Дмитро Леонідович Радченко рос Дмитрий Леонидович Радченко нар 2 грудня 1970 Ленінград радянський та російський футболіс

Дмитро Леонідович Радченко (рос. Дмитрий Леонидович Радченко, нар. 2 грудня 1970, Ленінград) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Дмитро Радченко

Особисті дані

Повне ім'я

Дмитро Леонідович Радченко

Народження

2 грудня 1970 (53 роки)

Ленінград, СРСР

Зріст

184 см

Вага

70 кг

Громадянство

СРСР

Росія

Позиція

нападник

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1988	«Динамо» (Ленінград)	20	(5)
1989–1990	«Зеніт»	61	(15)
1991–1993	«Спартак» (Москва)	61	(27)
1993–1995	«Расінг»	72	(21)
1995–1998	«Депортіво»	28	(5)
1996–1997	→ «Райо Вальєкано»	31	(1)
1997–1998	→ «Мерида»	10	(0)
1998–1999	«Компостела»	9	(0)
1999–2000	«Джубіло Івата»	28	(6)
2001–2002	«Хайдук» (Спліт)	10	(4)
2002–2003		?	(?)
2004–2006	«Байо»	?	(?)
2007–2008	«Бергантіньйос Б»	?	(?)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1990	СРСР	2	(0)
1992–1996	Росія	33	(9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дмитро Радченко у Вікісховищі

Виступав, зокрема, за «Зеніт», «Спартак» (Москва) та низку іспанських клубів, а також національні збірні СРСР та Росії.

Клубна кар'єра

Вихованець ленінградської СДЮШОР «Зміна». Перший тренер — Юрій Йосипович Кантор.

У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за команду «Динамо» (Ленінград) з Другої ліги СРСР, в якій того року взяв участь у 20 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського вищолігового «Зеніту», до складу якого приєднався в кінці 1988 року. Відіграв за головну ленінградську команду наступні два сезон своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Зеніта», був основним гравцем атакувальної ланки команди.

1991 року уклав контракт з московським «Спартаком», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі московського «Спартака» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. В сезоні 1990/91 Радченко забив дубль у чвертьфіналі Кубка європейський чемпіонів проти мадридського «Реала» (3:1) на «Сантьяго Бернабеу», чим допоміг вибити «королівський клуб» з турніру. Наприкінці 1991 року в грі проти грецького АЕКа отримав перелом ноги, після чого півроку відновлювався. Незважаючи на це у складі москвичів був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,44 голу за гру першості — за «червоно-білих» встиг провести в чемпіонаті 61 матч і відзначився 27 разів. За цей час двічі виборював титул чемпіона Росії, а також по одному разу кубок СРСР та Росії.

Влітку 1993 разом з партнером по команді Дмитром Поповим перейшов в іспанський «Расінг», який очолив Хав'єр Ірурета. В новій команді Радченко грав єдиного форварда і грав досить вдало, завдяки чому клуб фінішував восьмим. Йому вдалося забити ще раз «Реалу» на Бернабеу (1:2) і «Барселоні» Йогана Кройфа (1:1). Влітку 1994 року Ірурета пішов у «Атлетик», його змінив Вісенте М'єра. У своєму другому сезоні Дмитро знову був в основі, але клуб грав не так вдало, зайнявши лише 12-е місце, а Радченко забив 9 голів у чемпіонаті. Хоча саме в цьому сезоні клубу вдалися історичні перемоги над «Барселоною» — 5:0 (11 лютого 1995 року, де одним з найкращих був Радченко — на його рахунку дубль) і мадридським «Реалом» — 3:1 (Радченко також відзначився дублем).

Влітку 1995 року Радченка за 380 мільйонів песет (2,3 мільйона євро) купив «Депортіво». Його прихід збігся з прибуттям в клуб суперечливого валлійського спеціаліста Джона Тошака. «Депор» саме виграв Кубок Іспанії, але клуб покинули форварди та Хуліо Салінас, а Радченко прийшов їм на заміну. Проте місце головної зірки клубу зберіг бразилець Бебету, тому Дмитру довелося вести боротьбу за друге місце в основі з Хав'єром Манхаріном і Чікі Беґірістайном. Зігравши в обох матчах на Суперкубок Іспанії, в якому «Депортіво» здобув трофей, у перших восьми турах чемпіонату Радченко лише раз вийшов в стартовому складі і боротьбу за основу програв, але іноді забивав як у єврокубках — дубль в історичному розгромі кіпрського «АПОЕЛа» (8:0), так і в чемпіонаті, зокрема переможний гол у ворота «Барселони» (1:0). Влітку 1996 року Тошак розпочав велику перебудову клубу після невдалого сезону. Бебету покинув клуб, а замість нього прийшли Рівалду і Мікаель Мадар. Тому місця для Радченка не знайшлося, разом з яким клуб покинув навіть тільки підписаний французький форвард Сільвен Вільтор, який був відданий назад в оренду в «Ренн».

