Яків Захарович Покус (27 листопада 1894, с. Сомівка Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Зачепилівський район, Харківська область, Україна) — 18 вересня 1945, Устьвимьлаг, Комі АРСР, РРФСР, СРСР) — український радянський воєначальник, комдив. Борець проти УНР та Гетьманату.
Яків Захарович Покус | |
---|---|
Народження | 27 листопада 1894 с. Сомівка Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Зачепилівський район, Харківська область, Україна) |
Смерть | 18 вересня 1945 (50 років) Устьвимьлаг, Комі АРСР, РРФСР, СРСР |
Приналежність | |
Рід військ | піхота |
Освіта | d |
Роки служби | 1914–1917 |
Звання | підпоручик Комдив |
Командування | ротою штабом бригади, бригадою полком, штабом бригади, бригадою Далекосхідна республіка — бригадою, дивізією дивізією, корпусом |
Війни / битви | |
Нагороди |
Член ВКП (б) з лютого 1919.
Жертва сталінських репресій.
Життєпис
Молоді роки
Народився 27 листопада 1894 в селі Сомівка, Костянтиноградського повіту, Полтавської губернії (нині Зачепилівський район, Харківська область, Україна) в українській селянській родині.
Закінчив початкову школу в Сомівці та вчительську семінарію в Костянтинограді. Працював учителем 2-класного початкового училища в селі Старовірівка.
Перша світова війна
У 1914 призваний в російську імперську армію. Служив у Москві рядовим . У 1915 закінчив навчальну команду при 193-му запасному батальйоні та переведений в унтер-офіцери. У вересні 1915 направлений в , після закінчення прискореного курсу якого переведений у прапорщики. З лютого 1916 служив в Томську в 18-му Сибірському запасному полку на посаді молодшого офіцера, потім командира роти. У липні 1916 направлений на фронт. Командував ротою, в боях був поранений, за бойові заслуги переведений у підпоручики. На початку 1917 служив у 611-му Кунгурському полку, відряджений у Оранієнбаум на курси командирів кулеметних команд при . З березня 1917 — молодший офіцер 1-го запасного кулеметного полку в Оранієнбаумі. У складі полку проти Тимчасового уряду. За участь в антиурядовому виступі Офіцерська стрілецька школа і 1-й запасний кулеметний полк було розформовано. У складі 50-ї окремої кінно-кулеметної роти відправлений на фронт, спочатку в 37-й армійський корпус 5-ї армії, потім у 10-й армійський корпус 9-ї армії. Учасник боїв у Карпатах до листопада 1917. Наприкінці 1917 демобілізований. Останній чин в армії російської імперії — підпоручик, остання посада — виборний командир роти.
Громадянська війна
Після демобілізації повернувся на батьківщину (УНР), працював секретарем ревкому в Сомівці, учителем у селі Крутоярівка.
У березні-квітні 1918 Україну окупували Німеччина і Австро-Угорщина. У червні був заарештований гетьманськими властями за антиукраїнську діяльність. Незабаром втік з-під арешту, перебував на нелегальному становищі, потім брав активну участь у повстанському русі. Сформував партизанський загін, налагодив зв'язок з підпільними ревкомами в Одесі, Харкові, з махновцями. Перебуваючи в безперервних боях з регулярними частинами германської армії, був начальником революційного партизанського штабу партизанських загонів Полтавської та Катеринославської губерній. Наприкінці грудня 1918 на чолі партизанського з'єднання чисельністю до 11 000 осіб вступає до лав Української радянської армії УРСР:
- з 1 по 28 лютого 1919 — начальник штабу 3-ї бригади 2-ї Української стрілецької дивізії,
- з 28 лютого по 21 березня — начальник штабу та т.в.о. командира 2-ї Окремої бригади,
- з 15 квітня по 24 червня — начальник штабу 7-ї Української стрілецької дивізії,
- з 24 червня по 6 липня 1919 — командир 1-ї бригади 7-ї Української стрілецької дивізії.
Брав участь у боях з денікінцями. На початку серпня 1919 був поранений, у вересні 1919 знову в строю.
Влітку-восени 1920 — на польському фронті.
У Червоній армії командував:
- 3-м полком Окремої Башкирської кавдивізії (9.07-8.08.1919),
- 369-м полком 41-ї стрілецької дивізії (16.09-17.10.1919);
- помічник начальника (18.10.1919-2.04.1920) і начальник штабу (14.05.1920-1.01.1921) 3-ї бригади 41-ї стрілецької дивізії,
- помічник командира 3-о полку 41-ї Окремої стрілецької бригади (1.01-11.03.1921),
- начальник штабу 41-ї бригади (17.03-22.06.1921),
- т.в.о. командира 132-ї бригади (22.06-18.07.1921).
