Печера Крубера Вороняча абх Ӡоу Аҳаҧы груз კრუბერის გამოქვაბული печера глибина якої 2196 м на серпень 2012 р Попередній

Печера Крубера, Вороняча (абх. Ӡоу Аҳаҧы; груз. კრუბერის გამოქვაბული) — печера глибина якої 2196 м (на серпень 2012 р.). Попередній рекорд становив 2191 м (26 серпня 2007 р.). Розташована в гірському масиві Арабіка (Абхазія).

Печера Крубера
абх. Ӡоу Аҳаҧы груз. კრუბერის გამოქვაბული
Схема печерних ходів
Характеристики
Тип	карстова
Гірські породи	вапняк
Довжина	16 058 м
Глибина	2199 м
Висота н. р. м.	2320 м
Кількість входів	5
Дослідження
Рік відкриття	1960
Категорія складності	5Б
Розташування
43°24′35″ пн. ш. 40°21′44″ сх. д. / 43.40972222224977628° пн. ш. 40.36222222224977685° сх. д.
Країна	Грузія
Регіон	Абхазія
Місцевість	Бзибський хребет
Карти розташування

Печера Крубера у Вікісховищі

Опис

Вхід у печеру розташований на висоті близько 2250 м над рівнем моря в урочищі . Карстова печера субвертикального типу, являє собою низку колодязів, з'єднаних між собою перелазами і галереями. Найглибші схили: 115, 110, 152 м. На глибині 200 м печера розгалужується на дві головні гілки: Некуйбишевська (на 2010 рік глибина 1697 м) і Основну галузку (глибина 2191 м). Починаючи з глибини 1300 м, основна гілка розгалужується на безліч інших гілок. Поблизу донної частини відомо більше 8 сифонів (розташовані на глибинах від 1400 до 2144 м). Печера розташована в вапняковій товщі, причому донна частина від глибини 1600 м закладена у вапняках чорного кольору. Водами печери Крубера-Вороняча живиться найкоротша річка в світі — Репруа.

Історія дослідження

Печеру відкрили і вперше дослідили до глибини 95 м грузинські спелеологи (керівник Л. І. Маруашвілі) в 1960 році. Тоді ж отримала свою першу назву: печера Крубера, на честь російського вченого- карстознавця

Забуту печеру вдруге дослідили (вже до глибини 210 м) красноярські спелеологи в 1968 році. Вони використовували назву печери: Сибірська.

У 1982—1987 роках про печеру знову згадали. Цього разу її досліджували київські спелеологи до глибини 340 м. З'явилося третя назва: печера Вороняча. Після абхазо-грузинської війни 1992—1993 років республіка опинилася відрізаною від вільного відвідування спелеологами. Роботи поновилися в серпні 1999 року, коли кияни за одну експедицію дійшли до глибини 700 м. У серпні-вересні 2000 року та ж команда досягла глибини 1410 м. У січні 2001 року експедиція (УСА), за участю московських спелеологів поставила рекорд світу, досягнувши позначки 1710 м. На цьому гілка закінчилася непрохідним завалом. У серпні 2003 команда проникла через четвертий сифон у бічну гілку й зупинилася на глибині 1680 м з вільним продовженням. У липні 2004 року та ж команда в тій самій гілці поставила новий рекорд світу — 1775 м. У серпні того ж року експедиція УСА досліджувала ще одну гілку. І знову рекорд світу — 1840 м. Через два місяці, в жовтні 2004 року УСА організувала нову експедицію. 19 жовтня вперше в історії спелеології подолано 2-кілометровий рубіж — 2080 м.

У 2005 році в рамках чергової експедиції УСА для уточнення глибини печери було проведено (до глибини 1200 м).

Серія наступних експедицій команд Cavex і УСА, що змагалися між собою, займалася пронирюванням донних сифонів, кілька разів збільшуючи глибину печери. Нинішній рекорд (2197 м, 8 серпня 2012 р.) належить спелеологу Геннадію Самохіну (УСА, Крим, м. Сімферополь).

Першою жінкою, що досягла глибини 2140 м, стала Сауле Панкене з Литви.

Примітки

Сообщение в спелеорассылку CML#13657 [ 9 січня 2014 у Wayback Machine.], Ю.Касьян от лица команды УСА, 10.09.2012.
Сообщение в спелеорассылку CML#10138, Ю.Касьян от лица команды УСА, 20.09.2007.
Кравчук П. А. . — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — . , с. 280—281
Сообщение в спелеорассылку CML#11935 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Ю.Касьян от лица команды УСА, 12.09.2010.
Розріз-розгортка п. Крубера-Вороняча [ 2012-10-16 у Wayback Machine.], compiled by A.Klimchouk
До історії дослідження шахти Крубера [ 26 вересня 2012 у Wayback Machine.], В. Н. Дублянський, 2004.
Методика гідронівелірованія надглибоких печер на прикладі п. Вороняча (Крубера) [ 25 вересня 2012 у Wayback Machine.], А. Дегтярьов, Е. Снетков, А. Гур'янов.

Посилання

К истории исследования шахты Крубера [ 26 вересня 2012 у Wayback Machine.], В. М. Дублянський, 2004.
2080 — идеи [ 26 вересня 2012 у Wayback Machine.], В. М. Дублянський, 2004.
К вопросу о глубине пещеры Крубера [ 25 вересня 2012 у Wayback Machine.], А. Б. Климчук, , № 3(29), 2005.
Глубочайшая пещера на Арабике и эволюция Черного моря [ 10 січня 2012 у Wayback Machine.], А. Б. Климчук, , № 2(31), 2006, с. 33-36.

Фотографії

Фотографии экспедиции УСА '2004 [ 2 листопада 2011 у Wayback Machine.], блог Виталия Зорина.
Фотографии Крубера 2007, УСА [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
, команды CaveX

Відео

Новий рекорд: 2106 м.
, прикл. фильм/документалистика, 2005, режиссер: Александр Славин, Алексей Романов. В ролях: команда cavex.

[cml#13657-1] Сообщение в спелеорассылку CML#13657 [ 9 січня 2014 у Wayback Machine.], Ю.Касьян от лица команды УСА, 10.09.2012.

[cml#10138-2] Сообщение в спелеорассылку CML#10138, Ю.Касьян от лица команды УСА, 20.09.2007.

[:0-3] Кравчук П. А. . — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — . , с. 280—281

[4] Сообщение в спелеорассылку CML#11935 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Ю.Касьян от лица команды УСА, 12.09.2010.

[5] Розріз-розгортка п. Крубера-Вороняча [ 2012-10-16 у Wayback Machine.], compiled by A.Klimchouk

[6] До історії дослідження шахти Крубера [ 26 вересня 2012 у Wayback Machine.], В. Н. Дублянський, 2004.

[7] Методика гідронівелірованія надглибоких печер на прикладі п. Вороняча (Крубера) [ 25 вересня 2012 у Wayback Machine.], А. Дегтярьов, Е. Снетков, А. Гур'янов.