1-й украї́нський ко́рпус — українське військове з'єднання у лавах армії Російської республіки, а потім армії Української Народної Республіки в період української революції та радянсько-української війни.
1-й український корпус | |
---|---|
На службі | 1917—1918 |
Країни | Російська республіка → УНР |
Вид | Армія УНР |
Тип | армійський корпус |
Чисельність | 60 000 вояків |
Війни/битви | Радянсько-українська війна |
Командування | |
Визначні командувачі | генерал-лейтенант Павло Скоропадський |
Сформовано восени 1917 року генерал-лейтенантом Павлом Скоропадським на базі українізованого 34-го корпусу російської армії (перейменованого в серпні 1917 року на «1-й Український»).
Перестав існувати на початку 1918 року через масове дезертирство українських солдатів під час радянсько-української війни.
Створення
На початку липня представник УГВК при штабі фронту поручник П. Скрипчинський запропонував генерал-майору М. Духоніну українізувати 34-й корпус генерала П. Скоропадського (7-ма армія). Увага українського представника до цього військового з’єднання була привернута головним чином з огляду на постать його командира – нащадка давнього українського шляхетського роду.
До складу 34-го корпусу входили 104-та, 153-тя, а також 56-та дивізії, частину вояків яких становили українці (переведену з 12-го корпусу 56-ту дивізію було навіть поповнено 6 000 українців). Корпус брав участь у липневому наступі, але його частини не показали особливого героїзму, а подеколи навіть відмовлялися йти в бій (унаслідок цього деякі відділи 104-ї дивізії довелося роззброювати). Тому незабаром після початку наступу 34-й корпус вивели в запілля, щоб його реорганізувати й упорядкувати.
На початку липня поручник П. Скрипчинський відвідав корпус і зі згоди командування запропонував П. Скоропадському українізувати свої частини. Проте 44-річний генерал-лейтенант російської армії й нащадок двохсотлітнього козацького роду виявився людиною, вельми далекою від національної справи. П. Скоропадський висловив сумнів у доцільності поповнювати корпус українцями і взагалі в ефективності українізації, але, за наполяганнями П. Скрипчинського, П. Скоропадський пообіцяв всебічно обміркувати пропозицію. На відміну від своїх колег П. Скоропадський добре розумів, що для того, аби боєздатність військових частин зросла, самого лише вливання до їхнього складу українських поповнень замало. Високий бойовий дух могли мати лише міцно злютовані війська, де не було б місця антагонізмові між командирами і вояками. І щоб досягти мети, треба цілковито українізувати корпус, замінивши навіть його командний склад на офіцерів-українців. Це був засадничо новий підхід до українізації, який фактично давав змогу створити національні українські частини. За приклад такої „націоналізації” правили національні частини, сформовані в російській армії під час Першої світової війни – польська, чехо-словацька, юґославська, латиські дивізії.
8 липня головнокомандувач фронту О. Гутор запропонував П. Скоропадському енергійно взятися за українізацію 34-го корпусу. Начальник штабу фронту генерал-майор М. Духонін цілковито підтримав цю пропозицію, будучи прихильником українізації як ефективного засобу піднести боєздатність військ.
24 липня до 34-го корпусу прибули перші українські маршові роти, що означало початок його українізації. Спершу українські поповнення надходили до корпусу через 267-й запасний полк (доки 14-й запасний полк переїздив з Умані до прифронтової смуги).
31 липня з’явився офіційний наказ головнокомандування про українізацію 34-го армійського корпусу. 4 серпня Л. Корнілов розпорядився вивести корпус у складі 104-ї і 153-ї дивізій до району Меджибожа для укомплектування (56-ту дивізію, що поступово розкладалася під впливом більшовицької агітації, було передано до складу 3-го Кавказького корпусу). Усіх офіцерів і вояків корпусу, які „не підлягали українізації”, мали перевести до 113-ї дивізії (41-й корпус). Здійснити українізацію 34-го корпусу належало в місячний термін.
Перебіг українізації
Командувач 7-ї армії В. Селивачов наказав П. Скоропадському українізувати насамперед слабку й практично небоєздатну 153-тю дивізію. 6 серпня дивізія першою прибула до військового табору в Меджибожі. У її полках росіян було більше, ніж українців – саме тому серед особового складу виявилося відверте незадоволення українізацією. Увесь вилучений з 153-ї дивізії російський контингент (178 офіцерів і 4189 вояків) скерували до 104-ї дивізії, що 14 серпня також прибула до Меджибожа. Із 104-ї дивізії всіх неукраїнців (282 офіцерів і 8005 вояків) перевели до 41-го корпусу. Утім П. Скоропадський з власної ініціативи залишив у себе багатьох старших офіцерів-росіян, до батальйонних командирів включно, бо ж замінити їх наразі просто не було ким.
Замість готових до служби українських новобранців командир корпусу застав у Меджибожі 6 650 вояків-українців, з яких половина була зовсім не вишколена й навіть не озброєна. Серед поповнення зовсім не було старших офіцерів (штабс-капітанів, капітанів, підполковників), що одразу поставило перед П. Скоропадським проблему заміни командного складу. Вояків-новобранців, яким не бракувало хіба що патріотичного запалу, було влито до 153-ї дивізії, щоб вишколювати їх безпосередньо в муштрових частинах. Після цього П. Скоропадський попрохав головнокомандування вивести з Меджибожа всі неукраїнські поповнення 14-го і 42-го запасних полків. Його прохання було задоволено, а з 9 серпня припинилося й надходження до 34-го корпусу російських маршових рот.
