Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Підводні гори (рос. подводные горы; англ. sea-mounts; нім. submarine Berge m pl) — ізольовані гори різного генезису, які піднімаються з дна океанічних котловин. Найвідоміші у Тихому океані — гори Музикантів, Картографів, Магеллана.
Загальна характеристика
Глибоководні гори або підводні гори — це гірські споруди, що повністю лежать нижче рівня моря з відносно невеликою площею (максимум кілька тисяч квадратних кілометрів) і відносно крутими схилами (до 15-20° і більше). Найбільші та найвідоміші знаходяться на глибоких рівнях океанських басейнів і височать приблизно на 0,5-5 км над їхнім оточенням, округлі та овальні за формою. Усі великі підводні гори є діючими або згаслими підводними вулканами або колишніми вулканічними островами, найбільшими вершинами підводних океанічних хребтів. Відносно помітні підводні височини на глибоководному зовнішньому шельфі також часто називають підводними горами. Характерною для підводних гір є конічна форма.
Виникнення і розвиток
Підводні гори зазвичай утворюються на межах плит (серединно-океанічних хребтів) або в межах океанічної плити внаслідок вулканізму: цілий ланцюг підводних гір може виникнути в результаті руху океанічної плити над гарячою точкою. Ланцюг відносно вузьких підводних гір також називають асейсмічним хребтом (alpha privativum від seismic, оскільки ці хребти, на відміну від серединно-океанічних хребтів, не виявляють ніякої активності землетрусів), щоб відрізнити їх від серединно-океанічних хребтів.
На відміну від островів, підводні гори за визначенням не підносяться над поверхнею моря. Особливим випадком є так звані гайоти, геологічно старі підводні гори, які раніше були островами, які зазнали ерозійного впливу морського прибою і тому мають плато на вершині. У разі діючих вулканів геологічно молоді підводні гори також можуть перетворитися на острови, як це було видно в Суртсі та очікувалося, серед іншого, на підводній горі Лоїхі поблизу Гаваїв.
Слід розрізняти підводні гори та океанічні плато, які з площею поверхні в декілька десятків тисяч квадратних кілометрів досягають значно більших розмірів і навіть можуть нести гори чи острови.
Новий тип геологічно дуже молодих підводних гір у зонах субдукції був відкритий біля Японії лише на початку 21 століття (див. Малий (крапчастий) вулканізм).
Географія
Океани Землі містять понад 14 500 ідентифікованих підводних гір , з яких 9 951 підводна гора та 283 гайоти, що охоплюють загальну площу 8 796 150 км2, були нанесені на карту , але лише деякі з них були детально вивчені вченими. Підводні гори та гайоти найбільш поширені в північній частині Тихого океану та мають характерну еволюційну схему виверження, накопичення, опускання та ерозії. У Північному Льодовитому океані лише 16 підводних гір і жодного гайота, а в Середземному та Чорному морях разом лише 23 підводних гори та 2 гайоти. При цьому найменші підводні гори знаходяться в Північному Льодовитому океані, Середземному та Чорному морях, тоді як найбільший середній розмір підводних гір спостерігається в Індійському океані 890 км2. Найбільша підводна гора має площу 15 500 км2 (6 000 квадратних миль) і знаходиться в північній частині Тихого океану. Гайоти займають загальну площу 707 600 км2 (273 200 кв. миль) і мають середню площу 2500 км2 (970 кв. миль), що більш ніж удвічі перевищує середній розмір підводних гір. Майже 50% площі гайотів і 42% їх кількості розташовані в північній частині Тихого океану, займаючи 342 070 км2 (132 070 кв. миль). Найбільші три гайоти знаходяться в північній частині Тихого океану: Гайот Куко (приблизно 24 600 км2 (9500 кв. миль)), Суйко Гайот (приблизно 20 220 км2 (7810 кв. миль)) і Паллада Гайот (приблизно 13 680 км2 (5 280 кв. миль)) ).
Більшість підводних гір мають вулканічне походження, і, отже, зазвичай знаходяться на океанічній корі поблизу серединно-океанічних хребтів, мантійних плюмів і острівних дуг.
Найбільші та найвідоміші глибоководні гори знаходяться на глибоководних рівнинах океанів. Вони часто тісно пов'язані з гарячими точками. Наприклад, існує незвичайне накопичення поблизу островів Кабо-Верде в південно-східній частині Північної Атлантики (див. ). Це не рідкість, коли ланцюги підводних гір створюють справжній слід через дно океану, що закінчується на активному вулканічному острові. Яскравим прикладом цього є Гавайсько-імператорський ланцюг у північно-західній частині Тихого океану.
