Райан Ґіґґз

Ра́ян Джо́зеф Гіггз (або Ґіґґз, англ. Ryan Joseph Giggs, уроджений Раян Джозеф Вілсон англ. Ryan Joseph Wilson; нар. 29 листопада 1973, Кардіфф, Уельс) — колишній валлійський футболіст, півзахисник англійського «Манчестер Юнайтед» та збірної Уельсу. З 2018 року головний тренер збірної Уельсу. Протягом всієї своєї кар'єри виступав за англійський клуб «Манчестер Юнайтед», за який провів 963 офіційних матчі. Є найтитулованішим гравцем в історії британського футболу.19 травня 2013 став першим футболістом, що виграв 13 чемпіонських титулів вищого дивізіону Англії.

Раян Гіггз
Раян Гіггз
Гіггз у 2015 році
Особисті дані
Повне ім'я	Раян Джозеф Гіггз
Народження	29 листопада 1973(1973-11-29) (50 років)
	Кардіфф, Уельс
Зріст	180 см
Вага	72 кг
Громадянство	Уельс  Велика Британія
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Номер	11
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1990—2014	«Манчестер Юнайтед»	672 (114)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1991—2007 2012	Уельс Велика Британія	64 (12) 4 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
2014 2014 2018—	«Манчестер Юнайтед» «Манчестер Юнайтед»  Уельс	(асистент) (в.о.)
Звання, нагороди
Нагороди	^d (2009)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Гіггз є єдиним гравцем, який забив в 21 сезоні Прем'єр-ліги з моменту її заснування в сезоні 1992/93 до сезону 2012/13. Він також є першим гравцем, який забивав в 11 розіграшах Ліги чемпіонів поспіль. 21 травня 2008, вийшовши на поле у фінальному матчі Ліги чемпіонів, Гіггз побив рекорд сера Боббі Чарльтона за кількістю матчів за «Манчестер Юнайтед». Таким чином, Гіггз став рекордсменом «Манчестер Юнайтед» за кількістю матчів, проведених за клуб у всіх турнірах. 5 березня 2013, вийшовши на гру Ліги чемпіонів проти мадридського «Реала», провів свій 1000-й офіційний матч у кар'єрі.

На міжнародному рівні Гіггз виступав за збірну Уельсу, ставши наймолодшим гравцем, що виходив в основному складі збірної (його дебют відбувся в 1991 році). Гіггз був включений в список 100 легенд Футбольної ліги, а 11 грудня 2007 року на урочистій церемонії в Букінгемському палаці Гіггз був удостоєний титулу офіцера ордена Британської імперії (OBE).У січні 2011 року за результатами голосування серед уболівальників Гіггз був визнаний найвеличнішим гравцем в історії «Манчестер Юнайтед». Після завершення кар'єри в травні 2014 року, Гіггз був призначений на посаду асистента головного тренера «Манчестер Юнайтед».

«Манчестер Юнайтед»

29 листопада 1990 року, в свій 17-й день народження, Гіггз підписав свій перший професійний контракт . До того часу багато хто називав його найталановитішим британським гравцем з часів Джорджа Беста.

Дебют Райана в чемпіонаті відбувся 2 березня 1991 в матчі проти «Евертона» на «Олд Траффорд»; Гіггз вийшов на заміну Денису Ірвіну. 4 травня 1991 в манчестерському дербі Гіггз вийшов на поле в стартовому складі і забив переможний гол у ворота «Манчестер Сіті». Тим не менш, Райан не був долучений в заявку з 16 гравців на фінал Кубка володарів кубків УЄФА проти «Барселони», який пройшов 11 днів потому. У той час основним лівим вінгером клубу був 20-річний Лі Шарп.

На початку сезону 1991/92 Гіггз став регулярним гравцем основи, продовжуючи паралельно виступати за молодіжний склад «Манчестер Юнайтед», в якому він був капітаном. У 1992 році ця команда виграла Молодіжний кубок Англії. 17-річний Гіггз, який виступав за основний склад, став першим з безлічі молодих футболістів, вихованих Алексом Фергюсоном.

Велику частину сезону «Манчестер Юнайтед» очолював турнірну таблицю чемпіонату, але в підсумку посів лише друге місце, поступившись чемпіонський титул «Лідсу». Це був останній сезон в історії старого Першого дивізіону. У наступному році був створений новий турнір, Прем'єр-ліга.

