Потуржин

Потуржин (інколи Поторжин, Потурчин, Потурин, пол. Poturzyn) — село у Польщі, у ґміні Телятин Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 591 особа (2011).

Село Потуржин пол. Poturzyn Православний цвинтар Координати 50°34′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.950° сх. д. / 50.567; 23.950Координати: 50°34′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.950° сх. д. / 50.567; 23.950 Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Томашівський повіт Гміна Телятин Населення 591 осіб (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 84 Поштовий індекс 22-652 Автомобільний код LTM SIMC 0901690 GeoNames 761352 OSM ↑2691016 ·R (Ґміна Телятин) Офіційний сайт poturzyn.pl Потуржин Потуржин (Польща) Потуржин Потуржин (Люблінське воєводство)  Потуржин у Вікісховищі

Історія

1531 року вперше згадується православна церква в селі.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1814 вірян. У другій половині XIX століття в селі зведено православну церкву (нині використовується як склад).

Село постраждало під час боїв Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями. Внаслідок бойових дій та російської евакуації влітку 1915 року місцевого українського православного населення вглиб Російської імперії, Потурин був повністю спалений, знищено цукроварню та двір.

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 136 будинків та 912 мешканців, з них:

• 432 чоловіки та 480 жінок;
• 696 православних, 133 римо-католики, 83 юдеї;
• 667 українців, 185 поляків, 60 євреїв.

У міжвоєнні 1918—1939 роки польська адміністрація в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву.

Восени 1939 року, після поразки Польщі і її окупації Німеччиною, у Потуржині змогло відновитися українське життя. У селі діяла школа, мова навчання у якій у 1939 році було змінене з польської на українську. Українці посіли посади у волосному і поштовому уряді, відновив роботу відділ «Рідної Хати», діяла українська недільна школа.

У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в селі 28 українців. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 647 осіб. 26-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 6 українців. У селі залишилося 117 поляків.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	298	53	210	35
Жінки	293	52	172	69
Разом	591	105	382	104

Особистості

Народилися

• Степан Бойко (1901—1930) — український комуністичний діяч.
• (1885—1948) — український радянський фахівець у галузі металургії та аналітичної хімії.
• Лідія Криницька (1898—1966) — українська радянська актриса, читець, театральний педагог.
• Олег Мазурок (нар. 1937) — український історик.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потуржин

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 147.
3. Тео. Холмщина відродилася і працює! // Краківські вісті. — 24 квітня 1940. — Число 31. — С. 7.
4. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
5. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 326-327. (пол.)
6. . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 26 листопада 2017.
7. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
8. І. К. Знищеннє українських земель // Вістник Союза визволення України. — Відень, 24.10.1915. — Число 39-40. — С. 1-2.
9. . Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 108. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
10. Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2022.
11. Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
12. Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 421. (пол.)
13. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
14. Гладишевський Є. І., Коваленко В. С. Занько Анатолій Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — .