Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро́ Арка́дійович Столи́пін (рос. Пётр Аркадьевич Столыпин; 14 квітня 1862, м. Дрезден — 18 вересня 1911, м. Київ) — російський державний діяч, у 1909—1911. Столипін проводив жорстку політику на укріплення самодержавства, розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. Розпочав аграрну реформу, що не була доведена до кінця. Правління Столипіна відзначалось жорстокими репресіями, в цей час виникли поняття , «столипінська краватка» та «столипінський вагон». На Столипіна було здійснено 11 замахів. Під час останнього, здійсненого у Києві анархістом Дмитром Богровим, він був смертельно поранений.
| Петро Столипін | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Пётр Аркадьевич Столыпин | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народився | 14 квітня 1862 Дрезден, нині Німеччина | |||||||||||
| Помер | 5 вересня 1911(49 років) Київ ·вбивство | |||||||||||
| Поховання | Києво-Печерська лавра | |||||||||||
| Країна |  Російська імперія | |||||||||||
| Діяльність | політик, державний діяч | |||||||||||
| Alma mater | Санкт-Петербурзький університет | |||||||||||
| Знання мов | російська[2][3] | |||||||||||
| Посада | ||||||||||||
| Попередник | Іван Логінович Горемикін | |||||||||||
| Наступник | Володимир Миколайович Коковцов | |||||||||||
| Конфесія | православ'я | |||||||||||
| Рід | ||||||||||||
| Батько | Аркадій Дмитрович Столипін | |||||||||||
| Мати | Наталія Михайлівна Горчакова | |||||||||||
| Брати, сестри | d | |||||||||||
| У шлюбі з | Ольга Борисівна Нейдгардт | |||||||||||
| Діти | Аркадій, Марія, Наталія, Олена, Ольга, Олександра | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
 | ||||||||||||
| ||||||||||||
Життєпис
Походив з дворянського роду. Народився 2 (14) квітня 1862 у столиці Саксонії Дрездені, куди їздила до рідних його мати. Через півтора місяці - 24 травня - був охрещений у дрезденській православній церкві.
Одна з п'яти сестер діда Петра Столипіна була дружиною Михайла Василійовича Арсеньєва. Їхня дочка Марія стала матір'ю Михайла Лермонтова. Виходячи з цього, Петро Аркадійович був троюрідним братом Лермонтову.
Батько майбутнього реформатора, генерал артилерії , відзначився під час російсько-турецької війни 1877-1878 років, під кінець якої був призначений губернатором Східної Румелії та . Матір'ю Петра Столипіна була Наталя Михайлівна Горчакова, чий рід начебто походить від Рюрика.
Дитинство провів спочатку в садибі Середниково Московської губернії, а потім у маєтку Ковенської губернії. Також сім'я виїздила у Швейцарію.
У 1874 12-річний Петро був зарахований до другого класу Віленської гімназії, де провчився до шостого класу.
У вересні 1879 9-й армійський корпус під командуванням батька був повернений із Болгарії до міста Орел. Петро та його молодший брат Олександр були переведені до Орловської чоловічої гімназії. Петра зарахували до сьомого класу.
3 червня 1881 19-річний Петро закінчив і отримав атестат зрілості.
31 серпня 1881 поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1884.
Служив у Міністерстві внутрішніх справ. З 1902 — гродненський губернатор. У 1903—1906 — губернатор Саратовської губернії.
У квітні 1906 призначений міністром внутрішніх справ, а в липні 1906 — головою Ради Міністрів. Швидка службова кар'єра Столипіна була, значною мірою, пов'язана з його ораторськими здібностями, численними виступами в Думі, проєктами реформування країни.