12 квітня 1992 Гіггз завоював свій перший трофей із клубом, коли «Юнайтед» обіграв «Ноттінгем Форест» у фіналі Кубка Футбольної ліги. Гіггз віддав гольовий пас на Брайана Макклера, який забив єдиний гол у цій зустрічі. Після закінчення сезону Райан був визнаний найкращим молодим футболістом року в Англії.

У сезоні 1994/95 через травму Гіггз провів у чемпіонаті лише 29 матчів, відновившись до кінця сезону, який виявився для «Манчестер Юнайтед» невдалим. Клуб не зміг обіграти «Вест Гем Юнайтед» у фінальному турі чемпіонату, внаслідок чого чемпіонський титул Прем'єр-ліги виграв «Блекберн Роверс». Тижнем пізніше Гіггз вийшов на заміну у фіналі Кубка Англії проти «Евертона», але «Юнайтед» поступився в цьому матчі з рахунком 1:0.

У сезоні 1995/96 Гіггз набрав колишню форму і став ключовим гравцем у складі «Юнайтед», який виграв домашній «дубль» (Прем'єр-лігу і Кубок Англії). Гол Гіггза у ворота «Евертона» на «Гудісон Парк» був номінований на звання «найкращого гола сезону» (у результаті більше голосів набрав гол Георгія Кінкладзе з «Манчестер Сіті»). У листопаді 1995 року, у своїй, можливо, найкращій грі сезону, Гіггз зробив «дубль» у ворота «Саутгемптона».

У Фіналі Ліги чемпіонів 1999 Гіггз зробив гольову передачу на Тедді Шерінгема. Перемігши у Прем'єр-лізі, Кубку Англії та Лізі чемпіонів, «Манчестер Юнайтед» завоював унікальний «Требл», який не підкорявся раніше жодному англійському клубу.

Після переходу Дениса Ірвіна в травні 2002 року Гіггз став одним з найдосвідченіших гравців у складі «Манчестер Юнайтед», хоча йому було всього лише 28 років. Після тріумфу 1999 року «Юнайтед» продовжував збирати трофеї, вигравши Прем'єр-лігу в сезонах 1999/2000, 2000/2001 та 2002/2003, а в Лізі чемпіонів тричі досягав чвертьфіналу і одного разу — півфіналу.

22 травня 2004 він грав у фіналі Кубка Англії і в четверте виграв цей турнір, ставши таким чином одним з двох гравців (іншим є Рой Кін), які чотири рази вигравали Кубок Англії, виступаючи за «Манчестер Юнайтед». Гіггз також чотири рази вигравав срібні медалі Прем'єр-ліги (в 1995, 2005 і 2007 роках).

Вийшовши на поле у вересні 2004 року в матчі з «Ліверпулем», Гіггз провів свою 600-ту гру в майці «Юнайтед»; це досягнення, крім нього, підкорялося лише серу Боббі Чарльтону і Біллу Фоулксу. У 2005 році він був включений в Зал слави англійського футболу в данину визнання його заслуг перед футболом в Англії.

6 травня 2007 року, після нічиєї «Челсі» з «Арсеналом», «Манчестер Юнайтед» виграв Прем'єр-лігу, а Гіггз став дев'ятикратним чемпіоном Англії, побивши рекорд Алана Хансена і Філа Ніла (вони виграли по вісім чемпіонських титулів з «Ліверпулем»).

21 травня 2008, Гіггз побив рекорд Боббі Чарльтона за кількістю матчів за клуб, вийшовши на заміну Полу Скоулзу на 87-й хвилині фінального матчу Ліги чемпіонів проти «Челсі».Основний і додатковий час матчу завершився внічию 1:1; в серії післяматчевих пенальті перемогу святкував «Манчестер Юнайтед» з рахунком 6:5. Гіггз реалізував останній, 6-й удар «Юнайтед» з одинадцятиметрової позначки, який виявився переможним (після промаху Ніколя Анелька відразу після цього).

