У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Підлісне Підлі сне село в Україні у Монастириській міській

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Підлісне.

Підлі́сне — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Горожанка, на заході району. Центр Підліснянської сільської ради.(до 2020 року). До 1947 називалося Дрищів. До Підлісного приєднано хутори Зелена та Чемерівка.

село Підлісне

Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Монастириська міська громада
Облікова картка	Підлісне
Основні дані
Засноване	1421
Населення	448
Територія	2.970 км²
Густота населення	150.84 осіб/км²
Поштовий індекс	48310
Телефонний код	+380 3555
Географічні дані
Географічні координати	49°10′06″ пн. ш. 24°54′08″ сх. д. / 49.16833° пн. ш. 24.90222° сх. д. / 49.16833; 24.90222Координати: 49°10′06″ пн. ш. 24°54′08″ сх. д. / 49.16833° пн. ш. 24.90222° сх. д. / 49.16833; 24.90222
Водойми	Горожанка
Відстань до районного центру	24 км
Найближча залізнична станція	Галич
Відстань до залізничної станції	17 км


Місцева влада
Адреса ради	48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Підлісне
Підлісне
Мапа

Підлісне у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.

Населення — 1406 осіб (2007).

Історія

Перша писемна згадка — 1602^[].

У дорадянський період діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа», кооператива, молочарня.

1 квітня 1933 р. гміну Дрищів вилучено з Рогатинського повіту Станіславського воєводства і приєднано до Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства.

На 1 січня 1939-го в селі з 1420 жителів було 860 українців-греко-католиків, 450 українців-латинників, 20 поляків, 60 польських колоністів міжвоєнного періоду (в присілку Зелена) і 30 євреїв.

У 1943 р. першими із села вступили до УПА:

Павло Вичівський (“Підкова”; 1923 р. н.), Василь Гой (“Зелень”; 1919 р. н.), Василь Коберницький (“Рись”; 1921 р. н.), Іван Крижанівський (“Тадей”; 1921 р. н.), Павло Місюрак (“Клим”; 1920 р. н.), Григорій Прусак (“Нечай”; 1907 р. н.), Михайло Шаган (1921 р. н.).

У червні 1944 р. проводили останній набір до дивізії “Галичина”. Із села зголосилося 32 добровольці, серед них:

Петро Бабак (1925–1944), Дмитро Благий (1925–1944), Петро Деркач, Михайло Коберницький, Василь Кордяк (1924–1944), Іван Лашта, Теодор Марусевич (1920–1944), Осип Марусин, Михайло Матвіїв, Василь Місюрак, Андрій Патригура (1921–1944), Михайло Прусак, Петро Родзінський, Іван Сабадак.

У дивізії загинуло 5 вояків, пропало безвісти 6 чоловіків.

У боротьбі за волю України загинули жителі с. Підлісне:

Василь Вичівський, Іван Коберницький (1929–1949), Михайло Леник (1912–1945), Максим (1909–1944), Микола (1906–1944), Микола (рр. н. і см. невід.), Михайло (1911–1945), Степан (1912–1949) та Степан (рр. н. і см. невід.) Місюраки, Василь Мулик (рр. н. і см. невід.), Михайло Німак (1904–1946), Іван Родзінський (рр. н. і см. невід.), Іван Сабадак (1922–1948), Андрій Сабадах (рр. н. і см. невід.), Михайло Шаган (1914–1946).

За радянської влади каральні органи репресували понад 80 уродженців села.

Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району.

Пам'ятки

Є церква Іоана Богослова (1872, дерев'яна).

Насипано символічну могилу Борцям за волю України та односельцям, як і загинули або пропали безвісти під час 2-ї світової війни, встановлено меморіальну дошку полеглим воїнам ЧА.

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди

Народилися

Володимир Леник. - діяч ОУН, педагог, публіцист

Світлини

Дерев'яна церква Іоана Богослова
Поховання воїнів Української Повстанської Армії на кладовищі
Братська могила воїнів Української Повстанської Армії
Могила радянських воїнів на кладовищі

Див. також

Дрищів

Примітки

. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 lutego 1933 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Pacław w powiecie dobromilskim, województwie lwowskiem. [ 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 60, 121.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Андрушків Б. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили».-Тернопіль: «Підручники і посібники»,1998

Джерела

Підлісне у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Підлісне у Вікісховищі^?

Озьменський В., Уніят В. Підлісне // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 83—84. — .
Озмінський В., Федечко І., Уніят В. Підлісне // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 76—77. — .
Dryszczów (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 180. (пол.). — S. 180—181. (пол.)

[1] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.

[2] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 lutego 1933 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Pacław w powiecie dobromilskim, województwie lwowskiem. [ 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 60, 121.

[4] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[5] Андрушків Б. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили».-Тернопіль: «Підручники і посібники»,1998