16 серпня головнокомандувачем Південно-Західного фронту став генерал-лейтенант А. Денікін, переконаного противника "націоналізації" військ. Це призначення поставило під загрозу дальший перебіг українізації. Посаду начальника штабу обійняв давній соратник і однодумець Денікіна генерал С. Марков, який за першої ж нагоди заявив, що про поглиблення українізації в армії не може бути й мови. А. Денікін заборонив виділяти росіян із українізованих дивізій – українські поповнення, за його вказівкою, мали лише заповнювати штатний некомплект особового складу частин. Справжнього удару по планах українізації завдав і наказ Верховного головнокомандувача Л. Корнілова від 18 серпня, згідно з яким українські поповнення, що надходили на Південно-Західний фронт, мали спрямовуватися на Румунський фронт. Цей наказ фактично перекреслював будь-яку можливість провадити впорядковану українізацію фронтових частин. Зберігалося поповнення українцями 34-го корпусу, але, згідно з новими вказівками Ставки, сам корпус після завершення його українізації мав бути також переміщений на Румунський фронт.
Станом на 28 серпня корпус генерала П. Скоропадського залишався єдиним військовим з’єднанням на Південно-Західному фронті, українізація якого здійснювалась у повному обсязі. Хоч комітет 7-ї армії на початку вересня виступив проти українізації 34-го корпусу, завадити українізації корпусу П. Скоропадського фронтове командування не могло, оскільки вона здійснювалася за прямим розпорядженням Л. Корнілова. Миритися з цим змушувала ще й та обставина, що 34-й корпус незабаром мав перебазуватися на Румунський фронт.
Скоропадському довелося зіштовхнутися з цілою низкою проблем: поповнення до 34-го корпусу переводили не вояків дієвої армії, а погано вишколених і недосвідчених новобранців із запілля; усі командири в полках майже повністю були неукраїнці; українські маршові роти надходили до корпусу нерегулярно і, внаслідок цього, станом на 28 серпня некомплект вояків-українців у полках сягав 8 790 осіб.
Та найголовнішу проблему, що особливо відчувалася, становила велика нестача українського офіцерського складу. Серед кадрових офіцерів було обмаль свідомих українців, які б виявляли бажання служити в українізованих частинах. 22 серпня П. Скоропадський клопотався про призначення до корпусу старших бойових офіцерів-українців на посади батальйонних і ротних командирів. Наприкінці серпня понад 70 % офіцерів корпусу становили прапорщики; батальйонами командували штабс-капітани й капітани, а ротами – прапорщики й поручники. При цьому більш як третина загальної кількості офіцерів 34-го корпусу була росіянами. З наказу П. Скоропадського в корпусі створили офіцерську школу й значно розширили курси прапорщиків; діяли також унтер-офіцерські школи. Однак ці заходи не могли забезпечити корпус потрібною кількістю кваліфікованих, національно свідомих командних кадрів. Наприкінці серпня українців серед ротних командирів корпусу налічувалося менше від третини, а серед командирів батальйонів українцем був лише один.
За цих умов П. Скоропадському часто доводилося призначати або ж залишати на командних посадах офіцерів-росіян, більшість яких не могла щиро симпатизувати українській справі. Так, начальником штабу корпусу замість одного офіцера-росіянина (полковника М. Пєтіна) було призначено другого – полковника Я. Сафонова, який був ще й запеклим великодержавником. Командир 104-ї дивізії генерал В. Харламов узагалі шукав нагоди перевестися до іншого корпусу. Командир 153-ї дивізії та його начальник штабу ставилися до українізації відверто вороже, переважна більшість командирів полків – так само. П. Скоропадський не раз прохав дозволу перевести до 34-го корпусу офіцерів-українців з дієвої армії. Ставка ще 1 серпня дозволила такі переведення за умови, що вибулих буде замінено іншими офіцерами, – але це рішення військова влада весь час саботувала. Старших офіцерів-українців, яким удавалося перевестися до корпусу, одразу призначали на вищі командні посади. Так, уродженець Полтавщини генерал В. Клименко був призначений командиром 104-ї дивізії. Згодом його замінив на цій посаді виходець з Поділля генерал Я. Гандзюк (В. Клименко в жовтні очолив 153-тю дивізію). Начальником штабу 104-ї дивізії став українець, підполковник М. Капустянський. Проте кількість офіцерів-українців у цілому залишалась явно замалою, щоб заповнити штат.
На додачу до всього корпус не мав добре налагодженого матеріального постачання. Не вистачало найпотрібнішого – одягу, амуніції, зброї. Станом на 28 серпня некомплект рушниць у частинах досягав 7329 одиниць.
30 серпня П. Скоропадський прибув до штабу фронту, щоб особисто доповісти про скрутний стан корпусу, командир корпусу запевнив А. Денікіна, що він далекий від ідей української самостійності і лише виконує покладене на нього доручення, якому сам не симпатизує. Зрештою, головнокомандувач погодився скасувати наказ про відправлення 34-го корпусу на Румунський фронт. Аби було закінчено переформування частин, П. Скоропадський отримав ще кілька тижнів. При цьому йому наказали обмежити українізацію лише тими частинами, де її вже було розпочато, тобто корпусна артилерія й технічні підрозділи українізації не підлягали (цей наказ підтвердив Л. Корнілов). Питання про офіцерські кадри для корпусу залишалося відкритим. Л. Корнілов дозволив неукраїнцям 34-го корпусу переводитись на службу до будь-якої іншої частини дієвої армії (окрім військ віддаленого Кавказького фронту). 31 серпня А. Денікін дав дозвіл П. Скоропадському брати на службу офіцерів-українців з резерву Київського військового округу. Але цього обмеженого людського ресурсу було явно мало, щоб задовольнити потреби корпусу у кваліфікованих бойових офіцерах.
10 вересня Скоропадський, Прагнучи остаточно з’ясувати справу, прибув до білоруського Могильова, де розташовувалася Ставка Головнокомандувача, однак саме в цей час генерал Л. Корнілов виступив проти Тимчасового уряду, тому П. Скоропадському, похапцем пообіцяли задовольнити всі його прохання, командувач корпусу мусив поки що ні з чим вернутися до Меджибожа.
Вже в середині вересня стало зрозумілим, що 34-й корпус не зможе завершити українізацію у визначений термін. Давався взнаки некомплект особового складу. Так, станом на 11 вересня, в дивізіях 34-го корпусу не вистачало до штату 90 офіцерів і 5172 вояків. Водночас у корпусі залишалася доволі значна кількість росіян. На 22 вересня в дивізіях числилось 218 офіцерів і 4555 вояків-неукраїнців (усього корпус налічував у цей час 800 офіцерів і 30363 вояків). Серед старшого офіцерського складу й далі переважали росіяни, а це спричинювало ексцеси.