8 грудня 2010 відбулася зустріч «Манчестер Юнайтед» з «Валенсією», яка стала для Райана Гіггза 121-ю у Лізі чемпіонів. Таким чином, він обійшов бразильця Роберто Карлоса, поступаючись за кількістю матчів у Лізі чемпіонів лише іспанцеві Раулю, в активі якого 136 матчів.

16 січня 2011 матч 23-го туру чемпіонату Англії з «Тоттенхемом» став для Гіггза 600-м у складі «червоних дияволів».

26 лютого 2012 матч 26-го туру чемпіонату Англії проти «Норвіча» став для Гіггза 900-м у складі «Манчестер Юнайтед». На поєдинок Райан вийшов з перших хвилин і відзначився переможним голом на 92-й хвилині зустрічі. Після гри сер Алекс Фергюсон висловив упевненість, що це досягнення — 900 матчів за один клуб — ніколи не буде побито.

Після закінчення сезону 2012/13 Гіггз був представлений як граючий тренер і асистент нового наставника «Манчестер Юнайтед» — Девіда Мойєса .

19 травня 2014 Райан Гіггз оголосив про завершення кар'єри гравця. У загальній складності, Гіггз зіграв 963 матчі за «Манчестер Юнайтед», в яких забив 168 голів. У своєму листі до вболівальників, Гіггз подякував їм за відданість і підтримку, яку вони надавали йому впродовж 24 років. Також, в цей же день, Райан Гіггз оголосив про входження до тренерського штабу «Манчестер Юнайтед», де буде виконувати роль асистента Луї ван Гала, який обійняв посаду головного тренера команди.

Тренерська кар'єра

2014 року був призначений асистентом головного тренера «Юнайтед» Девіда Моєса. Згодом після звільнення останнього, став виконувати обов'язки головного тренера.

2018 року очолив тренерський штаб збірної Уельсу.

Досягнення

Гіггз з чемпіонським кубком Прем'єр-ліги

Командні досягнення

Манчестер Юнайтед

• Чемпіон Прем'єр-ліги (13): 1992–93, 1993–94, 1995–96, 1996–97, 1998–99, 1999–2000, 2000–01, 2002–03, 2006–07, 2007–08, 2008–09, 2010–11, 2012–13
• Володар Кубка Англії (4): 1993–94, 1995–96, 1998–99, 2003–04
• Володар Кубка Футбольної ліги (4): 1991–92, 2005–06, 2008–09, 2009–10
• Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (2): 1999, 2008
• Володар Суперкубка Англії (10): 1993, 1994, 1996, 1997, 2003, 2007, 2008, 2010, 2011, 2013
• Володар Суперкубка Європи: 1991
• Володар Міжконтинентального кубка: 1999
• Переможець Клубного чемпіонату світу: 2008

Особисті досягнення

• Гравець року в Англії за версією футболістів ПФА: 2009
• Найкращий молодий футболіст в Англії (2): 1992, 1993
• Спортсмен року у Великій Британії за версією BBC: 2009
• Володар Трофею «Браво» (приз найкращому молодому футболісту Європи): 1993
• Спортсмен року в Уельсі за версією BBC (2): 1996, 2009
• Володар призу сера Метта Басбі найкращому гравцеві року: 1997/98
• Входить до складу символічної збірної Прем'єр-ліги за підсумками десятиріччя (1993—2003): 2003
• Включено в Зал слави англійського футболу: 2005
• Футболіст року в Уельсі (2): 1996, 2006
• Гравець місяця англійської Прем'єр-ліги (3): вересня 1993, серпень 2006, лютий 2007
• Входить до складу символічної збірної століття за версією ПФА: 2007
• Член «команди року» за версією ПФА (8): 1993, 1994, 1995, 1996, 1998, 2001, 2007, 2009
• Найкращий футболіст в історії «Манчестер Юнайтед» за версією вболівальників: 2011

