Катерина Павлівна Пєшкова (до шлюбу Волжина; 26 липня 1876, Суми, Харківська губернія, Російська імперія — 26 березня 1965, Москва, СРСР) — російська і радянська громадська діячка, правозахисниця. Перша, а також єдина офіційна дружина письменника Максима Горького.
Пєшкова Катерина Павлівна | |
---|---|
![]() | |
Народилася | 26 липня 1876 Суми, Харківська губернія, Російська імперія |
Померла | 26 березня 1965 (88 років) Москва, СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | правозахисниця, революціонерка |
Галузь | d[1], політична діяльність[1] і d[1] |
Знання мов | російська[1] |
Партія | соціалісти-революціонери |
У шлюбі з | Максим Горький |
Діти | (Пєшков Максим Олексійович) |
Нагороди | |
|
Походження та навчання
Народилася в сім'ї дворян у місті Суми тодішньої Харківської губернії. Відомі три варіанти дати її народження.
Гімназію закінчила в Самарі у 1895 році.
Трудова діяльність
З 1895 року працювала коректоркою в «Самарской газете», в редакції якої познайомилася з Олексієм Пєшковим (Горьким), який публікував свої твори у часописі.
З0 серпня 1896 року вони обвінчалися, а в 1897 році Катерина народила сина Максима, ще в 1901 році — доньку Катю. У 1902—1903 родина жила в Нижньому Новгороді (нині музей-квартира О. М. Горького). Розійшлися за взаємною згодою. П'ятирічна дочка Катя померла від менінгіту влітку 1906 року, коли Горький з Марією Андрєєвою перебували в США, звідки Олексій Максимович надіслав покинутій дружині у Нижній втішного листа з вимогою берегти єдиного сина. Однак у них «все життя зберігалися особливі стосунки», — відзначала їх онука Марфа. За опублікованими даними, розлучення так і не було офіційно оформлене, що частково пояснює ту обставину, що Горький більше не укладав жодного шлюбу.
У 1907—1914 роках проживала разом із сином Максимом за кордоном, переважно в Парижі. Відвідувала в Сорбонні курси французької мови для росіян і лекції з соціальних наук. Працювала в організованому Вірою Миколаївною Фігнер Гуртку допомоги каторзі та заслання.
З початком Першої світової війни повернулася з Італії через Константинополь до Одеси.
Була відомою і впливовою діячкою партії есерів (член з 1905 року). І навіть після розгрому партії зберігала її архів до вилучення його Феліксом Дзержинським. У 1917 році вона член ЦК ПСР.
У 1913—1914 роках працювала в організаціях допомоги пораненим та в Червоному Хресті.
Працювала на постійній основі в організації Політичний Червоний хрест (скорочено — Помполит), очолила дитячу комісію в організації Допомога жертвам війни. На кошти Земського і Міського союзів організувала загін волонтерів з пошуку дітей, які залишилися за лінією фронту.
З 1917 року була головою бюро відтвореного в новій якості Політичного Червоного Хреста, що одержав назву Московське товариство Червоного Хреста для допомоги політичним в'язням. Пізніше була заступником голови цієї організації. Працювала з Михайлом Вінавером.
З 1919 року офіційно займалася пошуком і поверненням на батьківщину легіонерів польської армії Юзефа Пілсудського. А з 1920 року була, за сумісництвом, уповноваженою польського Червоного хреста, який допомагав польським і російським військовополоненим на території Радянської Росії і Польщі повернутися на їхню батьківщину.
У 1922 році очолила організацію Допомога політичним в'язням — єдину правозахисну організацію в СРСР, яка проіснувала до 1937 року.
У 1941 році була евакуйована до Ташкенту.
В останні роки життя — консультантка архіву Олексія Горького при Інституті літературі імені О. М. Горького (нині — Інститут світової літератури імені О. М. Горького; рос. Институт мировой литературы имени А. М. Горького РАН).
Смерть
Померла у 1965 році в Кремлівській лікарні. Похована на кладовищі Новодівичого монастиря.
Родина
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWhMMkZrTDFCbGMyaHJiM1poWHlVeU5sOXpiMjR1YW5Cbkx6SXlNSEI0TFZCbGMyaHJiM1poWHlVeU5sOXpiMjR1YW5Cbi5qcGc=.jpg)
Сестра А. П. Волжина була дружиною етнографа Адама Богдановича.
Син — Максим Пєшков. Онуки — Марфа (дружина Серго (Сергія) Берія; правнуки — Ніна, Надія та Сергій) і Дарина (акторка Театру імені Є, Вахтангова, дружина артиста Олександра Граве; правнуки — Максим і Катерина).
Вшанування
У Державному архіві Російської Федерації існує фонд, який називається «Помполіт. Катерина Павлівна Пєшкова». Фонд містить величезну кількість документів (більше тисячі справ, що містять листи, в основному, записки, які приходили Пєшковій від громадян, постраждалих за свої політичні переконання).
Примітки
- Czech National Authority Database
- Три жены Максима Горького
- Басинский П. Горький / Павел Басинский. — М.: Молодая гвардия, 2005. — .
- Быков Д. Был ли Горький? /Дмитрий Быков. — М.: АСТ. Астрель, 2012. — 348 с. — 2000 экз. — .
- Марфа-красавица - Новости общества и общественной жизни - МК. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 23 березня 2013.
- «Честь выше долга» — Известия
- ОБЩЕСТВО «Е. П. ПЕШКОВА. ПОМОЩЬ ПОЛИТИЧЕСКИМ ЗАКЛЮЧЕННЫМ» 1922—1938 [ 20 лютого 2014 у Wayback Machine.] Фонды Государственного архива Российской Федерации по истории СССР. Путеводитель. Том 3. 1997
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет