Пол Е мерсон Карла йл Інс англ Paul Emerson Carlyle Ince народився 21 жовтня 1967 Ілфорд Великий Лондон Англія колишній

Пол Е́мерсон Карла́йл Інс (англ. Paul Emerson Carlyle Ince; народився 21 жовтня 1967; Ілфорд, Великий Лондон, Англія) — колишній англійський футболіст, півзахисник. Захищав кольори національної збірної Англії, у складі якої брав участь у Чемпіонатах Європи 1996, 2000 та Чемпіонаті світу 1998 р. у Франції. Виступав за такі клуби як «Вест Гем Юнайтед», «Манчестер Юнайтед», «Інтер», «Ліверпуль», «Мідлсбро» та Вулвергемптон Вондерерз. Став першим темношкірим капітаном збірної Англії.

Пол Інс

Особисті дані

Повне ім'я

Пол Емерсон Карлайл Інс

Народження

21 жовтня 1967 (56 років)

Ілфорд, Лондон, Англія

Зріст

178 см

Вага

74 кг

Громадянство

Норвегія

Позиція

півзахисник

Юнацькі клуби

1982—1984

«Вест Гем Юнайтед»

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1985–1989	«Вест Гем Юнайтед»	72	(7)
1989–1995	«Манчестер Юнайтед»	206	(25)
1995–1997	«Інтернаціонале»	54	(10)
1997–1999	«Ліверпуль»	65	(14)
1999–2002	«Мідлсбро»	93	(7)
2002–2006	«Вулвергемптон»	115	(10)
2006	«Свіндон Таун»	3	(0)
2006–2007	«Маклсфілд Таун»	1	(0)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1989	Англія U-21	2	(0)
1992	Англія (B)	1	(0)
1992–2000	Англія	53	(2)

Тренерська діяльність**

Роки	Команда	Посада
2006–2007	«Маклсфілд Таун»
2007–2008	«Мілтон-Кінс Донс»
2008	«Блекберн Роверз»
2009–2010	«Мілтон-Кінс Донс»
2010–2011	«Ноттс Каунті»
2013–2014	«Блекпул»
2022–2023	«Редінг»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Пол Інс у Вікісховищі

По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра

«Вест Гем Юнайтед»

З самого дитинства Пол вболівав за «Вест Гем Юнайтед», а вже з 12-ти років почав тренуватись в дитячій команді цього клубу під керівництвом . Вихованець Молотобійців провів свою дебютну гру у Чемпіонаті Англії 30 листопада 1986 року проти «Ньюкасл Юнайтед». Починаючи з сезону 1987—1988 Інс регулярно виходить на поле, демонструючи усім талан гравця, який володіє чудовою швидкістю, відчуттям пасу, вмінням оборонятися та потужним ударом. В той час на нього звертають увагу тренери , за яку він проводить декілька поєдинків. В серпні 1988 року почався визначний сезон у кар'єрі футболіста. «Вест Гем Юнайтед», який тоді боровся за право залишитись у вищому дивізіоні, завдяки двом голам Інса сенсаційно переміг у чвертьфіналі Кубка Ліги діючого чемпіона — «Ліверпуль» з розгромним рахунком 4-1. Однак в півфіналі Молотобійці поступились скромному клубу та по завершенні сезону повинні були залишити вищий дивізіон. Керманич «Вест Гем Юнайтед» Джон Лайолл після 15 років роботи в команді подав у відставку. У наступному сезоні Пол відіграв одну зустріч у Другому Дивізіоні, після чого молодого півзахисника придбав гранд англійського футболу — «Манчестер Юнайтед» за 1 мільйон фунтів.

«Манчестер Юнайтед»

Дебют Інса за «Манчестер Юнайтед» відбувся 16 вересня 1989 року в матчі проти , який Дияволи перемогли з рахунком 5-1, а Пол разом з новими одноклубниками, тогочасним капітаном команди Браяном Робсоном та Нілом Веббом, створив надійну та могутню лінію півзахисту. І вже у першому сезоні в новій команді Пол здобув і свій перший трофей з клубом — «Манчестер» виграв Кубок Англії перегравши у фіналі на «Вемблі» «Кристал Пелес» з рахунком 1-0 (перший матч завершився унічию 3-3).

