Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Непорожній Петро Степанович | |
|---|---|
| рос. Пётр Степа́нович Непоро́жний | |
 | |
| Народився | 13 липня 1910 Тужилів, Яготинський район, Україна |
| Помер | 9 липня 1999 (88 років) Москва, Росія |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Країна |  УНР СРСР |
| Національність | українці[1] |
| Діяльність | політик, викладач університету, міністр |
| Alma mater | d |
| Галузь | гідроенергетика |
| Заклад | Московський енергетичний інститут |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | Академія наук СРСР ЦК КПРС |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |      |
Петро́ Степа́нович Непоро́жній (13 липня 1910, Тужилів, Недригайлівський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 9 липня 1999, Москва, Російська Федерація) — український радянський енергетик та державний діяч, вчений, професор (1958), доктор технічних наук (1959), член-кореспондент АН СРСР (1979) і РАН (1991), міністр енергетики СРСР у 1962–1985. Депутат Верховної Ради Української РСР 4-го скликання (1955—1959). Кандидат у члени ЦК КПУ (1956—1960). Кандидат у члени ЦК КПРС (1966—1971), член ЦК КПРС (1971—1986). Депутат Верховної Ради СРСР 7–11-го скликань (1966—1986).
Життєпис
Народився 13 липня 1910 на хуторі Тужилів поблизу Яготина в багатодітній сім'ї (9 синів і дочок). У 1924 закінчив місцеву школу, навчався в місті Переяславі у школі ФЗУ. З 1929 року — начальник управління іригаційної системи Середазводгоспу, начальник ділянки будівництва гідроелектростанції.
1933-го року на відмінно закінчив і здобув диплом інженера.[]
Після закінчення Ленінградського інституту інженерів водного транспорту з 1933 по 1935 рік служив на Балтійському флоті.
З 1935 року — старший інженер проектного інституту в Ленінграді. У 1936—1937 роках — начальник (головний інженер) ГЕС «Чирчикбуд» Узбецької РСР.
З 1937 року — начальник відділу Головгідроенергобуду в Наркоматі важкої промисловості СРСР (1937—1939) та в Наркоматі електростанцій і електропромисловості СРСР (1939—1940). Член ВКП(б) з 1940 року.
У 1940—1941 роках — головний інженер, начальник будівництва оборонних споруд. У 1941—1944 роках — головний інженер і начальник інституту Гідроенергопроект в місті Ташкенті Узбецької РСР. У 1944—1946 роках — головний інженер і начальник Енсогесбуду (Верхньосвирської ГЕС) в Ленінградській області РРФСР.
У 1946—1953 роках — головний інженер тресту Міністерства електростанцій СРСР.
У 1953—1954 роках — головний інженер та заступник начальника спеціального будівельно-монтажного управління Дніпробуду і будівництва Каховської ГЕС. Працюючи головним інженером з будівництва найбільшої на той час Каховської ГЕС, забезпечив її дострокове введення в експлуатацію.
25 вересня 1954 — 17 липня 1957 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР. Одночасно 23 вересня 1955 — 1957 року — голова Державного комітету у справах будівництва і архітектури Української РСР.
17 липня 1957 — 1958 року — заступник голови Держплану Української РСР — міністр Української РСР.
6 червня 1958 — березень 1959 року — голова Державного комітету у справах будівництва (Держбуду) Української РСР.
У 1959—1962 роках — 1-й заступник міністра будівництва електростанцій СРСР.
У листопаді 1962 — березня 1963 року — міністр енергетики і електрифікації СРСР. У березні 1963 — жовтні 1965 року — голова Державного виробничого комітету з енергетики та електрифікації СРСР — міністр СРСР. У жовтні 1965 — березні 1985 року — міністр енергетики і електрифікації СРСР.
