Елемент | радіус (Å) |
---|---|
Гідроген | 1.20 |
Карбон | 1.7 |
Нітроген | 1.55 |
Оксиген | 1.52 |
Флуор | 1.35 |
Фосфор | 1.9 |
Сульфур | 1.85 |
Хлор | 1.8 |
Ра́діус Ван дер Ваа́льса — характеристика атома, радіус уявної твердої сфери, якою можна було б замінити атом для опису властивостей газів та рідин із цих атомів за допомогою рівняння ван дер Ваальса.
Радіус Ван дер Ваальса корисний для оцінки багатьох параметрів газів, рідин і твердих тіл. Зазвичай він значно перевищує радіус зовнішньої електронної оболонки атома. Вимірюється, виходячи з міжатомної віддалі в кристалізованій речовині.
Ван дер Ваальсові радіуси при моделюванні молекул
Важливою складовою вчення про атомні радіуси є розділ про міжмолекулярні, або Ван дер Ваальсові радіуси, що були введені для розв'язання питань паковання молекул, їхніх конформацій та інших питань. Хоча метод ВР є наближеним та спрощеним, його простота та наочність зробила його незамінним для багатьох випадків, де потрібна швидка попередня оцінка. Знання ВР дозволяє визначити конформацію молекул та їх паковання в молекулярних кристалах. Енергетично вигідними зазвичай є такі конформації молекул, в яких перекривання ВР валентно незв'язаних атомів невелике. Ван дер Ваальсові сфери валентно зв'язаних атомів в межах однієї молекули перекриваються. Зовнішній контур перекритих сфер визначає форму молекули. Молекулярні кристали підкоряються принципу , згідно з яким молекули, що моделюються своїм "Ван-дер-Ваальсовим обрамленням", розташовуються таким чином, що "виступ" однієї молекули входить до "западини" іншої. Використовуючи це уявлення, можна інтерпретувати кристалографічні дані, а в багатьох випадках й передбачати структуру молекулярних кристалів.
Вперше Ван-дер-Ваальсові радіуси (ВР) атомів, що входять до складу молекул, незалежно розглянули Мек та Маґат у 1932 році. В обох роботах наводяться зображення молекул як сукупність перекритих Ван-дер-Ваальсових сфер. Мек зіставляє поняття ефективного ВР з уявленнями про розподіл електронної густини, яка зменшується при віддаленні від ядра, та взаємної компенсації Ван-дер-Ваальсового притягання та відштовхуванням електронних оболонок, що зростає при зближенні атомів. Він чітко показує різницю між кристалічними ВР, що визначають найменшу відстань між атомами сусідніх молекул та газокінетичними ВР, що характеризують найбільше наближення молекул при зіткненнях; відповідно до свого фізичного змісту перші зростають, а другі зменшуються при зростанні температури. Кристалічні ВР знайшли широке використання у кристалохімії та структурній хімії (при аналізі конформацій молекул та пов'язаних з цим проблем). Найчастіше термін "Ван-дер-Ваальсові радіуси" використовують щодо атомних кристалічних радіусів. Сам термін затвердився в науковій літературі після 1939 року, коли з'явилась монографія Полінга "The nature of the chemical bond and the structure of molecules and crystals", але відповідне поняття було й раніше в статтях різних авторів під різними назвами. Так, в піонерських працях Мека та Магата йдеться про "кристалічні радіуси" та "ефективні радіуси" відповідно. Стюарт в 1934 р. пише про "ефективні радіуси" та "радіуси ефективних сфер зв'язаних атомів". В праці є перші зображення щільного паковання молекул, що моделюються зовнішньою поверхнею перекритих атомних Ван-дер-Ваальсових сфер; ці малюнки демонструють неможливість взаємного проникнення сфер, що належать до різних молекул, та відсутність значних проміжків між сусідніми молекулами у кристалі, в чому й виражається основна суть поняття ВР. Дані Полінга опираються на його висновок про приблизну рівність ван-дер-ваальсових та йонних радіусів неметалів. Пізніші системи ВР отримані в результаті усереднення деякої сукупності так званих "визначальних" або "опорних" міжмолекулярних контактів, що забезпечують "торкання" сусідніх молекул в структурі кристалу. В 1964 р. Бонді опублікував найдокладнішу систему міжмолекулярних радіусів, що широко використовується хіміками до цього часу. Принциповим в цій праці є встановлення ВР ряду металів(Zn, Cd, Hg, Al, Ga, Ti, Zr, Sn, V, Bi, Cr, Mo, W, Fe), що утворюють молекулярні сполуки. Концепція ВР щодо проблем головним чином органічної кристалохімії розвинена в працях Зефирова та Зоркого. Автори цих праць не лише більш точно визначили ВР таких елементів як C, H, O, N, Cl, F, Br, I, S та інші та показали що найімовірніша довжина молекулярного контакту близька до , але й проаналізували відхилення в реальних міжмолекулярних відстанях від стандартних значень. Помітно скорочені міжмолекулярні контакти обумовлені специфічними взаємодіями, сильнішими, ніж звичайні ван-дер-ваальсові, що значно впливає на структуру та властивості молекулярних кристалів. В праці Нібурга та Фаєрмана на великій кількості експериментальних даних продемонстрована можливість змінювання величин ВР в залежності від напряму до хімічного зв'язку, що вперше зазначив Китайгородський. Автори підтвердили, що Ван-дер-Ваальсів атом є не кулею, а еліпсоїдом обертання з меншою віссю у напряму, що збігається з хімічним зв'язком. Значення ВР залежать від стану атома в молекулі, тому використовуються їхні середні значення, що постійно уточнюються зі збільшенням кількості експериментального матеріалу, тому ця система усереднених значень навряд чи матиме точність, більшу ніж 0,1 Å.