У зонах субдукції, де одна тектонічна плита занурюється під іншу, наприклад у так званому Тихоокеанському вогняному кільці, ці висоти можуть створювати перешкоди для субдукції. Плита, що занурюється (нижня плита), так би мовити, прилипає до верхньої плити, і це призводить до особливо сильних землетрусів і, при опусканні цілого ланцюга підводних гір, до сильної деформації верхньої плити.
Флора і фауна
Через велику кількість підводних гір вони є однією з найпоширеніших морських екосистем у світі. Взаємодія підводних гір і підводних течій, а також їхнє піднесене розташування у воді приваблюють планктон, корали, рибу та морських ссавців. Їх агрегаційний ефект був відзначений промисловістю промислового рибальства, і багато підводних гір підтримують екстенсивне рибальство. Постійно висловлюються занепокоєння щодо негативного впливу рибальства на екосистеми підводних гір, а також добре задокументовані випадки зменшення запасів, наприклад, у випадку з помаранчевим шорстком (Hoplostethus atlanticus). 95% екологічної шкоди завдано донним траленням, яке знищує цілі екосистеми з підводних гір.
Підводні гори та їхня фауна на сьогодні майже не досліджені. Однак глибоке море, в якому панує абсолютна темрява, є домом для великої кількості видів тварин, наприклад кальмарів, таких як гігантський кальмар, який, однак, часто має низьку швидкість розмноження. На відміну від навколишнього океану, підводні гори характеризуються підвищеною появою організмів, оскільки вони виступають у зону, багату зоопланктоном, на глибину до 1000 метрів, а їх скеляста поверхня дозволяє колонізувати сидячі фільтратори (наприклад, губки, корали, брахіоподи), морські лілії та мшанки). Якщо вершини морських гір заходять у верхню затоплену зону, на них також можуть рости рослини. Перш за все, це місце проживання використовують великі бурі водорості, скупчення яких називають «мокрими лісами». Мешканці вищих підводних гір ризикують бути виловленими та вбитими під час лову величезними донними тралами.
Небезпеки
Найбільшу небезпеку від підводних гір становлять обвалення флангів; коли вони стають старими, екструзії, що просочуються в підводні гори, чинять тиск на їхні боки, викликаючи зсуви, які можуть спричинити величезні цунамі.
Зафіксовані також випадки, коли військово-морські судна стикалися з невідомими підводними горами, що спричиняє їх аварії.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
Посилання
- Гора підводна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Seamount Catalog (англійською) . earthref.org. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 12 січня 2010.
- Seamounts Online (англійською) . seamounts.sdsc.edu. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 12 січня 2010.
- Seamounts, deep-sea corals and fisheries (англійською) . UNEP-WCMC. Процитовано 12 січня 2010.
{{}}: Недійсний|deadurl=404()
Примітки
- Watts, T. (2019). "Science, Seamounts and Society". Geoscientist. August 2019: 10–16.
- Harris, P.T., MacMillan-Lawler, M., Rupp, J., Baker, E.K., 2014. Geomorphology of the oceans. Marine Geology 352, 4–24
- M. Y. Ali, A. B. Watts: A seismic reflection profile study of lithospheric flexure in the vicinity of the Cape Verde Islands. In: Journal of Geophysical Research: Solid Earth. Bd. 108, Nr. B5, 2003, Art.-Nr. 2239, doi:10.1029/2002JB002155
- Karen Stocks: Seamount Invertebrates: Composition and Vulnerability to Fishing. In: Telmo Morato, Daniel Pauly (Hrsg.): Seamounts: Biodiversity and Fisheries (= Fisheries Centre Research Reports. Bd. 12, Nr. 5). Fisheries Centre, University of British Columbia, Vancouver 2004, S. 17–24 (ganzer Band, PDF 3,5 MB).