З 1 листопада 1921 — на Далекому Сході, в Далекосхідної республіки:
- командир Зведеної стрілецької бригади НРА (лютий — 11 березня 1922),
- командувач Східним фронтом НРА (11.03-4.05.1922),
- начальник Зведеної стрілецької дивізії (4.05-13.07.1922),
- помічник начальника штабу НРА (липень-6.10.1922),
- начальник 2-ї Приамурської стрілецької дивізії (1922).
У лютому 1922 керував , в жовтні 1922 — .
Міжвоєнний період
У 1922–1925 — помічник командира 4-о стрілецького корпусу;
У 1925–1929 — начальник 22-ї стрілецької дивізії;
У 1929–1938 — помічник начальника управління Штабу РСЧА, комендант укріпрайону 101, Забайкальського УР, командир 43-о стрілецького корпусу, заступник командувача маршала Блюхера з оборонного будівництва.
22 лютого 1938 заарештований, звільнений 18 лютого 1940.
Після звільнення — старший викладач Військової Академії Генерального Штабу.
У жовтні 1940 — комісар корпусу. Проживав у Читі.
Повторно заарештований 3 жовтня 1940 по звинуваченню у військовій змові. Засуджений 16 липня 1941 до 10-ти років виправно-трудових таборів та подальшої 5-річної втрати прав.
Помер 18 вересня 1945 в ув'язненні (Устьвимьлаг, Комі АРСР).
Реабілітований у 1956.
Сім'я
Був одружений двічі. Перша дружина Ольга Олексіївна Покус, українка. У цьому шлюбі у них народилося троє дітей:
- 1. Галина Яківна Покус (1920 - 1995), в заміжжі Яцук, до відходу на пенсію працювала головним бухгалтером на м'ясокомбінаті. Померла в 1995 в Уссурійську, РФ.
- 2. Олена Яківна Покус (1923 - 2001), в заміжжі Боброва, після закінчення педагогічного інституту працювала вчителем. Померла в 2001 в Харкові.
- 3. Юрій Якович Покус (1926 - 1942), помер в окупації в 1942 р в с. Сомівка, Україна. Смерть наступила через знущання нацистів, підвісити його догори ногами за якусь провину.
Після смерті Ольги Олексіївни в 1932, Яків Захарович одружився вдруге в 1933 на Олександрі Григорівні Покус (Кривченкова) (1911), росіянка, домогосподарка. Його дітям вона стала мачухою. 1 березня 1938 заарештована і 27 липня 1938 засуджена до 10-ти років виправно-трудових таборів. Звільнилася в 1947 році. 28 квітня 1956 реабілітована за відсутністю складу злочину .
Після арешту Я. З. Покуса в 1938 і А. Г. Покус маленьких дітей Олену і Юрія відправили в дитбудинок, звідки їх забрала до себе с. Сомівка батько Я. З. Покуса - дід Захар Олександрович Покус, відчуваючи неймовірні позбавлення та тяготи як члени родини «ворога народу», а старшу Галину відвіз в Уссурійськ її майбутній чоловік Василь С. Яцук, де в 1939 у них народилася дочка Галина, яку вже в 1940 Я. З. Покус побачив в Москві і трохи поняньчити перед другим арештом.
У Я. З. Покуса виросли 2 внучки і 2 онука, є правнуки і прапраонуки. "Ми пам'ятаємо його славне минуле. З повагою, перша внучка Я. З. Покуса Галина Василівна Яцук (в заміжжі Королева), яка проживає в Уссурійську Приморського краю"
Мав племінника Покуса Івана Івановича, який служив в 1954-1974 начальником Управління МВС в Харківській області УРСР.
Нагороди
- Орден Червоного Прапора — Наказом РВСР № 52 від 1922 як наштабріг-123
- Орден Червоного Прапора — Наказом РВСР № 223 від 1922 як Комвойск
- Орден Червоної Зірки
Твори
- Покус Я. З. Штурм Волочаївка та Спаська. — М. : Воениздат, 1938.
Пам'ять
- Іменем Покуса Я. З. названі вулиці в Хабаровську, Спаську-Дальньому.
- В Уссурійську на будинку, в якому в 1934—1938 жив Яків Покус, встановлена меморіальна дошка.
