Пласка Земля

Пласка́ Земля́ — концепція, за якою Земля має форму площини або диска з арковою банею. Концепція пласкої Землі була присутня в космогонії та міфології багатьох народів давнини, зокрема, стародавніх єгиптян, вавилонян, в ранньому індуїзмі, буддизмі та . У результаті розвитку астрономії та географії в Стародавній Греції була залишена вченими, а кулястість Землі отримала переконливе наукове обґрунтування.

Мапа пласкої Землі Орландо Фергюсона 1893 року.

Фотографія вітрової електростанції (Торнтон-Банк) показує, як нижні частини більш віддалених вітряків поступово зникають за горизонтом, демонструючи округлість Землі.

Гравюра Фламмаріона, на якій зображено астронома, що досяг краю «пласкої землі», 1888

Емблема ООН містить полярне азимутальне еквідистантне зображення Землі.

Парадигму сферичної Землі розроблено в грецькій астрономії, починаючи з Піфагора (6 століття до н. е.), хоча більшість передсократівців усе ще вірили, що Земля пласка. Аристотель ствердив сферичнууге му Землі на емпіричних підставах близько 330 року до н. е., і знання про сферичну форму Землі відтоді поступово виходить за рамки елліністичного світу. Уявлення, що мали освічені європейці за часів Колумба, коли вважали, що Земля пласка, і його мандрівка, що знищила це переконання, зветься «Міф про пласку Землю». Британське історичне товариство 1945 року це уявлення поставило на друге місце серед 20 найпоширеніших помилок в історії. Хоча нині існує т. зв. (Товариство пласкої Землі), що й досі обстоює цю концепцію.

У сучасну епоху розповсюдження комунікаційних технологій та соціальних медіа-платформ, таких як YouTube, Facebook та Twitter, дали людям, відомим або маловідомим, платформу для поширення псевдонаукових ідей. У наш час^[] знову набула поширення гіпотеза пласкої Землі.^[]

Див. також

• Кулястість Землі

Джерела

• Continuation of Greek concept into Roman and medieval Christian thought: Reinhard Krüger: Materialien und Dokumente zur mittelalterlichen Erdkugeltheorie von der Spätantike bis zur Kolumbusfahrt (1492)
• Direct adoption of the Greek concept by Islam: Ragep, F. Jamil: «Astronomy», in: Krämer, Gudrun (ed.) et al.: Encyclopaedia of Islam, THREE, Brill 2010, without page numbers
• Direct adoption by India: D. Pingree: «History of Mathematical Astronomy in India», Dictionary of Scientific Biography, Vol. 15 (1978), pp. 533−633 (554f.); Glick, Thomas F., Livesey, Steven John, Wallis, Faith (eds.): «Medieval Science, Technology, and Medicine: An Encyclopedia», Routledge, New York 2005, , p. 463
• Adoption by China via European science: Jean-Claude Martzloff, «Space and Time in Chinese Texts of Astronomy and of Mathematical Astronomy in the Seventeenth and Eighteenth Centuries», Chinese Science 11 (1993—1994): 66-92 (69) and Christopher Cullen, «A Chinese Eratosthenes of the Flat Earth: A Study of a Fragment of Cosmology in Huai Nan tzu 淮 南 子», Bulletin of the School of Oriental and African Studies, Vol. 39, No. 1 (1976), pp. 106—127 (107)
• Russell, Jeffrey B.. The Myth of the Flat Earth. American Scientific Affiliation. Приступљено на дан 14. 3. 2007.
• Members of the Historical Association (1945). Common errors in history, General Series, G.1, London: P.S. King & Staples for the Historical Association., pp.4–5. The Historical Association published a second list of 17 other common errors in 1947.