Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Пісня про Гаява́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло.
| Пісня про Гаявату | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. The Song of Hiawatha | ||||
 | ||||
| Жанр | епос | |||
| Форма | вірш[d] | |||
| Тема | Оджибва і Гайавата | |||
| Автор | Генрі Лонґфелло | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1855 | |||
| Переклад | Панас Мирний; Олександр Олесь; Костянтин Шмиговський; Оксана Соловей | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала».
Була видана в США в листопаді 1855 року і відтоді її багаторазово перевидавали. Епічна поема Генрі Лонгфелло, в основі якої легенди індіанців ірокезів й оджибве.
Історія
Хоча ім'я головного героя автор обрав ім'я легендарного вождя індіанців, цей образ є збірним: за словами Лонгфелло, поема заснована на легендах «про людину чудового походження», послану до людей для того, щоб «розчистити їхні річки, ліси та рибальські місця та навчити народи мирним мистецтвам».
Лонгфелло називав джерелом своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (англ. Henry Rowe Schoolcraft), зокрема, книги «Алґські дослідження» (англ. Algic Researches) й «Історія, умови життя та перспективи індіанських племен США» (англ. History, Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States).
Поема вийшла друком у США у листопаді 1855 року і відразу прийнята широким колом читачів. З того часу вона багаторазово перевидавалася (за пів року після свого першого видання книгу перевидано 30 разів і перекладено майже всіма європейськими мовами).
Сюжет
Дія поеми відбувається «в країні оджибвеїв, на південному березі Гітчі-Гюмі, Верхнього озера, між Мальовничими Скелями та Великими Пісками». Поема починається з народження Гаявати та закінчується його відходом у царство мертвих невдовзі після прибуття білих колонізаторів.
Гітчі Маніто, «Владика Життя», закурює трубку миру та скликає всі індіанські племена, звертаючись до них з закликом закінчити війни один з одним і жити у світі, чекаючи того дня, коли в ньому з'явиться Пророк, який вкаже їм «шлях до спасіння».
Бабусею Гаявати була «дочка нічних світил» Нокоміс, що впала з Місяця на Землю. Її дочка Венона народила сина Гаявату від Меджеківіса, західного вітру, проте сама невдовзі померла, бо Меджеківіс залишив її. Гаявата виріс, став сміливим і спритним мисливцем. Він вирішив помститися своєму жорстокому батькові, проте безсмертний Меджеківіс, побачивши силу сина, закликав його повернутися до свого народу. Під час посту Гаявата знайомиться з «другом людей» Мондамін і долає його, так що згодом Мондамін (маїс) дає людям свої плоди. Гаявата будує пірогу та підкорює «царя всіх риб» Міші-Наму (осетра). Він бореться зі злим чарівником Меджісогвоном і вбиває його.
Гаявата закохується у Міннегагу, доньку майстра, який виготовляє наконечники для стріл, з племені дакота. Хоча Нокоміс відмовляє його від шлюбу з «чужоземкою», він сватається до Міннегаги й отримує її згоду. Гаявата справляє весілля, на якому По-Пок-Ківіс виконує танець, Чайбаябос співає, а Ягу розповідає легенду про чарівника Оссео, який зійшов з Вечірньої Зорі, та його коханої, красуні Овіні. Міннегага благословляє поля, обминаючи їх оголеною, а Гаявата перемагає царя-ворона Кагаги, залишаючи його у себе бранцем. Потім Гаявата винаходить письмена для індіанців, щоб вони могли зберігати свою історію та передавати повідомлення на відстані.
Друг Гаявати, Чайбаябос, гине через підступи Духів, які позаздрили цій дружбі. По-Пок-Ківіс знайомить індіанців з грою в кістки, виграючи у них багато різного майна, а потім повстає проти Гаявати, вбиваючи Кагагі та розоряючи вігвам Гаявати. Він тікає від Гаявати, перетворюючись у різних тварин (бобра, казарку), але потім Гаявата наздоганяє його, прирікаючи ширяти в небі подібного до Бойового Орла. «Злісні пігмеї» Пок-Веждіс підстерігають могутнього богатиря Квазінда, і він тоне у річці.