Політична діяльність
На своїх посадах проводив жорстку послідовну політику як проти радикальних революціонерів так і проти лібералів будь-якого ґатунку. За його наказом війська й поліція жорстоко карали учасників селянських заворушень, до в'язниць у великій кількості кидали студентів і старшокласників-гімназистів, помічених в антиурядовій діяльності, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року політичні свободи було всіляко обмежувано. Столипін дав пряму директиву губернаторам: «Менше заарештовувати, більше стріляти… Переконування облиште, дійте вогнем…». За таку антинародну політику у серпні 1906 на Столипіна вчинено замах (загинуло 27 осіб). У відповідь він домігся запровадження військово-польових судів — без адвокатів, без можливості подати апеляцію — із правом винесення та виконання впродовж 24 годин смертних вироків. Протягом 1907—1909 років військово-польові суди ухвалили понад 5 тис. смертних вироків. На початок 1908-го у в'язницях перебувало понад 200 тис. політичних в'язнів, приблизно таку ж кількість заслали у «віддалені місця імперії»
У червні 1907 уряд на чолі з Столипіним та за підтримки імператора Миколи II розпустив II Державну Думу і опублікував новий закон про вибори, який забезпечив повну перевагу у III Думі великих землевласників та підприємців і значно обмежив представництво національних окраїн. За законом 1 % населення імперії обирав майже дві третини виборників, котрі, своєю чергою, голосували за депутатів Думи. Повністю були позбавлені представництва в Думі 10 областей і губерній азійської частини Росії, Кавказу надавалось 10 місць замість 29. Такий виборчий закон забезпечив у III Думі «великоросам» 77 % місць і вона стала «істинно російською». Столипін був ініціатором обмеження автономії Фінляндії, натхненником створення націоналістичних російських організацій, у тому числі Всеросійського національного союзу, основною метою якого було сприяння «пануванню російської народності».
Аграрна реформа
Офіційно земельну реформу трактували як вибір між селянином-неробою і селянином-хазяїном на користь останнього. «Міцні та сильні» мали стати повноправними власниками і, звільнившись від опіки общини, залишити далеко позаду «убогих та нероб», утримання яких за рахунок найкращих господарів гальмувало розвиток сільського господарства. А вивільнена на селі робоча сила, за задумом Столипіна, повинна була «перекочувати» у промисловість, забезпечивши цим її прискорене зростання. Водночас фактично недоторканними мусили залишитися поміщицькі маєтності незалежно від їхньої товарної продуктивності. Усі селяни одержали право виходу з общини, але реально ним могли скористатися передусім заможні, які багатіли ще дужче (оскільки надлишкові ґрунти, які вони обробляли, можна було викупити зі спільного володіння за цінами 1861 року, тоді як ринкова ціна землі відтоді зросла в кілька разів). Передану Селянському банкові частину державних наділів — з офіційною метою послаблення «земельної тісноти» — також придбавали головним чином найзаможніші господарі.
Загалом за десятиліття реформи (яка тривала аж до повалення самодержавства у березні 1917 року) тільки 10 % селян Російської імперії вийшли з общини й закріпили свої ґрунти за собою як приватну власність (15 % усієї орної землі). В українських губерніях, де общинний устрій був штучно насаджений російськими поміщиками під час закріпачення селян, реформа йшла куди успішніше: так, на Правобережжі станом на 1913 рік дві третини селянських ґрунтів уже перебували у приватній власності. Але поруч із селянською так само існувала панська земля, і значна кількість людей змушена була наймитувати у великих латифундіях.
Важливою складовою земельної реформи Столипін вважав організоване державою масове переселення хліборобів із європейської частини імперії до Сибіру, Центральної Азії та далекосхідних регіонів. До початку Першої світової війни приблизно 3,5 млн селян, продавши господарство, зірвалися з місця, та аж ніяк не всі з тих чи тих причин прижились у нових краях: близько мільйона з них повернулося назад, але вже без грошей і надій. Для України ці цифри ще більш разючі: переселенцями стали понад мільйон її селян, проте невдовзі 70 % із них знову з'явились у рідних місцях, приречені наймитувати й жебракувати. Що ж стосується Селянського банку, покликаного стати промотором реформ, то високі ціни на землю, яку він продавав, і великі відсотки, що їх накладали на позичальників, спричиняли розорення багатьох власників-хуторян.
Отож, у підсумку аграрна реформа за Столипіним мала наслідком передусім стрімке розшарування селянства, появу на селі значної кількості люмпен-пролетарів, різке зростання ненависті до поміщиків. Це створило підґрунтя для створення революційних організацій, які заручилися підтримкою не тільки люмпенів, а й великою частиною «справних» господарів, які потерпали від малоземелля.
