Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Північна Юань або Монгольське ханство (1368 —1635 роки) — держава в Центральній Азії, що утворилася в результаті занепаду імперії Юань. Керувалася династією Чингізидів, лінією Толуїдів. Мала також монгольську назву Держава Сорока і Чотирьох туменів. Після 1388 року для неї використовувалася назва Монгольське ханство (каганат). Протягом XIV правителі Північної Юань вели запекли війні з державою Мін, намагаючись повернути владу в Китаї. Після поразки від мінських військ у 1380-х роках почався поступовий занепад. Його прискорили невдалі війни проти ойратів та Могулістану. Лише у 2-й половині XV ст. вдалося відновити потугу Монгольського ханства. Втім зрештою у 1630-х роках воно розпалося, згодом ставши об'єктом боротьби між Джунгарським ханством та державою Цін.
| ᠬᠦᠮᠠᠷᠳᠦ ᠶᠤᠸᠠᠨ ᠥᠯᠥᠰ 北元 Династія Північна Юань | |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Шанду (1368—1369) (1369—1370) Каракорум (1370—1388) | ||||||||||
| Мови | монгольська | ||||||||||
| Релігії | буддизм тенгріанство | ||||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||||
| каган | Тоґон-Темур | ||||||||||
| Законодавчий орган | Ясса | ||||||||||
| Історичний період | Середньовіччя | ||||||||||
| - Засновано | 1368 | ||||||||||
| - Ліквідовано | 1635 | ||||||||||
| Площа | 5 000 000 км2 | ||||||||||
| |||||||||||
| Сьогодні є частиною |  КНР Монголія Росія Казахстан | ||||||||||
| |||||||||||
Історія
Занепад Великої Юань
З 1310-х років починається поступове послаблення імперії Юань, викликане боротьбою за владу, спорожненням скарбниці, значними витратами на імператорський двір та війни. До цього додалися помилки в управлінні та збільшення податків, які призвели до повстань в 1348 році. Все це переросло в антимонгольські виступи 1350-х років у різних частинах держави. Найбільшим суперником стали війська на чолі з Чжу Юаньчжаном, який у 1368 році завдав поразки юаньському імператору Тоґон-Темуру. Останній вважав за краще відступити зі своїм двором зі столиці — Ханбалику — на північ країни. Столицю спочатку перенесено в Шанду, у 1369 році — до Їнчану. Держава Велика Юань перестала існувати в колишньому вигляді, проте Толуїди (або як їх називають Хубілаїди) зберегли ім'я своєї династії, маючи намір повернутися до Китаю. Тепер вони називали свою державу «Північна Юань».
Втім у 1370 році Тогон-Темур загинув у війні з династією Мін (утворена Чжу Юаньчжаном), а його спадкоємець Білігту-хан у 1370 році вимушений був перенести столицю до Каракоруму, старовинної ставки Чингізидів. Було збережено імператорську титулатуру, поєднавши з монгольською — великий каган.
Правителі держави спиралися на корінне населення Монголії та Маньчжурії. Також було збережено вплив на ойратські племена, розширено володіння до річки Ілі (скориставшись послабленням Могулістану). Водночас задля зменшення кількості монголів під владою Північної Юань і, відповідно загрози з півночі, уряд Мін перешкоджав виходу монголів на північ і проводив політику їх насильницької асиміляції. Монгольські родини, які намагалися відкочувати на територію Монголії, мінські війська перехоплювали і винищували або перетворювали на рабів.
Боротьба з державою Мін
Невдовзі північна Юань вимушена була перейти до оборони. У 1372 році завдано поразки 150-тисячному мінському війську, що вдерлося в межі Монголії. після чого відбувся контрнаступ військ Північної Юань У 1375 році розпочалася військова кампанія, яка спочатку була доволі успішною для північноюаньського війська: було захоплено Південну Маньчжурію та значну частину Ляодунського півострова. Проте до 1383 року війська північної Юань зазнали повної поразки й вимушені були здатися військовикам Мін.