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pidvodni gori ros podvodnye gory angl sea mounts nim submarine Berge m pl izolovani gori riznogo genezisu yaki pidnimayutsya z dna okeanichnih kotlovin Najvidomishi u Tihomu okeani gori Muzikantiv Kartografiv Magellana 3D model pidvodnoyi gori girske pasmoZagalna harakteristikaGlibokovodni gori abo pidvodni gori ce girski sporudi sho povnistyu lezhat nizhche rivnya morya z vidnosno nevelikoyu plosheyu maksimum kilka tisyach kvadratnih kilometriv i vidnosno krutimi shilami do 15 20 i bilshe Najbilshi ta najvidomishi znahodyatsya na glibokih rivnyah okeanskih basejniv i visochat priblizno na 0 5 5 km nad yihnim otochennyam okrugli ta ovalni za formoyu Usi veliki pidvodni gori ye diyuchimi abo zgaslimi pidvodnimi vulkanami abo kolishnimi vulkanichnimi ostrovami najbilshimi vershinami pidvodnih okeanichnih hrebtiv Vidnosno pomitni pidvodni visochini na glibokovodnomu zovnishnomu shelfi takozh chasto nazivayut pidvodnimi gorami Harakternoyu dlya pidvodnih gir ye konichna forma Viniknennya i rozvitokPidvodni gori zazvichaj utvoryuyutsya na mezhah plit seredinno okeanichnih hrebtiv abo v mezhah okeanichnoyi pliti vnaslidok vulkanizmu cilij lancyug pidvodnih gir mozhe viniknuti v rezultati ruhu okeanichnoyi pliti nad garyachoyu tochkoyu Lancyug vidnosno vuzkih pidvodnih gir takozh nazivayut asejsmichnim hrebtom alpha privativum vid seismic oskilki ci hrebti na vidminu vid seredinno okeanichnih hrebtiv ne viyavlyayut niyakoyi aktivnosti zemletrusiv shob vidrizniti yih vid seredinno okeanichnih hrebtiv Na vidminu vid ostroviv pidvodni gori za viznachennyam ne pidnosyatsya nad poverhneyu morya Osoblivim vipadkom ye tak zvani gajoti geologichno stari pidvodni gori yaki ranishe buli ostrovami yaki zaznali erozijnogo vplivu morskogo priboyu i tomu mayut plato na vershini U razi diyuchih vulkaniv geologichno molodi pidvodni gori takozh mozhut peretvoritisya na ostrovi yak ce bulo vidno v Surtsi ta ochikuvalosya sered inshogo na pidvodnij gori Loyihi poblizu Gavayiv Slid rozriznyati pidvodni gori ta okeanichni plato yaki z plosheyu poverhni v dekilka desyatkiv tisyach kvadratnih kilometriv dosyagayut znachno bilshih rozmiriv i navit mozhut nesti gori chi ostrovi Novij tip geologichno duzhe molodih pidvodnih gir u zonah subdukciyi buv vidkritij bilya Yaponiyi lishe na pochatku 21 stolittya div Malij krapchastij vulkanizm GeografiyaOkeani Zemli mistyat ponad 14 500 identifikovanih pidvodnih gir z yakih 9 951 pidvodna gora ta 283 gajoti sho ohoplyuyut zagalnu ploshu 8 796 150 km2 buli naneseni na kartu ale lishe deyaki z nih buli detalno vivcheni vchenimi Pidvodni gori ta gajoti najbilsh poshireni v pivnichnij chastini Tihogo okeanu ta mayut harakternu evolyucijnu shemu viverzhennya nakopichennya opuskannya ta eroziyi U Pivnichnomu Lodovitomu okeani lishe 16 pidvodnih gir i zhodnogo gajota a v Seredzemnomu ta Chornomu moryah razom lishe 23 pidvodnih gori ta 2 gajoti Pri comu najmenshi pidvodni gori znahodyatsya v Pivnichnomu Lodovitomu okeani Seredzemnomu ta Chornomu moryah todi yak najbilshij serednij rozmir pidvodnih gir sposterigayetsya v Indijskomu okeani 890 km2 Najbilsha pidvodna gora maye ploshu 15 500 km2 6 000 kvadratnih mil i znahoditsya v pivnichnij chastini Tihogo okeanu Gajoti zajmayut zagalnu ploshu 707 600 km2 273 200 kv mil i mayut serednyu ploshu 2500 km2 970 kv mil sho bilsh nizh udvichi perevishuye serednij rozmir pidvodnih gir Majzhe 50 ploshi gajotiv i 42 yih kilkosti roztashovani v pivnichnij chastini Tihogo okeanu zajmayuchi 342 070 km2 132 070 kv mil Najbilshi tri gajoti znahodyatsya v pivnichnij chastini Tihogo okeanu Gajot Kuko priblizno 24 600 km2 9500 kv mil Sujko Gajot priblizno 20 220 km2 7810 kv mil i Pallada Gajot priblizno 13 680 km2 5 280 kv mil Bilshist pidvodnih gir mayut vulkanichne pohodzhennya i otzhe zazvichaj znahodyatsya na okeanichnij kori poblizu seredinno okeanichnih hrebtiv mantijnih plyumiv i ostrivnih dug Najbilshi ta najvidomishi glibokovodni gori znahodyatsya na glibokovodnih rivninah okeaniv Voni chasto tisno pov yazani z garyachimi tochkami Napriklad isnuye nezvichajne nakopichennya poblizu ostroviv Kabo Verde v pivdenno shidnij chastini