Примітки
- Mack Е. J. Amer. Chem. Soc. 1932. V.54. P.2141-2165. (англ.)
- Magat М. Ztschr. phys. Chem. В. 1932. Bd.16. S.1-18. (нім.)
- Pauling L. The nature of the chemical bond and the structure of molecules and crystals. L.: Cornell Univ. press, 1939. 429 p.; 3rd ed., 1960. 644 p. (англ.)
- Stuart H.A. Ztschr. phys. Chem. B. 1934. Bd.27. S. 350-358. (нім.)
- Bondi A. J. Phys. Chem. 1964. Vol.68, No 3. P.441-451. (англ.)
- Зефиров Ю.В., Зоркий П.М. Успехи химии. 1989. Т.58, вып. 5. С.713-746.; 1995. Т.64, вып. 5, с. 446-460. (рос.)
- Nyburg S.C., Faerman C.H. Acta crystallogr. B. 1985. Vol. 41, No 3. P.274-279. (англ.)
- Китайгородский А.И. Органическая кристаллохимия. М.: Изд-во АН СССР, 1955. 588 с. (рос.)
Посилання
- Ван-дер-Ваальсовы радиусы атомов в кристаллохимии и структурной химии (исторический очерк). Ю. В. Зефиров, П.М. Зоркий (рос.)
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Element radius A Gidrogen 1 20 Karbon 1 7 Nitrogen 1 55 Oksigen 1 52 Fluor 1 35 Fosfor 1 9 Sulfur 1 85 Hlor 1 8 Ra dius Van der Vaa lsa harakteristika atoma radius uyavnoyi tverdoyi sferi yakoyu mozhna bulo b zaminiti atom dlya opisu vlastivostej gaziv ta ridin iz cih atomiv za dopomogoyu rivnyannya van der Vaalsa Radius Van der Vaalsa korisnij dlya ocinki bagatoh parametriv gaziv ridin i tverdih til Zazvichaj vin znachno perevishuye radius zovnishnoyi elektronnoyi obolonki atoma Vimiryuyetsya vihodyachi z mizhatomnoyi viddali v kristalizovanij rechovini Van der Vaalsovi radiusi pri modelyuvanni molekulVazhlivoyu skladovoyu vchennya pro atomni radiusi ye rozdil pro mizhmolekulyarni abo Van der Vaalsovi radiusi sho buli vvedeni dlya rozv yazannya pitan pakovannya molekul yihnih konformacij ta inshih pitan Hocha metod VR ye nablizhenim ta sproshenim jogo prostota ta naochnist zrobila jogo nezaminnim dlya bagatoh vipadkiv de potribna shvidka poperednya ocinka Znannya VR dozvolyaye viznachiti konformaciyu molekul ta yih pakovannya v molekulyarnih kristalah Energetichno vigidnimi zazvichaj ye taki konformaciyi molekul v yakih perekrivannya VR valentno nezv yazanih atomiv nevelike Van der Vaalsovi sferi valentno zv yazanih atomiv v mezhah odniyeyi molekuli perekrivayutsya Zovnishnij kontur perekritih sfer viznachaye formu molekuli Molekulyarni kristali pidkoryayutsya principu zgidno z yakim molekuli sho modelyuyutsya svoyim Van der Vaalsovim obramlennyam roztashovuyutsya takim chinom sho vistup odniyeyi molekuli vhodit do zapadini inshoyi Vikoristovuyuchi ce uyavlennya mozhna interpretuvati kristalografichni dani a v bagatoh vipadkah j peredbachati strukturu molekulyarnih kristaliv Vpershe Van der Vaalsovi radiusi VR atomiv sho vhodyat do skladu molekul nezalezhno rozglyanuli Mek ta Magat u 1932 roci V oboh robotah navodyatsya zobrazhennya molekul yak sukupnist perekritih Van der Vaalsovih sfer Mek zistavlyaye ponyattya efektivnogo VR z uyavlennyami pro rozpodil elektronnoyi gustini yaka zmenshuyetsya pri viddalenni vid yadra ta vzayemnoyi kompensaciyi Van der Vaalsovogo prityagannya ta vidshtovhuvannyam elektronnih obolonok sho zrostaye pri zblizhenni atomiv Vin chitko pokazuye riznicyu mizh kristalichnimi VR sho viznachayut najmenshu vidstan mizh atomami susidnih molekul ta gazokinetichnimi VR sho harakterizuyut najbilshe nablizhennya molekul pri zitknennyah vidpovidno do svogo fizichnogo zmistu pershi zrostayut a drugi zmenshuyutsya pri zrostanni temperaturi Kristalichni VR znajshli shiroke vikoristannya u kristalohimiyi ta strukturnij himiyi pri analizi konformacij molekul