Водночас монгольські війська в Юньнані, Сичуані і Гуйчжоу на чолі із Басалавармі, що почали повстання та наступ на центральні області, також зазнали поразки й були знищенні до 1382 року. Наслідком цього було послаблення Північної Юань, яка практично втратила можливості відновити владу в Китаї. Цим скористалися місцеві нойони — представники роду Ариг-буги, яких підтримували ойратські тайші (володарі).
1387 року почалася чергова війна з династією Мін, в результаті чого монгольські війська зазнали поразки, а столицю Каракорум було захоплено, сплюндровано й зруйновано. При цьому близько 70 тисяч монголів було взято в полон. Частина втекла і розсіялася. Сам каган зміг втекти зі жменькою вояків, проте незабаром його було вбито загоном нойона Есудера. В результаті чого Північна Юань відмовилася від активної зовнішньої політики. Почалася боротьба за власне існування. З цього моменту держава зазвичай називається Монгольське ханство.
Панування ойратів
Есудер, що був нащадком Ариг-буга, став новим каганом. Втім вплив з цього часу переходить до тайшів ойратів. Почалося протистояння ойратів (східних монголів) та центральних монголів. В державі почався період так званих «малих каганів», коли формально займали престол Чингізиди, а влада зосередилася у військовиків. Протягом 1390—1400 років відбувається постійна боротьба за владу, що поєднувалася з конфліктами з Могулістаном і імперією Мін. В цю боротьбу згодом також втрутився Тамерлан. Змінилося декілька ханів, які померли насильницькою смертю. Також влада великого хана ставала номінальною.
У 1402 році на нетривалий час було скасовано титул юаньського кагана, але вже у 1403 році відновлено. З цього часу каган Олдз-Темур зумів об'єднати навколо себе нойонів та нащадків Толуя. При цьому мав підтримку з боку ойратів та Тамерлана. У 1404 році став готуватися з останнім до спільного походу на Китай. Але смерть Тамерлана 1405 року завадило цим планам.
Відновлення єдності держави сприяла перемозі у 1409 році над мінськими військами, що вдерлися до Монголії. Слідом за цим стався конфлікт, внаслідок якого Олдз-Темур загинув, а ойрати посадили на трон свого ставленика Делбег-хана. Втім, у 1417 році фактичним правителем став очільник східних монголів Аргутай, відтіснивши ойратів. Але у Західній Монголії владу захопив рід нойонів Чорос. Протягом 1422—1423 років Аргутаю довелося воювати проти ойратів та мінських військ. Вплив кагана Монголії став суто номінальним. У 1425 році Аргутай зазнав поразки, й владу знову перебрали ойрати. Відтоді їхні тайші на власний розсуд змінювали каганів.
Найбільше піднесення відбулося за Есен-тайши, який зрештою у 1453 році сам став каганом, хоча не належав до Чингізидів. В цей час вдалося перемогти Могулістан, державу кочових узбеків. У 1449 році Есен переміг та полонив мінського імператора Цічженя, сплюндрувавши північні провінції Китаю, але захопити Пекін та посадити там залежного правителя не зміг. Спроба 1450 року захопити Пекін також була невдалою. Ці невдачі у війні з Мін призвели до невдоволення серед монголів. У 1454 році Есен-тайши було повалено, а владу перейняли Хубілаїди. Водночас вплив ойратів сходить нанівець.
З кінця 1450-х років починається боротьба між нойонами Хорчина та Ордосу, які по черзі становили власних ханів з роду Толуїдів. Лише у 1475 році Мандуул-хан зміг кинути виклик цим нойонам. Водночас починається боротьба між центральними, східними та західними монголами, до якої стали долучатися уйгури.
Відновлення потуги
Справу Мандуул-хана продовжив Даян-хан, що став правителем у 1478 році. Він істотно послабив вплив у Монголії ойратських ханів і тайшів. Перемога Даян-хана в битві при Далан-Терджіне об'єднала монголів і згрупувала їх під владу чингісидів. Його рішення розділити підконтрольних «шість туменів» монголів між своїми синами привела до децентралізованого, але порівняно стабільного правління. Невдовзі відновив імператорську титулатуру.
