Петро Ратенський 1260 21 грудня 1326 Митрополит Київський і всієї Русі святитель чудотворець Переніс київську митрополич

У 1309 переїхав до Владимира, у 1325 — до Москви, через що російська агіографія іменує його першим . Канонізований РПЦ в лику святителів і вшановується 24 серпня (6 вересня), 5 (18) жовтня (Собор Московських святителів), 21 грудня (3 січня), третій тиждень після П'ятидесятниці (Собор Галицьких святих).

Короткий життєпис

Петро Ратенський народився близько 1260 року на в благочестивій боярській родині.

12-річним підлітком пішов у монастир, декілька років трудився в обителі. Юнак з благоговінням і великою майстерністю писав ікони. В Успенському соборі Московського кремля збереглося дві ікони, написані ним: Пречистої Божої Матері та ікона Пресвятої Богородиці, іменована «Петровською». З благословення духівника Петро віддалився в пустинне місце на березі річки Рати, де заснував монастир. Невдовзі його обрали ігуменом, згодом про подвижника стало відомо далеко за межами обителі.

Після смерті митрополита Галицького Ніфонта галицькі єпископи обрали Петра його наступником та відправили до Константинополя на затвердження. Але в той же час помер митрополит Київський Максим. Тому одночасно до Константинополя прибув із півночі ігумен Геронтій — кандидат від тверського князя Юрія. Через суперечки та вимоги північних князів скасувати Галицьку митрополію справа про затвердження митрополита тривала кілька років. Зрештою, Патріарх Афанасій I (патріарх Константинопольський) вирішив об'єднати разом 2 митрополії. Петру було надано титул — митрополит Київський і всієї Русі.

Ні галицьким князям, ні духовенству таке рішення не сподобалось — тим більше, що митрополит Петро поїхав до північних князівств. Так святий Патріарх Константинопольський об'єднує митрополії і наставляє Петра Ратенського митрополитом Київським і Галицьким. Він керував Руською Православною Церквою в період монгольського свавілля та княжих усобиць, мирив ворогуючих князів, ставав на перешкоді братовбивчим розбратам.

1325 року митрополит Петро, на прохання великого князя Івана I Калити, переніс митрополичу кафедру з Владимира-на-Клязьмі до Москви. З його благословення у Московському кремлі заклали Успенський собор.

Помер 21 грудня 1326 року. Через 13 років його зарахували до святих Руської церкви. Мощі святителя Петра почивають в Успенському соборі Московського кремля.

Вважається небесним покровителем Москви.

Святині

Після смерті святителя його посох зберігали в Успенському соборі в Москві. У РПЦ є традиція всім новим предстоятелям церкви — митрополитам, а потім і патріархам — при посвяченні вручати цей посох.

Джерела та література

Грушевський М. Історія України-Руси. — Київ, 1993. — Т. III. — С. 534.
Русина О. В. Петро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 185. — .
Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1357. — 1000 екз.
Макарий (Веретенников), архим. Митрополит Пётр (1308—1326) // Митрополиты Древней Руси (X—XVI века). — М. : Изд-во Сретенского монастыря, 2016. — С. 285—331. — .

Посилання

Висвячення на митрополита всієї Русі ратенського ігумена Петра
Митрополит Петро Ратенський
Митрополит Петро Ратенський з Волині

Примітки

Память святителя Петра Московского. Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Процитовано 21 грудня 2018.
Украинские раскольники пытались заказать в РФ копию посоха святителя Петра для новой церкви. Украина.ру (рос.). 20 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.

Попередник
Максим

Митрополит Київський
1308-1326

Наступник
Феогност

[1] Память святителя Петра Московского. Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Процитовано 21 грудня 2018.

[:0-2] Украинские раскольники пытались заказать в РФ копию посоха святителя Петра для новой церкви. Украина.ру (рос.). 20 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.