Пець Роман Васильович

Роман Васильович Пець (нар. 21 червня 1969, Харків, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник.

Роман Пець
Особисті дані
Повне ім'я	Роман Васильович Пець
Народження	21 червня 1969(1969-06-21) (54 роки)
	Харків, УРСР
Зріст	190 см
Вага	82 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
1984—1986	УФК Харків
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1986—1987 «Маяк» (Х) 44 (0) 1987—1988 СКА (Чита) ? (?) 1989 «Маяк» (Х) 35 (0) 1990—1993 / «Металіст» (Х) 81 (2) 1993—1996 «Маккабі» (Х) 54 (1) 1996—1997 «Хапоель» (Ц-Х) 42 (0) 1997—1998 «Чорноморець» (О) 24 (0) 1998—2004 «Металіст» (Х) 119 (6) 1998—2003 →  «Металіст-2» (Х) 16 (1)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Роман Пець, уродженець Харкова, розпочав заняття футболом у 1977 році в шкільному клубі «Алмаз». Його першим тренером став Володимир Виноградов. У 15 років вступив до Харківського училищf фізичної культури 1 (де в одній групі з ним займався Андрій Канчельскіс). Спочатку з нього планували зробити нападника, але на цій позиції його успіхи не вражали, і його перевели в захист. Після закінчення училища в 1986 році був включений до складу місцевого клубу «Маяк», який виступав у другій лізі чемпіонату СРСР. Після першого сезону був мобілізований в армію, під час служби деякий час виступав за аматорський клуб СКА (Чита). Після закінчення служби повернувся в «Маяк», а в 1989 році був запрошений Леонідом Ткаченко в «Металіст», який виступав у вищому дивізіоні чемпіонату СРСР.

У перший сезон в «Металісті» Пець в основному виступав за дублерів, але вже з 1990 року постійно входив до основного складу. У 1992 році він дійшов з «Металістом» до фіналу Кубка України, де харків'яни програли з мінімальним рахунком одеському «Чорноморцю».

У 1993 році, після завершення другого чемпіонату України, Пеця й Сергія Кандаурова придбав у «Металіста» ізраїльський клуб «Маккабі» (Хайфа), де вже грав ще один українець Іван Гецко. Утрьох українські легіонери, за спогадами самого Пеця, «закривали» ключові позиції в центрі оборони, півзахисті й нападі. Попри те, що Пець не був швидкісним гравцем, він грав розумно, передбачаючи дії суперників й опиняючись в потрібний час у потрібному місці. У свій перший сезон з «Маккабі» Пець став чемпіоном Ізраїлю, зігравши ключову роль в успіху команди. Окрім цього, з ізраїльським клубом він взяв участь в розіграші Кубка володарів кубків і обіграв з ним московський «Торпедо», забивши другий з трьох м'ячів у ворота російського клубу в домашньому матчі. Після цього «Маккабі» зустрічався з італійською «Пармою» та за участю Пеця здобув перемогу в гостях, програвши тільки в серії пенальті. Наприкінці сезону в матчі з тель-авівським «Маккабі» гравець суперників Меїр Меліка зламав Роману ногу (сам Пець вважав, що це було зроблено навмисно), і повернувся в стрій він лише через півроку. Проте за залишок сезону 1994/95 років він встиг стати з командою володарем Кубка Ізраїлю. Після двох з половиною сезонів у Хайфі його позичили в холонський «Цафрірім», де він грав до 1997 року.

Повернувшись в 1997 році в Україну, Пець провів рік у «Чорноморці», куди його запросив колишній гравець «Металіста», а в той час тренер одеситів Леонід Буряк. Вдало провівши осінню частину сезону, команда закінчувала його з важкими фінансовими проблемами і без тренера, вибувши за його підсумками з вищої української ліги. Проте до цього моменту у вищу лігу повернувся «Металіст», звідки Пецю надійшла нова пропозиція. У «Металісті» він залишався після цього до самого кінця ігрової кар'єри в 2004 році, зігравши за цей час понад сто матчів за цей клуб і забивши шість м'ячів, в тому числі два в день свого 30-річчя в ворота львівських «Карпат».

Кар'єра тренера

Після закінчення активних виступів у 2004 році Пець став спортивним директором ДЮСШОР «Металіста». Уже того ж року він отримав пропозицію від Геннадія Литовченка приєднатися до тренерського складу нового клубу «Харків» і, прийнявши цю пропозицію, чотири сезони тренував молодіжний склад команди. З 2008 року він очолив футбольну школу харківського клубу «Арсенал».

Досягнення

• Кубок України
  • Фіналіст (1): 1992

• Перша ліга чемпіонату України
  • Срібний призер (1): 2004

• Прем'єр-ліга
  • Чемпіон (1): 1994
  • Срібний призер (2): 1995, 1996

• Кубок Ізраїлю
  • Володар (1): 1995

Примітки

1. Роман Пець [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті клубу «Маккабі» (Хайфа) (івр.)
2. ЛЕГЕНДА ХАРКІВСЬКОЇ «МЕТАЛІСТА» 90Х ГГ. - РОМАН ПЕЦЬ. Гол. 19 січня 2004 року. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 1 червня 2012.
3. Протокол фінального матчу Кубка України 1992 року [ 24 липня 2017 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Федерації футболу України
4. Роман Пець: «З Одеси не хотілося їхати». Odessa-sport.info. 29 жовтня 2009 року. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 1 червня 2012.
5. . Український футбол. 13 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 1 червня 2012.

Посилання

• Пець Роман Васильович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
• Профіль гравця на сайті worldfootball.net
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця [ 3 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті metalist-kh-stat.net.ua
• Профіль гравця [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті legioner.kulichki.com
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• ЛЕГЕНДА ХАРКІВСЬКОЇ «МЕТАЛІСТА» 90Х ГГ. - РОМАН ПЕЦЬ [Архівовано 23 вересня 2012 у WebCite]
• РОМАН ПЕЦЬ: "ПОКИ В "МЕТАЛІСТ" НЕ КЛИЧУТЬ" [ 24 серпня 2017 у Wayback Machine.]