У ці роки в Україні під безпосереднім керівництвом Петра Непорожнього розгорнулося спорудження найбільших теплових електростанцій потужністю до 3,6 млн кВт, оснащених турбогенераторами, що не мали аналогів у світі, потужністю по 200–300 і 800 МВт, що працюють на надкритичних параметрах пари. Серед них Ладижинська, Слов'янська, Придніпровська, Криворізька, Вуглегірська і інші електростанції. Під керівництвом Петра Непорожнього була успішно здійснена програма будівництва атомних електростанцій в Україні, таких як Рівненська, Запорізька. Швидкими темпами споруджуються каскад гідроелектростанцій на Дніпрі. Серед них вперше в світовій практиці здійснений пуск капсульних гідрогенераторів на Київській ГЕС і проведена реконструкція зі збільшенням потужності ДніпроГЕС, флагмана гідроенергетики України.
Інтенсивно велося електромережеве будівництво. Створювалися лінії електропередачі на високу і надвисоку напругу 220, 330, 500 і 750 кВ, що об'єднували енергосистеми України і Росії з іншими країнами РЕВ. Створена Єдина енергосистема України дозволила здійснити паралельну роботу з європейськими енергосистемі, так званою енергосистемою «Мир».
За період діяльності Непорожнього забезпечувалася потреба в електроенергії всіх галузей народного господарства України, підвищилася надійність роботи електростанцій і енергосистем, збільшилося виробництво електроенергії, а витрати на її вироблення — питомі витрати палива знизилися в 1,5 раза.
У 1985—1988 роках — завідувач відділу, а з 1988 року — радник при дирекції Інституту високих температур АН СРСР.
Похований на новій території Кунцевського кладовища.
Наукова діяльність
Петро Степанович як учений в 1947 захистив кандидатську дисертацію, в 1959 здобув ступінь доктора технічних наук, а в 1979 обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР.
Впродовж понад 30 років він, будучи професором, очолював кафедру енергетики в Одеському і . Був ініціатором розвитку міжнародних зв'язків радянської енергетики, був головою постійної комісії РЕВ з електроенергії, Президентом її Національної Ради.
Виховав цілу плеяду висококваліфікованих фахівців і керівників енергетичною галуззю.
Під його керівництвом в СРСР створена практично вся енергетична галузь.
Нагороди
- чотири ордени Леніна
- орден Жовтневої Революції
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани»
- медалі
- Ленінська премія (1968)
Нагороджений понад 30 урядовими нагородами, удостоєний багатьох міжнародних нагород і премій.
Пам'ять
Постановою Кабінету Міністрів України в 2000 ім'я П. С. Непорожнього присвоєне Каховській ГЕС, на якій він працював.
За ініціативою РАО «ЄЕС Росії» в 2002 році найбільшій в Росії Саяно-Шушенській гідроелектростанції було присвоєне ім'я П.Непорожнього. У музеї будівництва гідростанції зберігаються його особисті речі, подаровані сім'єю Непорожніх.
На батьківшині Непорожнього в Яготині встановлений пам'ятник-погруддя.
Джерела та література
- Г. Г. Єфіменко. Непорожній Петро Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 376. — .