Політика проти інородців
Основну загрозу «російській православній цивілізації» Столипін вбачав у національному відродженні поневолених Росією народів. Тому він виступив ініціатором істотного обмеження автономії Фінляндії, а в січні 1910 року видав циркуляр із забороною реєстрації товариств та видавництв так званих інородців. Згодом в окремій інструкції Столипін роз'яснив губернаторам, що той документ стосується геть усіх товариств «інородницьких, зокрема й українських та єврейських, незалежно від їхніх цілей».
Народи іноді забувають про свої національні коріння, але такі народи гинуть, вони перетворюються в багно, на якому проростають та міцніють інші, сильніші народи.
Переслідуючи українську мову і культуру, Столипін розсилав свої циркуляри, в яких наказував боротися з «ідеєю відродження старої України і устрою на національно-територіальних засадах». За словами Дмитра Дорошенка, Столипін весь час підозрював українців у намірах сепаратизму і, щоб викорінити сам український дух, заборонив публічний вжиток української мови. На цій підставі по всій імперії влада закривала українські організації та газети, забороняла продаж книжок, проведення концертів та вечорів українською мовою. У березні 1911 року уряд Столипіна не дозволив відзначення 50-ліття від смерті Тараса Шевченка. А приїхавши до Києва, — за кілька днів до своєї загибелі, — прем'єр Росії заявив: допоки він живий, пам'ятника Шевченкові у «матері міст руських» не буде. І водночас схвально відгукнувся про місцеві чорносотенні організації, про їхню мету й діяльність.
Вбивство та місце поховання
У вересні 1911 року Столипін був убитий в Київському оперному театрі таємним агентом поліції, есером Дмитром Богровим.
Похований поблизу Трапезного храму Києво-Печерської лаври.
8 лютого 2024 року в інтерв’ю ТСН директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко запропонував внести рештки Столипіна до обмінного фонду як на полонених вояків ЗСУ, так і на тіла померлих і похованих на території сучасної РФ українських культурних та історичних діячів. ,
Родина
Дружина: Ольга Борисівни Нейдгардт. Діти:
- Марія,
- Наталя,
- Олена (1893—1985) — дружина Володимира Олексійовича Щербатова(16.02.1880 — 15.01.1920), син княгині Марії Щербатової, розстріляний в Немирові. Після вбивства чоловіка покинула Росію і 29.04.1923 вступила в другий шлюб з князем Вадимом Григоровичем Волконським (05.06.1895 — 23.10.1973),
- Ольга (1897—1920) — розстріляна разом з княгинею Щербатовою в Немирові,
- Олександра (1898—1987),
- Аркадій Столипін (1903—1990) — єдиний син, з 1920 року жив в еміграції, французький письменник і публіцист російського походження. Займався російською і французькою журналістикою. Помер в Парижі.
Примітки
- Stolypin, Peter Arcadevich // The Enciclopædia Britannica — 12 — London, NYC: 1922. — Vol. XXXII Pacific Ocean Islands to Zuloaga. — P. 578.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- Сергій Грабовський. «Великий реформатор» без міфів
- (5 травня 1908; Промова Столипіна про Фінляндію)
- В'ячеслав Кириленко. «Боже, Царя храни?»
- Дорошенко Д. І. Нарис історії України. — Львів: Світ, 1991. — С. 549. .
- Олександра Мандровська. Заперечував українську державу: останки Столипіна хочуть внести до обмінного фонду з РФ - FOCUS.UA, 11 лютого 2024
- Тетяна Асадчева. Рештки Столипіна можуть обміняти на українських військових — «Вечірній Київ», 12 лютого 2024
Джерела та література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Pyotr Stolypin |
- Волковинський В. М., Хоптяр Ю. А. Столипін Петро Аркадійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 858. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Машкін О. П. А. Столипін та Україна // Український історичний журнал. — Київ, 2012. — № 2. — С. 73—97.
- Салтан А. Н. Убийство Столыпина: заказ или заговор спецслужб? [Электронный ресурс]. — Режим доступа к статье: . — Заглавие с экрана. — 3.10.16.
- Conroy M.S. (1976). Peter Arkadʹevich Stolypin: Practical Politics in Late Tsarist Russia. — Westview Press, (Boulder), 1976. — .
Література
- Ю. Поліщук. Столипін Петро Аркадійович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.689
Посилання
- Столипін П. А. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .
- Столипін Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1847. — 1000 екз.
- Міф Столипіна: химерний і небезпечний / Сергій Грабовський
- Сергій Грабовський. «Великий реформатор» без міфів
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Arka dijovich Stoli pin ros Pyotr Arkadevich Stolypin 14 kvitnya 1862 18620414 m Drezden 18 veresnya 1911 m Kiyiv rosijskij derzhavnij diyach u 1909 1911 Stolipin provodiv zhorstku politiku na ukriplennya samoderzhavstva rozpustiv Dumu uviv vijskovo polovi sudi obmezhuvav politichni svobodi Buduchi rosijskim nacionalistom viv borotbu z nacionalnimi avtonomiyami Rozpochav agrarnu reformu sho ne bula dovedena do kincya Pravlinnya Stolipina vidznachalos zhorstokimi represiyami v cej chas vinikli ponyattya stolipinska kravatka ta stolipinskij vagon Na Stolipina bulo zdijsneno 11 zamahiv Pid chas ostannogo zdijsnenogo u Kiyevi anarhistom Dmitrom Bogrovim vin buv smertelno poranenij Petro Stolipinros Pyotr Arkadevich StolypinNarodivsya14 kvitnya 1862 1862 04 14 Drezden nini NimechchinaPomer5 veresnya 1911 1911 09 05 49 rokiv Kiyiv vbivstvoPohovannyaKiyevo Pecherska lavraKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistpolitik derzhavnij diyachAlma materSankt Peterburzkij universitetZnannya movrosijska 2 3 PosadaPoperednikIvan Loginovich GoremikinNastupnikVolodimir Mikolajovich KokovcovKonfesiyapravoslav yaRidBatkoArkadij Dmitrovich StolipinMatiNataliya Mihajlivna GorchakovaBrati sestridU shlyubi zOlga Borisivna NejdgardtDitiArkadij Mariya Nataliya Olena Olga OleksandraNagorodiOrden Svyatogo Volodimira 3 stupenyaOrden Svyatogo Oleksandra NevskogoOrden Bilogo Orla Rosijska Imperiya Orden Svyatoyi Anni 1 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatogo Olafa kavaler Orden knyazya Danila IGerb Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stolipin ZhittyepisPohodiv z dvoryanskogo rodu Narodivsya 2 14 kvitnya 1862 u stolici Saksoniyi Drezdeni kudi yizdila do ridnih jogo mati Cherez pivtora misyaci 24 travnya buv ohreshenij u drezdenskij pravoslavnij cerkvi Odna z p yati sester dida Petra Stolipina bula druzhinoyu Mihajla Vasilijovicha Arsenyeva Yihnya dochka Mariya stala matir yu Mihajla Lermontova Vihodyachi z cogo Petro Arkadijovich buv troyuridnim bratom Lermontovu Batko majbutnogo reformatora general artileriyi vidznachivsya pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 rokiv pid kinec yakoyi buv priznachenij gubernatorom Shidnoyi Rumeliyi ta Matir yu Petra Stolipina bula Natalya Mihajlivna Gorchakova chij rid nachebto pohodit vid Ryurika Ditinstvo proviv spochatku v sadibi Serednikovo Moskovskoyi guberniyi a potim u mayetku Kovenskoyi guberniyi Takozh sim ya viyizdila u Shvejcariyu U 1874 12 richnij Petro buv zarahovanij do drugogo klasu Vilenskoyi gimnaziyi de provchivsya do shostogo klasu U veresni 1879 9 j armijskij korpus pid komanduvannyam batka buv povernenij iz Bolgariyi do mista Orel Petro ta jogo molodshij brat Oleksandr buli perevedeni do Orlovskoyi cholovichoyi gimnaziyi Petra zarahuvali do somogo klasu 3 chervnya 1881 19 richnij Petro zakinchiv i otrimav atestat zrilosti 31 serpnya 1881 postupiv na prirodniche viddilennya fiziko matematichnogo fakultetu Sankt Peterburzkogo universitetu yakij zakinchiv u 1884 Sluzhiv u Ministerstvi vnutrishnih sprav Z 1902 grodnenskij gubernator U 1903 1906 gubernator