На початку жовтня для повного заміщення українцями командирських посад у корпусі не вистачало 4 командирів полків, 7 їхніх помічників, 15 батальйонних командирів, 28 командирів рот, 10 начальників команд. 1 жовтня П. Скоропадський повідомляв командування, що офіцерів-українців до корпусу переводять дуже повільно. Командувач фронту М. Володченко розпорядився пришвидшити цей процес, дозволивши залишити 34-й корпус у запіллі, доки буде остаточно завершено його переформування. Завдяки цьому, а також зусиллям П. Скоропадського, що невтомно клопотався у штабі фронту про переведення до корпусу старших офіцерів, до кінця жовтня більшість полкових командирів було замінено на українців. Завдяки сприянню командувача фронту почасти вдалося налагодити й матеріальне постачання корпусу.
Оскільки 153-тя дивізія мала бути розформована за виявлений у липневі дні непослух наказам, до складу 34-го корпусу передбачалося включити іншу дивізію. П. Скоропадський прохав повернути до корпусу його „корінну” 56-ту дивізію. М. Духонін з цим погодився і 24 вересня зі Ставки до штабу фронту надійшло відповідне розпорядження. Однак звістка про українізацію викликала хвилювання серед офіцерів і вояків 56-ї дивізії, тому у середині жовтня в Ставці було прийнято рішення не українізувати 56-ту дивізію, а залишити 34-й корпус у складі наявних 104-ї і 153-ї дивізій. Деякий час розглядалася навіть можливість включити до його складу 1-й український ім. Б. Хмельницького полк, сформований у Києві з дозволу Тимчасового уряду.
На 27 жовтня кількість неукраїнців у дивізіях 34-го корпусу становила тільки 37 офіцерів і 903 вояки (при цьому до повного вкомплектування частин бракувало 86 офіцерів і 4719 вояків). Замінити старших офіцерів, яких переводили до російських частин, не було ким – особливо на рівні батальйонних і ротних командирів. Тому у деяких частинах корпусу восени 1917 р. стало помітним зниження дисципліни. Зокрема у вересні 414-й Торопецький і 609-й Красноуфимський полки брали участь у розгромах поміщицьких маєтків на Поділлі. У жовтні бешкетами й грабунками відзначився 14-й запасний полк, у лавах якого діяла навіть більшовицька організаці9. На початку листопада свавільні дії деяких підрозділів 153-ї дивізії змусили голову УГВК С. Петлюру звернутися до командира корпусу з проханням призначити слідство й покарати винних. Головнокомандувач Південно-Західного фронту М. Володченко також звертав увагу П. Скоропадського на окремі факти грабунків у місці постою 34-го корпусу. Та порівняно з остаточно здеморалізованими російськими частинами корпус П. Скоропадського в цілому залишався досить дисциплінованим військовим з’єднанням.
Після більшовицького перевороту
Після намагань командування Південно-Західного фронту здійснити збройного приборкання „українських сепаратистів" після перевороту в Петрограді, об’єднане засідання українських рад 34-го корпусу ухвалило не виконувати отриманий корпусом 14 листопада наказ вирушити на фронт, а натомість підлягати лише наказам Центральної Ради. Учасники засідання зажадали від командування Південно-Західного фронту повернути назад вислані до Києва частини, погрожуючи в іншому разі вивести корпус на захист Центральної Ради. Дехто з представників командного складу корпусу, як командир 153-ї дивізії генерал В. Клименко, командир бригади полковник В. Крамаренко, також вважали за доцільне залишити корпус у запіллі, щоб боронити Україну від внутрішніх ворогів. Командування фронту, аби уникнути заворушень, мусило відкласти відправлення 34-го корпусу на фронт. На це одразу запротестували українські організації 6-го армійського корпусу, що прагнули якомога швидше вивести свій корпус у запілля для його українізації.
1-й український корпус був найбільш боєздатною частиною Української Народної Республіки наприкінці 1917 року. Він дислокувався в районі Білої Церкви, Бердичева, Фастова і Вінниці. Під час більшовицького повстання в Києві він перекрив шлях червоним частинам 2-го гвардійського корпусу, який прямував на Київ. В районі Вінниці українці роззброїли більшовизованих солдатів і відправили їх ешелонами в Росію.
На початку січня 1918 року, через розходження з політикою Центральної Ради і Генерального секретаріату, Павло Скоропадський подав у відставку з поста командира корпусу. Його заступив Яків Гандзюк, але дисципліна в корпусі різко впала. Незважаючи на розпал радянсько-української війни, більшість українських солдатів розчарованих в діях УНР самовільно полишила корпус і він перестав існувати.
Знищення українського війська
3 (16) січня 1918 року було видано «Закон про створення українського народного війська», згідно з яким українізовані полки регулярної армії належало розпустити, замінивши їх "народною міліцією". 4 (17) січня Порш Микола віддав розпорядження про повну демобілізацію армії (українізовані частини, де українські солдати складали понад 95% особового складу), яке остаточно дезорієнтував і деморалізував українізовані частини. При формуванні нових "боєздатних" частин уряд УНР зіткнувся з рядом проблем. Якщо в кінці листопада — на початку грудня 1917 року могли розраховувати на мало не 400 тис. бійців , то до кінця грудня 1917 - січня 1918 року процеси розкладання армії привели до того, що проти 12 тисячного більшовицького війська, що наступав на Київ, уряд УНР зміг виставити розрізнені частини загальною чисельністю близько 15 тисяч бійців.
Протягом усього 1917 року Центральна Рада робила все можливе для морального розкладання і знищення української армії. З цією метою в боєздатні формування засилали агітатори, які закликали солдатів не підкорятися наказам офіцерів і розходитися по домівках. У частинах, де пропаганда не спрацьовувала і дисципліна залишалася на рівні, припинялося постачання продуктів, боєприпасів та обмундирування.