Одного разу під час суворої зими у вігвам Гаявати приходять дві жінки, привиди з Поніма, царства мертвих, і розповідають йому, як слід проводжати туди померлих. Через голод, що настав узимку, вмирає Міннегага, і Гаявата чотири дні палить багаття над її могилою, як казали привиди. Але знову приходить весна, з подорожі повертається Ягу, який розповідає про велике безкрайнє озеро з солоною водою та про величезну пірогу, на якій до їхньої країни припливли білі чужинці. Йому не вірять, але Гаявата каже, що він мав таке ж ведіння і що чужинців треба зустріти з почестями. Коли європейці приходять до Гаявати, він надає їм свій вігвам. Європейський місіонер розповідає індіанцям про Діву Марію та Христа. Гаявата, покаравши племена слухати настанови гостей, який Владика Життя «прислав із царства світла», сам відпливає Гітчі-Гюмі в бік заходу сонця, у країну Поніма.
Структура поеми
Структурно поема складається з прологу, епілогу і 21 частини:
|
|
|
|
Значення
Німецький поет Фердинанд Фрейліграт, який зробив переклад поеми німецькою мовою, у передмові до перекладу написав, що Лонгфелло «відкрив американцям Америку у поезії» і «перший створив суто американську поему». Сам Лонгфелло назвав свою поему «індіанською Еддою».
Українські переклади
Вперше поема з'явилася в україномовному варіанті з-під пера письменника і перекладача Панаса Мирного. Уривки з «Думи про Гайавату» (заспів І, III, IV, X, XIX, XX та XXII пісні) під загальною назвою «Декілька пісень про Гайавату» були опубліковані у 1904 році у київській літературній збірці «На вічну пам'ять Котляревському». Втім, повний текст перекладу з'явився лише у сьомому томі зібрання творів Панаса Мирного (1971).
Оцінку йому дав Іван Франко:
«Найбільшу несподіванку зробив, одначе, нашому письменству Панас Мирний, що з першорядного прозаїста перескочив із молодечою вервою на поле віршової мови і дав нам прегарний переклад „Декількох пісень про Гайавату“ американського поета Генрі Лонґфелло. „Гайавата“ — се, як відомо, сміла проба освіченого чоловіка створити національну епопею червоношкірих індіан на основі їх вірувань та усних традицій. Вона подекуди і тоном і змістом нагадує фінську „Калевалу“, хоча все-таки далеко більше має на собі печать індивідуальної творчості великого поета Лонґфелло. Присвоєння нашій літературі сеї поеми, та ще й до того майстерським пером Мирного, треба вважати значним здобутком і побажати лише, щоб шановний автор не обмежився „декількома піснями“, а дав нам якнайшвидше переклад усеї поеми».
У роботі було використано класичний російський переклад Івана Буніна, адже Мирний не володів англійською. Відомий радянський перекладознавець Р. Зорівчак вказала на головні недоліки перекладу:
«Якщо на зламі XX ст. абсолютні українізми, реалії українського побуту в нашій перекладній літературі сприймалися як щось цілком природне, то нині в тексті американської поеми з індіанського життя аж ніяк не звучать слова типу „курінь“, „кобзар“. До того ж техніка віршування Панаса Мирного досить недосконала, — особливо порівняно з Олександром Олесем та Костянтином Шмиговським».
У 1912 р. поему перекладає Олександр Олесь. Ця версія вперше була опублікована в «Літературно-науковому віснику», а у 1923 році у Катеринославі (нині Дніпро) вийшла окремим виданням. Як і Мирний, Олесь створив українську версію, користуючись не оригіналом, а текстом російського перекладу поеми Буніна, адже не володів ані англійською, ані французькою мовами (відомо, що не з першотвору, а з французького варіанту перекладав і Бунін). Автор анонімної передмови до перекладу, що вийшов окремим виданням 1923 року, дає йому оцінку:
«…прекрасний і художній по формі, повний і художньо близький до оріґіналу, зроблений співучим віршом».