Saratovskoyi guberniyi U kvitni 1906 priznachenij ministrom vnutrishnih sprav a v lipni 1906 golovoyu Radi Ministriv Shvidka sluzhbova kar yera Stolipina bula znachnoyu miroyu pov yazana z jogo oratorskimi zdibnostyami chislennimi vistupami v Dumi proyektami reformuvannya krayini Politichna diyalnistMogila Petra Stolipina v Kiyevo Pecherskij lavriKiyivskij opernij teatr de Stolipin buv ubitijPam yatnik Petru Stolipinu vstanovlenij bilya miskoyi dumi Kiyeva pislya jogo vbivstva Znesenij pid chas Ukrayinskoyi revolyuciyi v 1917 Na svoyih posadah provodiv zhorstku poslidovnu politiku yak proti radikalnih revolyucioneriv tak i proti liberaliv bud yakogo gatunku Za jogo nakazom vijska j policiya zhorstoko karali uchasnikiv selyanskih zavorushen do v yaznic u velikij kilkosti kidali studentiv i starshoklasnikiv gimnazistiv pomichenih v antiuryadovij diyalnosti progolosheni carskim manifestom vid 17 zhovtnya 1905 roku politichni svobodi bulo vsilyako obmezhuvano Stolipin dav pryamu direktivu gubernatoram Menshe zaareshtovuvati bilshe strilyati Perekonuvannya oblishte dijte vognem Za taku antinarodnu politiku u serpni 1906 na Stolipina vchineno zamah zaginulo 27 osib U vidpovid vin domigsya zaprovadzhennya vijskovo polovih sudiv bez advokativ bez mozhlivosti podati apelyaciyu iz pravom vinesennya ta vikonannya vprodovzh 24 godin smertnih virokiv Protyagom 1907 1909 rokiv vijskovo polovi sudi uhvalili ponad 5 tis smertnih virokiv Na pochatok 1908 go u v yaznicyah perebuvalo ponad 200 tis politichnih v yazniv priblizno taku zh kilkist zaslali u viddaleni miscya imperiyi U chervni 1907 uryad na choli z Stolipinim ta za pidtrimki imperatora Mikoli II rozpustiv II Derzhavnu Dumu i opublikuvav novij zakon pro vibori yakij zabezpechiv povnu perevagu u III Dumi velikih zemlevlasnikiv ta pidpriyemciv i znachno obmezhiv predstavnictvo nacionalnih okrayin Za zakonom 1 naselennya imperiyi obirav majzhe dvi tretini vibornikiv kotri svoyeyu chergoyu golosuvali za deputativ Dumi Povnistyu buli pozbavleni predstavnictva v Dumi 10 oblastej i gubernij azijskoyi chastini Rosiyi Kavkazu nadavalos 10 misc zamist 29 Takij viborchij zakon zabezpechiv u III Dumi velikorosam 77 misc i vona stala istinno rosijskoyu Stolipin buv iniciatorom obmezhennya avtonomiyi Finlyandiyi nathnennikom stvorennya nacionalistichnih rosijskih organizacij u tomu chisli Vserosijskogo nacionalnogo soyuzu osnovnoyu metoyu yakogo bulo spriyannya panuvannyu rosijskoyi narodnosti Agrarna reformaDokladnishe Stolipinska reforma Oficijno zemelnu reformu traktuvali yak vibir mizh selyaninom neroboyu i selyaninom hazyayinom na korist ostannogo Micni ta silni mali stati povnopravnimi vlasnikami i zvilnivshis vid opiki obshini zalishiti daleko pozadu ubogih ta nerob utrimannya yakih za rahunok najkrashih gospodariv galmuvalo rozvitok silskogo gospodarstva A vivilnena na seli robocha sila za zadumom Stolipina povinna bula perekochuvati u promislovist zabezpechivshi cim yiyi priskorene zrostannya Vodnochas faktichno nedotorkannimi musili zalishitisya pomishicki mayetnosti nezalezhno vid yihnoyi tovarnoyi produktivnosti Usi selyani oderzhali pravo vihodu z obshini ale realno nim mogli skoristatisya peredusim zamozhni yaki bagatili she duzhche oskilki nadlishkovi grunti yaki voni obroblyali mozhna bulo vikupiti zi spilnogo volodinnya za cinami 1861 