Література
- Павло Іванович Батов. Сузір'я полководців: Слово про воєначальників радянської армії — далекосхідник. — Благовєщенськ : Хабаровське книжкове видавництво, 1972. — 586 с.
- Колектив авторів, гл. ред. С. С. Хромов. Громадянська війна та військова інтервенція в СРСР. — М. : Радянська енциклопедія, 1983. — 704 с.
- "З ГУЛАГу — в бій.
- "Розстріляна еліта РККА.
Примітки
- . Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 11 березня 2015.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 березня 2015.
- Жертви політичного терору в СРСР. Покус Олександра Григорівна[недоступне посилання з Май 2019]
- Черушев Н. С. 1937 год: Элита Красной Армии на Голгофе.
- Сборник лиц, награждённых орденом Красного Знамени и Почётным революционным оружием. — М., Воениздат, 1926.
- улица Покуса в Хабаровске
- Спасск-Дальний. Улица Покуса
Посилання
- Сайт РККА. Енциклопедія. Репресовані військовослужбовці Червоної армії. Комкор. п. 45. Покус Яків Захарович. [ 3 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Покус Яків Захарович (1894—1941) [ 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Покус Яків Захарович [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Покус Яків Захарович [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yakiv Zaharovich Pokus 27 listopada 1894 s Somivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya nini Zachepilivskij rajon Harkivska oblast Ukrayina 18 veresnya 1945 Ustvimlag Komi ARSR RRFSR SRSR ukrayinskij radyanskij voyenachalnik komdiv Borec proti UNR ta Getmanatu Yakiv Zaharovich PokusNarodzhennya 27 listopada 1894 1894 11 27 s Somivka Kostyantinogradskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya nini Zachepilivskij rajon Harkivska oblast Ukrayina Smert 18 veresnya 1945 1945 09 18 50 rokiv Ustvimlag Komi ARSR RRFSR SRSRPrinalezhnist Rosijska imperiya Dalekoshidna respublika SRSRRid vijsk pihotaOsvita dRoki sluzhbi 1914 1917 1918 1919 1919 1921 Dalekoshidna respublika 1921 1922 1922 1938Zvannya pidporuchik KomdivKomanduvannya rotoyu shtabom brigadi brigadoyu polkom shtabom brigadi brigadoyu Dalekoshidna respublika brigadoyu diviziyeyu diviziyeyu korpusomVijni bitvi Persha svitova vijna Gromadyanska vijna u Rosiyi Radyansko ukrayinska vijna Polsko radyanska vijna 1920Nagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pokus Budinok komdiva Pokusa v Ussurijsku Chlen VKP b z lyutogo 1919 Zhertva stalinskih represij ZhittyepisMolodi roki Narodivsya 27 listopada 1894 v seli Somivka Kostyantinogradskogo povitu Poltavskoyi guberniyi nini Zachepilivskij rajon Harkivska oblast Ukrayina v ukrayinskij selyanskij rodini Zakinchiv pochatkovu shkolu v Somivci ta vchitelsku seminariyu v Kostyantinogradi Pracyuvav uchitelem 2 klasnogo pochatkovogo uchilisha v seli Starovirivka Persha svitova vijna U 1914 prizvanij v rosijsku impersku armiyu Sluzhiv u Moskvi ryadovim U 1915 zakinchiv navchalnu komandu pri 193 mu zapasnomu bataljoni ta perevedenij v unter oficeri U veresni 1915 napravlenij v pislya zakinchennya priskorenogo kursu yakogo perevedenij u praporshiki Z lyutogo 1916 sluzhiv v Tomsku v 18 mu Sibirskomu zapasnomu polku na posadi molodshogo oficera potim komandira roti U lipni 1916 napravlenij na front Komanduvav rotoyu v boyah buv poranenij za bojovi zaslugi perevedenij u pidporuchiki Na pochatku 1917 sluzhiv u 611 mu Kungurskomu polku vidryadzhenij u Oraniyenbaum na kursi komandiriv kulemetnih komand pri