Зміцнивши державу Даян-хан розпочав війну з династією Мін. З 1490-х років здійснював грабіжницькі походи, але 1500 року намагався захопили провінцію Ніньсі, проте невдало. Слідом за цим війна тривала до 1507 році у вигляді обопільних рейдів. У 1513 році війна з Китаєм поновилася, втім в ній зрештою монголи у 1517 році зазнали поразки, а Даян-хан загинув.
Втім центральний уряд зберігся, проте активна зовнішня політика припинилася. З кінця 1530-х років відбуваються повстання у прикордонних областях, які намагалися здобути більшу самостійність. З 1540 року впроваджено традицію розподілу держави між панівним каганом і його спадкоємцем на східну та західну частини. З цього часу знову починаються відцентрові тенденції.
Занепад
З 1547 року фактично розпалася на три частини, хоча зберігався титул кагана за правителем у центральній Монголії. З 1570-х років посилюється вплив Китаю на Ордос та Хочин, місцевим нойонам яких було завдано поразки мінськими військами. Втім, уже на початку XVII ст. держави вже фактично розпалася, але все ще номінально визнавалася влада кагана. Навіть Халха (основна частина Монголії) розпалася на три володіння.
У 1612 році нойони Ордосу та південної Халхи укладають союз з Нурхаці, богдиханом Пізньої Цзінь. У відповідь Лігден-хан вирішив приборкати напівнезалежних нойонів. Війна тривала до самої смерті кагана у 1634 році. Його спадкоємець Еджей-хан визнав незалежність Халхи та Ордосу, чим підтвердив фактичний розпад Монгольського ханства. Основними володіннями стали: держави Алтан-ханів, Тушету-ханів, Дзагацу-ханів та Сечен-ханів.
З цього моменту окремі монгольські держави воювали між собою, з Пізньою Цзінь, Джунгарським ханством, здійснювали походи до Північного Тибету, з 1680-х років вступили у конфлікт з Московським царством. Усе це остаточно послабило монголів. У 1690-х роках монгольські правителі опинилися під зверхністю джунгарських ханів та імператорів Цін. У 1697 році більшість монгольських володінь опинилися під владою Цін.
Володарі
Населення та територія
Основу складали монголи, проте поділялися на центральних монголів (ордосці та хорчинці), східних монголів (халхці, урянхайці) та західних монголів (ойратів). Також в межах держави мешкали маньчжури, буряти, тувинці, киргизи, предки сучасних казахів).
З 1480 року Монгольське ханство було поділено на Ліве та Праве крила, які поділялися на тумени. Останні в свою чергу розділено на отоги. Ліве крило складалося з туменів Халка, Чахар та Урянхай. Тумен Халха поділялася на північні отоги Джалайд, Бесуд, Елджигін, Горлос, Хокуїд, Хатагін та південні отоги — Баягуд, Баарин, Джаруд, Учирад, Хонгірат. Тумен Чахар — на отоги Абга, Абаганар, Аохан, Даур, Дорбод, Хешигтен, Муумянган, Найман, Оннюд, Хуучід, Сунід, Уземхід, Урад. У 1538 році тумен Урянхай увійшов до складу тумена Халха.
Праве крило складалося з туменів Ордон, Тумед та Юншийбуу (згодом розпався на Хорчин і Асуд). Окреме підпорядкування мали 10 племен ойратів.
Релігія
Основним віруванням протягом тривалого періоду залишався шаманізм у формі тенгіанства. Лише у західних областях деяке поширення мав іслам, який поступово посилився в областях, населених уйгурами. З 1570-х серед монголів Ордосу поширення став набувати тибетський буддизм (ламаїзм). Деякий час відбувалося протистояння шкіл Карма Каг'ю та Гелуг. Згодом ламаїзм поширився на Халху.
Джерела
- Okada, Hidehiro. Outer Mongolia in the Sixteenth and Seventeenth Centuries // Journal of Asian and African Studies. Vol. 5 (Tokyo, 1972)
- Waldron, Arthur N. The Problem of the Great Wall of China // Harvard Journal of Asiatic Studies. Vol. 43. № 2 (Cambridge, Mass., 1983)
- Miyawaki, Junko. The Qalqa Mongols and the Oyirad in the Seventeenth Century // Journal of Asian History. Vol. 18. № 2. Wiesbaden, Otto Harrassowitz, 1984
- Dunnell, Ruth W.; Elliott, Mark C.; Foret, Philippe; ¥Millward, James A (2004). New Qing Imperial History: The Making of Inner Asian Empire at Qing Chengde. Routledge. p. 99.
- Golden, Peter B. (2011). Central Asia in World History. Oxford University Press. p. 118. .
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Династія Північна Юань |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivnichna Yuan abo Mongolske hanstvo 1368 1635 roki derzhava v Centralnij Aziyi sho utvorilasya v rezultati zanepadu imperiyi Yuan Keruvalasya dinastiyeyu Chingizidiv liniyeyu Toluyidiv Mala takozh mongolsku nazvu Derzhava Soroka i Chotiroh tumeniv Pislya 1388 roku dlya neyi vikoristovuvalasya nazva Mongolske hanstvo kaganat Protyagom XIV praviteli Pivnichnoyi Yuan veli zapekli vijni z derzhavoyu Min namagayuchis povernuti vladu v Kitayi Pislya porazki vid minskih vijsk u 1380 h rokah pochavsya postupovij zanepad Jogo priskorili nevdali vijni proti ojrativ ta Mogulistanu Lishe u 2 j polovini XV st vdalosya vidnoviti potugu Mongolskogo hanstva Vtim zreshtoyu u 1630 h rokah vono rozpalosya zgodom stavshi ob yektom borotbi mizh Dzhungarskim hanstvom ta derzhavoyu Cin ᠬᠦᠮᠠᠷᠳᠦ ᠶᠤᠸᠠᠨ ᠥᠯᠥᠰ 北元 Dinastiya Pivnichna Yuan1368 1635 Mongolske hanstvo istorichni kordoni na kartiStolicya Shandu 1368 1369 1369 1370 Karakorum 1370 1388 Movi mongolskaReligiyi buddizm tengrianstvoForma pravlinnya monarhiyakagan Togon TemurZakonodavchij organ YassaIstorichnij period Serednovichchya Zasnovano 1368 Likvidovano 1635Plosha 5 000 000 km2Poperednik NastupnikDinastiya Yuan Dzhungarske hanstvoDinastiya CinSogodni ye chastinoyu KNR Mongoliya Rosiya KazahstanVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dinastiya Pivnichna YuanIstoriyaZanepad Velikoyi Yuan Z 1310 h rokiv pochinayetsya postupove poslablennya imperiyi Yuan viklikane borotboyu za vladu sporozhnennyam skarbnici znachnimi vitratami na imperatorskij dvir ta vijni Do cogo dodalisya pomilki v upravlinni ta zbilshennya podatkiv yaki prizveli do povstan v 1348 roci Vse ce pereroslo v antimongolski vistupi 1350 h rokiv u riznih chastinah derzhavi Najbilshim supernikom stali vijska na choli z Chzhu Yuanchzhanom yakij u 1368 roci zavdav porazki yuanskomu imperatoru Togon Temuru Ostannij vvazhav za krashe vidstupiti zi svoyim dvorom zi stolici Hanbaliku na pivnich krayini Stolicyu spochatku pereneseno v Shandu u 1369 roci do Yinchanu Derzhava Velika Yuan perestala isnuvati v kolishnomu viglyadi prote Toluyidi abo yak yih nazivayut Hubilayidi zberegli im ya svoyeyi dinastiyi mayuchi namir povernutisya do Kitayu Teper voni nazivali svoyu derzhavu Pivnichna Yuan Vtim u 1370 roci Togon Temur zaginuv u vijni z dinastiyeyu Min utvorena Chzhu Yuanchzhanom a jogo spadkoyemec Biligtu han u 1370 roci vimushenij buv perenesti stolicyu do Karakorumu starovinnoyi stavki Chingizidiv Bulo zberezheno imperatorsku titulaturu poyednavshi z mongolskoyu velikij kagan Praviteli derzhavi spiralisya na korinne naselennya Mongoliyi ta Manchzhuriyi Takozh bulo zberezheno vpliv na ojratski plemena rozshireno volodinnya do richki Ili skoristavshis poslablennyam Mogulistanu Vodnochas zadlya zmenshennya kilkosti mongoliv pid vladoyu Pivnichnoyi Yuan i vidpovidno zagrozi z pivnochi uryad Min pereshkodzhav vihodu mongoliv na pivnich i provodiv politiku yih nasilnickoyi asimilyaciyi Mongolski rodini yaki namagalisya vidkochuvati na teritoriyu Mongoliyi minski vijska perehoplyuvali i vinishuvali abo peretvoryuvali na rabiv Borotba z derzhavoyu Min Nevdovzi pivnichna Yuan vimushena bula perejti do oboroni U 1372 roci zavdano porazki 150 tisyachnomu minskomu vijsku sho vderlosya v mezhi Mongoliyi pislya chogo vidbuvsya kontrnastup vijsk Pivnichnoyi Yuan U 1375 roci rozpochalasya vijskova kampaniya yaka spochatku bula dovoli uspishnoyu dlya pivnichnoyuanskogo vijska bulo zahopleno Pivdennu Manchzhuriyu ta znachnu chastinu Lyaodunskogo pivostrova Prote do 1383 roku vijska pivnichnoyi Yuan zaznali povnoyi porazki j vimusheni buli zdatisya vijskovikam Min Vodnochas mongolski vijska v Yunnani Sichuani i Gujchzhou na choli iz Basalavarmi sho pochali povstannya ta nastup na centralni oblasti takozh zaznali porazki j buli znishenni do 1382 roku Naslidkom cogo bulo poslablennya Pivnichnoyi Yuan yaka praktichno vtratila mozhlivosti vidnoviti vladu v Kitayi Cim skoristalisya miscevi nojoni predstavniki rodu Arig bugi yakih pidtrimuvali ojratski tajshi volodari 1387 roku pochalasya chergova vijna z dinastiyeyu Min v rezultati chogo mongolski vijska zaznali porazki a stolicyu Karakorum bulo zahopleno splyundrovano j zrujnovano Pri comu blizko 70 tisyach mongoliv bulo vzyato v polon Chastina vtekla i rozsiyalasya Sam kagan zmig vtekti zi zhmenkoyu voyakiv prote nezabarom jogo bulo vbito zagonom nojona Esudera V rezultati chogo Pivnichna Yuan vidmovilasya vid aktivnoyi zovnishnoyi politiki Pochalasya borotba za vlasne isnuvannya Z cogo momentu derzhava zazvichaj nazivayetsya Mongolske hanstvo Panuvannya ojrativ Esuder sho buv nashadkom Arig buga stav novim kaganom Vtim vpliv z cogo chasu perehodit do tajshiv ojrativ Pochalosya protistoyannya ojrativ shidnih mongoliv ta centralnih mongoliv V derzhavi pochavsya period tak zvanih malih kaganiv koli formalno zajmali prestol Chingizidi a vlada zoseredilasya u vijskovikiv Protyagom 1390 1400 rokiv vidbuvayetsya postijna borotba za vladu sho poyednuvalasya z konfliktami z Mogulistanom i imperiyeyu Min V cyu borotbu zgodom takozh vtrutivsya Tamerlan Zminilosya dekilka haniv yaki pomerli nasilnickoyu smertyu Takozh vlada velikogo hana stavala nominalnoyu U 1402 roci na netrivalij chas bulo skasovano titul yuanskogo kagana ale vzhe u 1403 roci vidnovleno Z cogo chasu kagan Oldz Temur zumiv ob yednati navkolo sebe nojoniv ta nashadkiv Toluya Pri comu mav pidtrimku z boku ojrativ ta Tamerlana