В.Винниченко 1917 року активно протидіяв розбудові українського війська, заявляючи: "Не своєї армії нам соціал-демократам потрібно, а знищення всяких постійних армій".
В кінцевому результаті політика уряду УНР та особисто М. Грушевського "без армії та війни", "мирній країні не потрібна армія", призвела до втрати боєздатних частин, деморалізації армійців і до того, що довелось в скрутний час більшовицького наступу відправляти студентів під Крути, замість солдат загартованих в боях Першої Світової.
Командування
Структура
на 22 вересня 1917 року
104-та дивізія (418 офіцерів, 9513 багнетів, 92 кулемети, 20 бомбометів, 11 мінометів)
- 413-й Порховський полк (83 офіцери, 2731 багнет, 22 кулемети, 8 бомбометів, 3 міномети)
- 414-й Топорецький полк (103 офіцери, 2740 багнетів, 22 кулемети, 6 бомбометів, 3 міномети)
- 415-й Бахмутський полк (105 офіцерів, 1928 багнетів, 18 кулеметів, 1 бомбомет, 3 міномети)
- 416-й Верхньодніпровський полк (115 офіцерів, 2114 багнетів, 25 кулеметів, 5 бомбометів, 2 міномети)
153-тя дивізія (336 офіцерів, 9325 багнетів, 114 кулеметів, 8 бомбометів, 1 міномет)
- 609-й Красноуфимський полк (71 офіцер, 2160 багнетів, 32 кулемети, 4 бомбомети)
- 610-й Мензелинський полк (72 офіцери, 2555 багнетів, 18 кулеметів)
- 611-й Кургунський полк (100 офіцерів, 2018 багнетів, 31 кулемет)
- 612-й Чердинський полк (93 офіцери, 2592 багнети, 33 кулемети, 4 бомбомети, 1 міномет)
при корпусі:
- Донський козачий конвой (1 офіцер, 59 шабель)
- 34-й радіотелеграфний відділ (2 офіцери)
- 31-й інженерний полк (33 офіцери)
- 10-й ординарський ескадрон (4 офіцери, 81 шабля)
- 11-й ординарський ескадрон (3 офіцери, 80 шабель)
- 110-та ополченська кінна сотня (4 офіцери, 159 шабель)
Всього при корпусі: (800 офіцерів, 18838 багнетів, 379 шабель, 206 кулеметів, 28 бомбометів, 12 мінометів)
Див. також
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — C. 383.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — C. 415—416.
- Гай-Нижник П.П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917-1920 рр.). - К.: "ЩеК", 2010. - 304 с.
Джерела та література
- Буравченков А. О.. Перший український корпус [ 1 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 171. — .
- Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 — грудень 1918) — Київ — Філадельфія, 1995.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — C. 415—416.
Література
- Калініченко В. В., Рибалка І. К. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004.
- Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину [ 6 липня 2021 у Wayback Machine.]. — Харьков: Фолио, 2006.
Посилання
- (укр.) 1-й український корпус [ 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- (укр.) Стаття на history.org.ua [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina 1 j korpus 1 j ukrayi nskij ko rpus ukrayinske vijskove z yednannya u lavah armiyi Rosijskoyi respubliki a potim armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v period ukrayinskoyi revolyuciyi ta radyansko ukrayinskoyi vijni 1 j ukrayinskij korpusNa sluzhbi1917 1918Krayini Rosijska respublika UNRVidArmiya UNRTiparmijskij korpusChiselnist60 000 voyakivVijni bitviRadyansko ukrayinska vijnaKomanduvannyaViznachni komanduvachigeneral lejtenant Pavlo Skoropadskij Sformovano voseni 1917 roku general lejtenantom Pavlom Skoropadskim na bazi ukrayinizovanogo 34 go korpusu rosijskoyi armiyi perejmenovanogo v serpni 1917 roku na 1 j Ukrayinskij Perestav isnuvati na pochatku 1918 roku cherez masove dezertirstvo ukrayinskih soldativ pid chas radyansko ukrayinskoyi vijni StvorennyaGeneral lejtenant Pavlo Skoropadskij zasnovnik korpusu Na pochatku lipnya predstavnik UGVK pri shtabi frontu poruchnik P Skripchinskij zaproponuvav general majoru M Duhoninu ukrayinizuvati 34 j korpus generala P Skoropadskogo 7 ma armiya Uvaga ukrayinskogo predstavnika do cogo vijskovogo z yednannya bula privernuta golovnim chinom z oglyadu na postat jogo komandira nashadka davnogo ukrayinskogo shlyahetskogo rodu Do skladu 34 go korpusu vhodili 104 ta 153 tya a takozh 56 ta diviziyi chastinu voyakiv yakih stanovili ukrayinci perevedenu z 12 go korpusu 56 tu diviziyu bulo navit popovneno 6 000 ukrayinciv Korpus brav uchast u lipnevomu nastupi ale jogo chastini ne pokazali osoblivogo geroyizmu a podekoli navit vidmovlyalisya jti v bij unaslidok cogo deyaki viddili 104 yi diviziyi dovelosya rozzbroyuvati Tomu nezabarom pislya pochatku nastupu 34 j korpus viveli v zapillya shob jogo reorganizuvati j uporyadkuvati Na pochatku lipnya poruchnik P Skripchinskij vidvidav korpus i zi zgodi komanduvannya zaproponuvav P Skoropadskomu ukrayinizuvati svoyi chastini Prote 44 richnij general lejtenant rosijskoyi armiyi j nashadok dvohsotlitnogo kozackogo rodu