Z bereznya 1917 molodshij oficer 1 go zapasnogo kulemetnogo polku v Oraniyenbaumi U skladi polku proti Timchasovogo uryadu Za uchast v antiuryadovomu vistupi Oficerska strilecka shkola i 1 j zapasnij kulemetnij polk bulo rozformovano U skladi 50 yi okremoyi kinno kulemetnoyi roti vidpravlenij na front spochatku v 37 j armijskij korpus 5 yi armiyi potim u 10 j armijskij korpus 9 yi armiyi Uchasnik boyiv u Karpatah do listopada 1917 Naprikinci 1917 demobilizovanij Ostannij chin v armiyi rosijskoyi imperiyi pidporuchik ostannya posada vibornij komandir roti Gromadyanska vijna Pislya demobilizaciyi povernuvsya na batkivshinu UNR pracyuvav sekretarem revkomu v Somivci uchitelem u seli Krutoyarivka U berezni kvitni 1918 Ukrayinu okupuvali Nimechchina i Avstro Ugorshina U chervni buv zaareshtovanij getmanskimi vlastyami za antiukrayinsku diyalnist Nezabarom vtik z pid areshtu perebuvav na nelegalnomu stanovishi potim brav aktivnu uchast u povstanskomu rusi Sformuvav partizanskij zagin nalagodiv zv yazok z pidpilnimi revkomami v Odesi Harkovi z mahnovcyami Perebuvayuchi v bezperervnih boyah z regulyarnimi chastinami germanskoyi armiyi buv nachalnikom revolyucijnogo partizanskogo shtabu partizanskih zagoniv Poltavskoyi ta Katerinoslavskoyi gubernij Naprikinci grudnya 1918 na choli partizanskogo z yednannya chiselnistyu do 11 000 osib vstupaye do lav Ukrayinskoyi radyanskoyi armiyi URSR z 1 po 28 lyutogo 1919 nachalnik shtabu 3 yi brigadi 2 yi Ukrayinskoyi strileckoyi diviziyi z 28 lyutogo po 21 bereznya nachalnik shtabu ta t v o komandira 2 yi Okremoyi brigadi z 15 kvitnya po 24 chervnya nachalnik shtabu 7 yi Ukrayinskoyi strileckoyi diviziyi z 24 chervnya po 6 lipnya 1919 komandir 1 yi brigadi 7 yi Ukrayinskoyi strileckoyi diviziyi Brav uchast u boyah z denikincyami Na pochatku serpnya 1919 buv poranenij u veresni 1919 znovu v stroyu Vlitku voseni 1920 na polskomu fronti U Chervonij armiyi komanduvav 3 m polkom Okremoyi Bashkirskoyi kavdiviziyi 9 07 8 08 1919 369 m polkom 41 yi strileckoyi diviziyi 16 09 17 10 1919 pomichnik nachalnika 18 10 1919 2 04 1920 i nachalnik shtabu 14 05 1920 1 01 1921 3 yi brigadi 41 yi strileckoyi diviziyi pomichnik komandira 3 o polku 41 yi Okremoyi strileckoyi brigadi 1 01 11 03 1921 nachalnik shtabu 41 yi brigadi 17 03 22 06 1921 t v o komandira 132 yi brigadi 22 06 18 07 1921 Z 1 listopada 1921 na Dalekomu Shodi v Dalekoshidnoyi respubliki komandir Zvedenoyi strileckoyi brigadi NRA lyutij 11 bereznya 1922 komanduvach Shidnim frontom NRA 11 03 4 05 1922 nachalnik Zvedenoyi strileckoyi diviziyi 4 05 13 07 1922 pomichnik nachalnika shtabu NRA lipen 6 10 1922 nachalnik 2 yi Priamurskoyi strileckoyi diviziyi 1922 U lyutomu 1922 keruvav v zhovtni 1922 Mizhvoyennij period U 1922 1925 pomichnik komandira 4 o strileckogo korpusu U 1925 1929 nachalnik 22 yi strileckoyi diviziyi U 1929 1938 pomichnik nachalnika upravlinnya Shtabu RSChA komendant ukriprajonu 101 Zabajkalskogo UR komandir 43 o strileckogo korpusu zastupnik komanduvacha marshala Blyuhera z oboronnogo budivnictva Stalinski represiyi 22 lyutogo 1938 zaareshtovanij zvilnenij 18 lyutogo 1940 Pislya zvilnennya starshij vikladach Vijskovoyi Akademiyi Generalnogo Shtabu U zhovtni 1940 komisar korpusu Prozhivav u Chiti Povtorno zaareshtovanij 3 zhovtnya 1940 po zvinuvachennyu u vijskovij zmovi Zasudzhenij 16 lipnya 1941 do 10 ti rokiv vipravno trudovih taboriv ta podalshoyi 5 richnoyi vtrati