Протягом наступних чотирьох років, коли кар'єра легенди клубу Капітана Марвела вже поступово починала підходити до завершення, саме Пол став ключовою фігурою в цетрі півзахисту «Юнайтед», де він виділявся своїми сміливими підкатами, філігранними навісними передачами та потужними ударами, хоча голами відзначався досить рідко. Один з його найкращих матчів в Прем'єр-лізі відбувся в січні 1994 року, коли Пол зробив дубль (2-2) на виїзді проти свого колишнього клубу «Вест Гем Юнайтед».

В другій частині сезону 1992-93 новим партнером Інса в півзахисті став шотландець , який був змушений змінити амплуа та поступитись місцем в нападі новачку команди Еріку Кантона. А вже в наступному сезоні 1993-94 пару Полу складав інший новачок «Юнайтед» — молодий ірландський півзахисник Рой Кін, якого придбали у «Ноттінгем Форест» за рекордну на той час трансферну суму для Прем'єр-ліги — 3,75 мільйонів фунтів стерлінгів.

Свій другий трофей у складі Червоних дияволів Інс здобув 15 травня 1991 року, коли «Юнайтед» завдяки двом голам Марка Гьюза, здолав у фіналі Кубку Кубків УЄФА іспанську «Барселону» з рахунком 2-1 в Роттердамі. А через рік Пол став володарем ще одного трофею — Кубка Ліги, де у фіналі манкуніанці святкували перемогу над клубом «Ноттінгем Форрест».

Півзахисник манкуніанців *Пол Інс* під час матчу Прем'єр-ліги проти «Евертона». 1993 р.

В наступному сезоні 1992-93 «Манчестер Юнайтед» змагається в новоствореній Прем'єр-лізі, а Інс разом зі своїм найкращим другом Раяном Ґіґґзом стають лідерами легандарної команди, яка складалась з таких зірок як Марк Г'юз, Ерік Кантона, Петер Шмейхель, Андрій Канчельскіс, Стів Брюс та Деніс Ірвін. І ця команда виграє перший за 26 років чемпіонат, а Пол поповнює свою колекцію ще одною нагородою лише за три роки виступів за МЮ.

В сезоні 1993-94 «Манчестер Юнайтед» знов домінує в чемпіонаті та виграє "«дубль»: Прем'єр-лігу та Кубок Англії. В наступному сезоні в останньому турі чемпіонату Інс та «Юнайтед» вирушають до Лондона на матч проти «Вест Гем Юнайтед», в якій МЮ потрібні були лише три очки, щоб здобути чемпіонство. Однак манчестерцям так і не вдалося премогти, а «Блекберн Роверз», який незважаючи на поразку від «Ліверпуля», все-таки обійшов манкуніанців на одне очко та виграв національну першість. Але сезон закінчився і ще одною невдачею — цього разу прикрою поразкою у фіналі Кубка Англії від «Евертона».

Влітку 1995 року, тренер МЮ Алекс Фергюсон продає Інса міланському «Інтеру» за 7,5 фунтів стерлінгів, яка на той час стала найвищою в історії трансферною сумою заплаченою за англійського гравця.

«Інтер»

В сезоні 1995—1996 міланцям не вдається здобути 14-те скудетто для клубу і вони посідають лише 7-ме місце в Серії А. Проте, для Інса перший сезон склався досить непогано, він виходив на поле регулярно і пропустив лише чотири зустрічі чемпіонату. В наступному році, і ще в одному вдалому сезоні для Пола у футболці нерадзуррі, він забив 6 голів в 26-ти матчах, а його команда фінішувала третьою у Серії А. Тоді ж «Інтер» змагався і на європейській арені, де клуб дійшов до фіналу Кубку УЄФА. В 1/8 у матчі-відповіді проти «Боавішти» Пол відзначився голом . А вже в наступних раундах, здолавши на своєму шляху бельгійський «Андерлехт» та французький «Монако», міланський клуб вийшов до фіналу. В першому виїзному матчі проти гельзенкірхенського Шальке, в якому «чорно-сині» поступалися з рахунком 1-0 (переможний м'яч забив Марк Вілмотс), Інс участі не брав. Вдома, на стадіоні Джузеппе Меацца Пол повертається на поле, а команда перемагає гостей 1-0 завдяки голу Івана Саморано наприкінці зустічі. В доданий час не вдалося виявити переможця, і вже в серії післяматчевих пенальті, після невдало виконаних ударів від Івана Саморано та Арона Вінтера, «Інтер» поступився 4-1.