viyavivsya lyudinoyu velmi dalekoyu vid nacionalnoyi spravi P Skoropadskij visloviv sumniv u docilnosti popovnyuvati korpus ukrayincyami i vzagali v efektivnosti ukrayinizaciyi ale za napolyagannyami P Skripchinskogo P Skoropadskij poobicyav vsebichno obmirkuvati propoziciyu Na vidminu vid svoyih koleg P Skoropadskij dobre rozumiv sho dlya togo abi boyezdatnist vijskovih chastin zrosla samogo lishe vlivannya do yihnogo skladu ukrayinskih popovnen zamalo Visokij bojovij duh mogli mati lishe micno zlyutovani vijska de ne bulo b miscya antagonizmovi mizh komandirami i voyakami I shob dosyagti meti treba cilkovito ukrayinizuvati korpus zaminivshi navit jogo komandnij sklad na oficeriv ukrayinciv Ce buv zasadnicho novij pidhid do ukrayinizaciyi yakij faktichno davav zmogu stvoriti nacionalni ukrayinski chastini Za priklad takoyi nacionalizaciyi pravili nacionalni chastini sformovani v rosijskij armiyi pid chas Pershoyi svitovoyi vijni polska cheho slovacka yugoslavska latiski diviziyi 8 lipnya golovnokomanduvach frontu O Gutor zaproponuvav P Skoropadskomu energijno vzyatisya za ukrayinizaciyu 34 go korpusu Nachalnik shtabu frontu general major M Duhonin cilkovito pidtrimav cyu propoziciyu buduchi prihilnikom ukrayinizaciyi yak efektivnogo zasobu pidnesti boyezdatnist vijsk 24 lipnya do 34 go korpusu pribuli pershi ukrayinski marshovi roti sho oznachalo pochatok jogo ukrayinizaciyi Spershu ukrayinski popovnennya nadhodili do korpusu cherez 267 j zapasnij polk doki 14 j zapasnij polk pereyizdiv z Umani do prifrontovoyi smugi 31 lipnya z yavivsya oficijnij nakaz golovnokomanduvannya pro ukrayinizaciyu 34 go armijskogo korpusu 4 serpnya L Kornilov rozporyadivsya vivesti korpus u skladi 104 yi i 153 yi divizij do rajonu Medzhibozha dlya ukomplektuvannya 56 tu diviziyu sho postupovo rozkladalasya pid vplivom bilshovickoyi agitaciyi bulo peredano do skladu 3 go Kavkazkogo korpusu Usih oficeriv i voyakiv korpusu yaki ne pidlyagali ukrayinizaciyi mali perevesti do 113 yi diviziyi 41 j korpus Zdijsniti ukrayinizaciyu 34 go korpusu nalezhalo v misyachnij termin Perebig ukrayinizaciyiKomanduvach 7 yi armiyi V Selivachov nakazav P Skoropadskomu ukrayinizuvati nasampered slabku j praktichno neboyezdatnu 153 tyu diviziyu 6 serpnya diviziya pershoyu pribula do vijskovogo taboru v Medzhibozhi U yiyi polkah rosiyan bulo bilshe nizh ukrayinciv same tomu sered osobovogo skladu viyavilosya vidverte nezadovolennya ukrayinizaciyeyu Uves viluchenij z 153 yi diviziyi rosijskij kontingent 178 oficeriv i 4189 voyakiv skeruvali do 104 yi diviziyi sho 14 serpnya takozh pribula do Medzhibozha Iz 104 yi diviziyi vsih neukrayinciv 282 oficeriv i 8005 voyakiv pereveli do 41 go korpusu Utim P Skoropadskij z vlasnoyi iniciativi zalishiv u sebe bagatoh starshih oficeriv rosiyan do bataljonnih komandiriv vklyuchno bo zh zaminiti yih narazi prosto ne bulo kim Zamist gotovih do sluzhbi ukrayinskih novobranciv komandir korpusu zastav u Medzhibozhi 6 650 voyakiv ukrayinciv z yakih polovina bula zovsim ne vishkolena j navit ne ozbroyena Sered popovnennya zovsim ne bulo starshih oficeriv shtabs kapitaniv kapitaniv pidpolkovnikiv sho odrazu postavilo pered P Skoropadskim problemu zamini komandnogo skladu Voyakiv novobranciv yakim ne brakuvalo hiba sho patriotichnogo zapalu bulo vlito do 153 yi diviziyi shob vishkolyuvati yih bezposeredno v mushtrovih chastinah Pislya cogo P Skoropadskij poprohav golovnokomanduvannya vivesti z Medzhibozha vsi neukrayinski popovnennya 14 go i 42 go zapasnih polkiv Jogo prohannya bulo zadovoleno a z 9 serpnya pripinilosya j nadhodzhennya do 34 go korpusu rosijskih marshovih rot 16 serpnya golovnokomanduvachem Pivdenno Zahidnogo frontu stav general lejtenant A Denikin perekonanogo protivnika nacionalizaciyi vijsk Ce priznachennya postavilo pid zagrozu dalshij perebig ukrayinizaciyi Posadu nachalnika shtabu obijnyav davnij soratnik i odnodumec Denikina general S Markov yakij za pershoyi zh nagodi zayaviv sho pro pogliblennya ukrayinizaciyi v armiyi ne mozhe buti j movi A Denikin zaboroniv vidilyati rosiyan iz ukrayinizovanih divizij ukrayinski popovnennya za jogo vkazivkoyu mali lishe zapovnyuvati shtatnij nekomplekt osobovogo skladu chastin Spravzhnogo udaru po planah ukrayinizaciyi zavdav i nakaz Verhovnogo golovnokomanduvacha L Kornilova vid 18 serpnya zgidno z yakim ukrayinski popovnennya sho nadhodili na Pivdenno Zahidnij front mali spryamovuvatisya na Rumunskij front Cej nakaz faktichno perekreslyuvav bud yaku mozhlivist provaditi vporyadkovanu ukrayinizaciyu frontovih chastin Zberigalosya popovnennya ukrayincyami 34 go korpusu ale zgidno z novimi vkazivkami Stavki sam korpus pislya zavershennya jogo ukrayinizaciyi mav buti takozh peremishenij na Rumunskij