U 1404 roci stav gotuvatisya z ostannim do spilnogo pohodu na Kitaj Ale smert Tamerlana 1405 roku zavadilo cim planam Vidnovlennya yednosti derzhavi spriyala peremozi u 1409 roci nad minskimi vijskami sho vderlisya do Mongoliyi Slidom za cim stavsya konflikt vnaslidok yakogo Oldz Temur zaginuv a ojrati posadili na tron svogo stavlenika Delbeg hana Vtim u 1417 roci faktichnim pravitelem stav ochilnik shidnih mongoliv Argutaj vidtisnivshi ojrativ Ale u Zahidnij Mongoliyi vladu zahopiv rid nojoniv Choros Protyagom 1422 1423 rokiv Argutayu dovelosya voyuvati proti ojrativ ta minskih vijsk Vpliv kagana Mongoliyi stav suto nominalnim U 1425 roci Argutaj zaznav porazki j vladu znovu perebrali ojrati Vidtodi yihni tajshi na vlasnij rozsud zminyuvali kaganiv Najbilshe pidnesennya vidbulosya za Esen tajshi yakij zreshtoyu u 1453 roci sam stav kaganom hocha ne nalezhav do Chingizidiv V cej chas vdalosya peremogti Mogulistan derzhavu kochovih uzbekiv U 1449 roci Esen peremig ta poloniv minskogo imperatora Cichzhenya splyundruvavshi pivnichni provinciyi Kitayu ale zahopiti Pekin ta posaditi tam zalezhnogo pravitelya ne zmig Sproba 1450 roku zahopiti Pekin takozh bula nevdaloyu Ci nevdachi u vijni z Min prizveli do nevdovolennya sered mongoliv U 1454 roci Esen tajshi bulo povaleno a vladu perejnyali Hubilayidi Vodnochas vpliv ojrativ shodit nanivec Z kincya 1450 h rokiv pochinayetsya borotba mizh nojonami Horchina ta Ordosu yaki po cherzi stanovili vlasnih haniv z rodu Toluyidiv Lishe u 1475 roci Manduul han zmig kinuti viklik cim nojonam Vodnochas pochinayetsya borotba mizh centralnimi shidnimi ta zahidnimi mongolami do yakoyi stali doluchatisya ujguri Vidnovlennya potugi Spravu Manduul hana prodovzhiv Dayan han sho stav pravitelem u 1478 roci Vin istotno poslabiv vpliv u Mongoliyi ojratskih haniv i tajshiv Peremoga Dayan hana v bitvi pri Dalan Terdzhine ob yednala mongoliv i zgrupuvala yih pid vladu chingisidiv Jogo rishennya rozdiliti pidkontrolnih shist tumeniv mongoliv mizh svoyimi sinami privela do decentralizovanogo ale porivnyano stabilnogo pravlinnya Nevdovzi vidnoviv imperatorsku titulaturu Zmicnivshi derzhavu Dayan han rozpochav vijnu z dinastiyeyu Min Z 1490 h rokiv zdijsnyuvav grabizhnicki pohodi ale 1500 roku namagavsya zahopili provinciyu Ninsi prote nevdalo Slidom za cim vijna trivala do 1507 roci u viglyadi obopilnih rejdiv U 1513 roci vijna z Kitayem ponovilasya vtim v nij zreshtoyu mongoli u 1517 roci zaznali porazki a Dayan han zaginuv Vtim centralnij uryad zberigsya prote aktivna zovnishnya politika pripinilasya Z kincya 1530 h rokiv vidbuvayutsya povstannya u prikordonnih oblastyah yaki namagalisya zdobuti bilshu samostijnist Z 1540 roku vprovadzheno tradiciyu rozpodilu derzhavi mizh panivnim kaganom i jogo spadkoyemcem na shidnu ta zahidnu chastini Z cogo chasu znovu pochinayutsya vidcentrovi tendenciyi Zanepad Z 1547 roku faktichno rozpalasya na tri chastini hocha zberigavsya titul kagana za pravitelem u centralnij Mongoliyi Z 1570 h rokiv posilyuyetsya vpliv Kitayu na Ordos ta Hochin miscevim nojonam yakih bulo zavdano porazki minskimi vijskami Vtim uzhe na