ta pov yazanih z cim problem Najchastishe termin Van der Vaalsovi radiusi vikoristovuyut shodo atomnih kristalichnih radiusiv Sam termin zatverdivsya v naukovij literaturi pislya 1939 roku koli z yavilas monografiya Polinga The nature of the chemical bond and the structure of molecules and crystals ale vidpovidne ponyattya bulo j ranishe v stattyah riznih avtoriv pid riznimi nazvami Tak v pionerskih pracyah Meka ta Magata jdetsya pro kristalichni radiusi ta efektivni radiusi vidpovidno Styuart v 1934 r pishe pro efektivni radiusi ta radiusi efektivnih sfer zv yazanih atomiv V praci ye pershi zobrazhennya shilnogo pakovannya molekul sho modelyuyutsya zovnishnoyu poverhneyu perekritih atomnih Van der Vaalsovih sfer ci malyunki demonstruyut nemozhlivist vzayemnogo proniknennya sfer sho nalezhat do riznih molekul ta vidsutnist znachnih promizhkiv mizh susidnimi molekulami u kristali v chomu j virazhayetsya osnovna sut ponyattya VR Dani Polinga opirayutsya na jogo visnovok pro pribliznu rivnist van der vaalsovih ta jonnih radiusiv nemetaliv Piznishi sistemi VR otrimani v rezultati userednennya deyakoyi sukupnosti tak zvanih viznachalnih abo opornih mizhmolekulyarnih kontaktiv sho zabezpechuyut torkannya susidnih molekul v strukturi kristalu V 1964 r Bondi opublikuvav najdokladnishu sistemu mizhmolekulyarnih radiusiv sho shiroko vikoristovuyetsya himikami do cogo chasu Principovim v cij praci ye vstanovlennya VR ryadu metaliv Zn Cd Hg Al Ga Ti Zr Sn V Bi Cr Mo W Fe sho utvoryuyut molekulyarni spoluki Koncepciya VR shodo problem golovnim chinom organichnoyi kristalohimiyi rozvinena v pracyah Zefirova ta Zorkogo Avtori cih prac ne lishe bilsh tochno viznachili VR takih elementiv yak C H O N Cl F Br I S ta inshi ta pokazali sho najimovirnisha dovzhina molekulyarnogo kontaktu blizka do 2 R 1 R 2 displaystyle 2 sqrt R 1 R 2 ale j proanalizuvali vidhilennya v realnih mizhmolekulyarnih vidstanyah vid standartnih znachen Pomitno skorocheni mizhmolekulyarni kontakti obumovleni specifichnimi vzayemodiyami silnishimi nizh zvichajni van der vaalsovi sho znachno vplivaye na strukturu ta vlastivosti molekulyarnih kristaliv V praci Niburga ta Fayermana na velikij kilkosti eksperimentalnih danih prodemonstrovana mozhlivist zminyuvannya velichin VR v zalezhnosti vid napryamu do himichnogo zv yazku sho vpershe zaznachiv Kitajgorodskij Avtori pidtverdili sho Van der Vaalsiv atom ye ne kuleyu a elipsoyidom obertannya z menshoyu vissyu u napryamu sho zbigayetsya z himichnim zv yazkom Znachennya VR zalezhat vid stanu atoma v molekuli tomu vikoristovuyutsya yihni seredni znachennya sho postijno utochnyuyutsya zi zbilshennyam kilkosti eksperimentalnogo materialu tomu cya sistema userednenih znachen navryad chi matime tochnist bilshu nizh 0 1 A PrimitkiMack E J Amer Chem Soc 1932 V 54 P 2141 2165 angl Magat M Ztschr phys Chem V 1932 Bd 16 S 1 18 nim Pauling L The nature of the chemical bond and the structure of molecules and crystals L Cornell Univ press 1939 429 p 3rd ed 1960 644 p angl Stuart H A Ztschr phys Chem B 1934 Bd 27 S 350 358 nim Bondi A J Phys Chem 1964 Vol 68 No 3 P 441 451 angl Zefirov Yu V Zorkij P M Uspehi himii 1989 T 58 vyp 5 S 713 746 1995 T 64 vyp 5 s 446 460 ros Nyburg S C Faerman C H Acta crystallogr B 1985 Vol 41 No 3 P 274 279 angl Kitajgorodskij A I Organicheskaya kristallohimiya M Izd vo AN SSSR 1955 588 s ros PosilannyaVan der Vaalsovy radiusy atomov v kristallohimii i strukturnoj himii istoricheskij ocherk Yu V Zefirov P M Zorkij ros Div takozhKovalentnij radius