front Stanom na 28 serpnya korpus generala P Skoropadskogo zalishavsya yedinim vijskovim z yednannyam na Pivdenno Zahidnomu fronti ukrayinizaciya yakogo zdijsnyuvalas u povnomu obsyazi Hoch komitet 7 yi armiyi na pochatku veresnya vistupiv proti ukrayinizaciyi 34 go korpusu zavaditi ukrayinizaciyi korpusu P Skoropadskogo frontove komanduvannya ne moglo oskilki vona zdijsnyuvalasya za pryamim rozporyadzhennyam L Kornilova Miritisya z cim zmushuvala she j ta obstavina sho 34 j korpus nezabarom mav perebazuvatisya na Rumunskij front Skoropadskomu dovelosya zishtovhnutisya z ciloyu nizkoyu problem popovnennya do 34 go korpusu perevodili ne voyakiv diyevoyi armiyi a pogano vishkolenih i nedosvidchenih novobranciv iz zapillya usi komandiri v polkah majzhe povnistyu buli neukrayinci ukrayinski marshovi roti nadhodili do korpusu neregulyarno i vnaslidok cogo stanom na 28 serpnya nekomplekt voyakiv ukrayinciv u polkah syagav 8 790 osib Ta najgolovnishu problemu sho osoblivo vidchuvalasya stanovila velika nestacha ukrayinskogo oficerskogo skladu Sered kadrovih oficeriv bulo obmal svidomih ukrayinciv yaki b viyavlyali bazhannya sluzhiti v ukrayinizovanih chastinah 22 serpnya P Skoropadskij klopotavsya pro priznachennya do korpusu starshih bojovih oficeriv ukrayinciv na posadi bataljonnih i rotnih komandiriv Naprikinci serpnya ponad 70 oficeriv korpusu stanovili praporshiki bataljonami komanduvali shtabs kapitani j kapitani a rotami praporshiki j poruchniki Pri comu bilsh yak tretina zagalnoyi kilkosti oficeriv 34 go korpusu bula rosiyanami Z nakazu P Skoropadskogo v korpusi stvorili oficersku shkolu j znachno rozshirili kursi praporshikiv diyali takozh unter oficerski shkoli Odnak ci zahodi ne mogli zabezpechiti korpus potribnoyu kilkistyu kvalifikovanih nacionalno svidomih komandnih kadriv Naprikinci serpnya ukrayinciv sered rotnih komandiriv korpusu nalichuvalosya menshe vid tretini a sered komandiriv bataljoniv ukrayincem buv lishe odin Za cih umov P Skoropadskomu chasto dovodilosya priznachati abo zh zalishati na komandnih posadah oficeriv rosiyan bilshist yakih ne mogla shiro simpatizuvati ukrayinskij spravi Tak nachalnikom shtabu korpusu zamist odnogo oficera rosiyanina polkovnika M Pyetina bulo priznacheno drugogo polkovnika Ya Safonova yakij buv she j zapeklim velikoderzhavnikom Komandir 104 yi diviziyi general V Harlamov uzagali shukav nagodi perevestisya do inshogo korpusu Komandir 153 yi diviziyi ta jogo nachalnik shtabu stavilisya do ukrayinizaciyi vidverto vorozhe perevazhna bilshist komandiriv polkiv tak samo P Skoropadskij ne raz prohav dozvolu perevesti do 34 go korpusu oficeriv ukrayinciv z diyevoyi armiyi Stavka she 1 serpnya dozvolila taki perevedennya za umovi sho vibulih bude zamineno inshimi oficerami ale ce rishennya vijskova vlada ves chas sabotuvala Starshih oficeriv ukrayinciv yakim udavalosya perevestisya do korpusu odrazu priznachali na vishi komandni posadi Tak urodzhenec Poltavshini general V Klimenko buv priznachenij komandirom 104 yi diviziyi Zgodom jogo zaminiv na cij posadi vihodec z Podillya general Ya Gandzyuk V Klimenko v zhovtni ocholiv 153 tyu diviziyu Nachalnikom shtabu 104 yi diviziyi stav ukrayinec pidpolkovnik M Kapustyanskij Prote kilkist oficeriv ukrayinciv u cilomu zalishalas yavno zamaloyu shob zapovniti shtat Na dodachu do vsogo korpus ne mav dobre nalagodzhenogo materialnogo postachannya Ne vistachalo najpotribnishogo odyagu amuniciyi zbroyi Stanom na 28 serpnya nekomplekt rushnic u chastinah dosyagav 7329 odinic 30 serpnya P Skoropadskij pribuv do shtabu frontu shob osobisto dopovisti pro skrutnij stan korpusu komandir korpusu zapevniv A Denikina sho vin dalekij vid idej ukrayinskoyi samostijnosti i lishe vikonuye pokladene na nogo doruchennya yakomu sam ne simpatizuye Zreshtoyu golovnokomanduvach pogodivsya skasuvati nakaz pro vidpravlennya 34 go korpusu na Rumunskij front Abi bulo zakincheno pereformuvannya chastin P Skoropadskij otrimav she kilka tizhniv Pri comu jomu nakazali obmezhiti ukrayinizaciyu lishe timi chastinami de yiyi vzhe bulo rozpochato tobto korpusna artileriya j tehnichni pidrozdili ukrayinizaciyi ne pidlyagali cej nakaz pidtverdiv L Kornilov Pitannya pro oficerski kadri dlya korpusu zalishalosya vidkritim L Kornilov dozvoliv neukrayincyam 34 go korpusu perevoditis na sluzhbu do bud yakoyi inshoyi chastini diyevoyi armiyi okrim vijsk viddalenogo Kavkazkogo frontu 31 serpnya A Denikin dav dozvil P Skoropadskomu brati na sluzhbu oficeriv ukrayinciv z rezervu Kiyivskogo vijskovogo okrugu Ale cogo obmezhenogo lyudskogo resursu bulo yavno malo shob zadovolniti potrebi korpusu u kvalifikovanih bojovih oficerah 10 veresnya Skoropadskij Pragnuchi ostatochno z yasuvati spravu pribuv do