Посилання
- польська Вікіпедія — 2001.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Posada Neporozhnij Petro Stepanovichros Pyotr Stepa novich Neporo zhnijNarodivsya13 lipnya 1910 1910 07 13 Tuzhiliv Yagotinskij rajon UkrayinaPomer9 lipnya 1999 1999 07 09 88 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaKuncevskij cvintarKrayina UNR SRSRNacionalnistukrayinci 1 Diyalnistpolitik vikladach universitetu ministrAlma materdGaluzgidroenergetikaZakladMoskovskij energetichnij institutPosadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d Naukovij stupindoktor tehnichnih naukChlenstvoAkademiya nauk SRSR CK KPRSPartiyaKPRSNagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Neporozhnij Petro Stepa novich Neporo zhnij 13 lipnya 1910 Tuzhiliv Nedrigajlivskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 9 lipnya 1999 Moskva Rosijska Federaciya ukrayinskij radyanskij energetik ta derzhavnij diyach vchenij profesor 1958 doktor tehnichnih nauk 1959 chlen korespondent AN SRSR 1979 i RAN 1991 ministr energetiki SRSR u 1962 1985 Deputat Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 4 go sklikannya 1955 1959 Kandidat u chleni CK KPU 1956 1960 Kandidat u chleni CK KPRS 1966 1971 chlen CK KPRS 1971 1986 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 7 11 go sklikan 1966 1986 ZhittyepisNarodivsya 13 lipnya 1910 na hutori Tuzhiliv poblizu Yagotina v bagatoditnij sim yi 9 siniv i dochok U 1924 zakinchiv miscevu shkolu navchavsya v misti Pereyaslavi u shkoli FZU Z 1929 roku nachalnik upravlinnya irigacijnoyi sistemi Seredazvodgospu nachalnik dilyanki budivnictva gidroelektrostanciyi 1933 go roku na vidminno zakinchiv i zdobuv diplom inzhenera dzherelo Pislya zakinchennya Leningradskogo institutu inzheneriv vodnogo transportu z 1933 po 1935 rik sluzhiv na Baltijskomu floti Z 1935 roku starshij inzhener proektnogo institutu v Leningradi U 1936 1937 rokah nachalnik golovnij inzhener GES Chirchikbud Uzbeckoyi RSR Z 1937 roku nachalnik viddilu Golovgidroenergobudu v Narkomati vazhkoyi promislovosti SRSR 1937 1939 ta v Narkomati elektrostancij i elektropromislovosti SRSR 1939 1940 Chlen VKP b z 1940 roku U 1940 1941 rokah golovnij inzhener nachalnik budivnictva oboronnih sporud U 1941 1944 rokah golovnij inzhener i nachalnik institutu Gidroenergoproekt v misti Tashkenti Uzbeckoyi RSR U 1944 1946 rokah golovnij inzhener i nachalnik Ensogesbudu Verhnosvirskoyi GES v Leningradskij oblasti RRFSR U 1946 1953 rokah golovnij inzhener trestu Ministerstva elektrostancij SRSR U 1953 1954 rokah golovnij inzhener ta zastupnik nachalnika specialnogo budivelno montazhnogo upravlinnya Dniprobudu i budivnictva Kahovskoyi GES Pracyuyuchi golovnim inzhenerom z budivnictva najbilshoyi na toj chas Kahovskoyi GES zabezpechiv yiyi dostrokove vvedennya v ekspluataciyu 25 veresnya 1954 17 lipnya 1957 roku zastupnik golovi Radi Ministriv Ukrayinskoyi RSR Odnochasno 23 veresnya 1955 1957 roku golova Derzhavnogo komitetu u spravah budivnictva i arhitekturi Ukrayinskoyi RSR 17 lipnya 1957 1958 roku zastupnik golovi Derzhplanu Ukrayinskoyi RSR ministr Ukrayinskoyi RSR 6 chervnya 1958 berezen 1959 roku golova Derzhavnogo komitetu u spravah budivnictva Derzhbudu Ukrayinskoyi RSR U 1959 1962 rokah 1 j zastupnik ministra budivnictva elektrostancij SRSR U listopadi 1962 bereznya 1963 roku ministr energetiki i elektrifikaciyi SRSR U berezni 1963 zhovtni 