Попри те, що президент міланського клубу Массімо Моратті запропонував Інсу новий контракт, Пол все-таки вирішив відмовитись та повернутись на Туманний Альбіон.

«Ліверпуль»

*Пол Інс* у складі «Ліверпуля». 1997-99 рр.

Ще однією причиною залишити Італію для Інса була необхідність в тому, щоб його син Томас ходив до англійської школи. Цей перехід коштував Червоним 4.5 мільйонів фунтів, однак трансфер був великою несподіванкою для багатьох, тому що через одвічне суперництво «Манчестер Юнайтед» та «Ліверпуля», мало кому вдавалося за свою кар'єру пограти за обидві команди.

Перший сезон на «Енфілді» для Інса склався досить невдало, клуб переживав не самі найкращі свої роки, головною причиною чого, стала погана дисципліна в команді. Преса навіть почала називати деяких гравців «Ліверпуля» (за аналогією з «Спайс Ґерлз» відомою поп-групою того часу), а саме , Роббі Фаулера, та Джеймі Реднаппа, через те, що вони, нібито, приділяли більше часу своєму зовнішньому вигляду та розвагам, що лише заважало їм зосередитись на тренуваннях та виступах за клуб. Всі вони були хорошими друзями Інса, який мав не найкращу репутацію у пресі, тому і Пол також потрапив до списку «Спайс Бойз».

В другому сезоні Інс знов нічого не виграв з клубом, однак відзначився особливим для себе досягненням, забивши гол у ворота своєї колишньої команди «Манчестер Юнайтед» на «Енфілді», який приніс мерсісайдцям у матчі нічию.

«Мідлсбро» та «Вулвергемптон»

Однак влітку 1999 року, керманич «Ліверпуля» Жерар Ульє продав 31-річного Інса до «Мідлсбро» за 1 мільйон фунтів, до команди, яку тоді очолював колишній партнер Пола по виступам за «Манчестер Юнайтед», Браян Робсон. Інс був обраний капітаном команди та провів на Ріверсайд Стедіум наступні три роки, зігравши за клуб понад 100 поєдинків, відзначившись 9-ма голами. У 2002 році Інс перейшов до «Вулвергемптона» на правах вільного агента і в першому ж сезоні допоміг клубу вийти до Прем'єр-ліги. Інс планував завершити кар'єру гравця по завершенні сезону 2004-05, але через призначення Глена Годла головним тренером Вовків, Пол вирішив пограти ще один рік. В квітні 2006, після розмови зі своїм другом Тедді Шерінгемом, Інс проявив бажання провести ще один сезон в команді. Однак в липні того ж року, новий наставник Мік Маккарті заявив, що відмовляється від послуг Інса. Після того як Пол залишив клуб, він висловив бажання в майбутньому повернутись на як тренер та очолити Вовків.

Статистика виступів за клуби

Клуб	Сезон	Ліга		Кубок		Кубок Ліги		Єврокубки		Інші		Всього
Клуб	Сезон	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи
«Вест Гем Юнайтед»	1986–87	10	1	1	0		0
	1987–88	28	3	1	0		0
	1988–89	33	3	1	0	2	0
	1989–90	1	0	7	1	6	3
	Всього	72	7	10	1	9	3
«Манчестер Юнайтед»	1989-90	26	0	7	0	3	2	0	0	0	0	36	2
	1990-91	31	3	2	0	6	0	7	0	1	0	47	3
	1991-92	33	3	3	0	7	0	3	0	1	0	47	3
	1992–93	41	6	2	0	3	0	1	0	0	0	47	6
	1993–94	39	8	7	1	5	0	4	0	1	0	56	9
	1994–95	36	5	6	0	0	0	5	0	1	1	48	6
	Всього	206	25	27	1	24	2	20	0	4	1	281	29
«Інтер»	1995-96	30	3	5	0			0	0
	1996-97	24	7	4	2			10	1
	Усього	54	10	9	2			10	1
«Ліверпуль»	1997–98	31	8	1	0	4	0	4	0	0	0	40	8
	1998–99	34	6	2	1	2	1	3	1	0	0	41	9
	Всього	65	14	3	1	6	1	7	1	0	0	81	17
«Мідлсбро»	1999–00	32	3	0	0	3	1
	2000-01	30	2	3	0	3	0
	2001-02	31	2	4	1	0	0
	Всього	93	7	7	1	6	1
«Вулвергемптон»	2002–03	37	2	3	1	2	0			3	0
	2003–04	32	2	1	0	2	0
	2004–05	28	3	2	0	1	1
	2005–06	18	3	2	0	0	0
	Всього	115	10	8	1	5	1
	2006–07	3	0	0	0	0	0
«Маклсфілд Таун»	2006–07	1	0	0	0	0	0
Всього за кар'єру		609	72	57	6	50	8