biloruskogo Mogilova de roztashovuvalasya Stavka Golovnokomanduvacha odnak same v cej chas general L Kornilov vistupiv proti Timchasovogo uryadu tomu P Skoropadskomu pohapcem poobicyali zadovolniti vsi jogo prohannya komanduvach korpusu musiv poki sho ni z chim vernutisya do Medzhibozha Vzhe v seredini veresnya stalo zrozumilim sho 34 j korpus ne zmozhe zavershiti ukrayinizaciyu u viznachenij termin Davavsya vznaki nekomplekt osobovogo skladu Tak stanom na 11 veresnya v diviziyah 34 go korpusu ne vistachalo do shtatu 90 oficeriv i 5172 voyakiv Vodnochas u korpusi zalishalasya dovoli znachna kilkist rosiyan Na 22 veresnya v diviziyah chislilos 218 oficeriv i 4555 voyakiv neukrayinciv usogo korpus nalichuvav u cej chas 800 oficeriv i 30363 voyakiv Sered starshogo oficerskogo skladu j dali perevazhali rosiyani a ce sprichinyuvalo ekscesi Na pochatku zhovtnya dlya povnogo zamishennya ukrayincyami komandirskih posad u korpusi ne vistachalo 4 komandiriv polkiv 7 yihnih pomichnikiv 15 bataljonnih komandiriv 28 komandiriv rot 10 nachalnikiv komand 1 zhovtnya P Skoropadskij povidomlyav komanduvannya sho oficeriv ukrayinciv do korpusu perevodyat duzhe povilno Komanduvach frontu M Volodchenko rozporyadivsya prishvidshiti cej proces dozvolivshi zalishiti 34 j korpus u zapilli doki bude ostatochno zaversheno jogo pereformuvannya Zavdyaki comu a takozh zusillyam P Skoropadskogo sho nevtomno klopotavsya u shtabi frontu pro perevedennya do korpusu starshih oficeriv do kincya zhovtnya bilshist polkovih komandiriv bulo zamineno na ukrayinciv Zavdyaki spriyannyu komanduvacha frontu pochasti vdalosya nalagoditi j materialne postachannya korpusu Oskilki 153 tya diviziya mala buti rozformovana za viyavlenij u lipnevi dni neposluh nakazam do skladu 34 go korpusu peredbachalosya vklyuchiti inshu diviziyu P Skoropadskij prohav povernuti do korpusu jogo korinnu 56 tu diviziyu M Duhonin z cim pogodivsya i 24 veresnya zi Stavki do shtabu frontu nadijshlo vidpovidne rozporyadzhennya Odnak zvistka pro ukrayinizaciyu viklikala hvilyuvannya sered oficeriv i voyakiv 56 yi diviziyi tomu u seredini zhovtnya v Stavci bulo prijnyato rishennya ne ukrayinizuvati 56 tu diviziyu a zalishiti 34 j korpus u skladi nayavnih 104 yi i 153 yi divizij Deyakij chas rozglyadalasya navit mozhlivist vklyuchiti do jogo skladu 1 j ukrayinskij im B Hmelnickogo polk sformovanij u Kiyevi z dozvolu Timchasovogo uryadu Na 27 zhovtnya kilkist neukrayinciv u diviziyah 34 go korpusu stanovila tilki 37 oficeriv i 903 voyaki pri comu do povnogo vkomplektuvannya chastin brakuvalo 86 oficeriv i 4719 voyakiv Zaminiti starshih oficeriv yakih perevodili do rosijskih chastin ne bulo kim osoblivo na rivni bataljonnih i rotnih komandiriv Tomu u deyakih chastinah korpusu voseni 1917 r stalo pomitnim znizhennya disciplini Zokrema u veresni 414 j Toropeckij i 609 j Krasnoufimskij polki brali uchast u rozgromah pomishickih mayetkiv na Podilli U zhovtni beshketami j grabunkami vidznachivsya 14 j zapasnij polk u lavah yakogo diyala navit bilshovicka organizaci9 Na pochatku listopada svavilni diyi deyakih pidrozdiliv 153 yi diviziyi zmusili golovu UGVK S Petlyuru zvernutisya do komandira korpusu z prohannyam priznachiti slidstvo j pokarati vinnih Golovnokomanduvach Pivdenno Zahidnogo frontu M Volodchenko takozh zvertav uvagu P Skoropadskogo na okremi fakti grabunkiv u misci postoyu 34 go korpusu Ta porivnyano z ostatochno zdemoralizovanimi rosijskimi chastinami korpus P Skoropadskogo v cilomu zalishavsya dosit disciplinovanim vijskovim z yednannyam Pislya bilshovickogo perevorotuPislya namagan komanduvannya Pivdenno Zahidnogo frontu zdijsniti zbrojnogo priborkannya ukrayinskih separatistiv pislya perevorotu v Petrogradi ob yednane zasidannya ukrayinskih rad 34 go korpusu uhvalilo ne vikonuvati otrimanij korpusom 14 listopada nakaz virushiti na front a natomist pidlyagati lishe nakazam Centralnoyi Radi Uchasniki zasidannya zazhadali vid komanduvannya Pivdenno Zahidnogo frontu povernuti nazad vislani do Kiyeva chastini pogrozhuyuchi v inshomu razi vivesti korpus na zahist Centralnoyi Radi Dehto z predstavnikiv komandnogo skladu korpusu yak komandir 153 yi diviziyi general V Klimenko komandir brigadi polkovnik V Kramarenko takozh vvazhali za docilne zalishiti korpus u zapilli shob boroniti Ukrayinu vid vnutrishnih vorogiv Komanduvannya frontu abi uniknuti zavorushen musilo vidklasti vidpravlennya 34 go korpusu na front Na ce odrazu zaprotestuvali ukrayinski organizaciyi 6 go armijskogo korpusu sho pragnuli yakomoga shvidshe vivesti svij korpus u zapillya dlya jogo ukrayinizaciyi 1 j ukrayinskij korpus buv najbilsh boyezdatnoyu chastinoyu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki naprikinci 1917 roku Vin