1965 roku golova Derzhavnogo virobnichogo komitetu z energetiki ta elektrifikaciyi SRSR ministr SRSR U zhovtni 1965 berezni 1985 roku ministr energetiki i elektrifikaciyi SRSR U ci roki v Ukrayini pid bezposerednim kerivnictvom Petra Neporozhnogo rozgornulosya sporudzhennya najbilshih teplovih elektrostancij potuzhnistyu do 3 6 mln kVt osnashenih turbogeneratorami sho ne mali analogiv u sviti potuzhnistyu po 200 300 i 800 MVt sho pracyuyut na nadkritichnih parametrah pari Sered nih Ladizhinska Slov yanska Pridniprovska Krivorizka Vuglegirska i inshi elektrostanciyi Pid kerivnictvom Petra Neporozhnogo bula uspishno zdijsnena programa budivnictva atomnih elektrostancij v Ukrayini takih yak Rivnenska Zaporizka Shvidkimi tempami sporudzhuyutsya kaskad gidroelektrostancij na Dnipri Sered nih vpershe v svitovij praktici zdijsnenij pusk kapsulnih gidrogeneratoriv na Kiyivskij GES i provedena rekonstrukciya zi zbilshennyam potuzhnosti DniproGES flagmana gidroenergetiki Ukrayini Mogila na Kuncevskomu cvintari Moskvi Intensivno velosya elektromerezheve budivnictvo Stvoryuvalisya liniyi elektroperedachi na visoku i nadvisoku naprugu 220 330 500 i 750 kV sho ob yednuvali energosistemi Ukrayini i Rosiyi z inshimi krayinami REV Stvorena Yedina energosistema Ukrayini dozvolila zdijsniti paralelnu robotu z yevropejskimi energosistemi tak zvanoyu energosistemoyu Mir Za period diyalnosti Neporozhnogo zabezpechuvalasya potreba v elektroenergiyi vsih galuzej narodnogo gospodarstva Ukrayini pidvishilasya nadijnist roboti elektrostancij i energosistem zbilshilosya virobnictvo elektroenergiyi a vitrati na yiyi viroblennya pitomi vitrati paliva znizilisya v 1 5 raza U 1985 1988 rokah zaviduvach viddilu a z 1988 roku radnik pri direkciyi Institutu visokih temperatur AN SRSR Pohovanij na novij teritoriyi Kuncevskogo kladovisha Naukova diyalnistPetro Stepanovich yak uchenij v 1947 zahistiv kandidatsku disertaciyu v 1959 zdobuv stupin doktora tehnichnih nauk a v 1979 obranij chlenom korespondentom Akademiyi Nauk SRSR Vprodovzh ponad 30 rokiv vin buduchi profesorom ocholyuvav kafedru energetiki v Odeskomu i Buv iniciatorom rozvitku mizhnarodnih zv yazkiv radyanskoyi energetiki buv golovoyu postijnoyi komisiyi REV z elektroenergiyi Prezidentom yiyi Nacionalnoyi Radi Vihovav cilu pleyadu visokokvalifikovanih fahivciv i kerivnikiv energetichnoyu galuzzyu Pid jogo kerivnictvom v SRSR stvorena praktichno vsya energetichna galuz Pogruddya Petru Neporozhnomu v YagotiniNagorodichotiri ordeni Lenina orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi orden Trudovogo Chervonogo Prapora orden Znak Poshani medali Leninska premiya 1968 Nagorodzhenij ponad 30 uryadovimi nagorodami udostoyenij bagatoh mizhnarodnih nagorod i premij Pam yatPostanovoyu Kabinetu Ministriv Ukrayini v 2000 im ya P S Neporozhnogo prisvoyene Kahovskij GES na yakij vin pracyuvav Za iniciativoyu RAO YeES Rosiyi v 2002 roci najbilshij v Rosiyi Sayano Shushenskij gidroelektrostanciyi bulo prisvoyene im ya P Neporozhnogo U muzeyi budivnictva gidrostanciyi zberigayutsya jogo osobisti rechi podarovani sim yeyu Neporozhnih Na batkivshini Neporozhnogo v Yagotini vstanovlenij pam yatnik pogruddya Dzherela ta literaturaG G Yefimenko Neporozhnij Petro Stepanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 376 ISBN 978 966 00 1061 1 Posilannyapolska Vikipediya 2001 d Track Q15929706d Track Q1551807