Див також Покотилівка значення Покотилівка селище смт з 1938 року Харківського району Харківської області Розташоване за

Див. також: Покотилівка (значення)

Покотилівка — селище (смт з 1938 року) Харківського району Харківської області. Розташоване за 10 км від Харкова, колишній центр селищної ради, площа 513 гектарів, більше 10тис. мешканців.

селище Покотилівка
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський
Громада	Височанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63120030030077849
Основні дані
Засновано	1959
Площа	4,22 км²
Населення	▼ 9394 (01.01.2020)
Густота	2452,61 осіб/км²;
Поштовий індекс	62458
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°54′48″ пн. ш. 36°10′21″ сх. д. / 49.91333° пн. ш. 36.17250° сх. д. / 49.91333; 36.17250Координати: 49°54′48″ пн. ш. 36°10′21″ сх. д. / 49.91333° пн. ш. 36.17250° сх. д. / 49.91333; 36.17250
Висота над рівнем моря	103 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Покотилівка
До райцентру:
- залізницею:	10 км
- автошляхами:	10 км
До обл. центру:
- залізницею:	10 км
- автошляхами:	10 км

Селищна влада
Адреса	62458, смт Покотилівка, вул. Незалежності, 3
Голова селищної ради	Анатолій Миколайович Павленко
Карта
Покотилівка
Покотилівка

Покотилівка у Вікісховищі

Покотилівський ставок (10 км від Харкова)

Географічне розташування

Селище міського типу Покотилівка знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією і на протилежному березі розташоване місто Харків, нижче за течією примикає смт Бабаї. Через селище проходить залізниця, станції Покотилівка та Карачівка. Поруч проходить автомобільна дорога М18 (E105).

Назва

Стосовно походження назви існують дві версії. Перша — від українського прізвища «Покотило», друга — від нерівної місцевості, де будувалася станція.

Населення

2001 рік – 10350 осіб;

9394 (01.01.2020)

Історія

Поблизу Покотилівки, на березі річки Уда, на місці давньоруського міста Донець знаходиться важлива археологічна пам'ятка — Донецьке городище. Саме Донець був першим руським містом, якого досяг князь Ігор Святославич, втікаючи з половецького полону. Про це згадується у всесвітньовідомому «Слові о полку Ігоревім».

Наприкінці XIX століття виникло селище Карачівка, чия назва має пряме відношення до карачівців, що мешкали тут у період російсько-турецької війни. 1869 року поблизу пройшла лінія Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. У 80-90 роках XIX століття було збудовано залізничну платформу Карачівка, а неподалік від неї — станцію Покотилівка.

1959 року за рішенням Харківського облвиконкому Карачівка та Покотилівка були об'єднані під спільною назвою Покотилівка. До цього залізничне полотно було розподільчою смугою між двома сусідніми населеними пунктами.

У вересні 2012 року частина селища (вулиці Агрономічна, Вишнева, Молодіжна, Нова, Південна, Радгоспна; провулок Артема) була включена в межі міста Харкова.

Сьогодення

Коло селища є лісові масиви, сади, річка Уди, два ставки, магістраль Південної залізниці і Сімферопольська автотраса. На території Покотилівки розміщено поліклініку, станцію швидкої медичної допомоги, Харківську районну санітарно-епідеміологічну станцію, аптеку, дошкільний навчальний заклад, ліцей «Промінь», загальноосвітню школу І-ІІ ступенів № 2, станцію юних натуралістів, дві бібліотеки, відділення поштового зв'язку, ощадну касу, Харківський районний суд. Діють комунальне підприємство «Житлокомунсервіспослуга», газова дільниця, водопровідно-каналізаційна філія. З числа виробничих структур — Харківська державна лісовпорядна експедиція «Лісопроект» і лісництво, державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Харківлісозахист». Більшість населення працює або вчиться у Харкові.

У Покотилівці понад 20 багатоповерхових будинків, курсує маршрутне таксі до Харкова.

Розміщується Покотилівський Свято-Покровський монастир отців василіан.

Пам'ятки

У центральному сквері — упорядкована могила радянських воїнів, які загинули у 1943 році при визволенні Покотилівки від німецько-фашистських загарбників.

Поблизу у лісі знаходиться джерело, меморіальна дошка коло якого нагадує, що тут любив бувати український філософ і просвітитель Григорій Савич Сковорода — автор «Байок Харківських».

Донецьке городище — літописне давньоруське місто Донець VIII—XIII ст. н. е., яке згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком і куди, згідно з Іпатіївським літописом, втік з половецького полону князь Новгород-Сіверського князівства Ігор Святославич влітку 1185 або 1186 року.

Релігія

У селищі діє недавно відбудований православний Свято-Троїцький храм УПЦ МП.

Є громада УГКЦ, заснована 1994 року, котру очолює священик Онуфрій Ріпецький. Діє греко-католицький Свято-Покровський монастир отців Василіян.

З 2008 року у селищі діє чернечий дім (монастир) ордена Кармелітанок Босих Римсько-Католицької Церкви.

Згадки у мистецтві

В автобіографічній повісті «П'ятий кут» (1967) згадується, що герой жив улітку у Покотилівці до війни.

Постаті

Рижов Станіслав Анатолійович (1970—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Посилання

Прогноз погоди в смт. Покотилівка [ 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Офіційний сайт Покотилівської селищної ради [ 10 березня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» [Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.]
. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.
Меттер, И. Пятый угол. — М.: Текст, 2009. 224 с. , 978-5-9953-0027-4.

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[2] Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» [Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.]

[3] . Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.

[4] Меттер, И. Пятый угол. — М.: Текст, 2009. 224 с. , 978-5-9953-0027-4.