Координати 42 21 35 пн ш 116 10 45 сх д 42 35972 пн ш 116 17917 сх д 42 35972 116 17917 Шанду кит 上都 Shàngdū буквально в

Координати: 42°21′35″ пн. ш. 116°10′45″ сх. д. / 42.35972° пн. ш. 116.17917° сх. д. / 42.35972; 116.17917

Шанду (кит. 上都 Shàngdū, буквально «верхня столиця») — історичне місто, в XIII столітті літня столиця Хубілая - хана, імператора-засновника династії Юань; археологічний пам'ятник на території Шилінгольського аймака сучасної Внутрішньої Монголії, за 275 км на північ від Пекіна і за 28 км на північний захід від сучасного повіту . Складався з квадратного в плані «зовнішнього міста» зі стороною 2 200 м, «внутрішнього міста» зі стороною 1 400 м і літнього палацу Хубілая зі стороною 500 м (це 40% від Забороненого міста в Пекіні).

Шанду
Site of Xanadu
Світова спадщина
Шанду (тут пишеться Xandu, як його писав Марко Поло) на французькій мапі Азії створеній Нікола Сансоном, географом короля Людовика XIV, 1650 рік. Мапа також показує і Шанду на схід від Камбалу, де його поміщали тодішні англійські мапи. Як і деякі інші європейські карти, ця карта показує Камбалу та Пекін як різні міста, але вони були одним і тим самим містом Пекін. На час створення цієї мапи, Шанду вже три сторіччя було у руїні.
42°21′35″ пн. ш. 116°10′45″ сх. д. / 42.35972222224977202° пн. ш. 116.17916666669778181° сх. д.
Країна	КНР
Тип	Культурний
(Критерії)	(ii), (iii), (iv), (vi)
Об'єкт №	1389
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	2012 (36 сесія)
Шанду на карті Китаю

Історія

Засноване в 1256 році як Кайпін, незабаром перейменоване в Шанду. В 1275 році місто відвідав венецієць Марко Поло. Завдяки його опису місто стало символом багатства і розкоші, і було знову увічнене під закріпившоюся завдяки Марко Поло в європейській літературі назвою Ксанаду в знаменитому вірші британського романтика С. Т. Кольріджа «Кубла Хан» (1797).

Як правило, щорічно на весняне рівнодення юаньські імператори приїжджали в місто, а на осіннє рівнодення їхали. Разом з ними пересувалися монгольські війська, що не переносять жаркого китайського літа. Однак у міста був ряд недоліків: відсутність налагоджених шляхів і водних артерій, і повна залежність від поставок з Китаю. Хубілай в перший рік правління зняв з міста оподаткування і знизив торгові мита на торгівлю з Шанду. Тим не менш, в 1293 році значна частина ремісників покинула місто і перебралася в Китай.

У грудні 1358 року місто охопило повстання «червоних пов'язок». Повстанці захопили місто і спалили імператорську резиденцію. 28 липня 1368 року останній імператор Юань, Тоґон-Темур, втік з Пекіна зі своїм двором і 15 серпня зайняв Шанду. 17 червня 1369 року війська династії Мін атакували і зайняли місто, змусивши монгольський двір бігти в сучасний хошун Хешигтен міського округу Чифен Внутрішньої Монголії.

При династії Мін місто втратило столичний статус і було перейменований в Кайпін. Імператор Хун'у прагнув розвивати місто і розмістив там 5 000 поселенців. При Чжу Ді місто часто використовувалося для тимчасового розміщення військ династії Мін. При Юнле в 1403 році місто втратило своє значення і згодом було покинуте.

Сучасний стан

Сьогодні місце, де розташовувалося місто Шанду, помітно завдяки залишкам глинобитних стін, цегляного фундаменту і укріпленням. Археологічна зона, де колись розташовувалося Шанду, в 2012 році було оголошено пам'ятником Всесвітньої спадщини людства.

Примітки

* Назва в офіційному англомовному списку

Посилання

Шанду на супутниковій карті [ 14 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (maplandia [ 17 листопада 2019 у Wayback Machine.])
Стаття в ЗМІ [ 17 грудня 2009 у Wayback Machine.] (chinadaily.com [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.])
Опис на сайті ЮНЕСКО [ 14 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (UNESCO World Heritage [Архівовано 17 березня 2013 у WebCite] - кандидати)

[1] * Назва в офіційному англомовному списку