Національна збірна Англії

Інс захищав кольори національної збірної Англії з 1992 по 2000 рр. Загалом за збірну провів 53 поєдинки в яких відзначився 2 рази.

Матчі за збірну

#	Дата	Стадіон	Суперник	Рахунок	Турнір
01.	09-09-1992	, Сантандер	Іспанія	1-0	Товариський матч
02.	14-10-1992	Вемблі Стедіум, Лондон	Норвегія	1-1	Відбір до ЧС 1994		37'
03.	18-11-1992	Вемблі Стедіум, Лондон	Туреччина	4-0	Відбір до ЧС 1994
04.	31-03-1993	Ататюрк Стадіуму, Ізмір	Туреччина	0-2	Відбір до ЧС 1994
05.	28-04-1993	Вемблі Стедіум, Лондон	Нідерланди	2-2	Відбір до ЧС 1994
06.	29-05-1993	, Хожув	Польща	1-1	Відбір до ЧС 1994
07.	09-06-1993	, Бостон	США	2-0
08.	13-06-1993	, Вашингтон	Бразилія	1-1
09.	19-06-1993	, Детройт	Німеччина	1-2
10.	08-09-1993	Вемблі Стедіум, Лондон	Польща	3-0	Відбір до ЧС 1994
11.	13-10-1993	Де Кейп, Роттердам	Нідерланди	2-0	Відбір до ЧС 1994
12.	17-11-1993	, Болонья	Сан-Марино	7-1	Відбір до ЧС 1994	22' 73'
13.	09-03-1994	Вемблі Стедіум, Лондон	Данія	1-0	Товариський матч
14.	22-05-1994	Вемблі Стедіум, Лондон	Норвегія	0-0	Товариський матч
15.	12-10-1994	Вемблі Стедіум, Лондон	Румунія	1-1	Товариський матч
16.	15-02-1995	, Дублін	Ірландія	1-0	Товариський матч
17.	27-03-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Болгарія	1-0	Товариський матч
18.	24-04-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Хорватія	0-0	Товариський матч
19.	18-05-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Угорщина	3-0	Товариський матч
20.	08-06-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Швейцарія	1-1	Євро 1996
21.	15-06-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Шотландія	2-0	Євро 1996		68'
22.	18-06-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Нідерланди	4-1	Євро 1996		43'
23.	26-06-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Німеччина	1-1(5-6)*	1/2 фіналу Євро 1996
24.	01-09-1996	Стадіонул Републіка, Кишинів	Молдова	0-3	Відбір до ЧС 1998		66'
25.	09-10-1996	Вемблі Стедіум, Лондон	Польща	2-1	Відбір до ЧС 1998
26.	09-11-1996	Стадіон ім. Бориса Пайчадзе, Тбілісі	Грузія	0-2	Відбір до ЧС 1998
27.	12-02-1997	Вемблі Стедіум, Лондон	Італія	0-1	Відбір до ЧС 1998
28.	29-03-1997	Вемблі Стедіум, Лондон	Мексика	2-0	Товариський матч
29.	30-04-1997	Вемблі Стедіум, Лондон	Грузія	2-0	Відбір до ЧС 1998
30.	31-05-1997	, Хожув	Польща	0-2	Відбір до ЧС 1998		11'
31.	04-06-1997	, Нант	Італія	2-0
32.	07-06-1997	, Монпельє	Франція	0-1
33.	10-06-1997	Парк де Пренс, Париж	Бразилія	0-1
34.	11-10-1997	Стадіо Олімпіко, Рим	Італія	0-0	Відбір до ЧС 1998
35.	15-11-1997	Вемблі Стедіум, Лондон	Камерун	2-0	Товариський матч
36.	11-02-1998	Вемблі Стедіум, Лондон	Чилі	0-2	Товариський матч
37.	25-03-1998	Ванкдорф Штадіум, Берн	Швейцарія	1-1	Товариський матч
38.	22-04-1998	Вемблі Стедіум, Лондон	Португалія	3-0	Товариський матч
39.	27-05-1998	, Касабланка	Марокко	0-1
40.	15-06-1998	Стад Велодром, Марсель	Туніс	2-0	ЧС 1998
41.	22-06-1998	, Тулуза	Румунія	1-2	ЧС 1998
42.	26-06-1998	Стад Фелікс Боллар, Ланс	Колумбія	2-0	ЧС 1998
43.	30-06-1998	, Сент-Етьєн	Аргентина	2-2(4-3)*	1/8 фіналу ЧС 1998		10'
44.	05-09-1998	Росунда, Стокгольм	Швеція	2-1	Відбір до Євро 2000		67'
45.	01-02-1999	Вемблі Стедіум, Лондон	Франція	0-2	Товариський матч
46.	10-10-1999	Стедіум оф Лайт, Сандерленд	Бельгія	2-1	Товариський матч
47.	13-11-1999	, Глазго	Шотландія	0-2	Відбір до Євро 2000
48.	17-11-1999	Вемблі Стедіум, Лондон	Шотландія	0-1	Відбір до Євро 2000		43'
49.	27-05-2000	Вемблі Стедіум, Лондон	Бразилія	1-1	Товариський матч
50.	03-06-2000	,	Мальта	1-2	Товариський матч
51.	12-06-2000	Філіпс Стадіон, Ейндговен	Португалія	2-3	Євро 2000		45'
52.	17-06-2000	Стад дю Пеї де Шарлеруа, Шарлеруа	Німеччина	1-0	Євро 2000
53.	20-06-2000	Стад дю Пеї де Шарлеруа, Шарлеруа	Румунія	2-3	Євро 2000

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 2006 року, очоливши тренерський штаб клубу «Маклсфілд Таун» як граючий тренер.

Протягом 2007–2008 років очолював команду клубу «Мілтон-Кінс Донс».

Влітку 2008 року був призначений головним тренером команди «Блекберн Роверз», ставши першим темношкірим британцем на позиції головного тренера команди вищого англійського футбольного дивізіону. Тренував команду з Блекберна лише півроку — у грудні того ж 2008 року був звільнений через незадовільні результати — лише три перемоги у 17 проведених за цей час іграх.

Влітку 2009 року удруге прийшов на тренерський місток «Мілтон-Кінс Донс», уклавши дворічну угоду з клубом. Проте залишив його вже по завершенні першого сезону роботи, оскільки команда демонструвала гірші, ніж очікувалося, результати.

Згодом протягом 2010–2011 років очолював тренерський штаб клубу «Ноттс Каунті». Пропрацював менше одного сезону, залишив команду після рекордної в історії клубу серії програшів — дев'яти поразок поспіль.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був «Блекпул», головним тренером команди якого Пол Інс був з 2013 по 2014 рік. З цього клубу пішов також після тривалої серії незадовільних результатів.

Титули і досягнення

Чемпіон Англії (2):

«Манчестер Юнайтед»: 1992–93, 1993–94

Володар Кубка Англії (2):

«Манчестер Юнайтед»: 1989–90, 1993–94

Володар Кубка англійської ліги (1):

«Манчестер Юнайтед»: 1991–92

Володар Суперкубка Англії (3):

«Манчестер Юнайтед»: 1990, 1993, 1994

Володар Кубка Кубків УЄФА (1):

«Манчестер Юнайтед»: 1990–91

Володар Суперкубка Європи (1):

«Манчестер Юнайтед»: 1991

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пол Інс

(англ.)
Профіль Пола Інса на сайті «Ліверпуля» [ 13 квітня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
Статистика Пола Інса в національній збірній Англії на Englandstats [ 8 квітня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)

Примітки

Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946-2005. Queen Anne Press. с. 315. ISBN .
10 key moments in UK race relations [ 21 серпня 2017 у Wayback Machine.].
. Архів оригіналу за 14 січня 2009. Процитовано 1 квітня 2009.
Включає інші змагання, такі як , , та .

[PFA_315-1] Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946-2005. Queen Anne Press. с. 315. ISBN .

[2] 10 key moments in UK race relations [ 21 серпня 2017 у Wayback Machine.].

[3] . Архів оригіналу за 14 січня 2009. Процитовано 1 квітня 2009.

[4] Включає інші змагання, такі як , , та .