Pivnichnoyi Atlantiki div Ce ne ridkist koli lancyugi pidvodnih gir stvoryuyut spravzhnij slid cherez dno okeanu sho zakinchuyetsya na aktivnomu vulkanichnomu ostrovi Yaskravim prikladom cogo ye Gavajsko imperatorskij lancyug u pivnichno zahidnij chastini Tihogo okeanu U zonah subdukciyi de odna tektonichna plita zanuryuyetsya pid inshu napriklad u tak zvanomu Tihookeanskomu vognyanomu kilci ci visoti mozhut stvoryuvati pereshkodi dlya subdukciyi Plita sho zanuryuyetsya nizhnya plita tak bi moviti prilipaye do verhnoyi pliti i ce prizvodit do osoblivo silnih zemletrusiv i pri opuskanni cilogo lancyuga pidvodnih gir do silnoyi deformaciyi verhnoyi pliti Flora i faunaCherez veliku kilkist pidvodnih gir voni ye odniyeyu z najposhirenishih morskih ekosistem u sviti Vzayemodiya pidvodnih gir i pidvodnih techij a takozh yihnye pidnesene roztashuvannya u vodi privablyuyut plankton korali ribu ta morskih ssavciv Yih agregacijnij efekt buv vidznachenij promislovistyu promislovogo ribalstva i bagato pidvodnih gir pidtrimuyut ekstensivne ribalstvo Postijno vislovlyuyutsya zanepokoyennya shodo negativnogo vplivu ribalstva na ekosistemi pidvodnih gir a takozh dobre zadokumentovani vipadki zmenshennya zapasiv napriklad u vipadku z pomaranchevim shorstkom Hoplostethus atlanticus 95 ekologichnoyi shkodi zavdano donnim tralennyam yake znishuye cili ekosistemi z pidvodnih gir Pidvodni gori ta yihnya fauna na sogodni majzhe ne doslidzheni Odnak gliboke more v yakomu panuye absolyutna temryava ye domom dlya velikoyi kilkosti vidiv tvarin napriklad kalmariv takih yak gigantskij kalmar yakij odnak chasto maye nizku shvidkist rozmnozhennya Na vidminu vid navkolishnogo okeanu pidvodni gori harakterizuyutsya pidvishenoyu poyavoyu organizmiv oskilki voni vistupayut u zonu bagatu zooplanktonom na glibinu do 1000 metriv a yih skelyasta poverhnya dozvolyaye kolonizuvati sidyachi filtratori napriklad gubki korali brahiopodi morski liliyi ta mshanki Yaksho vershini morskih gir zahodyat u verhnyu zatoplenu zonu na nih takozh mozhut rosti roslini Persh za vse ce misce prozhivannya vikoristovuyut veliki buri vodorosti skupchennya yakih nazivayut mokrimi lisami Meshkanci vishih pidvodnih gir rizikuyut buti vilovlenimi ta vbitimi pid chas lovu velicheznimi donnimi tralami NebezpekiNajbilshu nebezpeku vid pidvodnih gir stanovlyat obvalennya flangiv koli voni stayut starimi ekstruziyi sho prosochuyutsya v pidvodni gori chinyat tisk na yihni boki viklikayuchi zsuvi yaki mozhut sprichiniti velichezni cunami Zafiksovani takozh vipadki koli vijskovo morski sudna stikalisya z nevidomimi pidvodnimi gorami sho sprichinyaye yih avariyi Div takozhOkeanichne platoLiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2007 T 2 L R 670 s ISBN 57740 0828 2 PosilannyaGora pidvodna Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Seamount Catalog anglijskoyu earthref org Arhiv originalu za 15 kvitnya 2012 Procitovano 12 sichnya 2010 Seamounts Online anglijskoyu seamounts sdsc edu Arhiv originalu za 15 kvitnya 2012 Procitovano 12 sichnya 2010 Seamounts deep sea corals and fisheries anglijskoyu UNEP WCMC Procitovano 12 sichnya 2010 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij deadurl 404 dovidka PrimitkiWatts T 2019 Science Seamounts and Society Geoscientist August 2019 10 16 Harris P T MacMillan Lawler M Rupp J Baker E K 2014 Geomorphology of the oceans Marine Geology 352 4 24 M Y Ali A B Watts A seismic reflection profile study of lithospheric flexure in the vicinity of the Cape Verde Islands In Journal of Geophysical Research Solid Earth Bd 108 Nr B5 2003 Art Nr 2239 doi 10 1029 2002JB002155 Karen Stocks Seamount Invertebrates Composition and Vulnerability to Fishing In Telmo Morato Daniel Pauly Hrsg Seamounts Biodiversity and Fisheries Fisheries Centre Research Reports Bd 12 Nr 5 Fisheries Centre University of British Columbia Vancouver 2004 S 17 24 ganzer Band PDF 3 5 MB