Пі на іноді Пи на річка на Поліссі на території Пінського району Брестської області Білорусі ліва притока Прип яті Проті

Пі́на, іноді Пи́на — річка на Поліссі, на території Пінського району Брестської області Білорусі, ліва притока Прип'яті. Протікає через озера , Скорень і . Довжина — 40 км, площа басейну — 2 460 км².

Піна
Вид на Пінськ з моста через Піну
52°07′00″ пн. ш. 26°07′21″ сх. д. / 52.1168364900277722995° пн. ш. 26.12274170002777751° сх. д.
Витік	село Дубой Пінського району
• координати	52°02′10″ пн. ш. 25°37′09″ сх. д. / 52.03611111113877286° пн. ш. 25.619166666694777490° сх. д.
Гирло	Прип'ять
• координати	52°09′46″ пн. ш. 26°14′32″ сх. д. / 52.16285700002777759° пн. ш. 26.24236600002777919° сх. д.
Басейн	басейн Прип'яті
Країни:	Білорусь
Регіон	Берестейська обл.
Довжина	40 км
Площа басейну:	2 460 км²
Середньорічний стік	8,6 м³/с
Притоки:	,

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піна (значення).

Етимологія

Походження назви річки остаточно не з'ясоване. Макс Фасмер порівнював її з дав.-інд. pinas («товстий», «жирний»). Згідно з В. М. Топоровим й О. М. Трубачовим, гідронім має балтійське походження. З огляду на присутність в цьому регіоні балтійської топоніміки, вони вважають назву річки спорідненою з лит. Pynauja, прусськ. Pynouwe, Pinno.

Географія

Річка бере початок біля села Дубой Пінського району. Русло слабкорозгалуджене, завширшки 35-45 м. Довжина річки — 40 км, сточище — 2 460 км². Піна є частиною Дніпровсько-Бузького каналу.

Основні притоки:

(праворуч),
(ліворуч).

Водозбір в межах Поліської низовини. Озера займають 1% (найбільші — Піщане, Скорень, Завищанське). Швидкість течії незначна. На річці розташоване місто Пінськ, в ньому є річковий порт. У межах міста у період межені спостерігається зворотна течія.

Береги низькі, місцями заболочені. У межах Пінська річка забруднена викидами промислових вод.

Гідрологічні спостереження на річці ведуться з 1922 року.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Примітки

В.Н. Топоров, О.Н. Трубачев. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. — Москва : Изд-во АН СССР, 1962. — С. 201. (рос.)

[1] В.Н. Топоров, О.Н. Трубачев. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. — Москва : Изд-во АН СССР, 1962. — С. 201. (рос.)