Відчуваючи недосконалість першого варіанту перекладу поеми, Олесь у 1914 році переїздить у затишну Пущу-Водицю, аби розпочати роботу над другим варіантом. До нього тричі на тиждень приїздить знавець англійської мови Кучапський і робить підрядкову (чорнову) версію перекладу оригіналу на російську мову. Копії обох варіантів зберігаються в архіві ЦНБ ім. В. І. Вернадського (ф. ХУ, № 877 і № 878). Якщо перший варіант збережений весь, то другого, неопублікованого, в архіві є тільки 22 аркуші (пролог і перші чотири розділи поеми). На цій же копії вказано, що другий переклад був цілий, але загинув за невідомих обставин у 1919—1922 рр. Цей український переклад поеми набув поширення завдяки тиражному радянському виданню 80-х у м'якій обкладинці (Київ, «Веселка», 1983). Книжка вийшла під редакцією відомого перекладача Віктора Коптілова і містила незначні скорочення. Також поема увійшла у двотомник творів Олеся, виданий у 1990 році видавництвом «Дніпро». «Пісня про Гайавату» в інтерпретації Олеся отримала переважно схвальні відгуки сучасників. Втім, і цей варіант не став взірцевим. Теоретик і практик перекладацького мистецтва Зорівчак зазначила:
«Переклад Олеся — це творча праця на найвищому регістрі, музична структура слововислову блискуча, з версифікаційного погляду інтерпретація досконала. Та все ж відчувається, що Олесь не обходився без допомоги Буніна». Особливості цього перекладу визначає Я. Кривонос: «відчутний вплив літературної традиції мови перекладу; найбільша кількість випадків (порівняно з О. Соловей та К. Шмиговським) опущення метафори або трансформації метафоричного образу оригіналу внаслідок звернення до конвенційних метафор мови перекладу там, де інші перекладачі на практиці доводять можливість точнішого відтворення метафори оригіналу».
1957 року в Україні вийшов друком ще один повний переклад поеми, автором якого став Костянтин Шмиговський. Саме цей переклад (Київ, «Державне видавництво художньої літератури», 1957) радянські та сучасні українські літературознавці визнали найближчим до оригіналу й найвдалішим поетично. Це і єдиний в історії україномовних варіантів повний переклад, здійснений з англомовного оригіналу за виданням The Song Of Hiawatha by Henry Wadsworth Longfellow, Houghton Mifflin Company (1883). Втім, попри літературну майстерність, переклад Шмиговського був виданий лише один раз, у естетичному подарунковому форматі, накладом 8 тис. примірників, і в наступні роки не побачив перевидань, перетворившись на букіністичну рідкість.
Уривки з «Пісні про Гайавату» переклав Микита Мандрик (надруковані у його збірці. «Золота осінь», Вінніпег, 1958).
1965 у Вінніпезі опубліковані окремим виданням «Заспів» та чотири розділи «Пісні про Гаявату» в українському перекладі Оксани Соловей з післямовою К. Филипович «Г. В. Лонгфелло — літературний піонер своєї доби».
Видання поеми українською мовою
- Пісня про Гайавату. К., 1957; [Вірші]. «Вітчизна», 1957, № 8;
- [Вірші]. В кн.: Співець. К., 1972;
- Пісня про Гайавату [фрагм.]. «Всесвіт», 1982, № 3;
- Пісня про Гайавату. К., 1983;
- [Вірші]. В кн.: Світовий сонет. К., 1983;
- [Вірші]. В кн.: Мисик В. Твори, т. 2. К., 1983;
- [Вірші]. В кн.: Грабовський П. Вибрані твори, т. 1. К., 1985;
- Пісня про Гайавату [фрагм.]. «Всесвіт», 1987, № 7;
- Смеркається. — Крила ночі… В кн.: Кочур Г. Друге відлуння. К., 1991.