Рекорди

• Рекордсмен за кількістю чемпіонських медалей Прем'єр-ліги серед всіх клубів: 13 медалей
• Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю матчів серед польових гравців: 666 матчів
• Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю гольових передач: 95 гольових передач
• Єдиний гравець, який забивав у 21 сезоні Прем'єр-ліги (з моменту заснування Прем'єр-ліги в сезоні 1992/93 по сезон 2010/11 включно)
• Єдиний гравець, забивав в 11 послідовних розіграшах Ліги чемпіонів УЄФА (з сезону 1996/97 по 2006/07)
• Найкращий бомбардир в історії Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів УЄФА серед британських гравців
• Другий півзахисник в історії (після ), який забив більше 100 голів у Прем'єр-лізі за один клуб
• Рекордсмен за кількістю офіційних матчів за «Манчестер Юнайтед»
• Найкращий бомбардир «Манчестер Юнайтед» у Прем'єр-лізі
• Єдиний гравець «Манчестер Юнайтед», який забивав в 14 сезонах Ліги чемпіонів УЄФА

Нагороди та звання

• Володар титулу офіцера Ордена Британської імперії (OBE): 2007
• Ступінь магістра мистецтв Солфорского університету

Статистика виступів

Клубна кар'єра

Клуб	Сезон	Ліга		Кубок Англії		Кубок Ліги		Єврокубки		Інші		Разом
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Манчестер Юнайтед	1990–91	2	1	0	0	0	0	0	0	0	0	2	1
	1991–92	38	4	3	0	8	3	1	0	1	0	51	7
	1992–93	41	9	2	2	2	0	1	0	0	0	46	11
	1993–94	38	13	7	1	8	3	4	0	1	0	58	17
	1994–95	29	1	7	1	0	0	3	2	1	0	40	4
	1995–96	33	11	7	1	2	0	2	0	0	0	44	12
	1996–97	26	3	3	0	0	0	7	2	1	0	37	5
	1997–98	29	8	2	0	0	0	5	1	1	0	37	9
	1998–99	24	3	6	2	1	0	9	5	1	0	41	10
	1999–00	30	6	–	–	0	0	11	1	3	0	44	7
	2000–01	31	5	2	0	0	0	11	2	1	0	45	7
	2001–02	25	7	1	0	0	0	13	2	1	0	40	9
	2002–03	36	8	3	2	5	0	15	4	0	0	59	14
	2003–04	33	7	5	0	0	0	8	1	1	0	47	8
	2004–05	32	5	4	0	1	1	6	2	1	0	44	8
	2005–06	27	3	2	1	3	0	5	1	0	0	37	5
	2006–07	30	4	6	0	0	0	8	2	0	0	44	6
	2007–08	31	3	2	0	0	0	9	0	1	1	43	4
	2008–09	28	2	2	0	4	1	11	1	2	0	47	4
	2009–10	26	5	1	0	2	1	3	1	1	0	32	7
	2010–11	19	2	2	1	1	0	3	0	1	0	26	3
Всього за кар'єру		607	110	67	11	37	9	135	27	18	1	864	158

(станом на 7 березня 2011 року)

Див. також

• Список головних тренерів ФК «Манчестер Юнайтед»

Примітки

1. Георгій Деметрадзе: Кінцева зупинка Саакашвілі – психлікарня на вулиці Асатіані в Тбілісі // Football24.ua. — 2017. — 4 червня.
2. Офіційно: Гіггз призначений головним тренером збірної Уельсу (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
3. Ten Years and Counting. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 8 березня 2011.
4. Teams of the Century.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
5. Ветеран «Манчестер Юнайтед» Райан Гіггз визнаний уболівальниками найкращим гравцем в історії клубу [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.].
6. Statistics (англійською) . PremierLeague.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 8 березня 2011.
7. Giggs does it again (англійською) . PremierLeague.com. 17.08.2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 8 березня 2011.
8. Top Scorers - UEFA Champions League 1991-2011 (англійською) . EuroFutbal Archive. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 8 березня 2011.
9. Giggs is Awarded Honorary Degree publisher = BBC (англійською) . 15 липня 2008. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 8 березня 2011.
10. Ліга чемпіонів УЄФА, Кубок УЄФА, Кубок володарів кубків УЄФА.
11. Суперкубок Англії, Суперкубок УЄФА, Міжконтинентальний кубок, Клубний чемпіонат світу.

Посилання

• Валлійський чарівник: Райан Гіггз [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Долгоиграющие звезды. Райан Гиггз (Манчестер Юнайтед, Уэльс) [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Играй как Гиггз или 11 тезисов об идеальном футболисте [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Райан Гіггз оголосив про завершення кар'єри футболіста (укр.)