dislokuvavsya v rajoni Biloyi Cerkvi Berdicheva Fastova i Vinnici Pid chas bilshovickogo povstannya v Kiyevi vin perekriv shlyah chervonim chastinam 2 go gvardijskogo korpusu yakij pryamuvav na Kiyiv V rajoni Vinnici ukrayinci rozzbroyili bilshovizovanih soldativ i vidpravili yih eshelonami v Rosiyu Na pochatku sichnya 1918 roku cherez rozhodzhennya z politikoyu Centralnoyi Radi i Generalnogo sekretariatu Pavlo Skoropadskij podav u vidstavku z posta komandira korpusu Jogo zastupiv Yakiv Gandzyuk ale disciplina v korpusi rizko vpala Nezvazhayuchi na rozpal radyansko ukrayinskoyi vijni bilshist ukrayinskih soldativ rozcharovanih v diyah UNR samovilno polishila korpus i vin perestav isnuvati Znishennya ukrayinskogo vijska3 16 sichnya 1918 roku bulo vidano Zakon pro stvorennya ukrayinskogo narodnogo vijska zgidno z yakim ukrayinizovani polki regulyarnoyi armiyi nalezhalo rozpustiti zaminivshi yih narodnoyu miliciyeyu 4 17 sichnya Porsh Mikola viddav rozporyadzhennya pro povnu demobilizaciyu armiyi ukrayinizovani chastini de ukrayinski soldati skladali ponad 95 osobovogo skladu yake ostatochno dezoriyentuvav i demoralizuvav ukrayinizovani chastini Pri formuvanni novih boyezdatnih chastin uryad UNR zitknuvsya z ryadom problem Yaksho v kinci listopada na pochatku grudnya 1917 roku mogli rozrahovuvati na malo ne 400 tis bijciv to do kincya grudnya 1917 sichnya 1918 roku procesi rozkladannya armiyi priveli do togo sho proti 12 tisyachnogo bilshovickogo vijska sho nastupav na Kiyiv uryad UNR zmig vistaviti rozrizneni chastini zagalnoyu chiselnistyu blizko 15 tisyach bijciv Protyagom usogo 1917 roku Centralna Rada robila vse mozhlive dlya moralnogo rozkladannya i znishennya ukrayinskoyi armiyi Z ciyeyu metoyu v boyezdatni formuvannya zasilali agitatori yaki zaklikali soldativ ne pidkoryatisya nakazam oficeriv i rozhoditisya po domivkah U chastinah de propaganda ne spracovuvala i disciplina zalishalasya na rivni pripinyalosya postachannya produktiv boyepripasiv ta obmundiruvannya V Vinnichenko 1917 roku aktivno protidiyav rozbudovi ukrayinskogo vijska zayavlyayuchi Ne svoyeyi armiyi nam social demokratam potribno a znishennya vsyakih postijnih armij V kincevomu rezultati politika uryadu UNR ta osobisto M Grushevskogo bez armiyi ta vijni mirnij krayini ne potribna armiya prizvela do vtrati boyezdatnih chastin demoralizaciyi armijciv i do togo sho dovelos v skrutnij chas bilshovickogo nastupu vidpravlyati studentiv pid Kruti zamist soldat zagartovanih v boyah Pershoyi Svitovoyi Komanduvannyageneral lejtenant Skoropadskij Pavlo Petrovich general major Gandzyuk Yakiv GrigorovichStrukturana 22 veresnya 1917 roku 104 ta diviziya 418 oficeriv 9513 bagnetiv 92 kulemeti 20 bombometiv 11 minometiv 413 j Porhovskij polk 83 oficeri 2731 bagnet 22 kulemeti 8 bombometiv 3 minometi 414 j Toporeckij polk 103 oficeri 2740 bagnetiv 22 kulemeti 6 bombometiv 3 minometi 415 j Bahmutskij polk 105 oficeriv 1928 bagnetiv 18 kulemetiv 1 bombomet 3 minometi 416 j Verhnodniprovskij polk 115 oficeriv 2114 bagnetiv 25 kulemetiv 5 bombometiv 2 minometi 153 tya diviziya 336 oficeriv 9325 bagnetiv 114 kulemetiv 8 bombometiv 1 minomet 609 j Krasnoufimskij polk 71 oficer 2160 bagnetiv 32 kulemeti 4 bombometi 610 j Menzelinskij polk 72 oficeri 2555 bagnetiv 18 kulemetiv 611 j Kurgunskij polk 100 oficeriv 2018 bagnetiv 31 kulemet 612 j Cherdinskij polk 93 oficeri 2592 bagneti 33 kulemeti 4 bombometi 1 minomet pri korpusi Donskij kozachij konvoj 1 oficer 59 shabel 34 j radiotelegrafnij viddil 2 oficeri 31 j inzhenernij polk 33 oficeri 10 j ordinarskij eskadron 4 oficeri 81 shablya 11 j ordinarskij eskadron 3 oficeri 80 shabel 110 ta opolchenska kinna sotnya 4 oficeri 159 shabel Vsogo pri korpusi 800 oficeriv 18838 bagnetiv 379 shabel 206 kulemetiv 28 bombometiv 12 minometiv Div takozhDrugij ukrayinskij korpusPrimitki PDF Arhiv originalu PDF za 23 sichnya 2022 Procitovano 23 sichnya 2022 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 C 383 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 C 415 416 Gaj Nizhnik P P UNR ta ZUNR stanovlennya organiv vladi i nacionalne derzhavotvorennya 1917 1920 rr K SheK 2010 304 s Dzherela ta literaturaBuravchenkov A O Pershij ukrayinskij korpus 1 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 171 ISBN 978 966 00 1142 7 Skoropadskij P Spogadi kinec 1917 gruden 1918 Kiyiv Filadelfiya 1995 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 C 415 416 Literatura Kalinichenko V V Ribalka I K Harkiv HNU im V N Karazina 2004 Savchenko V A Dvenadcat vojn za Ukrainu 6 lipnya 2021 u Wayback Machine Harkov Folio 2006 Posilannya ukr 1 j ukrayinskij korpus 14 grudnya 2021 u Wayback Machine ukr Stattya na history org ua 5 bereznya 2016 u Wayback Machine