Українська радянська літературознавча думка
- Устенко Г. О. Викриття расової дискримінації в «Піснях про невільництво» Генрі Лонгфелло. «Наукові записки Одеського педагогічного інституту іноземних мов», 1958, т. 3;
- Устенко Г. О. Основні мотиви ліричної поезії Лонгфелло 20 — 30-х років XIX ст. «Іноземна філологія», 1971, в. 26;
- Зорівчак Р. Генрі Лонгфелло українською мовою. «Всесвіт», 1982, № 3;
- Драч І. «Пісня про Гайавату» Генрі Лонгфелло. В кн.: Драч І. Духовний меч. К., 1983.
Екранізація
- «Люлька миру» (1979, український мультфільм студії «Київнаукфільм» за мотивами «Пісні про Гайявату», реж. Ірина Гурвич)
Примітки
- Г. У. Лонгфелло. Пісня про Гайавату / пер. О. Олеся. — К.: Веселка, 1999. — С. 6
- Мифы и легенды Америки / Сост., вступ. ст. к разделам кн. и примеч. В. И. Вардугина. Саратов: Надежда, 1996. С. 136.
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2008. Процитовано 19 квітня 2008.
- Песнь о Гайавате. Поэма Лонгфелло. Легенды североамериканских индейцев. оригіналу за 24 травня 2008. Процитовано 18 травня 2008.
- Мифы и легенды Америки / Сост., вступ. ст. к разделам кн. и примеч. В. И. Вардугина. Саратов: Надежда, 1996. С. 136.
- Мифы и легенды Америки / Сост., вступ. ст. к разделам кн. и примеч. В. И. Вардугина. Саратов: Надежда, 1996. С. 135.
Посилання
| У Вікіджерелах є :en:The Song of Hiawatha |
- Генрі Лонгфелло Пісня про Гаявату ораторія у перекладі Оксани Соловей (укр.)
- The Song of Hiawatha by Henry Wadsworth Longfellow — текст англійською на сайті Проект «Гутенберг» (англ.)
- «Пісня про Гаявату» (в форматі djvu) двосторонній переклад Олександра Олеся
- «Пісня про Гаявату» читати онлайн у перекладі Олександра Олеся
- «Пісня про Гаявату» у перекладі Оксани Соловей
- «Пісня про Гайавату» / пер. Олександр Олесь, зі словником індіанських слів та переліком назв індіанських племен Північної Америки, що трапляються в поемі.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pisnya pro Gayava tu angl The Song of Hiawatha klasichna pam yatka svitovoyi literaturi pera amerikanskogo poeta ta perekladacha Genri Longfello Pisnya pro Gayavatuangl The Song of HiawathaObkladinka ukrayinskogo vidannya 1983 rokuZhanreposFormavirsh d TemaOdzhibva i GajavataAvtorGenri LongfelloMovaanglijskaOpublikovano1855PerekladPanas Mirnij Oleksandr Oles Kostyantin Shmigovskij Oksana Solovej Cej tvir u Vikishovishi Cej tvir u Vikicitatah Cej tvir u VikidzherelahStatuya Gajavati sho nese Minnegagu v Parku Minnegagi Minneapolis Minnesota Yiyi budova i virshovanij rozmir chotiristopnij horej zapozicheni z karelskogo eposu Kalevala Bula vidana v SShA v listopadi 1855 roku i vidtodi yiyi bagatorazovo perevidavali Epichna poema Genri Longfello v osnovi yakoyi legendi indianciv irokeziv j odzhibve IstoriyaHocha im ya golovnogo geroya avtor obrav im ya legendarnogo vozhdya indianciv cej obraz ye zbirnim za slovami Longfello poema zasnovana na legendah pro lyudinu chudovogo pohodzhennya poslanu do lyudej dlya togo shob rozchistiti yihni richki lisi ta ribalski miscya ta navchiti narodi mirnim