pochatku XVII st derzhavi vzhe faktichno rozpalasya ale vse she nominalno viznavalasya vlada kagana Navit Halha osnovna chastina Mongoliyi rozpalasya na tri volodinnya U 1612 roci nojoni Ordosu ta pivdennoyi Halhi ukladayut soyuz z Nurhaci bogdihanom Piznoyi Czin U vidpovid Ligden han virishiv priborkati napivnezalezhnih nojoniv Vijna trivala do samoyi smerti kagana u 1634 roci Jogo spadkoyemec Edzhej han viznav nezalezhnist Halhi ta Ordosu chim pidtverdiv faktichnij rozpad Mongolskogo hanstva Osnovnimi volodinnyami stali derzhavi Altan haniv Tushetu haniv Dzagacu haniv ta Sechen haniv Z cogo momentu okremi mongolski derzhavi voyuvali mizh soboyu z Piznoyu Czin Dzhungarskim hanstvom zdijsnyuvali pohodi do Pivnichnogo Tibetu z 1680 h rokiv vstupili u konflikt z Moskovskim carstvom Use ce ostatochno poslabilo mongoliv U 1690 h rokah mongolski praviteli opinilisya pid zverhnistyu dzhungarskih haniv ta imperatoriv Cin U 1697 roci bilshist mongolskih volodin opinilisya pid vladoyu Cin VolodariDokladnishe Spisok volodariv Pivnichnoyi YuanNaselennya ta teritoriyaOsnovu skladali mongoli prote podilyalisya na centralnih mongoliv ordosci ta horchinci shidnih mongoliv halhci uryanhajci ta zahidnih mongoliv ojrativ Takozh v mezhah derzhavi meshkali manchzhuri buryati tuvinci kirgizi predki suchasnih kazahiv Z 1480 roku Mongolske hanstvo bulo podileno na Live ta Prave krila yaki podilyalisya na tumeni Ostanni v svoyu chergu rozdileno na otogi Live krilo skladalosya z tumeniv Halka Chahar ta Uryanhaj Tumen Halha podilyalasya na pivnichni otogi Dzhalajd Besud Eldzhigin Gorlos Hokuyid Hatagin ta pivdenni otogi Bayagud Baarin Dzharud Uchirad Hongirat Tumen Chahar na otogi Abga Abaganar Aohan Daur Dorbod Heshigten Muumyangan Najman Onnyud Huuchid Sunid Uzemhid Urad U 1538 roci tumen Uryanhaj uvijshov do skladu tumena Halha Prave krilo skladalosya z tumeniv Ordon Tumed ta Yunshijbuu zgodom rozpavsya na Horchin i Asud Okreme pidporyadkuvannya mali 10 plemen ojrativ ReligiyaOsnovnim viruvannyam protyagom trivalogo periodu zalishavsya shamanizm u formi tengianstva Lishe u zahidnih oblastyah deyake poshirennya mav islam yakij postupovo posilivsya v oblastyah naselenih ujgurami Z 1570 h sered mongoliv Ordosu poshirennya stav nabuvati tibetskij buddizm lamayizm Deyakij chas vidbuvalosya protistoyannya shkil Karma Kag yu ta Gelug Zgodom lamayizm poshirivsya na Halhu DzherelaOkada Hidehiro Outer Mongolia in the Sixteenth and Seventeenth Centuries Journal of Asian and African Studies Vol 5 Tokyo 1972 Waldron Arthur N The Problem of the Great Wall of China Harvard Journal of Asiatic Studies Vol 43 2 Cambridge Mass 1983 Miyawaki Junko The Qalqa Mongols and the Oyirad in the Seventeenth Century Journal of Asian History Vol 18 2 Wiesbaden Otto Harrassowitz 1984 Dunnell Ruth W Elliott Mark C Foret Philippe Millward James A 2004 New Qing Imperial History The Making of Inner Asian Empire at Qing Chengde Routledge p 99 ISBN 1134362226 Golden Peter B 2011 Central Asia in World History Oxford University Press p 118 ISBN 019972203X Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dinastiya Pivnichna Yuan