roku todi yak rinkova cina zemli vidtodi zrosla v kilka raziv Peredanu Selyanskomu bankovi chastinu derzhavnih nadiliv z oficijnoyu metoyu poslablennya zemelnoyi tisnoti takozh pridbavali golovnim chinom najzamozhnishi gospodari Zagalom za desyatilittya reformi yaka trivala azh do povalennya samoderzhavstva u berezni 1917 roku tilki 10 selyan Rosijskoyi imperiyi vijshli z obshini j zakripili svoyi grunti za soboyu yak privatnu vlasnist 15 usiyeyi ornoyi zemli V ukrayinskih guberniyah de obshinnij ustrij buv shtuchno nasadzhenij rosijskimi pomishikami pid chas zakripachennya selyan reforma jshla kudi uspishnishe tak na Pravoberezhzhi stanom na 1913 rik dvi tretini selyanskih gruntiv uzhe perebuvali u privatnij vlasnosti Ale poruch iz selyanskoyu tak samo isnuvala panska zemlya i znachna kilkist lyudej zmushena bula najmituvati u velikih latifundiyah Vazhlivoyu skladovoyu zemelnoyi reformi Stolipin vvazhav organizovane derzhavoyu masove pereselennya hliborobiv iz yevropejskoyi chastini imperiyi do Sibiru Centralnoyi Aziyi ta dalekoshidnih regioniv Do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni priblizno 3 5 mln selyan prodavshi gospodarstvo zirvalisya z miscya ta azh niyak ne vsi z tih chi tih prichin prizhilis u novih krayah blizko miljona z nih povernulosya nazad ale vzhe bez groshej i nadij Dlya Ukrayini ci cifri she bilsh razyuchi pereselencyami stali ponad miljon yiyi selyan prote nevdovzi 70 iz nih znovu z yavilis u ridnih miscyah prirecheni najmituvati j zhebrakuvati Sho zh stosuyetsya Selyanskogo banku poklikanogo stati promotorom reform to visoki cini na zemlyu yaku vin prodavav i veliki vidsotki sho yih nakladali na pozichalnikiv sprichinyali rozorennya bagatoh vlasnikiv hutoryan Otozh u pidsumku agrarna reforma za Stolipinim mala naslidkom peredusim strimke rozsharuvannya selyanstva poyavu na seli znachnoyi kilkosti lyumpen proletariv rizke zrostannya nenavisti do pomishikiv Ce stvorilo pidgruntya dlya stvorennya revolyucijnih organizacij yaki zaruchilisya pidtrimkoyu ne tilki lyumpeniv a j velikoyu chastinoyu spravnih gospodariv yaki poterpali vid malozemellya Politika proti inorodcivOsnovnu zagrozu rosijskij pravoslavnij civilizaciyi Stolipin vbachav u nacionalnomu vidrodzhenni ponevolenih Rosiyeyu narodiv Tomu vin vistupiv iniciatorom istotnogo obmezhennya avtonomiyi Finlyandiyi a v sichni 1910 roku vidav cirkulyar iz zaboronoyu reyestraciyi tovaristv ta vidavnictv tak zvanih inorodciv Zgodom v okremij instrukciyi Stolipin roz yasniv gubernatoram sho toj dokument stosuyetsya get usih tovaristv inorodnickih zokrema j ukrayinskih ta yevrejskih nezalezhno vid yihnih cilej Narodi inodi zabuvayut pro svoyi nacionalni korinnya ale taki narodi ginut voni peretvoryuyutsya v bagno na yakomu prorostayut ta micniyut inshi silnishi narodi Peresliduyuchi ukrayinsku movu i kulturu Stolipin rozsilav svoyi cirkulyari v yakih nakazuvav borotisya z ideyeyu vidrodzhennya staroyi Ukrayini i ustroyu na nacionalno teritorialnih zasadah Za slovami Dmitra Doroshenka Stolipin ves chas pidozryuvav ukrayinciv u namirah separatizmu i shob vikoriniti sam ukrayinskij duh zaboroniv publichnij vzhitok ukrayinskoyi movi Na cij pidstavi po vsij imperiyi vlada zakrivala ukrayinski organizaciyi ta gazeti zaboronyala prodazh knizhok provedennya koncertiv ta vechoriv ukrayinskoyu movoyu U berezni 