mistectvam Longfello nazivav dzherelom svoyeyi poemi roboti etnografa Genri Rou Skulkrafta angl Henry Rowe Schoolcraft zokrema knigi Algski doslidzhennya angl Algic Researches j Istoriya umovi zhittya ta perspektivi indianskih plemen SShA angl History Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States Poema vijshla drukom u SShA u listopadi 1855 roku i vidrazu prijnyata shirokim kolom chitachiv Z togo chasu vona bagatorazovo perevidavalasya za piv roku pislya svogo pershogo vidannya knigu perevidano 30 raziv i perekladeno majzhe vsima yevropejskimi movami SyuzhetDiya poemi vidbuvayetsya v krayini odzhibveyiv na pivdennomu berezi Gitchi Gyumi Verhnogo ozera mizh Malovnichimi Skelyami ta Velikimi Piskami Poema pochinayetsya z narodzhennya Gayavati ta zakinchuyetsya jogo vidhodom u carstvo mertvih nevdovzi pislya pributtya bilih kolonizatoriv Gitchi Manito Vladika Zhittya zakuryuye trubku miru ta sklikaye vsi indianski plemena zvertayuchis do nih z zaklikom zakinchiti vijni odin z odnim i zhiti u sviti chekayuchi togo dnya koli v nomu z yavitsya Prorok yakij vkazhe yim shlyah do spasinnya Babuseyu Gayavati bula dochka nichnih svitil Nokomis sho vpala z Misyacya na Zemlyu Yiyi dochka Venona narodila sina Gayavatu vid Medzhekivisa zahidnogo vitru prote sama nevdovzi pomerla bo Medzhekivis zalishiv yiyi Gayavata viris stav smilivim i spritnim mislivcem Vin virishiv pomstitisya svoyemu zhorstokomu batkovi prote bezsmertnij Medzhekivis pobachivshi silu sina zaklikav jogo povernutisya do svogo narodu Pid chas postu Gayavata znajomitsya z drugom lyudej Mondamin i dolaye jogo tak sho zgodom Mondamin mayis daye lyudyam svoyi plodi Gayavata buduye pirogu ta pidkoryuye carya vsih rib Mishi Namu osetra Vin boretsya zi zlim charivnikom Medzhisogvonom i vbivaye jogo Gayavata zakohuyetsya u Minnegagu donku majstra yakij vigotovlyaye nakonechniki dlya stril z plemeni dakota Hocha Nokomis vidmovlyaye jogo vid shlyubu z chuzhozemkoyu vin svatayetsya do Minnegagi j otrimuye yiyi zgodu Gayavata spravlyaye vesillya na yakomu Po Pok Kivis vikonuye tanec Chajbayabos spivaye a Yagu rozpovidaye legendu pro charivnika Osseo yakij zijshov z Vechirnoyi Zori ta jogo kohanoyi krasuni Ovini Minnegaga blagoslovlyaye polya obminayuchi yih ogolenoyu a Gayavata peremagaye carya vorona Kagagi zalishayuchi jogo u sebe brancem Potim Gayavata vinahodit pismena dlya indianciv shob voni mogli zberigati svoyu istoriyu ta peredavati povidomlennya na vidstani Drug Gayavati Chajbayabos gine cherez pidstupi Duhiv yaki pozazdrili cij druzhbi Po Pok Kivis znajomit indianciv z groyu v kistki vigrayuchi u nih bagato riznogo majna a potim povstaye proti Gayavati vbivayuchi Kagagi ta rozoryayuchi vigvam Gayavati Vin tikaye vid Gayavati peretvoryuyuchis u riznih tvarin bobra kazarku ale potim Gayavata nazdoganyaye jogo pririkayuchi shiryati v nebi podibnogo do Bojovogo Orla Zlisni pigmeyi Pok Vezhdis pidsterigayut mogutnogo bogatirya Kvazinda i vin tone u richci Odnogo razu pid chas suvoroyi zimi u vigvam Gayavati prihodyat dvi zhinki prividi