Радченко ж перейшов в оренду в «Райо Вальєкано». Але і тут російський нападник виходив в основному з лавки і забив всього один гол в чемпіонаті, а клуб ледь не вилетів у Сегунду. Після цього «Райо» не захотів викуповувати контракт гравця і Дмитро повернувся в Ла-Корунью, яка без нього стала третьою. Тут на росіянина вже не розраховували і знову віддали в оренду, цього разу в «Мериду», яка в свою чергу вилетіла з Ла Ліги, але Радченко провів там всього 10 матчів.

1998 року Дмитро став гравцем клубу іспанської Сегунди «Компостела», де знову став виступати разом із співвітчизником Дмитром Поповим, але довго в команді не затримався і наступного року перебрався в японський клуб «Джубіло Івата», з яким став чемпіоном країни.

У сезоні 2001/02 грав за хорватський «Хайдук» (Спліт), після чого знову повернувся до Іспанії і грав в клубах нижчих ліг, де і завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірні

21 листопада 1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної США (0:0), а через два дні зіграв свій другий і останній матч за радянську збірну проти Тринідаду і Тобаго (2:0).

З 1992 року залучався до матчів новоствореної збірної Росії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де зіграв у всіх трьох матчах і забив у ворота камерунців (6:1). Через два роки не потрапив в заявку на чемпіонат Європи 1996 року через травму ноги.

Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі збірної Росії 33 матчі, забивши 9 голів.

Тренерська робота

Після завершення ігрової кар'єри займався тренерською діяльністю, пройшов навчання в Іспанії. Працював у дитячій футбольній школі «Депортіво».

З 2010 року, після закінчення Вищої школи тренерів, працював в структурі «Зеніту».

Статистика

Клубна

Чемпіонат			Ліга		Кубок		Кубок ліги		Всього
Сезон	Клуб	Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
СРСР			Ліга		Кубок СРСР		Кубок Федерації футболу		Всього
1988	«Динамо» (Ленінград)	Друга ліга	20	5					20	5
1989	«Зеніт»	Вища ліга	26	5					26	5
1990	«Зеніт»	Перша ліга	35	11					35	11
1991	«Спартак» (Москва)	Вища ліга	29	13					29	13
Росія			Ліга		Кубок Росії				Всього
1992	«Спартак» (Москва)	Вища ліга	18	12					18	12
1993	«Спартак» (Москва)	Вища ліга	14	2					14	2
Іспанія			Ліга		Кубок Іспанії		Кубок іспанської ліги		Всього
1993/94	«Расінг»	Ла Ліга	36	11					36	11
1994/95	«Расінг»		36	9					36	9
1995/96	«Депортіво»		28	5					28	5
1996/97	«Райо Вальєкано»		31	1					31	1
1997/98	«Мерида»		10	0					10	0
1998/99	«Компостела»	Сегунда Дивізіон	9	0					9	0
Японія			Ліга		Кубок Імператора		Кубок Джей-ліги		Всього
1999	«Джубіло Івата»	Джей-ліга	5	0	2	1	0	0	7	1
2000	«Джубіло Івата»	Джей-ліга	17	4	0	0	4	1	21	5
Хорватія			Ліга		Кубок Хорватії		Кубок Ліги		Всього
2001/02	«Хайдук» (Спліт)	Перша ліга	10	4					10	4
Країна	СРСР		110	34					110	34
	Росія		32	14					32	14
	Іспанія		150	26					150	26
	Японія		22	4	2	1	4	1	28	6
	Хорватія		10	4					10	4
Всього			324	82	2	1	4	1	330	84

Збірна

Збірна СРСР
Роки	Ігри	Голи
1990	2	0
Всього	2	0

Збірна Росії
Роки	Ігри	Голи
1992	2	1
1993	5	1
1994	11	5
1995	8	2
1996	7	0
Всього	33	9

Титули і досягнення

Володар Кубка СРСР (1):

«Спартак» (Москва): 1991–92

Чемпіон Росії (1):

«Спартак» (Москва): 1992

Володар Суперкубка Іспанії з футболу (1):

«Депортіво»: 1995

Чемпіон Японії (1):

«Джубіло Івата»:

Примітки

. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 6 липня 2016.
Струнин Сергей. Дмитрий Радченко: Мне очень нравится коррида, но русский лес ни на что не променяю // Футбол от «СЭ». — № 60. — 1997.
Дмитрий Радченко — Dmitriy Radchenko
ЧЄ-96: Важкий вибір Романцева
Дмитрий Леонидович Радченко
Футбольний департамент — Персонал — Про Академію — Офіційний сайт ФК «Зеніт»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

Статистика виступів в Іспанії на сайті BDFutbol.com (англ.)
Радченко Дмитро Леонідович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)

Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 6 липня 2016.

[2] Струнин Сергей. Дмитрий Радченко: Мне очень нравится коррида, но русский лес ни на что не променяю // Футбол от «СЭ». — № 60. — 1997.

[3] Дмитрий Радченко — Dmitriy Radchenko

[4] ЧЄ-96: Важкий вибір Романцева

[5] Дмитрий Леонидович Радченко

[6] Футбольний департамент — Персонал — Про Академію — Офіційний сайт ФК «Зеніт»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}