1911 roku uryad Stolipina ne dozvoliv vidznachennya 50 littya vid smerti Tarasa Shevchenka A priyihavshi do Kiyeva za kilka dniv do svoyeyi zagibeli prem yer Rosiyi zayaviv dopoki vin zhivij pam yatnika Shevchenkovi u materi mist ruskih ne bude I vodnochas shvalno vidguknuvsya pro miscevi chornosotenni organizaciyi pro yihnyu metu j diyalnist Vbivstvo ta misce pohovannyaDokladnishe Vbivstvo Petra Stolipina U veresni 1911 roku Stolipin buv ubitij v Kiyivskomu opernomu teatri tayemnim agentom policiyi eserom Dmitrom Bogrovim Pohovanij poblizu Trapeznogo hramu Kiyevo Pecherskoyi lavri 8 lyutogo 2024 roku v interv yu TSN direktor Nacionalnogo zapovidnika Kiyevo Pecherska lavra Maksim Ostapenko zaproponuvav vnesti reshtki Stolipina do obminnogo fondu yak na polonenih voyakiv ZSU tak i na tila pomerlih i pohovanih na teritoriyi suchasnoyi RF ukrayinskih kulturnih ta istorichnih diyachiv RodinaDruzhina Olga Borisivni Nejdgardt Diti Mariya Natalya Olena 1893 1985 druzhina Volodimira Oleksijovicha Sherbatova 16 02 1880 15 01 1920 sin knyagini Mariyi Sherbatovoyi rozstrilyanij v Nemirovi Pislya vbivstva cholovika pokinula Rosiyu i 29 04 1923 vstupila v drugij shlyub z knyazem Vadimom Grigorovichem Volkonskim 05 06 1895 23 10 1973 Olga 1897 1920 rozstrilyana razom z knyagineyu Sherbatovoyu v Nemirovi Oleksandra 1898 1987 Arkadij Stolipin 1903 1990 yedinij sin z 1920 roku zhiv v emigraciyi francuzkij pismennik i publicist rosijskogo pohodzhennya Zajmavsya rosijskoyu i francuzkoyu zhurnalistikoyu Pomer v Parizhi PrimitkiStolypin Peter Arcadevich The Enciclopaedia Britannica 12 London NYC 1922 Vol XXXII Pacific Ocean Islands to Zuloaga P 578 d Track Q38179097d Track Q84d Track Q15987490d Track Q38593652d Track Q60 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 Sergij Grabovskij Velikij reformator bez mifiv 5 travnya 1908 Promova Stolipina pro Finlyandiyu V yacheslav Kirilenko Bozhe Carya hrani Doroshenko D I Naris istoriyi Ukrayini Lviv Svit 1991 S 549 ISBN 5 7773 0077 4 Oleksandra Mandrovska Zaperechuvav ukrayinsku derzhavu ostanki Stolipina hochut vnesti do obminnogo fondu z RF FOCUS UA 11 lyutogo 2024 Tetyana Asadcheva Reshtki Stolipina mozhut obminyati na ukrayinskih vijskovih Vechirnij Kiyiv 12 lyutogo 2024Dzherela ta literaturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Pyotr Stolypinlink 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Stolipin Petro Arkadijovich Volkovinskij V M Hoptyar Yu A Stolipin Petro Arkadijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 858 ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Mashkin O P A Stolipin ta Ukrayina Ukrayinskij istorichnij zhurnal Kiyiv 2012 2 S 73 97 Saltan A N Ubijstvo Stolypina zakaz ili zagovor specsluzhb Elektronnyj resurs Rezhim dostupa k state Zaglavie s ekrana 3 10 16 Conroy M S 1976 Peter Arkadʹevich Stolypin Practical Politics in Late Tsarist Russia Westview Press Boulder 1976 ISBN 0 89158 143 X Literatura Yu Polishuk Stolipin Petro Arkadijovich Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 689 ISBN 978 966 611 818 2PosilannyaStolipin P A Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S 736 s ISBN 966 7492 05 2 Stolipin Petro Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1847 1000 ekz Mif Stolipina himernij i nebezpechnij Sergij Grabovskij Sergij Grabovskij Velikij reformator bez mifiv