z Ponima carstva mertvih i rozpovidayut jomu yak slid provodzhati tudi pomerlih Cherez golod sho nastav uzimku vmiraye Minnegaga i Gayavata chotiri dni palit bagattya nad yiyi mogiloyu yak kazali prividi Ale znovu prihodit vesna z podorozhi povertayetsya Yagu yakij rozpovidaye pro velike bezkrajnye ozero z solonoyu vodoyu ta pro velicheznu pirogu na yakij do yihnoyi krayini priplivli bili chuzhinci Jomu ne viryat ale Gayavata kazhe sho vin mav take zh vedinnya i sho chuzhinciv treba zustriti z pochestyami Koli yevropejci prihodyat do Gayavati vin nadaye yim svij vigvam Yevropejskij misioner rozpovidaye indiancyam pro Divu Mariyu ta Hrista Gayavata pokaravshi plemena sluhati nastanovi gostej yakij Vladika Zhittya prislav iz carstva svitla sam vidplivaye Gitchi Gyumi v bik zahodu soncya u krayinu Ponima Struktura poemiStrukturno poema skladayetsya z prologu epilogu i 21 chastini PROLOG I LYuLKA ZGODI II ChOTIRI VITRI III DITINSTVO GAYaVATI IV GAYaVATA I MEDZhEKIVIS V PIST GAYaVATI VI DRUZI GAYaVATI VII ChOVEN GAYaVATI VIII GAYaVATA I MIShE NAMA IX GAYaVATA I PERLISTE PERO X SVATANNYa GAYaVATI XI VESILLYa GAYaVATI XII SIN ZORI VEChIRNOYi XIII BLAGOSLOVENNYa LANIV XIV PISMO XV PLACh GAYaVATI XVI PO POK KIVIS XVII POGONYa ZA PO POK KIVISOM XVIII SMERT KVAZINDA XIX PRIVIDI XX GOLOD XXI SLID BILOGO EPILOGZnachennyaNimeckij poet Ferdinand Frejligrat yakij zrobiv pereklad poemi nimeckoyu movoyu u peredmovi do perekladu napisav sho Longfello vidkriv amerikancyam Ameriku u poeziyi i pershij stvoriv suto amerikansku poemu Sam Longfello nazvav svoyu poemu indianskoyu Eddoyu Ukrayinski perekladiVpershe poema z yavilasya v ukrayinomovnomu varianti z pid pera pismennika i perekladacha Panasa Mirnogo Urivki z Dumi pro Gajavatu zaspiv I III IV X XIX XX ta XXII pisni pid zagalnoyu nazvoyu Dekilka pisen pro Gajavatu buli opublikovani u 1904 roci u kiyivskij literaturnij zbirci Na vichnu pam yat Kotlyarevskomu Vtim povnij tekst perekladu z yavivsya lishe u somomu tomi zibrannya tvoriv Panasa Mirnogo 1971 Ocinku jomu dav Ivan Franko Najbilshu nespodivanku zrobiv odnache nashomu pismenstvu Panas Mirnij sho z pershoryadnogo prozayista pereskochiv iz molodechoyu vervoyu na pole virshovoyi movi i dav nam pregarnij pereklad Dekilkoh pisen pro Gajavatu amerikanskogo poeta Genri Longfello Gajavata se yak vidomo smila proba osvichenogo cholovika stvoriti nacionalnu epopeyu chervonoshkirih indian na osnovi yih viruvan ta usnih tradicij Vona podekudi i tonom i zmistom nagaduye finsku Kalevalu hocha vse taki daleko bilshe maye na sobi pechat individualnoyi tvorchosti velikogo poeta Longfello Prisvoyennya nashij literaturi seyi poemi ta she j do togo majsterskim perom Mirnogo treba vvazhati znachnim zdobutkom i pobazhati lishe shob shanovnij avtor ne obmezhivsya dekilkoma pisnyami a dav nam yaknajshvidshe pereklad useyi poemi U roboti bulo vikoristano klasichnij rosijskij pereklad Ivana Bunina adzhe Mirnij ne volodiv anglijskoyu Vidomij radyanskij perekladoznavec R Zorivchak vkazala na golovni nedoliki perekladu Yaksho