku vstupiv na filosofskij fakultet Zagrebskogo universitetu vivchav psihologiyu ta romanski movi j 1935 roku oderzhav diplom U literaturni kola Zagreba Marinkovich uvijshov zavdyaki svoyim novelam i p yesam Naprikinci 1930 h rokiv jogo pershi prozovi tvori nadrukovano v zhurnali Pechat Miroslava Krlezhi U berezni 1939 go v Horvatskomu nacionalnomu teatri v Zagrebi postavleno jogo p yesu Albatros U Spliti pid chas Drugoyi svitovoyi vijni italijski fashisti zaareshtuvali Marinkovicha j internuvali v tabori Ferramonte Kalabriya Pislya kapitulyaciyi Italiyi 1943 roku vin priyihav do Bari j zvidti perebravsya do sinajskogo taboru bizhenciv El Shatt de nalagodiv zv yazok iz partizanami Tito 1945 roku povernuvsya na batkivshinu j vlashtuvavsya na robotu v ministerstvi osviti Narodnoyi Respubliki Horvatiyi Pracyuvav u Derzhavnomu vidavnictvi Horvatiyi Z 1946 go po 1950 rik buv direktorom viddilu drami Horvatskogo nacionalnogo teatru v Zagrebi U 1951 roci stav profesorom Akademiyi teatralnogo mistectva de pracyuvav do vihodu na pensiyu 1948 roku vstupiv u Spilku horvatskih pismennikiv a z 1983 go buv chlenom Horvatskoyi akademiyi nauk i mistectv Najvidomishi jogo roboti ce p yesa Gloriya v yakij kritikuyetsya Katolicka cerkva i Ciklop napivavtobiografichnij roman Cej tvir z tonkoyu ironiyeyu i chornim gumorom opisuye pohmuru atmosferu v yakij zhili zagrebski intelektuali pered vtorgnennyam vijsk Krayin Osi v Yugoslaviyu Roman perekladeno bagatma movami U 1982 roci horvatskij rezhiser Antun Vrdolyak ekranizuvav Ciklopa a nastupnogo roku stvoriv teleserial Ranko Marinkovich vidomij takozh robotami v kino Vin napisav scenariyi do troh filmiv Gola lyudina 1968 Ciklop 1982 Karnaval angel i poroh 1990 i telefilmu Gloriya 1970 Ukrayinskoyu movoyu vidano opovidannya Ruki Vsesvit 1 2 2004 pereklala Olga Martisheva Naprikinci zhittya Ranko Marinkovich podilyav politichni poglyadi Franya Tudzhmana i buv deputatom vid Horvatskoyi demokratichnoyi spivdruzhnosti v miskij radi Zagreba Buv odnim iz tih aktivnih intelektualiv yaki pidtrimuvali detitoyizaciyu likvidaciyu titoyistskoyi spadshini i yak miskij deputat vistupav za perejmenuvannya todishnoyi ploshi Marshala Tito 1965 roku Marinkovich oderzhav premiyu belgradskoyi gazeti NIN za roman Ciklop U 1965 i u 1975 rokah pismennik stav laureatom premiyi Vladimira Nazora 1995 roku stav kavalerom Velikogo ordena korolya Dmitra Zvonimira Premiyeyu Ivana Gorana Kovachicha nagorodzheno romani Ciklop i Never more 1991 roku zagrebska gazeta Vecernji list zasnuvala premiyu Ranka Marinkovicha za najkrashu j najkorotshu novelu BibliografiyaProzovi tvori Proze 1948 Proza zbirka opovidan Ni braca ni rođaci 1949 Ni brat ni svat povist Oko Bozje 1949 Oko Bozhe povist Pod balkonima 1953 Pid balkonami zbirka opovidan Ruke 1953 Ruki zbirka opovidan Ponizenje Sokrata 1959 Prinizhennya Sokrata zbirka opovidan Karneval i druge pripovijetke 1964 Karnaval i inshi opovidannya zbirka opovidan Kiklop 1965 Ciklop roman 1976 roku jogo inscenizovano Zajednicka kupka 1980 Spilne kupannya roman Never more 1993 Never more roman Dramatichni tvori Albatros 1939 Albatros grotesk Glorija 1955 Gloriya drama Politeia 1977 Politeya komediya Pustinja 1982 Pustelya fars Eseyi Geste i grimase 1951 Zhesti i grimasi Nevesele oci klauna 1986 Neveseli ochi klouna Scenariyi Goli covjek 1968 Gola lyudina komediya Glorija 1970 Gloriya teledrama Kiklop 1982 Ciklop drama Karneval andjeo i prah 1990 Karnaval angel i poroh drama Ukrayinskoyu v 2004 roci v chasopisi Vsesvit 1 2 bulo opublikovano opovidannya Ranka Marinkovicha Ruki u perekladi Olgi Martishevoyi Nagorodi1965 premiya gazeti NIN za roman Ciklop 1965 premiya Vladimira Nazora shorichna 1975 premiya Vladimira Nazora za dosyagnennya vsogo zhittya 1995 Velikij orden korolya Dmitra Zvonimira premiya Ivana Gorana Kovachicha za roman Ciklop premiya Ivana Gorana Kovachicha za roman Never more Dzherelana Sajt Horvatskogo radiotelebachennya Fotografiya Ranka Marinkovicha v anglomovnij Vikipediyi Zbirka opovidan Ranka Marinkovicha Ruki po horvatskomu 6 chervnya 2011 u Wayback Machine Drazen Budisa Mediji presucuju a ugledni Ranko Marinkovic bio je promjenu imena Trga marsala Tita 23 kvitnya 2021 u Wayback Machine Maxportal hr 2 srpnja 2017 pristupljeno 10 ozujka 2018