Постійна палата міжнародного правосуддя

Постійна палата міжнародного правосуддя (часто називали Всесвітнім судом; англ. Permanent Court of International Justice, PCIJ; фр. Cour permanente de justice internationale, CPJI) — постійно діючий судовий орган при Лізі Націй з 1922 до лютого 1940 року, формально припинила існування в січні 1946 року. Місце перебування — Гаага (Нідерланди).

Печатка Постійної палати міжнародного правосуддя

Історія

Рішення про її заснування було прийнято на Паризькій мирній конференції 1919–1920 років. Статут Палати було затверджено Асамблеєю Ліги Націй 13 грудня 1920 року. Заснована на основі ст. 14 її статуту і угоди від 16 грудня 1920 року. Була створена для вирішення міжнародних суперечок в судовому порядку. Практично розпочала свою діяльність 1922 року і працювала по 1940 до вторгнення нацистської Німеччини в Нідерланди.

В багатьох міжнародних договорах містилося положення про звернення до Палати в разі виникнення суперочок. Було укладено понад 175 таких договорів. По спорах держав Палата прийняла 32 рішення. Крім того, вона надала 27 консультативних висновків. Своїми консультативними висновками Палата допомагала Лізі Націй в її зусиллях, спрямованих на врегулювання різних спорів.

З погляду застосування і розвитку міжнародного права діяльність Палати має неабияку цінність. Досвід її роботи враховано під час утворення Міжнародного суду ООН. Останню сесію Палата провела в жовтні 1945 року, а 1946 року формально припинила своє існування.

Структура

Складалась Палата з 11, потім з 15 суддів, які обиралися на 9 років Радою і Асамблеєю Ліги Націй. Визнання юрисдикції Палати ґрунтувалося на принципі факультативності: кожна держава могла зробити заяву про визнання обов'язкової юрисдикції Палати, чим зв'язувала себе стосовно інших держав, котрі робили таку заяву. Всього 45 держав зробили подібні заяви.

Керувалася президентом Палати, якому допомагав віце-президент. Президент обирався на 2 роки й не міг був два терміни. Лише Хосе Густаво Гуерреро внаслідок війни був Президентом 5 термінів поспіль, протягом 10 років.

Президенти Палати

• (1922–1924)
• (1925–1927)
• Діонісіо Анцилотті (1928–1930)
• (1931–1933)
• (1934–1936)
• (1936–1946)

Судді

•  — у 1922–1929 роках
• Рафаель Альтаміра-і-Кревеа — у 1922–1945 роках
• Діонісіо Анцилотті — у 1922–1945 роках
•  — у 1922–1923 роках
•  — у 1922–1928 роках
•  — у 1922–1928 роках
• Антоніо Санчес де Бустаманте-і-Сірвен — у 1922–1945 роках
•  — у 1922–1930 роках
•  — у 1922–1930 роках
•  — у 1922–1930 роках
•  — у 1922–1930 роках
• Епітасіу да Сілва Пессоа — у 1923–1930 роках
• Чарльз Еванс Г'юз — у 1928–1930 роках
•  — у 1929–1945 роках
•  — у 1929–1945 роках
• Френк Біллінґс Келлоґ — у 1930–1935 роках
•  — у 1931–1934 роках
•  — у 1931–1935 роках
• Ван Чжунхуей — у 1931–1936 роках
•  — у 1931–1936 роках
•  — у 1931–1940 роках
•  — у 1931–1942 роках
•  — у 1931–1945 роках
•  — у 1931–1945 роках
•  — у 1931–1945 роках
•  — у 1931–1945 роках
•  — у 1935–1942 роках
•  — у 1936–1937 роках
•  — у 1936–1945 роках
•  — у 1937–1945 роках
•  — 1938–1945 роках

Джерела

• Постійна палата міжнародного правосуддя Ліги Націй [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 282. — 536 с. — .
• ПОСТІЙНА ПАЛАТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОСУДДЯ^{[недоступне посилання]}
• Maxi Ines Carl: Zwischen staatlicher Souveränität und Völkerrechtsgemeinschaft — Deutschlands Haltung und Beitrag zur Entstehung des Ständigen Internationalen Gerichtshofs. Nomos Verlag, Baden-Baden 2012.