na zlami XX st absolyutni ukrayinizmi realiyi ukrayinskogo pobutu v nashij perekladnij literaturi sprijmalisya yak shos cilkom prirodne to nini v teksti amerikanskoyi poemi z indianskogo zhittya azh niyak ne zvuchat slova tipu kurin kobzar Do togo zh tehnika virshuvannya Panasa Mirnogo dosit nedoskonala osoblivo porivnyano z Oleksandrom Olesem ta Kostyantinom Shmigovskim Dva bulo u Gayavati Dva nezminnih virnih druga Serce dushu Gayavati Znali v radoshah i v gori Tilki dvoye duzhij Kvazind I muzika Chajbayabos Frederik Remington 1889 U 1912 r poemu perekladaye Oleksandr Oles Cya versiya vpershe bula opublikovana v Literaturno naukovomu visniku a u 1923 roci u Katerinoslavi nini Dnipro vijshla okremim vidannyam Yak i Mirnij Oles stvoriv ukrayinsku versiyu koristuyuchis ne originalom a tekstom rosijskogo perekladu poemi Bunina adzhe ne volodiv ani anglijskoyu ani francuzkoyu movami vidomo sho ne z pershotvoru a z francuzkogo variantu perekladav i Bunin Avtor anonimnoyi peredmovi do perekladu sho vijshov okremim vidannyam 1923 roku daye jomu ocinku prekrasnij i hudozhnij po formi povnij i hudozhno blizkij do originalu zroblenij spivuchim virshom Vidchuvayuchi nedoskonalist pershogo variantu perekladu poemi Oles u 1914 roci pereyizdit u zatishnu Pushu Vodicyu abi rozpochati robotu nad drugim variantom Do nogo trichi na tizhden priyizdit znavec anglijskoyi movi Kuchapskij i robit pidryadkovu chornovu versiyu perekladu originalu na rosijsku movu Kopiyi oboh variantiv zberigayutsya v arhivi CNB im V I Vernadskogo f HU 877 i 878 Yaksho pershij variant zberezhenij ves to drugogo neopublikovanogo v arhivi ye tilki 22 arkushi prolog i pershi chotiri rozdili poemi Na cij zhe kopiyi vkazano sho drugij pereklad buv cilij ale zaginuv za nevidomih obstavin u 1919 1922 rr Cej ukrayinskij pereklad poemi nabuv poshirennya zavdyaki tirazhnomu radyanskomu vidannyu 80 h u m yakij obkladinci Kiyiv Veselka 1983 Knizhka vijshla pid redakciyeyu vidomogo perekladacha Viktora Koptilova i mistila neznachni skorochennya Takozh poema uvijshla u dvotomnik tvoriv Olesya vidanij u 1990 roci vidavnictvom Dnipro Pisnya pro Gajavatu v interpretaciyi Olesya otrimala perevazhno shvalni vidguki suchasnikiv Vtim i cej variant ne stav vzircevim Teoretik i praktik perekladackogo mistectva Zorivchak zaznachila Pereklad Olesya ce tvorcha pracya na najvishomu registri muzichna struktura slovovislovu bliskucha z versifikacijnogo poglyadu interpretaciya doskonala Ta vse zh vidchuvayetsya sho Oles ne obhodivsya bez dopomogi Bunina Osoblivosti cogo perekladu viznachaye Ya Krivonos vidchutnij vpliv literaturnoyi tradiciyi movi perekladu najbilsha kilkist vipadkiv porivnyano z O Solovej ta K Shmigovskim opushennya metafori abo transformaciyi metaforichnogo obrazu originalu vnaslidok zvernennya do konvencijnih metafor movi perekladu tam de inshi perekladachi na praktici dovodyat mozhlivist tochnishogo vidtvorennya metafori originalu 1957 roku v Ukrayini vijshov drukom she odin povnij pereklad poemi avtorom yakogo stav Kostyantin Shmigovskij Same cej pereklad Kiyiv Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1957 radyanski ta suchasni ukrayinski literaturoznavci viznali najblizhchim do originalu j najvdalishim poetichno Ce i yedinij v istoriyi ukrayinomovnih variantiv povnij pereklad zdijsnenij z anglomovnogo originalu za vidannyam The Song Of Hiawatha by Henry Wadsworth Longfellow Houghton Mifflin Company 1883 Vtim popri literaturnu majsternist pereklad Shmigovskogo buv vidanij lishe odin raz u estetichnomu podarunkovomu formati nakladom 8 tis primirnikiv i v nastupni roki ne pobachiv perevidan peretvorivshis na bukinistichnu ridkist Urivki z Pisni pro Gajavatu pereklav Mikita Mandrik nadrukovani u jogo zbirci Zolota osin Vinnipeg 1958 1965 u Vinnipezi opublikovani okremim vidannyam Zaspiv ta chotiri rozdili Pisni pro Gayavatu v ukrayinskomu perekladi Oksani Solovej z pislyamovoyu K Filipovich G V Longfello literaturnij pioner svoyeyi dobi Vidannya poemi ukrayinskoyu movoyuPisnya pro Gajavatu K 1957 Virshi Vitchizna 1957 8 Virshi V kn Spivec K 1972 Pisnya pro Gajavatu fragm Vsesvit 1982 3 Pisnya pro Gajavatu K 1983 Virshi V kn Svitovij sonet K 1983 Virshi V kn Misik V Tvori t 2 K 1983 Virshi V kn Grabovskij P Vibrani tvori t 1 K 1985 Pisnya pro Gajavatu fragm Vsesvit 1987 7 Smerkayetsya Krila nochi V kn Kochur G Druge vidlunnya K 1991 Ukrayinska radyanska literaturoznavcha dumkaUstenko G O Vikrittya rasovoyi diskriminaciyi v Pisnyah pro nevilnictvo Genri Longfello Naukovi zapiski Odeskogo pedagogichnogo institutu inozemnih mov 1958 t 3 Ustenko G O Osnovni motivi lirichnoyi poeziyi Longfello 20 30 h rokiv XIX st Inozemna filologiya 1971 v 26 Zorivchak R Genri Longfello ukrayinskoyu movoyu Vsesvit 1982 3 Drach I Pisnya pro Gajavatu Genri Longfello V kn Drach I Duhovnij mech K 1983 Ekranizaciya Lyulka miru 1979 ukrayinskij multfilm studiyi Kiyivnaukfilm za motivami Pisni pro Gajyavatu rezh Irina Gurvich PrimitkiG U Longfello Pisnya pro Gajavatu per O Olesya K Veselka 1999 S 6 Mify i legendy Ameriki Sost vstup st k razdelam kn i primech V I Vardugina Saratov Nadezhda 1996 S 136 Arhiv originalu za 14 veresnya 2008 Procitovano 19 kvitnya 2008 Pesn o Gajavate Poema Longfello Legendy severoamerikanskih indejcev originalu za 24 travnya 2008 Procitovano 18 travnya 2008 Mify i legendy Ameriki Sost vstup st k razdelam kn i primech V I Vardugina Saratov Nadezhda 1996 S 136 Mify i legendy Ameriki Sost vstup st k razdelam kn i primech V I Vardugina Saratov Nadezhda 1996 S 135 PosilannyaU Vikidzherelah ye en The Song of HiawathaGenri Longfello Pisnya pro Gayavatu oratoriya u perekladi Oksani Solovej ukr The Song of Hiawatha by Henry Wadsworth Longfellow tekst anglijskoyu na sajti Proekt Gutenberg angl Pisnya pro Gayavatu v formati djvu dvostoronnij pereklad Oleksandra Olesya Pisnya pro Gayavatu chitati onlajn u perekladi Oleksandra Olesya Pisnya pro Gayavatu u perekladi Oksani Solovej Pisnya pro Gajavatu per Oleksandr Oles zi slovnikom indianskih sliv ta perelikom nazv indianskih plemen Pivnichnoyi Ameriki sho traplyayutsya v poemi