Полкі́ни, або Повки́ні, Полкініци, Полкині (пол. Pełkinie) — село у Польщі, у гміні Ярослав Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на відстані 7 км на північний-захід від Ярослава. Населення — 1793 особи (2011).
Село ![]() Координати 50°04′ пн. ш. 22°37′ сх. д. / 50.067° пн. ш. 22.617° сх. д.Координати: 50°04′ пн. ш. 22°37′ сх. д. / 50.067° пн. ш. 22.617° сх. д.
|
Назва
В літературі зустрічаються різні варіанти написання української назви села. Зокрема у історико-мемуарному збірнику «Ярославщина» згадуються два варіанти: Полкині і Повкині. У "Географічному словнику Королівства Польського вказується, що русинське (українське населення) використовувало назву Полкініци (очевидно — «Полкиничі»). Також використовується назва Полкіни, зокрема на сайті Державного архіву Львівської області.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHlMekpqTDFCbGJHdHBibWxsWDNCaGJHRmpMbXB3Wnk4eU5UQndlQzFRWld4cmFXNXBaVjl3WVd4aFl5NXFjR2M9LmpwZw==.jpg)
Історія
Село вперше згадується у документах І-ї половини XV ст. Тоді воно разом з іншими Ярославськими землями належало представнику роду Тарновських, (або Спитек з Ярослава), засновнику нової гілки роду Тарновських — Ярославські. Після смерті Спитка з Ярослава його землі були розділені між синами Яном, Рафалом ((Рафаїл з Тарнова і Ярослава)) і Спитком ((Спитек ІІ з Ярослава)). 1458 року Полкіни отримав син Рафала — Спитек, відомий як Спитек ІІІ Ярославський. 1462 року Полкіни і (тепер частина Ярослава) були продані Янові і Павлові Лисаковським. Наприкінці XVI ст. село належало Софії Костковій, правнучці Спитка ІІІ. Її другий чоловік Ян Костка збудував у Полкінах палац. В описі Ярослава та околиць 1681 року згадуються два палаци у Полкінах: новий недокінчений та старий поруйнований. Вже наприкінці XVII ст. селом володів рід Сангушків. Його представник Павел Кароль Сангушко побудував новий палац.
Під кінець XVIII ст. селом заволоділи Чарторийські. З 1889 до 1944 року в палаці мешкав князь Вітольд Леон Чарторийський зі своєю дружиною Ядвігою Дідушицькою. 1895 року розпочалося будівництво нового корпусу палацу у стилі швейцарського замку.
У 1831 р. в селі було 395 греко-католиків. Того ж року відкрито парохіяльну школу при церкві для навчання письма і читання. В 1874 р. в селі було відкрито публічну школу. 1897 року українська громада відкрила читальню товариства «Просвіта». Станом на кінець 1930-х в читальні було 112 книг..
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHdMekExTDFCbGJHdHBibWxsWDNOMGIyUnZiR0V1YW5Cbkx6STFNSEI0TFZCbGJHdHBibWxsWDNOMGIyUnZiR0V1YW5Cbi5qcGc=.jpg)
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» село знаходилося в родючій місцевості на лівому березі Сяну. Через село проходила Галицька залізниця імені Карла Людвіга, а саме ділянка між Ярославом і Переворськом. Також у селі були телеграф і пошта. Село тягнулося вздовж довгої вулиці. В центрі села знаходилися філіальна дерев'яна церква та школа. На сільських пасовищах знаходилося 2 фільварки: Трояни і Єжівка. Частина села біля замку Пелків носила назву Кругель Пелкінський — після Другої світової війни ввійшла до складу міста Ярослав. Над самим Сяном знаходилися кілька малих присілків: Лази, Луги та Вигарки.
За переписом населення 1881 року у селі проживало 1122 мешканці, з них 571 чоловік та 551 жінка. Релігійна приналежність: 618 римо-католиків, 470 греко-католиків, 32 євреї та 2 невідомого віровизнання. В селі була власна греко-католицька парафія Ярославського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, до якої також належали села (Вілька Полкинська) та Вербна, всього 1078 прихожан. Римо-католики належали до парафії у Ярославі.
На 01.01.1939 в селі проживало 2080 мешканців, з них 30 україномовних українців, 560 польськомовних українців, 1460 поляків, 30 євреїв. Село належало до (ґміни Ярослав) Ярославського повіту Львівського воєводства.
У 1945—1946 роках з села було переселено 72 українські сім'ї (266 осіб). Переселенці опинилися в населених пунктах Тернопільської, Дрогобицької і Станіславської області. Лише 1945 року в селі було створено римо-католицьку парафію. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
В селі діє зупинний пункт залізниці з однойменною назвою.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 867 | 182 | 584 | 101 |
Жінки | 926 | 170 | 541 | 215 |
Разом | 1793 | 352 | 1125 | 316 |
Церква
З податкового реєстру 1515 року відомо про існування церкви в селі.
У 1909 р. в селі збудовано нову муровану церкву св. О. Николая, яка була парафіяльною церквою Ярославського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. У 1945 р. перетворена на костел.
Відомі особи
За спогадами Івана Крип'якевича, у 6 класі разом з батьком Петром Францом їздили до села Полкинь біля Ярослава, де в метриках віднайшли записи про предків. Найстаршим з них був о. Іван, який помер 1818 року.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полкіни
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Село з історичною українською громадою, яка була переселена 1945—1946 років, що зумовлює використання саме української назви села
- Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 2 лютого 2012.
- Коротка історія "Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. — Львів, 2009. — С.56-64
- Pełkinie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 940. (пол.)
- Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області) [1] [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831
- Коротка історія «Просвіти» в Ярославі / Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. — Львів, 2009. — С.56-64
- Kruhel Pełkinski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 723. (пол.)
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VII Netrebka — Perepiat, 1886. — C.939
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Клименко Н. Іван Крип'кевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад-грудень). — С. 97.
Джерела
- Sołectwo Pełkinie http://www.jaroslaw.itl.pl/index.php?m=1&op=4&zakl=6
![]() | Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет