Поля на село в Україні у Стрийському районі Львівської області Населення становить 392 особи Орган місцевого самоврядува

Поля́на — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 392 особи. Орган місцевого самоврядування до 2015 року Красівська сільська рада, а з 2015 року - Тростянецька сільська рада Тростянецької об'єднаної територіальної громади.

село Поляна


Герб	Прапор

Тростянецька сільська громада

Облікова картка

с. Поляна

Основні дані

Засноване

1530

Населення

392

Площа

1,535 км²

Густота населення

255,37 осіб/км²

Поштовий індекс

81611

Телефонний код

+380 3241

Географічні дані

Географічні координати

49°35′38″ пн. ш. 24°03′00″ сх. д. / 49.59389° пн. ш. 24.05000° сх. д.Координати: 49°35′38″ пн. ш. 24°03′00″ сх. д. / 49.59389° пн. ш. 24.05000° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

359 м

Місцева влада

Адреса ради

81611, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Красів

Карта

Поляна

Поляна

Мапа

Поляна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Поляна.

Географія

Село розташоване у лісистій місцині поміж двома хребтами. Їх схили звернені до півдня та півночі. Саме ж село розміщене у широкій долині, завдовжки 7 кілометрів. Місцеві ґрунти глинясті, трапляються чорноземи. Віддаленість від центру села до шосейної дороги — 7 км, від райценту Миколаїв — 14 км. Відстань до найближчої залізничної станції Миколаїв або Вибранівка — 14 км.

Історія

Найдавніші часи

За народними переказами, Поляну заснували у XVI ст. мешканці села Грімне, коли шукали порятунку від турецько-татарської навали й знайшли схованку у цьому місці — серед лісів. Згодом ці поселенці вирубали частину лісу, почали займатися землеробством і скотарством. Назва поселення походить від слова «поляна» — частину поля чи лугу серед лісу.

Збереглися прізвища перших ремісників села — вугляра звали Олекса Дзюбатий, а бондар мав прізвище Кисіль. Віддавна в цьому поселенні діяв ремісничий цех з виготовлення скла — гута. Від нього походила однойменна назва сільської вулиці.

Австрійський період (1772—1918 р.р.)

Після польської експансії частину села заселили тамтешні шляхтичі. Через те, що вони були багатшими за селян, нове поселення стало зватися Мідяки. Згодом у ньому поселялися українці, євреї. З північної сторони села тягнулася дорога — Гостинець (її назва, як частина Поляни, збереглася серед селян до сьогодні). Через Гостинець полянці возили на фірах вугілля, скло, бочки до річки Дністер. А там продавали купцям.

Землевласникам у селі належало понад 240 га орної землі. Ще майже 25 гектарів мала церква. Селяни-кріпаки щотижня мали відробляти 4-5 днів панщини. До скасування кріпацтва у 1848 році село належало графам Лосям. Управителем був Йоган Бездік (помер 1843 року, похований на сільському цвинтарі. Згодом у кінці XIX ст. й на початку XX ст. землі полянського фільварку належали графу Турусевичу, а опісля перейшли до дідички (сестра жінки Турусевича) Євеліни Становської. Вона була останньою власницею земель села Поляна. Зазвичай самі поміщики проживали у сусідньому селі Бродки. У Поляні ж завжди перебували їхні управителі — Люфт, Маркевич. Останнім представником панів до 1930 року був чоловік на прізвище Фрідліндер.

Окрім землі, поміщики володіли каменоломнею. З села камінь возили зазвичай до Львова на будівництво споруд і пам'ятників. Зокрема з полянського каменю збудовано каплицю Боїмів. Ще однією власністю поміщиків у Поляні було дві корчми: одна запрацювала з 1840 року, а інша — з 1870-го.

Віддавна у сільській хаті біля церкви працювала дяківська школа. Після тривалих клопотань селянам вдалося у 1890 році побудувати нову початкову школу у центрі села. Шосту частину грошей на побудову виділив дідич, решту селяни збирали поміж собою.

За Польщі (1918—1939 р.р.)

Ще у 1939 році понад 30 відсотків населення Поляни були неграмотні.

У селі діяло товариство «Просвіта», а 1937 року за кошти, зібрані громадою, побудовано українську читальню. Медика у Поляні не було, через те за необхідності люди їздили до лікаря в Щирець або Миколаїв. Візит до лікаря коштував 30-50 злотих.

За «перших москалів» (1939—1941 р.р.)

З розповідей свого діда (дітьми ми до нього казали дзядзьо, а по вуличному — Яндрух (Андрій) Парандій) з Поляни, Мідяків і Гути заможні сім'ї були примусово виселені. Згадував про молоду вродливі жидівку, яку москалі босою гнали до Красова з Мідяків. Середняків і бідних селян не чіпали.

Період Другої світової війни (1941—1944 р.р.)

Села Мідяки (місцеві люди казали «Мідікє») та Гута, які знаходились північніше Поляни зазнали нападу партизанів (чи то були бандерівці, чи енкаведисти, невідомо). В дерев'яній стодолі були живцем спалені чоловіки (батько розказував, що були свідки, як зі стодоли зміг вирватись один з бабиних родичів, але автоматною чергою його було вбито). Села перестали існувати. В 70-і роки минулого століття на їх місці ще росли фруктові дерева та збереглись стіни костелу з обваленим дахом. На місці спалення людей місцеві жителі поставили залізний хрест.

Після розстрілу партизанами двох німецьких машин на дорозі зі сторони с. Березини, які перевозили польську сім'ю з майном (залишилось живим немовля, яке спало в машині), німці спалили половину хат в селі Поляна, у тому числі і дідову. Люди ховались по лісах.

Радянські часи

З приходом радянської влади у селі обрано тимчасовий виконавчий комітет на чолі з Данилом Петрівим, а згодом його замінив Федір Антоняк. Водночас закрито «Просвіту». Школу ж перетворено в семирічку — до неї залучено всіх дітей шкільного віку. Окремо діяла спеціальна вечірня школа для дорослих з метою ліквідації неграмотності. Також відкрито клуб, бібліотеку.

У 1961 році збудовано нову велику школу, на її спорудження держава витратила 30 000 карбованців.

За незалежної України

Нині село складається з чотирьох хуторів — Гостинець, Гірники, Олійники, Гайдуки, Шутарівка.

У Поляні побудовано нову школу, будинок «Просвіти», є сучасний ФАП, магазин, будинок побуту, база відпочинку, та витяг. На території села є кілька ставків, а також джерела, відомі своєю чистою водою. 5 разів в день регулярно курсує автобус № 157 «Львів-Поляна».

У центрі села стоїть капличка Матері Божої, а на Гуті — каплиця святих Петра і Павла.

Церква Івана Золотоустого

Сільський храм, названий на честь Івана Золотоустого, датується 1770 роком. Поруч з ним зберігся давній цвинтар. За часи радянської влади церква не діяла, а 27 грудня 1991 року в ній зареєстровано релігійну громаду УГКЦ.