prav Pomer 18 veresnya 1945 v uv yaznenni Ustvimlag Komi ARSR Reabilitovanij u 1956 Sim yaBuv odruzhenij dvichi Persha druzhina Olga Oleksiyivna Pokus ukrayinka U comu shlyubi u nih narodilosya troye ditej 1 Galina Yakivna Pokus 1920 1995 v zamizhzhi Yacuk do vidhodu na pensiyu pracyuvala golovnim buhgalterom na m yasokombinati Pomerla v 1995 v Ussurijsku RF 2 Olena Yakivna Pokus 1923 2001 v zamizhzhi Bobrova pislya zakinchennya pedagogichnogo institutu pracyuvala vchitelem Pomerla v 2001 v Harkovi 3 Yurij Yakovich Pokus 1926 1942 pomer v okupaciyi v 1942 r v s Somivka Ukrayina Smert nastupila cherez znushannya nacistiv pidvisiti jogo dogori nogami za yakus provinu Pislya smerti Olgi Oleksiyivni v 1932 Yakiv Zaharovich odruzhivsya vdruge v 1933 na Oleksandri Grigorivni Pokus Krivchenkova 1911 rosiyanka domogospodarka Jogo dityam vona stala machuhoyu 1 bereznya 1938 zaareshtovana i 27 lipnya 1938 zasudzhena do 10 ti rokiv vipravno trudovih taboriv Zvilnilasya v 1947 roci 28 kvitnya 1956 reabilitovana za vidsutnistyu skladu zlochinu Pislya areshtu Ya Z Pokusa v 1938 i A G Pokus malenkih ditej Olenu i Yuriya vidpravili v ditbudinok zvidki yih zabrala do sebe s Somivka batko Ya Z Pokusa did Zahar Oleksandrovich Pokus vidchuvayuchi nejmovirni pozbavlennya ta tyagoti yak chleni rodini voroga narodu a starshu Galinu vidviz v Ussurijsk yiyi majbutnij cholovik Vasil S Yacuk de v 1939 u nih narodilasya dochka Galina yaku vzhe v 1940 Ya Z Pokus pobachiv v Moskvi i trohi ponyanchiti pered drugim areshtom U Ya Z Pokusa virosli 2 vnuchki i 2 onuka ye pravnuki i prapraonuki Mi pam yatayemo jogo slavne minule Z povagoyu persha vnuchka Ya Z Pokusa Galina Vasilivna Yacuk v zamizhzhi Koroleva yaka prozhivaye v Ussurijsku Primorskogo krayu Mav pleminnika Pokusa Ivana Ivanovicha yakij sluzhiv v 1954 1974 nachalnikom Upravlinnya MVS v Harkivskij oblasti URSR NagorodiOrden Chervonogo Prapora Nakazom RVSR 52 vid 1922 yak nashtabrig 123 Orden Chervonogo Prapora Nakazom RVSR 223 vid 1922 yak Komvojsk Orden Chervonoyi ZirkiTvoriPokus Ya Z Shturm Volochayivka ta Spaska M Voenizdat 1938 Pam yatImenem Pokusa Ya Z nazvani vulici v Habarovsku Spasku Dalnomu V Ussurijsku na budinku v yakomu v 1934 1938 zhiv Yakiv Pokus vstanovlena memorialna doshka LiteraturaPavlo Ivanovich Batov Suzir ya polkovodciv Slovo pro voyenachalnikiv radyanskoyi armiyi dalekoshidnik Blagovyeshensk Habarovske knizhkove vidavnictvo 1972 586 s Kolektiv avtoriv gl red S S Hromov Gromadyanska vijna ta vijskova intervenciya v SRSR M Radyanska enciklopediya 1983 704 s Z GULAGu v bij Rozstrilyana elita RKKA Primitki Arhiv originalu za 19 lyutogo 2012 Procitovano 11 bereznya 2015 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 11 bereznya 2015 Zhertvi politichnogo teroru v SRSR Pokus Oleksandra Grigorivna nedostupne posilannya z Maj 2019 Cherushev N S 1937 god Elita Krasnoj Armii na Golgofe Sbornik lic nagrazhdyonnyh ordenom Krasnogo Znameni i Pochyotnym revolyucionnym oruzhiem M Voenizdat 1926 ulica Pokusa v Habarovske Spassk Dalnij Ulica PokusaPosilannyaSajt RKKA Enciklopediya Represovani vijskovosluzhbovci Chervonoyi armiyi Komkor p 45 Pokus Yakiv Zaharovich 3 listopada 2012 u Wayback Machine Pokus Yakiv Zaharovich 1894 1941 18 lyutogo 2015 u Wayback Machine Pokus Yakiv Zaharovich 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine Pokus Yakiv Zaharovich 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine